Копія
09 листопада 2022 року Справа № 160/13609/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Златіна Станіслава Вікторовича
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Покровсько-Тернівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся з позовом до суду, у якому просить:
визнати протиправними дії начальника Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо призову на військову службу по мобілізації, відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, який не затверджено Верховною Радою України відповідно до статті 85 Конституції України, ОСОБА_1 , з 16.05.2022 року;
визнати протиправною бездіяльність командира - військової частини НОМЕР_1 щодо не звільнення позивача з військової служби та зобов'язати командира військової частини НОМЕР_1 звільнити позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з військової служби особового складу Збройний Сил України військової частини НОМЕР_1 .
Позовні вимоги обгрунтовані наступним:
позивача мобілізовано відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, який не затверджено Верховною Радою України відповідно до статті 85 Конституції України;
позивач до моменту мобілізації не мав військового звання «солдат», оскільки позивач лише 17.05.2022 року склав присягу;
під час перебування у зоні бойових дій у позивача відбулося погіршення психологічного стану;
в подальшому позивач був госпіталізований у КП «Криворізька багатопрофільна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР» з приводу розладу адаптації у вигляді тривожної реакції, де перебував на стаціонарному лікуванні по 23.08.2022 року;
відповідно до довідки військово-лікарської комісії у позивача встановлено легкий розлад адаптації у вигляді тривожної реакції з виходом в одужання, яке пов'язано з проходженням військової служби, та вказано, що позивач потребує відпустки за станом здоров'я на 30-ть днів;
позивач висловлює категоричну неможливість несення ним служби, побоювання зброї, відчуття сильного страху при думках про повернення на службу, висловлює думки про самогубство у разі примусу його до несення військової служби;
31.08.2022 року позивач подав до військової частини НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби;
позивач не мав до моменту мобілізації досвіду військової служби, військово-облікової спеціальності, яка б дозволяла позивачу нести службу у зоні ведення бойових дій;
Ухвалою суду від 16.09.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою суду від 20.09.2022 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; задоволено клопотання позивача про витребування доказів.
Відповідач 1 - Покровсько-Тернівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав. Указ Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» є чинним та не скасований, а тому породжує правові наслідки. Позивачем не надавалися до відповідача ніякі відомості про зміну стану здоров'я у період з моменту перебування на військовому обліку в запасі до проходження позивачем військово-лікарської комісії. Наказом відповідача від 16.05.2022 року № 246 позивача призвано та направлено для проходження військової служби під час мобілізації в особливий період у складі команди НОМЕР_2 . Позивач у вказаній військовій частині проходив базову та фахову військову підготовку.
Відповідач 2 - військова частина НОМЕР_1 , надав суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову. Позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду, оскільки відносини публічної служби для позивача розпочалися 16.05.2022 року. Відповідач зазначає, що Указ Президента України від 24.02.2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» є чинним та не скасований, затверджений Законом України від 03.03.2022 року № 7113. Позивач безпідставно залучив до участі у справі Покровсько-Тернівський районний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, оскільки останній не здійснює загальне керівництво у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації. Позивач не скористався законним правом на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації та не відноситься до категорії особі, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації на особливий період. Позивач також не подав у встановленому порядку документи для проходження альтернативної (невійськової) служби. Всі дії відповідача грунтуються на вимогах чинного законодавства України. Однак відповідач не надав суду доказів направлення відзиву на позовну заяву іншим учасникам справи чим порушив вимоги ч.5 ст. 162 КАС України.
Ухвалою суду від 09.11.2022 року поновлено позивачу строк звернення з даним позовом до суду.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, встановив наступне.
З копії військового квитка позивача серія НОМЕР_3 , який міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що позивач 16.05.2022 року призваний до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, начальник Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
02.05.2022 року медичною комісією при Покровсько-Тернівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки позивач визнаний таким, що придатний до проходження служби, що підтверджується копією витягу з протоколу № 25 від 02.05.2022 року, який міститься у матеріалах справи.
Наказом відповідача від 16.05.2022 року № 246 «Про призов військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації» позивача призвано і відправлено у складі команди НОМЕР_2 .
З копії військового квитка позивача серія НОМЕР_3 , який міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що позивач з 16.05.2022 року по 28.06.2022 року був курсантом у військовій частині НОМЕР_2 та пройшов базову загальновійськову підготовку за тридцятиденним періодом навчання НШ-ПЗК військової частини НОМЕР_2 та у період з 20.06.2022 року по 25.06.2022 року пройшов фахову підготовку рядового складу військової частини НОМЕР_2 за ВОС - 100915А.
Позивач військову присягу прийняв 17.05.2022 року у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записом у військовому квитку позивача серія НОМЕР_3 , який міститься у матеріалах справи.
Наказом № 184 від 29.06.2022 року командира військової частини НОМЕР_1 позивача зараховано до списків особового складу частини.
Наказом № 191 від 06.07.2022 року командира військової частини НОМЕР_1 позивача призначено водієм стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 3 стрілецької роти стрілецького батальйону.
Стосовно доводу позивача - щодо призову на військову службу по мобілізації, відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, який не затверджено Верховною Радою України відповідно до статті 85 Конституції України, то суд зазначає наступне.
Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року на всій території України запроваджено воєнний стан з 5-30 год. 24.02.2022 року.
