Справа № 278/1330/21
31 жовтня 2022 року м. Житомир
Житомирський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Дубовік О. М., за участю секретаря судового засідання Мороз К. Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1493930 від 12.11.2019 року в сумі 21576,00 грн. з яких: 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 3240,00 грн сума заборгованості за відсотками; 12336,00 грн сума заборгованості за пенею, оскільки боржник у добровільному порядку не виконує взяті на себе зобов'язання.
Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 23.06.2021 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено (а.с. 50-52).
Ухвалою суду від 21.07.2022 року заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 23.06.2021 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, скасовано; розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 60-61).
У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі та просить відмовити у їх задоволенні, оскільки позивачем не надано жодного доказу видачі кредиту відповідачу та доказів існування заборгованості у заявленому розмірі позивачем; вважає недоведеним позивачем факту перерахування коштів саме відповідачу і саме від первісного кредитора ТОВ «Авентус Укаїна».
Зазначає, що після настання строку виконання зобов'язань у повному обсязі позикодавець не мав права породжувати нараховувати проценти та неустойку, а мав право лише на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України.
Також просить застосувати строк позовної давності для стягнення 12336,00 грн неустойки (а.с. 85-101).
Позивачем подано додаткові пояснення (а.с. 135-153), у яких зазначає про доведеність позовних вимог; вважає їх належним чином обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а обставини, на які посилається відповідач як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з недоведеністю обставин справи, належним чином не обґрунтовані та безпідставні.
Також просять суд вважати вірним розмір заборгованості за договором № 1493930 від 12.11.2019 року в загальній сумі 21576,00 грн, з яких 6000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12576,00 грн - сума заборгованості за відсотками; 3000,00 грн - сума заборгованості за штрафами, оскільки при формуванні позовної заяви та витягу з реєстру боржників було допущено технічну описку, яка полягає в невірному визначенні складових загальної суми заборгованості. При цьому слід зауважити, що загальна сума заборгованості залишається незмінною та вірно зазначена у позовній заяві (ціна позову) у витягу з реєстрів боржників (загальна сума), в картці обліку та дорівнює 21576,00 грн, а отже не є збільшенням або зменшенням позовних вимог.
Ухвалою суду від 19.09.2022 року здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без виклику (повідомлення) до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін (а.с. 158).
Судові засідання були призначені судом на 17.10.2022 рік та 31.10.2022 року, про що були повідомлені сторони (а.с. 159, 165).
Представник позивача подала клопотання про розгляд справи за відсутності їх сторони та на підставі наявних в справі доказів; позов ТОВ «ФК ЄАПБ» просила задовольнити у повному обсязі; не заперечувала проти ухвалення судом заочного рішення (а.с. 166-167).
Відповідачем подано заяву (а.с. 163), в якій повідомляє про неможливість прибути в судові засідання у зв'язку з оголошеним воєнного стану в країні; просить прийняти до уваги її відзив та клопотання, які вона підтримує у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 12.11.2019 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір за № 1493930 (а.с. 5-6).
Відповідно до 1.1. вказаного договору №1493930 товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності з метою покриття побутових витрат клієнта, а клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити відсотки за її користування.
Згідно п. 1.5. згаданого договору встановлено, що позика надається шляхом перерахування товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, наданий клієнтом.
З листа №7968-ВП від 30.04.2020 року (а.с. 154-155), вбачається, що ТОВ «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» було здійснено за дорученням ТОВ «Авентус Україна» наступні успішні перекази коштів на картки клієнтів, в тому числі відбулось перерахування 12.11.2019 року коштів на суму 6000,00 грн, за маскою картки НОМЕР_1 , код авторизації 325007, та номер транзакції в системі WayForPay - creditplus - 4016049. Крім того, з а.с. 156-157 - листа директора ТОВ "Авентус Україна", який адресований ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" вбачається, що ОСОБА_1 перераховано (видано) кредитні кошти на платіжну картку клієнта за таким же самим ідентифікатором - creditplus - 4016049.
Згідно з Графіком платежів до договору про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 1493930 від 12.11.2019 року відповідач ОСОБА_1 повинна була повернути позику та сплатити нараховані проценти 12.12.2019 (а.с. 6 зі звороту).
Із копії Паспорта споживчого кредиту (Інформації, що надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) вбачається, що відповідач ОСОБА_1 12.11.2019, підписавши його електронним підписом, підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування, орієнтовну загальну вартість кредиту, наданих виходячи із обраних ним умов кредитування, та наслідки у разі невиконання зобов'язань за таким договором (а.с. 7-8).
23.04.2020 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 23042020, у відповідності до умов якого ТОВ «Авентус Україна» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Авентус Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (а.с. 11-12, 156-157).
Згідно витягу з реєстру боржників від 23.04.2020 року до договору факторингу за № 23042020 від 23.04.2020 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 21576,00 грн (а.с. 14), що свідчить про наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ "ФК "ЄАПБ" у згаданій сумі.
25.03.2020 року ТОВ «Авентус Україна» на адресу відповідача було надіслано повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 1493930 від 12.11.2019 із зазначенням суми заборгованості та реквізитів рахунку нового кредитора ТОВ «ФК «ЄАПБ» (а.с. 15).
