Україна
Донецький окружний адміністративний суд
09 листопада 2022 року Справа№200/19022/21
Донецький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,-
23.12.2021 року позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в запас, в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в повному розмірі, передбаченому ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні за 40 років загальної вислуги, передбачену ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що він проходив військову службу в період з 05.08.1983 року по 09.06.2006 року, звільнився з військової служби в запас з календарною вислугою 22 календарних роки та пільговою 31 рік 10 місяців. Одноразова грошова допомога у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби отримав за 22 календарних роки.
Зазначає, що повторно був призваний на військову службу по мобілізації з 06.09.2014 року. 14.01.2020 року він був звільнений з військової служби в запас по закінченню строку контракту та виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Однак, відповідачем при звільненні не був врахований для обчислення одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, період проходження календарної служби з 2014 року по 2016 рік, та період у пільговому обчисленні років - 40 років 10 місяців. З посиланням на правові висновки Верховного Суду позивач вказує на можливість застосування пільгової вислуги років при визначенні розміру сум допомоги, яка підлягає йому виплаті. Наведене стало підставою його звернення до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 28.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
28.01.2022 року відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на адміністративний позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовував тим, що із позовною заявою до суду позивач звернувся до суду 20.12.2021 року, що значно перевищує місячний строк на звернення. Отже, позивачем був порушений строк звернення до суду та необґрунтовано поважність причин його пропуску.
Зазначає, що ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 16.06.2016 року по 14.01.2020 року. на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 27 від 14.01.2020 року позивачу виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 повних роки служби у зв'язку зі звільненням відповідно до ч. 2 ст. 15 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 26 718,75 грн.
Наголошує на тому, що відповідно до послужного списку позивача, останнього згідно наказу командира військової частини (польова пошта) НОМЕР_4 № 143 від 15.06.2016 року було виключено зі списків частини, тобто вбачається, що позивач за вказаним місцем військової служби також мав отримати одноразову грошову допомогу при звільненні без урахування періоду попередньої служби, але з незрозумілих причин ним не було надано доказів на підтвердження або спростування отримання вказаної винагороди у військовій частині (польова пошта) НОМЕР_5 .
Вважає, що будь-якої вини чи протиправних дій з боку військової частини НОМЕР_1 стосовно позивача допущено не було.
04.02.2022 року позивач через відділ діловодства та документообігу суду надав відповідь на відзив, у якій зазначив, щодо строку звернення до суду з даним позовом. Так, датою, коли він дізнався про порушене право та отримав необхідні докази протиправних дій відповідача, є 05.12.2021 року (день отримання відповіді відповідачем на виконання рішення суду). Крім того, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 167 від 16.06.2016 року, його було переведено для подальшої служби з військової частини польова пошта НОМЕР_4 до відповідача. Тому посилання відповідача, щодо його можливого звільнення та виплати вихідної допомоги військовою частиною польова пошта НОМЕР_4 є необґрунтованими.
З 31.01.2022 року по 28.02.2022 року суддя перебував у відпустці. Після її завершення у зв'язку з введенням воєнного стану в Україні згідно з Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, рішенням Ради суддів України №9 від 24.02.2022, наказом голови Донецького окружного адміністративного суду №14/І-г від 26.02.2022 про запровадження особливого режиму роботи суду, у встановлений КАС України строк рішення по справі не було прийнято. Справу розглянуто у розумний строк після виникнення можливості для цього.
Дослідивши подані сторонами докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 є громадянином України та учасником бойових дій, що підтверджується паспортом громадянина України серії НОМЕР_6 , виданим 27.09.2016 року, та посвідченням серії НОМЕР_7 від 20.11.2007 року.
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) є суб'єктом владних повноважень, у якому позивач проходив публічну службу (військову службу за контрактом).
Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_8 (по стройовій частині) №125 від 09.06.2006 року, майора ОСОБА_1 з 09.06.2006 року виключено зі списків особового складу. Виплачено грошову допомогу у зв'язку зі звільненням з військової служби у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби із розрахунку 22 календарних роки.