Згідно статей 10 та 11 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» Верховна Рада України затверджує протягом двох днів з моменту звернення Президента України укази про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію. Президент України: надає (позбавляє) право на звільнення від призову на військову службу в разі мобілізації та у воєнний час громадянам або окремим категоріям громадян; визначає порядок оголошення мобілізації; приймає рішення про введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або в окремих її місцевостях, про загальну або часткову мобілізацію та про демобілізацію із внесенням їх на затвердження Верховною Радою України; видає акти з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Судом встановлено, що станом на день розгляду справи існують два Укази Президента України «Про загальну мобілізацію», а саме: від 24.02.2022 року № 69/2022 та від 24.02.2022 року № 65/2022 року.
Вказані вище Укази Президента України Про загальну мобілізацію» ідентичні за своїм змістом, окрім п.10 Указу Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 року, який містить фразу «Цей Указ набирає чинності після його затвердження Верховною Радою України.
Указ Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 року затверджено Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року. До вказаного Указу Президента України внесені зміни, які також затверджені законами України.
У відповідності до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
За вказаних обставин сам по собі факт зазначення у військовому квитку позивача та у наказі начальника Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.03.2022 року № 116 «Про проведення мобілізації» номеру Указу Президента України «Про загальну мобілізацію», який не затверджений законом України, не свідчить про протиправну мобілізацію позивача під час воєнного стану, оскільки станом на день мобілізації позивача існував Указ Президента України від 24.02.2022 року № 65/2022 року «Про загальну мобілізацію», затверджений Законом України № 2105-IX від 03.03.2022 року та який є обов'яковим до виконання.
Позивач згідно висновком медичної комісії при Покровсько-Тернівському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки позивач визнаний таким, що придатний до проходження служби.
За вказаних обставин позивач був мобілізований до Збройних Сил України відповідно до чинного законодавства України.
З копії військового квитка позивача серія НОМЕР_3 , який міститься у матеріалах справи, судом встановлено, що позивач з 16.05.2022 року по 28.06.2022 року був курсантом у військовій частині НОМЕР_2 та пройшов базову загальновійськову підготовку за тридцятиденним періодом навчання НШ-ПЗК військової частини НОМЕР_2 та у період з 20.06.2022 року по 25.06.2022 року пройшов фахову підготовку рядового складу військової частини НОМЕР_2 за ВОС - 100915А.
Позивач військову присягу прийняв 17.05.2022 року у військовій частині НОМЕР_2 , що підтверджується записом у військовому квитку позивача серія НОМЕР_3 , який міститься у матеріалах справи.
За вказаних обставин судом відхиляються доводи позивача про те, що призов на військову службу по мобілізації здійснено відповідно до Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 року, який не затверджено Верховною Радою України відповідно до статті 85 Конституції України
Стосовно доводів позивача проте, що останній висловлює категоричну неможливість несення ним служби, побоювання зброї, відчуття сильного страху при думках про повернення на службу, висловлює думки про самогубство у разі примусу його до несення військової служби, то це не підставою для проходження військової служби від час воєнного стану, а є підставою для можливого проходження позивачем лікування та в подальшому можливого проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 45 3984 без дати у позивача встановлено легкий розлад адаптації у вигляді тривожної реакції з виходом в одужання, яке пов'язано з проходженням військової служби, та вказано, що позивач потребує відпустки за станом здоров'я на 30-ть днів.
Отже, станом на день розгляду справи військово-лікарська комісія не визнала позивача таким, що не придатний до військової служби.
Також судом встановлено, що позивач 31.08.2022 року звернувся з рапортом до про звільнення з військової служби.
Вказаний рапорт позивач направив засобами поштового зв'язку 31.08.2022 року, що підтверджується копією фіскального чеку відділення поштового зв'язку, який міститься у матеріалах справи.
Позов до суду позивач подав вже 02.09.2022 року, що видно із накладної «Нової Пошти», яка міститься у матеріалах справи.
Позивачем не надано суду доказів отримання військової частиною НОМЕР_1 рапорту позивача на моменту звернення позивача до суду.
Таким чином, судом встановлено, до відповідач - військова частина НОМЕР_1 не порушила станом на момент звернення позивача до суду строк розгляду рапорту позивача та порядок розгляду вказаного рапорту позивача, оскільки рапорт не отримано відповідачем.
У відповідності до вимог п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану:
а) за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі;
б) за станом здоров'я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку;
в) у зв'язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;
г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
у зв'язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років;
у зв'язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров'я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров'я, але якій не встановлено інвалідність;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;
у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи;
у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;
військовослужбовці-жінки - у зв'язку з вагітністю;
військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;
один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;
військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Позивачем не надано суду доказів існування обставин, які визначені у п.2 ч.2 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», а тому підстав для звільнення позивача з військової служби під час воєнного стану станом на день розгляду справи немає.
Стосовно інших доводів сторін, які викладені у позовній заяві та відзиві на позовну заяву, то суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, позовні вимоги не є обгрунтованими та не підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на позивача, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
Керуючись ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) до Покровсько-Тернівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки (50031, м. Кривий Ріг, вул. Женевська, 1-к, код ЄДРПОУ 09799536), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя (підпис) С.В. Златін
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя С.В. Златін
Рішення не набрало законної сили
Суддя С.В. Златін