Також 25.03.2020 року позивачем ТОВ «ФК «ЄАПБ» на адресу відповідача було надіслано повідомлення про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором № 11493930 від 12.11.2019 та включення персональних даних до бази персональних даних, із вимогою про повернення суми боргу (а.с. 16).
Згідно копії картки обліку інформації за вказаним кредитним договором, відповідачу нараховано заборгованість за період з 12.11.2019 по 23.04.2020 в сумі 21576,00 грн, з яких: 6000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12576,00 гривень - сума заборгованості за відсотками, 3000,00 грн сума заборгованості за штрафами (а.с. 17).
Статтею 16 ЦК України передбачено, що одною з форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов і вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно застосовуються.
Частиною 1 статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною
Відповідно до ч. 2 ст. 648 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
У зв'язку із тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов'язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитному договорі, та сплачувати відсотки за користування кредитом, а у випадку порушення договірних зобов'язань в частині своєчасного повернення кредитних коштів також сплачувати відповідні штрафні санкції, які прямо передбачені наявними умовами кредитного договору.
Перевіривши надані позивачем розрахунки та узявши до уваги умови кредитного договору, суд вважає доведеним обставину порушення відповідачем умов такого кредитного договору в частині своєчасного повернення сум отриманого кредиту та своєчасної сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків у встановлені кредитним договором терміни.
Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тобто відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
Разом із тим щодо суб'єктного складу таких правовідносин ч. 3 ст.1079 ЦК України визначає, що фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Згідно п. 3.9. договору факторингу, у разі отримання коштів від боржників, органів Державної виконавчої служби в рахунок погашення заборгованості після дати підписання цього договору, клієнт зобов'язаний перерахувати ці кошти фактору протягом З (трьох) банківських днів з дати їх отримання (включно), на рахунок фактора, вказаний в розділі 10 даного договору. При перерахуванні коштів клієнт зобов'язаний надати розшифровку платежів у вигляді електронного листа, а саме, вказати наступні данні боржників: прізвище, ім'я, по батькові, код номер облікової картки платника податків, № кредитного договору.
Таким чином, в разі сплати відповідачем коштів на рахунок первісного кредитора, вони були б перераховані на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ» та зараховані на погашення кредитної заборгованості.
Постановою від 30.01.2018 у справі № 419/316/15-ц Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у подібних правовідносинах (стягнення заборгованості за кредитним договором) встановив: «Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року (справа N 1-2/2002) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового регулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Відповідно до ст. 1082 Цивільного кодексу України, передбачено: "Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 "...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі".
При умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до вимог ст. 516 ЦК України.
Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим договором.
Всупереч умовам кредитного договору відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК Україні одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. На підставі ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції чинній на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленням/ підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправления (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправления (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".
Приписами ст. 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Як вбачається з поданих до позовної заяви копій договору, графіку платежів, а також паспорту кредиту, дані документи були підписані електронним підписом відповідача 12.11.2019 о 16:39:38 год (а.с. 5-8).
Невід'ємною частиною кредитного договору є правила надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», які розмішені на сайті creditplus.ua. Приймаючи умови кредитного договору, клієнт шляхом накладення елекстронного підпису підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватись.
З моменту отримання права вимоги до відповідача, а саме: з 27.01.2020 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.
Вимогами ч. ч. 1, 7 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Аналізуючи положення вищезазначених процесуальних норм, під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що заборгованість за основним боргом, яка становить 6000,00 грн та заборгованість за процентами, яка становить 12576,00 грн, підлягає стягненню з відповідача.
Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що після настання строку виконання зобов'язань у повному обсязі позикодавець не мав права продовжувати нараховувати проценти та неустойку, а мав право лише на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України, оскільки умовами договору № 1493930 передбачено таке:
п. 1.3. сторони погодили наступну фіксовану процентну ставку за користування позикою:
п.п. 1.3.1. Знижена процентна ставка становить 1,53 % від суми позики за кожен день користування позикою (558,45 % річних) у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.2 цього Договору.
п.п. 1.3.2. Стандартна процента ставка становить 1,80 % від суми Позики за кожний день користування Позикою (657,00 % річних).
п.п. 1.3.3. Стандартна процентна ставка застосовується згідно з пунктами 1.7., 3.4., 3.6.2. цього Договору.
п. 1.4. Загальна вартість Позики за зниженою ставкою складає 145,90 % від суми позики (у процентному виразі) або 8 754,00 грн. (у грошовому виразі) та включає в себе проценти (відсотки) за користування Позикою - 45,90 % від суми позики (у процентному виразі) або 2 754,00 грн. (у грошовому виразі).
Згідно п 2.4. клієнт зобов'язаний: 1) у встановлений договором строк, повернути позику та сплатити проценти за користування, штрафи та пені (у разі наявності).
п. 3.1. сторони домовилися, що повернення позики та сплата процентів за користування позикою здійснюватимуться згідно графіка платежів, який є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно графіку платежів - дата повернення позики та сплати нарахованих відсотків 12.12.2019 року, а сума складає 8 754,00 грн.