Копія витягу з наказу Командувача сухопутних військ ЗСУ (по особовому складу) №147 від 19.05.2006 про звільнення з військової служби та зарахування до запасу містить інформацію про вислугу років позивача на момент первинного звільнення у 2006 році - календарна 22 роки 9 місяців, пільгова - 33 роки 11 місяців.
З наданої позивачем копії витягу з послужного списку вбачається, що він був призваний за мобілізацією 06.09.2014 року та з цієї дати проходив службу на різних посадах у військових частинах п/п НОМЕР_9 , п/п НОМЕР_10 , п/п НОМЕР_4 , що не заперечується відповідачем.
Як вбачається з витягу із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_11 (по стройовій частині) №167 від 16.06.2016 року, підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_12 (по особовому складу) від 08.06.2016 року №83 на посаду старшого помічника начальника артилерії військової частини польова пошта НОМЕР_11 , який прибув з військової частини НОМЕР_4 м. Первомайськ, з 16.06.2016 року, зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення.
На підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №27 від 14.01.2020 року виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 3 повних роки служби у зв'язку зі звільненням відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірі 26 718,75 грн.
Зазначене також підтверджено інформацією № 0989/10/67 від 26.01.2022 року фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
Як зазначено у витягу з наказу Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України (по особовому складу) №544 від 26.12.2019 року календарна вислуга позивача складає 28 років 06 місяців, пільгова - 40 років 10 місяців.
Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за 40 років загальної вислуги, передбаченої ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з урахуванням раніше виплачених сум, останній звернувся до суду з даним позовом за захистом своїх порушених законних прав.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.
Відповідно до преамбули Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ) зазначений закон визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно абз. 1 п. 2 ст. 15 вказаного Закону військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Відповідно до абз. 4 п. 2 цієї ж статті виплата військовослужбовцям зазначеної в цьому пункті одноразової грошової допомоги при звільненні їх з військової служби здійснюється Міністерством оборони України, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.
Абзацами 1 та 3 п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, передбачено, що після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату [...] Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням […].
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений наказом Міністра оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Пунктом 2 розділу І Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Розділом XXXII Порядку № 260 врегульовані питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби.
Так, пунктом 2 розділу XXXII Порядку № 260 визначено, зокрема, що у разі звільнення з військової служби у зв'язку із закінченням строку контракту […] одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Згідно з пунктом 8 розділу XXXII Порядку № 260 для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби, строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей"(зі змінами) (далі - Порядок № 393).
Абзацами 1 - 4 п. 10 Порядку № 393 також установлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби у зв'язку із закінченням строку контракту за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з п.п. 1 і 2 цієї постанови (абз. 8 п. 10 Порядку № 393).
Отже, виходячи з аналізу приписів абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII, абз. 2 п. 10 Порядку № 393 та п. 2 розділу ХХХІІ Порядку № 260, законодавець розмежовує вислугу років при визначенні самого права військовослужбовця на одноразову грошову допомогу при звільненні та вислугу років при визначенні розміру такої допомоги.
У розумінні вказаних правових норм військовослужбовець, звільнений з військової служби за закінченням контракту (крім військовослужбовців строкової військової служби), має право на виплату одноразової грошової допомоги за наявності вислуги 10 років і більше.
При цьому суд зазначає, що законодавець не передбачає, що таке право набувається за умови наявності певного виду вислуги (календарної або пільгової).
Верховний Суд у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 806/2104/17 та від 24 листопада 2020 року у справі № 822/3008/17 зробив висновок, що поняття "календарна вислуга років" застосовується не для позначення необхідної для призначення допомоги вислуги років, а для визначення розміру грошової допомоги: "в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби". При цьому, умовою набуття права на призначення та виплату одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 2 ст. 15 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" є наявність "вислуги 10 років і більше".
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що у випадку звільнення військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби, з військової служби за закінченням контракту, такі військовослужбовці мають права на одноразову грошову допомогу за наявності вислуги 10 років і більше незалежно від способу її обчислення (у календарному обчисленні чи на пільгових умовах).
