Справа №295/17453/21
Категорія 67
2/295/463/22
27.10.2022 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі:
головуючої судді Стрілецької О.В.
за участі секретаря судового засідання Скришевської О.Р.
представника позивача - адвоката Божок Л.В.
представника відповідача - адвоката Денисенко М.В.
представника третьої особи- Баб'яка М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради про визначення місця проживання дітей, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
І. Короткий зміст позовних вимог:
30.12.2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 25.01.2022 року, просить визначити місце проживання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 , визначити місце проживання малолітніх дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_2 ; припинити стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі ј частини всіх видів її доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що 16.12.2020 року між сторонами було розірвано шлюб. Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно рішення Богунського районного суду м. Житомира від 16.12.2020 р. з позивача на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дітей в розмірі Ѕ частини всіх його доходів.
Позивач вказує, що син ОСОБА_5 зареєстрований та фактично проживає разом з ним за місцем проживання його батьків, перебуває на його повному утриманні, а тому вважає, що це є підставою для визначення його місця проживання з батьком та припинення стягнення аліментів на користь колишньої дружини на утримання старшого сина, оскільки вона не бере участі в забезпеченні матеріальних потреб старшого сина.
ІІ. Процедура та позиції сторін
Ухвалою судді від 04.01.2022 року дану позовну заяву було залишено без руху.
25.01.2022 року позивачем були усунуті недоліки, вказані в ухвалі судді від 04.01.2022 року, на виконання вимог якої позивач подала позовну заяву з уточненням позовних вимог (а.с. 19-21).
26.01.2022 року було відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 09.06.2022 року, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача про допит свідка ОСОБА_6
10.08.2022 р. в судовому засіданні адвокат Денисенко М.В. подала заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета (а.с. 52).
Ухвалою суду від 10.08.2022 року, яка постановлена у судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати і занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання представника відповідача про допит свідка ОСОБА_7
23.08.2022 р. представник Служби (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради Баб'як М.М. долучив до матеріалів справи висновок щодо визначення місця проживання неповнолітніх дітей (а.с. 65-66).
Ухвалою суду від 23.08.2022 р. задоволено клопотання представника позивача про виклик свідка ОСОБА_8 , закрито підготовче провадження, призначено розгляд справи по суті.
В судовому засідання 10.08.2022 р. ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених в позові. Вказав, що більшу частину часу син ОСОБА_5 проживає з ним та його батьками, він займається його матеріальним забезпеченням, хоча сплачує аліменти на корить колишньої дружини на утримання сина ОСОБА_5 . Зауважив, що син має захворювання очей, потребує лікування. У зв'язку зі збройною агресією російської федерації на даний час він проходить військову службу, з дітьми бачиться, коли приїздить на ротацію. Звертав увагу суду, що в період, коли син знаходиться за адресою матері, його доглядом та вихованням займається бабуся, оскільки колишня дружина проживає з новим чоловіком за іншою адресою.
Представник позивача - адвокат Божок Л.В. в судових засіданнях просила позовні вимоги задоволити в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_2 в судових засіданнях позовні вимоги в частині визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 з нею визнала, не заперечувала щодо їх задоволення. Щодо визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 з батьком заперечувала, посилалась на те, що син не проживає постійно з батьком, а лише періодично. Переважно проживає за місцем проживання її матері, бабусі хлопчика, хоча вона і уклала новий шлюб, від якого народила дитину, доглядом за якою на даний час займається, водночас займається вихованням і утриманням всіх дітей, орендує квартиру недалеко від місця проживання матері, в декількох хвилинах ходьби, кожного дня приходить до матері, спілкується з дітьми.
Представник відповідача - адвокат Денисенко М.В. в судових засіданнях просила відмовити з задоволенні позовних вимог. В обгрунтування заперечень проти позову вказала, що син ОСОБА_5 досяг 16-річного віку, а тому відповідно до положень ст. 161 СК України самостійно вправі визначати місце свого проживання. Крім того, опитаний в судовому засіданні ОСОБА_5 пояснював, що бажає проживати разом з братом і сестрою, не виявив беззаперечного бажання проживати з батьком, однаково ставиться як до батька, так і до матері, любить обох батьків. Вважає, що основною причиною для ініціювання питання про визначення місця проживання сина, є стягнення з відповідача на користь колишньої дружини аліментів. Проте позивач не звертався до суду щодо оскарження розміру аліментів, їх зміни та до належних органів щодо витрачання аліментів не за призначенням. Мати дитини матеріально забезпечує ОСОБА_5 , займається його лікуванням та навчанням. Адвокат вважає, що відсутні підстави для визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_3 з батьком, припинення стягнення аліментів та стягнення аліментів з матері на користь батька. Не заперечувала проти визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_9 та ОСОБА_10 разом з відповідачем.
