Справа № 161/6489/22
Провадження № 1-кп/0158/94/22
09 листопада 2022 року м. Ківерці
Ківерцівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
захисників - адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинувачених - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12021030000000334 від 24.11.2021 року - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України, -
07 листопада 2022р. від прокурора у кримінальному провадженні №12021030000000334 від 24.11.2021 року - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 до суду надійшло клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України, ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 127, ч. 2 ст. 146, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 187, ч. 3 ст. 289, ч. 3 ст. 297 КК України.
Клопотання обґрунтовує тим, що строк тримання обвинувачених під вартою закінчується 13 листопада 2022 року і на даний час ризики суспільної небезпечності обвинувачених, передбачені ст. 177 КПК України, не зменшились, про що свідчить тяжкість покарання у разі визнання ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , винними у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, останні перебуваючи на волі можуть переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженні іншим чином, незаконно впливати на потерпілих, свідків, а тому просить продовжити обвинуваченим ОСОБА_6 , ОСОБА_7 строк тримання під вартою на шістдесяти днів, без визначення розміру застави.
Прокурор в судовому засіданні подані ним клопотання підтримав з підстав викладених у них та просив продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на шістдесяти днів, без визначення розміру застави.
Обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та їх захисники - ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , кожен зокрема, щодо задоволення клопотань прокурора заперечили, просили обрати обвинуваченим більш м'який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши пояснення учасників кримінального провадження, кожного зокрема, думку прокурора, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , суд також враховує вимоги п. п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справах «Ілійков проти Болгарії» та «Летельє проти Франції», Європейський суд з прав людини, зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , кожен зокрема, обвинувачуються у вчиненні ряду кримінальних правопорушень, які згідно ст. 12 КК України, відносяться до категорії нетяжкого, тяжких та особливо тяжких злочинів, санкція найтяжкої статті передбачає покарання до 15 років позбавлення волі або довічного позбавлення волі, а тому наявні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що обвинувачені можуть переховуватись від суду, вчиняти інші кримінальні правопорушення, незаконно впливати на потерпілих та свідків.
Обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно ухвали Ківерцівського районного суду Волинської області від 15.09.2022р., продовжено строк тримання під вартою на 60 днів, тобто до 13 листопада 2022 року включно.
При цьому, оскільки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 обвинувачуються, серед іншого, у вчиненні злочину із застосуванням насильства, а тому на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України суд не визначає розмір застави, достатньої для забезпечення виконання вказаними обвинуваченими процесуальних обов'язків.
Суд вважає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинувачених та не дасть змоги дослідити всі обставини кримінального правопорушення у встановлені законом строки, а тому оскільки судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що відпала необхідність у раніше обраному обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим на 60 днів без визначення застави - слід задовольнити.
Керуючись ст.ст.177, 181, 194, 369, 372 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні №12021030000000334 від 24.11.2021 року - прокурора відділу Волинської обласної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 - задовольнити.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 07 січня 2023 року включно.
Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 09.11.2022 року.
Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді тримання під вартою продовжити на 60 (шістдесят) днів - до 07 січня 2023 року включно.
Строк рахувати з моменту винесення ухвали - 09.11.2022 року.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня її винесення.
Суддя Ківерцівського районного суду ОСОБА_1