09 листопада 2022 року Справа № 160/8941/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучугурної Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Обставини справи: 28.06.2022 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в частині відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на Дніпродзержинському міськпромкомбінаті з 03.08.1983 по 18.11.1988, викладені у рішенні від 31.05.2022 №15876-10828/Ш-01/8-0400/22 протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , період роботи на Дніпродзержинському міськпромкомбінаті з 03.08.1983 по 18.11.1988, з подальшим перерахунком пенсії.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 18.01.2022 отримує пенсію за віком. Позивач вказує, що пенсія їй була нарахована, проте до її страхового стажу не було зараховано період роботи з 03.08.1983 по 18.11.1988 на Дніпродзержинському міськпромкомбінаті. На звернення позивача щодо причин не зарахування до страхового стажу наведеного періоду відповідач повідомив, що цей період не був зарахований, оскільки запис в трудовій книжці позивача від 03.08.1983 про прийняття на роботу містить виправлення в даті наказу. Не погоджуючись з такими доводами відповідача, позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві з питанням щодо перегляду заяви про призначення пенсії та зарахування спірного періоду до страхового стажу. У відповідь на це звернення органи пенсійного фонду повідомили, що період роботи позивача з 03.08.1983 по 04.09.1988 не зараховано до страхового стажу через те, що у її трудовій книжці дата наказу про звільнення містить виправлення. Додатково повідомлено, що період роботи з 05.07.1983 по 15.11.1984 зараховано до страхового стажу як догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Позивач не погоджується з такими діями відповідача і зазначає, що запис про спірний період роботи у її трудовій книжці не містить жодних виправлень. Крім того, позивач зазначає, що у відповідача відсутня однозначна конкретна позиція щодо підстави відмови в зарахуванні спірного періоду до страхового стажу. З огляду на викладене, позивач звернулась до суду за захистом своїх прав.
Справі за цією позовною заявою присвоєно №160/8941/22 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Кучугурній Н.В.
Ухвалою суду від 04.07.2022 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Копію ухвали відповідач отримав 13.07.2022, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.
28.07.2022 до суду від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким, відповідач не погодився з позовними вимогами. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Оскільки запис про спірний період роботи у трудовій книжці позивача містить виправлення в даті наказу про звільнення, цей період не був зарахований до страхового стажу позивача. Довідок, які б підтверджували цей період роботи позивача, до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надано не було. Також відповідач зауважує, що період роботи позивача з 05.07.1983 по 15.11.1984 зараховано до її страхового стажу як догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Крім цього, відповідач вказує, що він не має відкритих рахунків в органах Державної казначейської служби для здійснення відповідних видатків, а виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган, у якого відсутні відповідні призначення, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Ухвалою суду від 04.07.2022 у відповідача було витребувано належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача.
Відповідачем до відзиву на позовну заяву був наданий витяг з пенсійної справи позивача (Форми РС-право). Інші матеріали пенсійної справи позивача надано не було.
Згідно з ч.9 ст.80 КАС України, у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
З огляду на те, що відповідач не надав копію пенсійної справи позивача у повному обсязі, як того вимагала ухвала суду від 04.07.2022, а також, враховуючи положення зазначеної норми процесуального закону, суд розглядає справу за наявними в ній доказами.
У період з 01.09.2022 по 12.09.2022 та з 14.09.2022 по 21.09.2022 суддя Кучугурна Н.В. перебувала у щорічній відпустці, що підтверджується відповідною довідкою відділу управління персоналом Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
ОСОБА_1 (позивач), ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач) та з 18.01.2022 отримує пенсію за віком.
У відповідь на звернення позивача, яке вона висловила на особистому прийомі 14.02.2022 щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 16.11.1984 по 04.09.1988 роки на Дніпродзержинському міськпромкомбінаті, відповідач повідомив таке (лист від 17.02.2022 №0400-010211-8/27044).
За інформацією відділу перерахунків пенсій №5 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області при призначенні пенсії не враховано період стажу з 1983 по 1988 роки, оскільки, в трудовій книжці НОМЕР_3 , у записі №5, має місце виправлення в даті наказу.
Стаж роботи за вказаний вище період роботи можливо зарахувати відповідно до умов, зазначених у постанові Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», а саме: надати уточнюючу довідку.
На запит позивача Архівне управління Кам'янської міської ради повідомило, що надати архівну довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії ОСОБА_1 за період роботи у Дніпродзержинському міськпрокомбінаті немає можливості. Документи даного підприємства на довгострокове зберігання до архівного управління Кам'янської міської ради не надходили.