Крім того, просила стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 13600,00 грн, які понесла відповідач.
Представник органу опіки та піклування ОСОБА_11 в судових засіданнях вказав, що підтримує висновок Виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання дітей. Пояснив, що ситуація з визначенням місця проживання сина ОСОБА_5 є суперечливою, дитина не може чітко визначити, з ким бажає залишитись на проживання, під час спілкування хлопчик вказав, що відноситься до батьків однаково, проживає, то за адресою реєстрації батька, разом з його батьками, то за адресою реєстрації матері, разом з бабусею, не хоче виділяти когось одного. Спеціалістами служби у справах дітей відвідано місце як проживання матері дітей, так і батька, у обох приміщеннях створені всі необхідні умови для проживання, відпочинку та навчання сина ОСОБА_5 . Зазначав, що суперечки батьків негативно впливають на виховання та розвиток всіх трьох дітей.
Щодо завершення судового розгляду справи 27.10.2022 року у відсутності представника позивача адвоката Божок Л.В. суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Розгляд справи завершувався в судовому засіданні, яке було призначено на 10-30 год. 27.10.2022 року, на яке у встановлений день та час з'явились учасники судового провадження - представник позивача адвокат Божок Л.В., представник відповідача адвокат Денисенко М.В. та представник органу опіки та піклування Баб'як М.М.
Проте у зазначений час судове засідання не було розпочате, у зв'язку з оголошенням в м. Житомирі та Житомирській області повітряної тривоги. Учасникам судового провадження було наголошено, що судовий розгляд справи відбудеться після завершення повітряної тривоги, яка тривала з 10 год. 32 хв. до 11 год. 08 хв.
Після завершення повітряної тривоги судовий розгляд був розпочатий об 11 год. 35 хв. за участі представника позивача адвоката Божок Л.В., представника відповідача адвоката Денисенко М.В. та представника органу опіки та піклування Баб'яка М.М.
Під час судового засідання, в ході якого завершувалось дослідження письмових доказів, повторно об 11 год. 47 хв. була оголошена повітряна тривога, у зв'язку з чим в судовому засіданні була оголошена перерва, учасникам судового розгляду повідомлено, що судове засідання буде продовжено одразу після закінчення повітряної тривоги. Суд наголошує, що сторонам не повідомлялось про те, що судове засідання буде продовжено в інший день, не визначалась інша дата і час проведення судового засідання.
Повітряна тривога була завершена о 13 год. 18 хв., по закінченню якої до залу судового засідання повернулись представник відповідача адвокат Денисенко М.В. та представник органу опіки та піклування Баб'як М.М.
Після завершення повітряної тривоги розгляд справи був продовжений о 13 год 59 хв, оскільки учасникам судового провадження було надано достатньо часу (близько 45 хв) для забезпечення можливості прибути в судове засідання для продовження розгляду, протягом якого представник позивача для продовження судового розгляду не з'явилась, причини неявки не повідомила.
Представник відповідача ОСОБА_12 зазначила, що наявні підстави для продовження судового розгляду без участі представника позивача.
Представник третьої особи Баб'як М.М. при вирішенні питання щодо продовження судового розгляду покладався на розсуд суду.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Основними засадами цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи; неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Згідно зі ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: вчинення дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Статею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
У рішеннях від 28 жовтня 1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон АліментаріаСандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частинами 1, 2, 5 статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Нормами ч. 3 ст. 216 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу, а також інші особи, присутні в залі судового засідання, зобов'язані беззаперечно виконувати розпорядження головуючого, додержуватися в судовому засіданні встановленого порядку та утримуватися від будь-яких дій, що свідчать про явну зневагу до суду або встановлених у суді правил.
Відповідно до положень статті 21 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» під час здійснення адвокатської діяльності адвокат зобов'язаний, зокрема, дотримуватися присяги адвоката України та правил адвокатської етики; виконувати інші обов'язки, передбачені законодавством та договором про надання правової допомоги.
