01 листопада 2022 року Справа № 160/7890/22
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСліпець Н.Є.
за участі секретаря судового засіданняКудря Д.Р.
за участі:
представника позивача представника відповідача Дружиної Т.Г. Золотарьова Є.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Державного підприємства “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова” до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.06.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (далі - позивач) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків(далі - відповідач), (з урахуванням заяви про зміну підстав позову від 26.07.2022 року) в якому, просить:
- визнати рішення № 0000610403 від 05.04.2021 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску протиправним;
- скасувати рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків № 0000610403 від 05.04.2021 року про застосування штрафних санкцій в розмірі 1 526 362,11 грн. та нарахування пені в розмірі 1 589 528,19 грн. за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.
В обґрунтування позову позивач посилається на протиправність рішення № 0000610403 від 05.04.2021 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, з огляду на те, що рішення суперечить вимогам ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», розділу 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів 20.04.2015 року № 449, а також порядку розгляду контролюючим органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 року № 1224. Враховуючи те, що у державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» існувала заборгованість із виплати заробітної плати за періоди, за які нараховано штрафні санкції, то у останнього не виникало обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а отже і не виникало підстав для нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та нарахування штрафних санкцій. Інформація про наявність, збільшення або зменшення заборгованості із виплати заробітної плати надавалася позивачем контролюючому органу в складі звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів доходів і зборів за кожен звітний період, в тому числі і за період з 21.08.2019 року до 15.04.2020 року. Таким чином, контролюючий орган був заздалегідь проінформований про затримку виплати заробітної плати на ДП «БО ПМЗ ім. О.М.Макарова», обов'язку сплати єдиного соціального внеску за період з 01.03.2020 року до 17.06.2020 року у підприємства не виникало. У заяві про зміну підстав позову представником зазначено, що в цілому судова практика з питань застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату є неоднозначною, а правові норми відповідного чинного законодавства дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платника податків і контролюючого органу, зокрема, але не виключно, положення абз. 1 п. 8 ст. 9 та абз. 2 п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». На думку представника позивача, з урахуванням позиці ЄСПЛ, на які посилається позивач, зазначено, якщо норма закону або іншого нормативного акта, виданого на основі закону, дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платника податків і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків, тому просить скасувати оспорюване рішення як протиправне.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.06.2022 року адміністративний позов Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" залишено без руху та запропоновано позивачу протягом десяти днів усунути недоліки адміністративного позову.
Позивачем, у встановлений судом строк, було усунуто недоліки адміністративного позову.
20.06.2022 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 05 липня 2022 року о 09:00.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.07.2022 року відмовлено у задоволені клопотання представника Державного підприємства "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" про зупинення провадження.
11.07.2022 року через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити повністю у задоволенні позовної заяви, посилаючись на те, що доводи позивача про безпідставність застосування штрафних санкцій та нарахування пені до державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» необґрунтовані та є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки державне підприємство «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» за вересень 2019 року по терміну сплати, відповідно 21.10.2019 року не перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 7 631 810,48 грн., яка остаточно погашена в період з 22.10.2019 - 17.06.2020 року, тобто з затримкою на 240 календарних днів, чим порушено п.8 ст.9 Закону України від 08.07.2010 №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». На підставі розрахунку фінансової санкції складеного за даними інформаційної системи податкового органу (нарахованих в автоматичному режимі по ІКП штрафні санкції та пеня), Східним міжрегіональним управління ДПС по роботі з великими платниками податків було винесено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від № 0000610403 від 05.04.2021 року за періоди з 22.10.2019 року по 17.06.2020 року застосовано штраф у розмірі 1526362,11 грн. та пеню у розмірі 1589528,19 грн. Питання перевірки сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування одночасно з видачою сум виплат заробітної плати не перевірялось, оскільки єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, тобто наявність у позивача заборгованості по заробітній платі не звільняє його від обов'язку сплати єдиного внеску у строки визначені ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
26.07.2022 року представником позивача подано заяву про зміну підстав позову.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2022 року було допущено участь представника відповідача в режимі відеоконференції.
28.09.2022 року представником позивача на виконання усної ухвали суду з занесенням до протоколу підготовчого засідання надано оскаржуване рішення №0000610403 від 05.04.2021 року.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в судовому засіданні обставини, викладені у відзиві на позов підтримав, проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова" (ІК в ЄДРПОУ 14308368) 24.11.2000 року зареєстровано у встановленому законом порядку та перебуває на податковому обліку в Східному міжрегіонального управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків.
Згідно із звітом про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (табл.1 дод.4) підприємством самостійно нарахована сума єдиного внеску за вересень 2019 року у розмірі 7 631 810,48 грн.
Державним підприємством «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» за вересень 2019 року, по терміну сплати до 21.10.2019 року не перераховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Аналізом ІКП за платежем «Єдиний внесок, нарахований роботодавцем на суми: заробітної плати, винагороди за цивільно-правовими договорами, ЦПХ, допомоги по тимчасовій непрацездатності», код платежу 70 71010000, встановлено наявність факту порушення законодавства в частині несвоєчасності сплати ДП ВО «ПМЗ ім. О.М. Макарова» узгодженої суми збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» за вересень 2019 року у розмірі 7 631 810,48 грн. із затримкою на 240 календарних днів.
05.04.2021 року на підставі частини 10 та пункту 2 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято рішення № 0000610403 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1526362,11 грн (20% з 01.01.2015 року), а також нараховано пеню у розмірі 1589528,19 грн (0,1 % від суми недоїмки).
Не погодившись із вказаним рішенням, в порядку адміністративного оскарження, позивачем подано скаргу до Державної податкової служби України.