Листом від 31.05.2022 №15876-10828/Ш-01/8-0400/22 на звернення позивача з питання пенсійного забезпечення відповідач повідомив, що Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі - Порядок).
Відповідно до пункту 1 Порядку, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Вищезазначеним Порядком передбачено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, а також архівними установами.
Також повідомлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком, обчислену відповідно до статті 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-ІУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі-Закон №1058).
Пенсія розрахована із загального стажу 32 роки 9 місяців 16 днів (зараховано по 30.09.2021).
До страхового стажу не зараховано період роботи з 03.08.1983 по 04.09.1988 в Днепродзержинському горпромкомбінаті, оскільки запис в трудовій книжці внесено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях від 20.06.1974 №162, а саме дата наказу про звільнення містить виправлення.
Додатково повідомлено, що період з 05.07.1983 по 15.11.1984 зараховано до страхового стажу як догляд за дитиною до 3-х річного віку.
Не погоджуючи з такими діями відповідача, позивач звернулась до суду з цим позовом за захистом своїх прав. При цьому, спірним періодом роботи позивача у цій справі, який не зарахований до страхового стажу, є період роботи позивача з 03.08.1983 по 18.11.1988.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV), який розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
Статтею 8 Закону №1058-IV закріплено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Відповідно до ч.2 ст.24 Закону №1058-ІV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч.4 ст.24 Закону №1058-ІV).
Згідно з ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення», основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
12.08.1993 Кабінет Міністрів України своєю постановою №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Так, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків (розділ «Загальні положення» Порядку №637).
Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, виходячи з наведених вище законодавчих актів, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
З трудової книжки ОСОБА_1 Серії НОМЕР_4 видно (мовою трудової книжки):
Днепродзержинский горпромкомбинат
03.08.1983 принята учеником швеи (Пр №89/к от 3/VIII 83 г.);
01.12.1983 присвоен первый разряд швеи-мотористки (Пр №130/к от 1/ХII 83 г.);
01.03.1986 присвоен 3 разряд швеи-мотористки (Пр №26/к от 26/II 86 г.);
05.09.1988 переведена швеей-мотористкой в участок №1 по 3 разряду (Пр №142/к от 5.09.88 г.);
18.11.1988 уволена по ст. 38 КЗОТ УССР по уходу за ребенком в возрасте до 8 лет (Пр. №175/к 18.11.88г.).
Таким чином, трудова книжка позивача свідчить про те, що у період з 03.08.1983 по 18.11.1988 позивач працювала на Днепродзержинском горпромкомбинате.
Проте, відповідачем цей період не був зарахований до страхового стажу позивача через те, що в трудовій книжці Серії НОМЕР_3 у записі №5 про прийом з 03.08.1983 на роботу має місце виправлення в даті наказу, а також через те, що дата наказу про звільнення містить виправлення.
Відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, яка діяла протягом зазначених вище періодів роботи позивача:
- трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців;
- трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
- всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження);
- записи проводяться акуратно, пір'яною чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору;
-в розділах «Відомості про роботу», «Відомості про нагородження», «Відомості про заохочення» трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; - в графі 3 розділу «Відомості про роботу» у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства;
- в графі 3 пишеться: «Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виконуються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиній номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу;
- при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів;
- бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвітність особі, відповідальній за ведення трудових книжок;
- після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіт про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Крім того, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком на загальних підставах.
Наведене вище узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Також, Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 (адміністративне провадження №К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Суд зазначає, що трудова книжка позивача в частині запису періоду її роботи з 03.08.1983 по 18.11.1988 взагалі не містить жодних виправлень.
Поряд з цим, як видно з Форми РС-право, наданої відповідачем, до страхового стажу позивача зарахований період її роботи з 05.09.1988 по 18.11.1988, тобто відповідачем до страхового стажу позивача була зарахована частина спірного у цій справі періоду її роботи на Днепродзержинском горпромкомбинате, незважаючи на те, що, за доводами відповідача, у трудовій книжці позивача дата наказу про звільнення (18.11.1988) містить виправлення.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.11 Закону №1058-IV, загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які доглядають за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відповідно до закону отримують допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та/або при народженні дитини, при усиновленні дитини.
До стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку (п. «ж» ч.3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).
Як свідчить Форма РС-право, період з 05.07.1983 по 15.11.1984 був зарахований до страхового стажу позивача як період догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.
Отже, до страхового стажу ОСОБА_1 підлягає зарахуванню період її роботи на Днепродзержинском горпромкомбинате з 16.11.1984 по 04.09.1988, відповідно, дії відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивача зазначеного періоду роботи є протиправними.