Згідно зі ст. 44 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України 2017 року 09.06.2017 року зі змінами, затвердженими З'їздом адвокатів України 2019 року 15.02.2019 року, під час здійснення професійної діяльності в суді адвокат повинен бути добропорядним, поводити себе чесно та гідно, стверджуючи повагу до адвокатської професії. Адвокат має поважати процесуальні права адвоката, який представляє іншу сторону, і не вдаватись до дій, що грубо порушують останні. Адвокат не повинен вчиняти дій, спрямованих на невиправдане затягування судового розгляду справи.
З огляду на наведені положення нормативно-правових актів суд ухвалив продовжувати розгляд справи без участі адвоката Божок Л.В., оскільки вона належним чином була повідомлена про те, що судовий розгляд буде продовжений після завершення повітряної тривоги, мала достатньо часу для прибуття в судове засідання, з урахуванням того, що найближче укриття, яким користуються і працівники апарату суду, і відвідувічі суду, знаходиться безпосередньо в приміщенні суду, інші учасники справи повернулись завчасно і неодноразово очікували саме на представника позивача, яка своєчасно в судове засідання не з'явилась, про неможливість прибути в судове засідання заздалегідь суд також не повідомила.
Суд вважає, що дії адвоката Божок Л.В. та її поведінка були направлені на умисне затягування розгляду справи, яка перебуває в провадженні суду протягом 10 місяців, а також свідчать про прояв неповаги як до суду, так і до інших учасників судового процесу, що є неприпустимим.
Представник позивача ОСОБА_13 з'явилась в судове засідання зі значним запізненням під час виступу представника відповідача в судових дебатах, проте, відповідно до положень ч. 2 ст. 7 ЦПК України, не була допущена судом до залу судового засідання, оскільки особи, які бажають бути присутніми у судовому засіданні, допускаються до зали судових засідань до початку судового засідання або під час перерви.
ІІІ. Щодо закриття провадження по справі.
В судовому засіданні 10.08.2022 року представник відповідача - адвокат Денисенко М.В. подала заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України (а.с. 52). В обґрунтування заяви вказала, що в рішенні Богунського районного суду м. Житомира від 16.12.2020 р. у справі №295/11631/20 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів ОСОБА_1 не заперечував, що неповнолітні діти ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 проживають разом з матір'ю.
При цьому адвокат посилалась на ч. 4 ст. 82 ЦПК України, згідно якої факти, встановлені судовим рішенням, не підлягають доказуванню, додатково зазначила, що згідно вимог ст. 29 ЦК України та пояснень самого ОСОБА_14 , який висловив бажання проживати з мамою, свідчить про відсутність предмета спору, а тому справа підлягає закриттю на цій підставі.
Водночас, суд не вбачає підстав для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору з огляду на наступне.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Відсутність предмету спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовані спірні питання.
Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 20.09.2021 року у справі № 638/3792/20.
З фактичних обставин справи судом не встановлено, що між позивачем і відповідачем відсутні неврегульовані спірні питання, що могло б бути підставою для закриття провадження у справі у зв'язку з відсутності предмета спору, а тому заява адвоката Денисенко М.В. задоволенню не підлягає.
ІV. Обставини, встановлені судом, та докази на їх підтвердження
Судом встановлено, що під час перебування сторін у шлюбі в них народились діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується змістом копій свідоцтв про народження (а.с. 9,10,11).
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16.12.2020 ршлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 в розмірі 1/2 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 24.09.2020 року і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с. 7-8).
Згідно довідки ТОВ «Керуюча компанія «Домком Житомир» №1784 від 31.08.2021 року місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 . За зазначеною адресою станом на 31.08.2021 року зареєстровано також місце проживання матері та батька дітей (а.с. 12).
Відповідно до частин п'ятої та шостої статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Зі змісту Висновку виконавчого комітету Житомирської міської ради, як органу опіки та піклування, який затверджений рішенням Виконавчого комітету Житомирської міської ради №637 від 17.08.2022 року, вбачається, що виходячи з інтересів дітей доцільно визначити місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю; а місце проживання неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - з батьком (а.с. 65-66).
Висновок надано на підставі документів, долучених до матеріалів справи (а.с.81-93).
Також за клопотанням учасників судового провадження в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 .
