Справа № 1423/17347/2012
нп 6/490/43/2022
Центральний районний суд м. Миколаєва
07.11.2022 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді - Черенкової Н.П.,
при секретарі - Романової К.Т.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання рішення від 14.11.2012 року у справі №1423/17347/2012 та поновлення строку для його пред'явлення на примусове виконання, зацікавлені особи - ОСОБА_2 . Кредитна спілка «ФЛАГМАН», Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області-
У жовтні 2021 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з завою про заміну сторони виконавчого провадження у справі №1423/17347/2012 за позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Флагман» про стягнення грошового вкладу.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилався на те, що 14.11.2012 року Центральний районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення у справі №1423/17347/2012 з кредитної спілки «Флагман'на користь ОСОБА_3 суму грошового вкладу за договором про залучення внеску на депозитний рахунок №129 від 15.01.2009 року в розмірі 115480,63 грн., відсотки за користування грошовими коштами в сумі 29915,31 грн., три відсотки річних в сумі 4361,80 грн. , а всього 149757,79 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданний Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 26.02.2013 року.
Відповідно до заповіту від 31.10.2011 року ОСОБА_1 є спадкоємцем усіх належних ОСОБА_3 грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходяться у зберіганні в Кредитній Спілці "Флагман" м.Миколаєва.
У зв'язку з вищевикладеним, заявниця просила замінити стягувача у виконачому проваджені у справі грошового вкладу за договором про залучення внеску на депозитний рахунок №129 відвід 15.01.2009 року в розмірі 115480,63 грн., відсотки за користування грошовими коштами в сумі 29915,31 грн., три відсотки річних в сумі 4361,80 грн. , а всього 149757,79 грн з ОСОБА_3 на її правонаступника - ОСОБА_1 .
Ухвалою судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 21.12.2021 року прийнято до розгляду вказану заяву.
Ухвалою від 10.01.2022 року було витребувано від ОСОБА_1 документи, що підтверджують отримання нею спадщини після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В лютому 2022 року заявницею на адресу суду було направлено уточнену заяву про заміну сторони виконавчого провадження, в якій було підтверджено прийняття спадщини після ОСОБА_4 .
В судове засідання учасники процесу не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, сторона заявника клопотала про розгляд справи у відсутність свого представника, інші учасники процесу поважності причин неявки суду не повідомили, відповідно до ч. 3 ст. 442 ЦПК України, їх неявка не є перешкодою для розгляду заяви.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Рішенням Центрального районного суду від 14.11.2012 у справі №1423/17347/2012 з кредитної спілки «Флагман'на користь ОСОБА_3 суму грошового вкладу за договором про залучення внеску на депозитний рахунок №129 від 15.01.2009 року в розмірі 115480,63 грн., відсотки за користування грошовими коштами в сумі 29915,31 грн., три відсотки річних в сумі 4361,80 грн. , а всього 149757,79 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла відповідно до Свідоцтва про смерть НОМЕР_1 виданний Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції 26.02.2013 року.
Відповідно до заповіту від 31.10.2011 року ОСОБА_1 є спадкоємцем усіх належних ОСОБА_3 грошових вкладів з відповідними відсотками та нарахованими компенсаціями, що знаходяться у зберіганні в Кредитній Спілці "Флагман" м.Миколаєва.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктів 1 і 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.
Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов'язання припиняється з смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконано іншою особою.
Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов'язанні.
За таких обставин звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу стягувача відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України та статті 15 Закону України «Про виконавче провадження».
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання.
У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Частиною першою статті 14 ЦПК України і статті 18 ЦПК України, у редакції, чинній на час розгляду справи, визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст. ст. 124 та 129 Конституції України були розглянуті Конституційним Судом України, який у своєму рішенні № 18-рп/2012 від 13.12.2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.
Розглядаючи справу № 5-рп/2013, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26.06.2013 зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) як джерело права.
Так, у рішенні Європейського суду в справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява № 48553/99) від 25.07.2002 зазначено, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 § 1, повинне тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права, як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів ("Брумареску проти Румунії").
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У п. 43 рішення Європейського суду від 20.07.2004 у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов'язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".
Також у рішенні Європейського суду від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов'язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін.
Таким чином, судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судового рішення не призводить до відновлення порушеного права. Відсутність у сторони можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, є втручанням у право сторони на мирне володіння майном, що порушенням першого пункту статті 1 Першого протоколу Конвенції.
Враховуючи, що рішення суду фактично не виконано, а також те, що ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло право вимоги, що належали первісному кредитору, тим самим, ставши новим кредитором за вищезазначеним кредитним договором одержало право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань, то суд приходить до висновку, що дані обставини є підставою для задоволення заяви.
Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд,
Заяву ОСОБА_1 про заміну стягувача у виконавчому листі, виданому на виконання рішення від 14.11.2012 року у справі №1423/17347/2012 та поновлення строку для його пред'явлення на примусове виконання, зацікавлені особи - ОСОБА_2 . Кредитна спілка «ФЛАГМАН», Головне територіальне управління юстиції у Миколаївській області - задовольнити.
Замінити стягувача ОСОБА_3 її правонаступником - ОСОБА_1 з примусового виконання рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 14.112.2012 року у справі №1423/17347/2012 за позовом ОСОБА_3 до Кредитної спілки «Флагман» про стягнення грошового вкладу.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н.П. Черенкова