Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 листопада 2022 року Справа№200/2284/22
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Донецькій області, в якій просив:
- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у поновленні страхових виплат та сплати заборгованості по страховим виплатам за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та з 01 квітня 2015 року;
- зобов'язати відповідача поновити страхові виплати та сплатити заборгованість по страховим виплатам за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та з 01 квітня 2015 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є внутрішньо переміщеною особою, перебуває на обліку в управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Позивач зазначив, що 06.12.2021 року звернувся до відповідача із заявою про відновлення регресних виплат.
Проте листом від 12.12.2021 року відповідач повідомив позивача про відмову у поновленні регресних виплат, з підстав недійсності довідки МСЕК від 16.12.2014 року.
Позивач зауважив про невиплату йому регресних виплат за період з 01.07.2014 року по 31.10.2014 року та з 01.04.2015 року.
Позивач вважає дії відповідача щодо невиплати щомісячних страхових виплат протиправними та такими, що порушують його конституційні права, а тому він звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.02.2022 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Представник відповідача надав до суду відзив проти адміністративного позову. У відзиві відповідач зазначив, що в період з 01.01.2015 року по 31.03.2015 рік позивач перебував на обліку, як тимчасово переміщена особа, у Бахмутському міському відділенні виконавчої дирекції Фону соціального страхування України в Донецької області та отримував щомісячні страхові виплати у зв'язку з професійним захворюванням. Управлінням було проведено позивачу перерахунок щомісячних страхових виплат за період з 01.03.2014 року. Крім того, відповідач зазначає, що заборгованість, яка виникла після перерахунку, виплачена ОСОБА_1 в повному обсязі.
З квітня 2015 року Бахмутським міським відділенні виконавчої дирекції Фону соціального страхування України в Донецької області позивачу припинені щомісячні страхові виплати, у зв'язку з відсутністю первинної довідки внутрішньо переміщеної особи.
З квітня 2015 року позивач не звертався до органів Фонду соціального страхування України за продовженням страхових виплат.
В додаткових поясненнях до відзиву представник відповідача зазначив, що позивач звертався до Костянтинівського міського відділення з питання відновлення щомісячних страхових виплат із заявою від 06.12.2021 року. За результатами розгляду заяви потерпілому було відмовлено, у зв'язку з тим, що довідка МСЕК № 136313 серії 10 ААА, зареєстрована 16.12.2014 року, була видана обласною МСЕК № 6 (м. Донецьк), яка діє на території, не підконтрольній державній владі України.
Крім того, управлінням зазначено про неможливість надання доказів проведення перерахунку щомісячних страхових виплат позивачу за період з 01.03.2014 року сплати заборгованості, розгляду заяви, копії постанови про відмову та призначення страхових виплат ОСОБА_1 у зв'язку із проведенням на території Донецької області бойових дій та евакуацією спеціалістів відділень управління до інших областей України.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України Серія № НОМЕР_2 .
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджено довідкою від 30.10.2017 року №0000384456 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.
06 грудня 2021 року позивач звернувся до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області з заявою про поновлення раніше призначених щомісячних страхових виплат.
Листом від 15.12.2021 року № 24.03./1974 Костянтинівське міське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, посилаючись на Постанову КМУ від 07.11.2014 року № 595, розпорядження КМУ від 07.11.2014 року № 1085-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження», а також на лист Міністерства охорони здоров'я України від 20.02.2015 року № 16.01.-/6392 повідомило позивача, що документи, підтверджуючі його професійне захворювання, а саме довідка МСЕК № 136313 серії 10ААА від 16.12.2014 року, є не дійсною, оскільки видана та зареєстрована обласною МСЕК № 6 м. Донецьк та не була підтверджена обласним центром медико-соціальної експертизи (м.Краматорськ) після переміщення на підконтрольну Українській владі територію.
Крім того, відділення управління Фонду зазначає, що позивач з аналогічною заявою звертався вже у листопаді 2018 року, за результатами розгляду заяви відділенням було прийнято рішення про відмову в поновлені раніше призначених щомісячних страхових виплат. Підставами відмови було порушення оформлення установлених вимог до документу про нещасний випадок (до довідки МСЕК № 136313 серії 10ААА від 16.12.2014 року, виданою в м. Донецьк).
Спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо відновлення нарахування позивачу щомісячної страхової виплати з 01.07.2014 року по 31.10.2014 рік та з 01.04.2015 року.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні”, затвердженого Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24.02.2022 №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022, затвердженим Законом України від 15.03.2022 №2119-ІХ, у зв'язку з триваючою широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, строк дії воєнного стану в Україні продовжено ще на 30 діб, тобто до 25.04.2022.
21.04.2022 на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 18.04.2022 № 259 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 30 діб.
На засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 17.05.2022 № 341 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 25.05.2022 на 90 діб.
Також, на засіданні Верховної Ради України ухвалено Закон про затвердження Указу Президента України від 12 серпня 2022 року № 573 “Про продовження строку дії воєнного стану в Україні”.
Цим Указом передбачено продовження строку дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
02 березня 2022 року опублікованими Радою суддів України 02.03.2022 року Рекомендаціями щодо роботи судів в умовах воєнного стану року, судам України рекомендовано за можливості відкладати розгляд справ (за винятком невідкладних судових розглядів) та знімати їх з розгляду, зважати на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через залучення до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв'язку з небезпекою для життя.
Донецький окружний адміністративний суд продовжує свою роботу у дистанційному режимі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд виходив з наступного.
Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII(надалі - Закон № 1706-VII).
Статтею першою Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього ж Закону факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону.
Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 цієї статті).
Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1ст. 5 Закону N 1706-VII).
Як зазначалося судом раніше, позивач є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується копією довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, яка знаходиться в матеріалах справи.
Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, слід дійти висновку, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.
Відповідно до ч. 1ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здобув право на отримання страхових виплат.
Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, унормовано Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-ХІV), який із 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII.
Відповідно до п.п. "в" п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.
Згідно зі статтею 28 Закону № 1105-ХІV грошові суми, які відповідно до статті 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.
Статтею 40 Закону № 1105-ХІV(у редакції до 01 січня 2015 року) передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК.
Відповідно до вимог статті 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування” страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Таким чином, законодавством чітко встановлено, що призначення, виплата, припинення виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням усім без виключення особам, в тому числі й особам, які вимушено перемістилися з тимчасово окупованих територій, має здійснюватися виключно на підставі норм Законів щодо соціального страхування на рівні з іншими громадянами України.
Припинення страхових виплат можливе лише за умови прийняття органом ФСС відповідного рішення та лише з підстав, визначенихст. 46 Закону № 1105-XIV.
Однак підстави, відповідно яких позивачу припинено страхові виплати не передбачені вимогами ч. 1ст. 46 Закону1105-XIV, отже припинення виплат було здійснено не у спосіб, передбачений Законом1105-XIV.
Крім того, відповідачем в підтвердження доводів викладених у відзиві не надано жодного документу підтверджуючого ці обставини.
Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікований Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення ст. 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.
Відповідно до ч. 7ст. 47 Закону №1105-XIVякщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленомустаттею 34 Закону України "Про оплату праці".
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
При розгляді даної справи суд також враховує висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 243/3505/16-ц, що відсутність довідки про взяття на облік позивача як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району АТО, не може бути підставою для невиплати позивачу страхових виплат. При цьому Верховний Суд відступив від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі № 6-51цс17.
Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області є головним територіальним органом надання адміністративних послуг, є юридичною особою, тобто тільки управління має адміністративну процесуальну дієздатність у відповідності до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У зв'язку з наведеним, суд приходить до висновку, що Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області протиправно не виплачувались щомісячні страхові виплати позивачу з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та з 01 квітня 2015 року.
Таким чином, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 у поновленні страхових виплат та сплати заборгованості по страховим виплатам за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та з 01 квітня 2015 року.
Зобов'язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 страхові виплати та сплатити заборгованість по страховим виплатам за період з 01 липня 2014 року по 31 жовтня 2014 року та з 01 квітня 2015 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 41325231, Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) суму судового збору в розмірі 992,40 грн.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.П. Бабаш