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона є бабусею хлопчика - матір'ю позивача. Вказала, що онуки зареєстровані в її квартирі, діти відвідують її, але найчастіше в неї буває онук ОСОБА_5 . Він має окрему кімнату, обладнану всім необхідним, його матеріальним забезпеченням та лікуванням займається вона та її син. Зауважила, що мати дітей не приділяє їм належної уваги, часто вони приходять в неохайному вигляді. Вважає, що аліменти, які сплачуються на утримання дітей, ОСОБА_2 використовує не за призначенням.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 . Пояснила, що їй відомо, що діти сестри проживають за адресою АДРЕСА_2 . Хоча сестра з чоловіком та маленькою дитиною проживають окремо, але вона щодня приходить до місця проживання дітей. Мати хлопчика разом з бабусею ОСОБА_15 займаються доглядом та лікуванням дітей, придбанням їм речей. Денис має гарні стосунки з братом та сестрою, мамою та бабусею.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що вона була сусідкою подружжя ОСОБА_16 , коли вони проживали разом. Вказала, що позивач є досить імпульсивною людиною, вона особисто неодноразово була свідком психологічного тиску, який чинив чоловік ОСОБА_1 на свою дружину. На даний час вона підтримує товариські стосунки з ОСОБА_2 , її внуки разом з дітьми ОСОБА_17 ходять до школи, ОСОБА_2 відвідує батьківські збори, займається розвитком дітей. На даний момент їй невідомо, де проживає подружжя та з ким перебувають діти.
V. Національне законодавство, що підлягає застосуванню під час вирішення спору, оцінка та мотиви суду
Статтею 51 Конституції України гарантовано, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Нормами статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до частини 1 статті 18, частини 1 статті 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Стаття 9 Конвенції про права дитини зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), які стосуються застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР.
Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).
Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідно до ст. 6 Європейської конвенції про здійснення прав дітей від 25 січня 1996 року під час розгляду справи, що стосується дитини, перед прийняттям рішення судовий орган надає можливість дитині висловлювати її думки і приділяє їм належну увагу.
Згідно зі ст. 12 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини. З цією метою дитині надається можливість бути заслуханою в ході судового чи адміністративного розгляду, безпосередньо або через представника чи відповідний орган.
За законодавством України із досягненням віку 10 років у дитини з'являється право не тільки бути вислуханою і почутою, але й право брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання (ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України). Лише у разі збігу волі трьох учасників переговорного процесу - матері, батька, дитини можна досягти миру і згоди.
На день винесення рішення у справі ОСОБА_18 виповнилось 16 років.
В судовому засіданні 20.10.2022 року, за згодою, був заслуханий неповнолітній ОСОБА_19 , який пояснив, що проживає в бабусі ОСОБА_15 за адресою АДРЕСА_2 , але не постійно, інколи проживає з батьком та бабусею ОСОБА_20 . Вказав, що хоче проживати разом з братом та сестрою, проживає в обох бабусь періодично, в кожному місці почуває себе комфортно. Батько на даний час служить в Збройних Силах України. Одяг та інші речі купує з мамою, лікаря відвідує разом з мамою. Денис зауважив, що не хоче виділяти когось із батьків, любить однаково тату та маму, а також своїх брата та сестру. Вказав, що його влаштовує нинішня ситуація, він хоче проживати як з матір'ю, так і з батьком, приділяти їм обом увагу, але не бажає розлучатись з братом та сестрою.
Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом частини першої, другої статті 155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Статтею 157 Сімейного кодексу України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 160 Сімейного кодексу України якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма узгоджується з положеннями статті 29 Цивільного кодексу України, зокрема, її частиною другою, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.
Згідно з частиною 1 статті 161 Сімейного кодексу України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Крім того, відповідно до пункту 18 Правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до Єдиного державного демографічного реєстру, затвердженого Кабінетом Міністрів України № 207 від 02 березня 2016 року, у разі реєстрації місця проживання батьків за різними адресами місце проживання дитини, яка не досягла 14 років, реєструється разом з одним із батьків за письмовою згодою другого з батьків у присутності особи, яка приймає заяву, або на підставі засвідченої в установленому порядку письмової згоди другого з батьків (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування).
Таким чином, особа, яка досягла 14-річного віку, може подати заяву про реєстрацію місця проживання особисто.