До того ж, про необґрунтованість дій відповідача у цій справі свідчить і те, що органи пенсійного фонду у відповідь на два звернення позивача вказали різні підстави для відмови в зарахуванні спірного періоду її роботи до страхового стажу, що створює для позивача правову невизначеність у розумінні підстав незарахування певних періодів її роботи до страхову стажу.
Відповідно до ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п'ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.
Поряд з цим, згідно з позицією, яка сформована у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №676/1557/16-ц (провадження №14-197цс19), у випадку встановлення судовим рішенням факту неналежного виконання органами Пенсійного фонду України своїх обов'язків щодо нарахування та виплати пенсії відповідний перерахунок здійснюється за весь попередній період, а не з часу набрання законної сили судовим рішенням (строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв'язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб'єкта владних повноважень, немає).
Згідно з ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, відповідач має перерахувати пенсію позивачеві не лише на майбутні періоди, але й за весь попередній період.
Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Згідно з частиною 2 статті 5 КАС України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Згідно з ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Водночас як зазначено вище, до страхового стажу позивача підлягає зарахуванню період її роботи на Днепродзержинском горпромкомбинате з 16.11.1984 по 04.09.1988 (а не з 03.08.1983 по 18.11.1988, як указано в позові).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 на Днепродзержинском горпромкомбинате з 16.11.1984 по 04.09.1988 та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи на Днепродзержинском горпромкомбинате з 16.11.1984 по 04.09.1988, з подальшим перерахунком пенсії, та з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, позовні вимоги у цій справі підлягають частковому задоволенню.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 992,40 грн.
З огляду на положення ст.139 КАС України, а також часткове задоволення позовних вимог, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 661,60 грн.
Крім цього, у позовній заяві позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати на правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Частинами першою та третьою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, серед інших, і витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною першою статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно зі статтею 59 Конституції України, кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
У Рішенні Конституційного Суду України №23-рп/2009 (пункт 3.2) від 30 вересня 2009 року передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з положеннями пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Згідно зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, до правової допомоги належать і консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво в судах тощо.
Згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Положеннями частини третьої статті 134 КАС України передбачено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Отже, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до матеріалів справи надані договір №2 від 08.06.2022 про надання правничої допомоги адвокатом, опис від 22.06.2022 наданих правничих послуг за договором №2 від 08.06.2022 про надання правничої допомоги адвоката, квитанція від 08.06.2022 №2 про оплату наданих правничих послуг.
Також позивачем надано копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2726 від 06.08.2013, яке видано ОСОБА_2 .
У договорі №2 від 08.06.2022 про надання правничої допомоги адвокатом зазначено, що дана угода укладена між адвокатом Бундюк Єлизаветою Володимирівною та Шаня Тамарою Миколаївною, предметом якої є надання правничих послуг клієнту, які полягають у складанні адміністративної позовної заяви про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. Строк виконання угоди складає 14 днів з моменту підписання договору. Вартість надання правничих послуг складає 2000 гривень.
22.06.2022 адвокатом Бундюк Єлизаветою Володимирівною та ОСОБА_1 складено опис наданих правничих послуг за договором №2 від 08.06.2022 про надання правничої допомоги адвоката про те, що відповідно до договору №2 від 08.06.2022 адвокат виконав наступні послуги: склав адміністративну позовну заяву про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, затративши 8 годин. Загальна вартість послуг склала 2000 грн, які були сплачені клієнтом 08.06.2022, що підтверджується квитанцією №2 від 08.06.2022. За даним описом наданих послуг відносно виконаних робіт та розміру оплати за виконані роботи претензій у сторін немає.
Отже, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надані належні та допустимі докази.
Оцінивши обсяг виконаних адвокатом робіт, врахувавши категорію справи, яка є справою незначної складності, суд уважає розмір витрат на оплату послуг адвоката у сумі 2000,00 грн співмірним зі складністю справи та виконаним адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).
Поряд з цим, згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на викладені норми процесуального закону, а також часткове задоволення позовних вимог, витрати на правничу допомогу, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню в сумі 1500,00 грн.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250 КАС України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на Днепродзержинском горпромкомбинате з 16.11.1984 по 04.09.1988.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи на Днепродзержинском горпромкомбинате з 16.11.1984 по 04.09.1988, з подальшим перерахунком пенсії, та з урахуванням висновків суду наведених у цьому рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 661 (шістсот шістдесят одна) грн 60 коп.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 1500 (одна тисяча п'ятсот) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427).
Суддя Н.В. Кучугурна