п. 3.2. нарахування процентів за договором здійснюється за зниженою процентною ставкою на залишок фактичної заборгованості за позикою за фактичну кількість календарних днів користування позикою. Проценти за користування позикою нараховуються щоденно, починаючи з дня надання Позики (відправки грошових коштів на банківський картковий рахунок) в межах строку надання позики, визначеного у пункті 1.2. цього Договору, за виключенням дати повернення позики та сплати нарахованих процентів, зазначеної у графіку платежів (додаток 1 до цього договору).
п. 3.3. умови застосування зниженої процентної ставки - дотримання клієнтом терміну повного повернення позики, зазначеного у графіку платежів, недопущення прострочення виконання зобов'язання більше 3 (трьох) календарних днів.
п. 3.4. у разі недотримання умов застосування зниженої процентної ставки, нарахування процентів здійснюється на умовах пункту 3.2., але за стандартною процентною ставкою.
п. 3.6. у разі порушення клієнтом строків виконання зобов'язань за договором:
п.п. 3.6.1. протягом пільгового періоду з 1 (першого) по 3 (третій) день прострочення виконання зобов'язань клієнта, нарахування процентів не здійснюється;
п.п. 3.6.2. з 4 (четвертого) дня прострочення заборгованості товариство визнає заборгованість за позикою проблемною, розпочинає роботу по стягненню заборгованості та відновлює щоденне нарахування процентів за користування позикою за стандартною процентною ставкою, яке здійснюється не більше ніж до 90 (дев'яностого) дня прострочення.
п.п. 3.7. клієнт розуміє та надає згоду товариству, що використання стандартної процентної ставки відповідно до пунктів 1.7., 3.4., 3.6.2. договору є наперед обумовленим та не є односторонньою зміною умов договору.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, відповідач була ознайомленена з усіма запропонованими умовами, зокрема, з умовами нарахування процентів та штрафів. Уклавши договір №1493930 від 12.11.2019 року, відповідач погодилась із запропонованими умовами. Відтак, розуміла, яка сума надається позичальнику, на який строк, та на яких умовах буде застосовуватися та чи інша процентна ставка, штрафні санкції, тощо.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та нарахованих відсотків є законними та обґрунтованими, доведені належними та допустимими доказами, тому підлягають задоволенню.
Розглядаючи заяву ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу), суд враховує наступне.
Відповідно до п.п. 4.4. п. 4 договору № 1493930 (а.с. 5-6), у випадку прострочення повернення суми позики клієнт зобов'язаний сплатити товариству штраф в розмірі 72,00 грн за кожен день прострочення, починаючт з 4 (четвертого) дня прострочення виконання зобов'язань за договором.
Підпунктом 4.5. п. 4 зазначеногодоговору визначено, що штрафи за договором нараховуються у момент сплати, але у будь-якому випадку граничний розмір сукупної суми неустойки (штрафів та пені), нарахованої за порушення клієнтом зобов'язань за цим договором, не може перевищувати 50% суми, одержаної клієнтом за цим договором, і становить 3000,00 грн.
Враховуючи положення ст. 257 ЦК України, до вимог про стягнення заборгованості по тілу та процентам за користуванням кредитом має застосовуватися загальний строк позовної давності - три роки. А до вимог щодо стягнення пені та штрафу за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором має застосовуватися спеціальна позовна давність - один рік.
Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, виходячи із згаданої вище норми, з урахуванням норми п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання основного зобов'язання, але не більше ніж за один рік.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
З матеріалів справи встановлено, що у ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" право вимоги виникло з 23.04.2020 року, тобто на день відступлення права вимоги; строк позовної давності спливає 23.04.2023 року.
Позивач скерував до суду з позовну заяву 07.05.2021 року (а.с. 28); позовна заява надійшла до суду 11.05.2021 року.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності щодо стягнення неустойки задоволенню не підлягає, як і не підлягають застосуванню вимоги ст. 625 ЦК України, оскільки умовами спірного договору було передбачено нарахування штрафів. Окрім того ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до суду з позовною заявою у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання основного зобов'язання.
На підставі зазначеного, враховуючи, що відповідачем було підписано договір електронним цмфровим підписом; первинним кредитором були перераховані грошові кошти, що стороною відповідача не спростовано належними доказами; відповідачем не надано належних доказів щодо погашення заборгованості та не спростовано наявність такої заборгованості перед позивачем, позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а саме: з відповідача на користь позивача слід стягнути суму основного боргу в розмірі 6000,00 грн, 12576,00 грн заборгованості за відсотками та 3000,00 грн штрафу в межах заявлених та уточнених (а.с. 136-138) позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також підлягає стягнення судового збору у сумі 2270,00 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 7, 12, 228-229, 258-260, 263-265, 268, 280-283 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", код ЄДРПОУ 35625014, заборгованість за кредитним договором № 1493930 у сумі 21576,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 12576,00 грн - заборгованість за відсотками та 3000,00 грн - заборгованість за штрафами.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, 2270,00 грн судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження в разі пропуску строку з поважних причин. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 07 листопада 2022 року.
Суддя О. М. Дубовік