Беручи до уваги встановлені фактичні обставини справи в межах заявлених вимог, думку ОСОБА_14 , його вік, який на момент вирішення спору досяг 16 років, його право самостійно обирати місце свого проживання, враховуючи, що законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною, суд позбавлений можливості визначати місце проживання дитини, якій виповнилося 16 років, всупереч її волі за відсутності належних і достатніх для цього підстав, виходячи виключно з найкращих інтересів неповнолітнього, необхідності захисту в першу чергу його прав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
При цьому суд враховує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2018 року у справі № 537/5119/15-ц та в постанові Верховного Суду від 28.01.2021 р. у справі №753/6498/15.
Судова практика з приводу вказаних правовідносин є сталою і змін не зазнавала.
З огляду на те, що суд дійшов висновку, що відсутні правові підстави для визначення місця проживання дитини, яка досягла 16 років в судовому порядку, а тому суд не надає оцінку висновку органу опіки та піклування в цій частині.
В задоволенні позовних вимог про припинення стягнення аліментів на утримання неповнолітнього ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 та про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , задоволенню не підлягають, оскільки вони є похідними від вимоги про визначення місця проживання неповнолітнього сина ОСОБА_5 з батьком, в задоволенні якої судом відмовлено.
Інших обставин, які могли б бути підставою для припинення виплати аліментів позивач не заявляв, а за правилами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Крім того, суд враховує, що на момент вирішення даного спору позивач перебуває у складі Збройних Сил України, за своїм місцем проживання знаходиться вкарай рідко, а тому основні обов'язки по вихованню і матеріальному забезпеченню несе їх матір. Матеріалами справи не знайшли свого підтвердження доводи, наведені стороною позивача, що відповідач ухиляється від зазначеного обов'язку, як і не доведено жодними доказами, що вона використовує кошти від аліментів не за призначенням і не на матеріальне забезпечення дітей.
Щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з матір'ю
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
В судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала проти задоволення позовних вимог про визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з нею.
Згідно Висновку органу опіки та піклування визнано за доцільне визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_2 ,
Отже, враховуючи викладене суд задовольняє вимоги позивача в частині визначення місця проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з ОСОБА_2
V. Розподіл судових витрат
Відповідно до положень частини 1, пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, на підставі п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягає стягненню половина сплаченого при зверненні до суду з позовом судового збору в розмірі 454, 00 грн.
Згідно з положеннями частин 1-4 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених відповідачем витрат з надання правничої допомоги представник відповідача надала суду лише власноручно написану квитанцію та довідку про понесені витрати (а.с. 109,110).
Водночас, до матеріалів справи стороною відповідача не долучено договір про надання правової допомоги, опис виконаних адвокатом робіт, акт здачі-приймання виконаних робіт, протокол наданих послуг, рахунки на оплату, банківські документи про оплату послуг тощо, на підставі яких суд мав би можливість перевірити умови договору про надання правничої допомоги, обсяг виконаних адвокатом робіт, а також встановити вартість послуг, про надання яких домовились сторони договору. Натомість сума, зазначена в квитанції №751397 від 27.10.2022 р., не підтверджується умовами договору.
Виступаючи в судових дебатах адвокат Денисенко М.В. просила стягнути витрати на правничу допомогу на підставі доказів, долучених до справи. Заяву про те, що інші підтверджуючі документи будуть надані протягом п'яти днів відповідно до положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України, не подавала.
Відсутність документального підтвердження надання правової допомоги, договору про надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20.
Отже, суд відмовляє з задоволенні вимоги про стягнення з позивача на користь відповідачки витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги в сумі 13600,00 грн, у зв'язку з відсутністю доказів, які підтверджують обгрунтованість їх розміру.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні клопотання адвоката Денисенко Марії Василівни про закриття провадження у справі - відмовити.
Позовні вимоги задоволити частково.
Визначити місце проживання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В задоволенні позовних вимог про визначення місця проживання неповнолітнього ОСОБА_14 з батьком, припинення стягнення аліментів нт стягнення аліментів - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454,00 грн.
Відмовити в задоволенні вимог представника ОСОБА_2 - адвоката Денисенко Марії Василівни про стягнення з ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Третя особа: Служба (Управління) у справах дітей Житомирської міської ради, місцезнаходження: м. Житомир, м-н С.П. Корольова, 4/2, код ЄДРПОУ: 25777327.
Повний текст рішення складено 07.11.2022 року.
Суддя О.В. Стрілецька