За результатами розгляду скарги, листом від 30.04.2021 року за вих. № 9931/6/99-00-06-02-01-06 Державною податковою службою України скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення Східного міжрегіонального управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків від 05.04.2021 року №0000610403 без змін.
Не погодившись з рішенням Офісу великих платників податків ДПС від 05.04.2021 року №0000610403, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначений Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (далі - Закон України №2464-VI).
Згідно з п.1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI встановлено, що єдиний внесок нараховується:
- для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;
- для платників, зазначених в абзаці сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму грошового забезпечення кожної застрахованої особи, оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, що здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; допомоги, надбавки або компенсації відповідно до законодавства.
Згідно з ч.1, ч.3 ст. 9 Закону № 2464 єдиний внесок обчислюється виключно у національній валюті, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону № 2464 визначено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.
Згідно з ч.11, ч.12 ст. 9 Закону № 2464 у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу).
Частиною 10, пунктом 2 частини 11 статті 25 Закону № 2464 визначено, що на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.
Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 року № 449 (далі - Інструкція №449).
Згідно з п.1 розділу VII Інструкції № 449 за порушення норм законодавства про єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до платників, на яких згідно із Законом покладено обов'язок нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок, застосовуються фінансові санкції (штрафи та пеня) відповідно до Закону.
Положеннями п.п.2 п.2 розділу VII Інструкції № 449 визначено, що відповідно до частини одинадцятої статті 25 Закону України № 2464-VI до платників, визначених підпунктами 1 - 4 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, органи доходів і зборів застосовують штрафні санкції у таких розмірах: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення у період до 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на платників, які допустили зазначене порушення, починаючи з 01 січня 2015 року, накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.
При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску за формою згідно з додатком 12 до цієї Інструкції.
Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення на всю суму сплаченої (погашеної) недоїмки незалежно від періодів та кількості випадків сплати за зазначені періоди.
Відповідно до п.7 розділу VII Інструкції № 449 рішення про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених пунктами 2, 3, 5, 6 цього розділу, за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа органу доходів і зборів. За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.
Аналіз вищенаведених норм права та обставини, встановлені в ході судового розгляду справи дають можливість дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивач як платник єдиного внеску, своєчасно звітує, проте порушує строки сплати задекларованих зобов'язань із єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування згідно із звітом за вересень 2019 року.
Так, при граничному терміні сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за вересень 2019 року ДП «ВО «ПМЗ ім. О.М. Макарова» було проведено остаточне погашення єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - протягом з 22.10.2019-17.06.2020 року, всупереч вимог встановлених частиною 8 статті 9 Закону України від «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Посилання позивача на те, що існувала заборгованість зі сплати заробітної плати за вересень 2019 року, тому у позивача не виникало обов'язку щодо сплати єдиного внеску, а у відповідача - підстав для нарахування недоїмки зі сплати єдиного внеску та нарахування штрафних санкцій, суд не приймає до уваги, оскільки згідно із положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наявність таких обставин, як затримка з виплати заробітної плати, не звільняють позивача від обов'язку вчасної сплати нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та від відповідальності у разі несвоєчасної сплати єдиного внеску.
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку на регулярній основі та згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Відповідний правовий висновок зробив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у рішенні 19.03.2019 року у справі №804/6540/15 (провадження №К/9901/9752/18).
Враховуючи той факт, що позивач спірні суми узгоджених зобов'язань своєчасно не сплатив, відповідач на підставі ч.10 та п.2 ч.11 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» цілком обґрунтовано застосував до позивача штрафні санкції та нарахував пеню.
Крім цього, посилання позивача що прийняттю рішення має передувати перевірка та складення акта за її результатами на п.7 розділу VII вищевказаної Інструкції є необгрунтованими, так як зазначена норма стосується також і прийняття рішень про нарахування пені та застосування штрафів і відносно інших видів порушень, зокрема, за несплату, неповну сплату або несвоєчасну сплату суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (п.5), розрахунок штрафної санкції за яке (порушення) здійснюється виключно за даними акта документальної перевірки платника єдиного внеску.
Вказаний п.7 розділу VII Інструкції передбачає, що рішення приймається не лише за наслідками розгляду акта, а й за наслідками розгляду інших матеріалів про порушення.
Таким чином, суд вважає, що визначальним для вирішення цієї справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної сплати) позивачем єдиного соціального внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а також первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
Вказана правова позиція суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 13.11.2018 року у справі №813/4686/16.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Стосовно змінених позивачем підстав позову, що судова практика з питань застосування штрафних санкцій за несвоєчасне сплачення ЄСВ є неоднозначною, а правові норми відповідного чинного законодавства дозволяють неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов'язків платника податків і контролюючого органу, а також посилань на практику ЄСПЛ, суд зазначає наступне.
За усталеною судовою практикою розгляду справ стосовно застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на підставі п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» наявність у справі виключної правової проблеми має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів. Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.
Аналіз судової практики у цій категорії справ свідчить про існування низки судових рішень у національній судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами на рівні адміністративної юрисдикції, з яких вбачається, що вищенаведена норма Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» є чітка, не має на законодавчому рівні неоднозначних множин трактування, та наявна усталена судова практика з цих питань.
Відтак, суд не враховує посилання позивача на позиції ЄСПЛ, зазначені в уточнені до позову, бо останні не застосовуються до даної справи.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, суд дійшов висновку, про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з вимог вищенаведеного чинного законодавства України та обставин, встановлених в ході розгляду справи.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України в разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» ( 49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, код ЄДРПОУ 14308368) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 09 листопада 2022 року.
Суддя Н.Є. Сліпець