Розмір такої допомоги визначений у законодавстві зрозуміло та безальтернативно. Він залежить від кількості повних саме календарних років служби. Наведене позивачем поняття “загальна вислуга” при правовому регулюванні визначення розміру одноразової грошової допомоги не застосовується. Отже, позовні вимоги в частині нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням 40 років загальної вислуги - не підлягають задоволенню.
Суд приймає до уваги посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.04.2018 у справі №806/2104/17, оскільки вони підтверджують зазначений вище висновок суду першої інстанції. Поняття “календарна вислуга років” застосовується саме для визначення розміру грошової допомоги, а не права на її отримання.
Водночас, дії відповідача не відповідають висновкам суду та встановленим законодавством правилам визначення розміру ОГД.
Як вже зазначалося, розмір допомоги для визначеної категорії військовослужбовців знаходиться в прямій залежності від кількості повних календарних років їх служби.
При цьому пунктом 7 розділу XXXІI Порядку №260 передбачено, що у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Як вбачається з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 27 від 14.01.2020 року, при виплаті одноразової грошової допомоги відповідач виходів з наявності у позивача 3 повних років служби. Зазначене підтверджено інформацією №0989/10/67 від 26.01.2022 року фінансово-економічної служби військової частини НОМЕР_1 .
Водночас, згідно витягу із наказу командира військової частини польова пошта НОМЕР_11 (по стройовій частині) №167 від 16.06.2016 року, позивач прибув з військової частини НОМЕР_4 м. Первомайськ. Тобто він не зараховувався на військову службу, а продовжував її нести за іншою посадою.
Такий висновок підтверджується також копією витягу з послужного списку позивача, у якому зазначена безперервна військова служба у різних військових частинах з моменту мобілізації 06.09.2014 до звільнення у запас 14.01.2020.
Крім того суд звертає увагу на те, що згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 27 від 14.01.2020 року ОСОБА_1 виплачено грошову компенсацію за 14 днів невикористаної частини додаткової відпустки за 2015-2019 роки. Зазначене також підтверджує факт непроведення військовою частиною НОМЕР_4 повного розрахунку з позивачем при його переведенні до відповідача.
Зважаючи на це судом не приймається до уваги посилання відповідача щодо можливої виплати спірної одноразової грошової допомоги військовою частиною НОМЕР_4 м.Первомайськ.
За правилами наведеної вище норми Порядку №260 одноразова грошова допомога має виплачуватися позивачеві за період його календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби. Виходячи із останнього зарахування на службу 06.09.2014, на момент звільнення календарна вислуга складала 5 повних років. Фактично, спірна сума виплачена у розмірі, що відповідає 3 рокам служби.
Враховуючи зазначене, позивач, як військовослужбовець, що звільнений з військової служби за закінченням строку контракту за наявності вислуги років, що перевищує 10 років, має право на одноразову грошову допомогу, передбачену абз. 1 п. 2 ст. 15 Закону № 2011-XII у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням як періоду служби у військовій частині НОМЕР_4 м. Первомайськ так і у військовій частині НОМЕР_1 .
Тому з метою поновлення порушеного права позивача на отримання вказаної допомоги, відповідач підлягає зобов'язанню нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” додатково до розміру, визначеному у наказі командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №27 від 14.01.2020, у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за два повні календарні роки служби.
Що стосується строків звернення до суду з цим позовом, суд звертає увагу на положення частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка підлягає субсидіарному застосуванню до спірних правовідносин. Згідно з нею у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах від 13.03.2019 в справі № 807/363/18 та від 10.05.2019 в справі № 820/5285/17.
Здійснюючи розподіл судових витрат суд виходить з того, що відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 139, 193, 242-246, 293, 295, 297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні з військової служби в запас, в частині невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні в повному розмірі, передбаченому ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні, передбачену ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, додатково до розміру, визначеному у наказі командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) №27 від 14.01.2020, у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за два повні календарні роки служби.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Повний текст судового рішення складено та підписано 09 листопада 2022 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Бєломєстнов О.Ю.