Справа № 468/936/22-а
2-а/468/21/22
09.11.2022 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Муругова В.В, за участю секретаря Серака Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Баштанка справу № 468/936/22-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови поліцейського СРПП СПД №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області по накладенню на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 126 ч. 4 КУпАП.
Посилаючись на неправомірність дій поліцейського щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, позивач просив скасувати постанову серії БАВ №438010 від 21.08.2022 року. Позивач, при цьому, заперечив вчинення з його боку правопорушення 21.08.2022 року, оскільки до його зупинки поліцейським не знав, що він за постановою суду був позбавлений права керування транспортними засобами, бо справа була розглянута судом за його відсутності та посвідчення водія у нього не вилучалось.
Процесуальні дії у справі та заяви сторін:
Позов надійшов до Баштанського районного суду Миколаївської області 02.09.2022 року (зданий до відділення зв'язку 30.08.2022 року).
06.09.2022 року ухвалою судді позовна заява була залишена без руху. У встановлений строк позивач виконав вимоги ухвали.
28.09.2022 року відкрите провадження у справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від представника позивача надійшла заява про підтримання позову та розгляд справи за його відсутності.
Відповідач Баштанський РВП ГУНП в Миколаївській області не забезпечив явку до суду свого представника, про день, час та місце розгляду повідомлявся відповідно до ч.1 ст. 268 КАС України технічними засобами зв'язку та шляхом оприлюднення на веб-порталі судової влади України відповідних повідомлень.
Від відповідача у встановлений в ухвалі про відкриття провадження строк не надійшло відзиву на позов.
Крім того, у визначений в ухвалі про відкриття провадження від 28.09.2022 року строк відповідач не надав витребовуваних доказів по справі.
З огляду на те, що відповідач - суб'єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, суд відповідно до ст. 205 КАС України ухвалив про розгляд справи на підставі наявних в ній доказів згідно з ч.5 ст. 77 КАС України.
Дослідивши матеріали справи (копію постанови серії БАВ №438010 від 21.08.2022 року; постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2022 року №946/3181/22 з ЄДРСР; копію постанови Одеського апеляційного суду від 18.10.2022 року по справі №946/3181/22), суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Це означає, що ч.2 ст. 77 КАС України встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржуються, а повідомлені позивачем обставини справи відповідають дійсності, доки відповідач їх не спростує.
Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Крім того, ч. 3 ст. 79 КАС України зобов'язує відповідача надати всі наявні у нього докази разом із поданням відзиву, тим більше, що такі вимоги (про надання документів) вказані в ухвалі суду про відкриття провадження у справі, а тому, в даному випадку, суд відповідно до ч. 5 ст. 77, ч.3 ст. 205, ст. 286 КАС України безумовно зобов'язаний розглянути справу на підставі тих доказів, які надані суду сторонами.
У судовому засіданні встановлено, що 21 серпня 2022 року поліцейським СРПП СПД №1 Баштанського РВП ГУНП в Миколаївській області була винесена відносно позивача постанова про притягнення останнього до адміністративної відповідальності за ст. 126 ч. 4 КУпАП. В тексті постанови інспектор вказав, що 21.08.2022 року о 23.40 год. на автодорозі Н-11 Дніпро-Миколаїв ОСОБА_1 керував автомобілем DAF, не маючи права керування, а саме позбавлений прав керувати транспортними засобами на 1 рік Ізмаїльським міськрайонним судом Одеської області 17.05.2022 року.
У зв'язку з вказаним поліцейський призначив позивачу адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20400 грн.
Диспозиція ч.4 ст. 126 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст.10 КУпАП, адміністративне правопорушення визначається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо допускала їх настання.
За такого, відповідальність за ч.4 ст. 126 КУпАП настає виключно у разі умисного вчинення особою такого діяння, тобто коли особа знала, що позбавлена права керування транспортними засобами, але, незважаючи на це, - керує транспортним засобом.
Як слідує з постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2022 року №946/3181/22, якою позивач був позбавлений права керування транспортними засобами, вказана справа була розглянута за відсутності позивача, що підтверджує пояснення позивача про те, що він не знав про позбавлення його права керування транспортними засобами.
Відповідно до п. 2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
При цьому, з матеріалів справи слідує, що позивач при його зупинці поліцейським мав при собі відповідне посвідчення водія, оскільки відомості про нього вказані в графі протоколу «серія та номер документа, що посвідчує особу».
Натомість відповідно до ч.1 ст. 317-1 КУпАП виконання постанови про позбавлення права керування транспортним засобом здійснюється шляхом вилучення посвідчення водія на строк позбавлення права керування транспортними засобами та внесення до єдиної інформаційної системи Міністерства внутрішніх справ України відомостей про позбавлення права керування транспортним засобом на строк, визначений постановою, та про вилучення посвідчення водія.
Отже той факт, що посвідчення водія не було вилучене у позивача в порядку виконання постанови суду також може підтверджувати пояснення позивача про те, що він не знав про позбавлення його права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Проте постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності та інші матеріали не містять відомостей, які би вказували на наявність умислу на вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст.126 КУпАП, а саме про те, що ОСОБА_1 знав про позбавлення його права керування транспортними засобами, в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 , отримував постанову про позбавлення його права керування транспортними засобами від 17.05.2022 року, або іншим чином був ознайомлений з нею.
Комплекс описаних вище обставин та фактів спростовує те, що позивач мав умисел на вчинення правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 126 КУпАП, і, як наслідок цього, - свідчить про відсутність в його діях складу вказаного правопорушення.
Крім того, постановою Одеського апеляційного суду від 18.10.2022 року по справі №946/3181/22 скасована постанова Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 17.05.2022 року №946/3181/22 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, в тому числі у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не був повідомлений про час та місце розгляду справи, що, у свою чергу, також підтверджує пояснення позивача про те, що він не знав про позбавлення його права керування транспортними засобами.
Також скасування постанови, якою позивач був позбавлений права керування транспортними засобами та яка була підставою для винесення поліцейським оспореної позивачем постанови серії БАВ №438010 від 21.08.2022 року за ст. 126 ч.4 КУпАП, свідчить про те, що на час розгляду даного позову позивач є особою, яка не позбавлена права керування транспортними засобами.
Оскільки згідно зі ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідачів, які в даному випадку не надали до суду допустимих достатніх фактичних даних на підтвердження правомірності дій, які оскаржуються фізичною особою, тому зібрані поліцейським матеріали відносно позивача не є достатньою підставою для притягнення водія до адмінвідповідальності за ст. 126 ч. 4 КУпАП і доказом вини позивача у вчиненні вказаного правопорушення, за яке його було притягнуто оскаржуваною постановою до адміністративної відповідальності, оскільки цей висновок не підтверджується сукупністю достатніх допустимих доказів, а навпаки спростовується встановленими судом обставинами, а, отже, не відповідає вимозі їхньої достатності, що свідчить про недоведеність складу адміністративного правопорушення, інкримінованого позивачеві.
Крім того, суд вважає за необхідне особливо зауважити, що в даному випадку справа стосується перевірки судом правомірності та обґрунтованості притягнення особи до адміністративної відповідальності і саме на таку категорію справ поширюється також конституційна презумпція невинуватості, закріплена в ст. 62 Конституції України, з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободта у врахуванням практики Європейського суду з прав людини, який не розрізняє кримінальну та адміністративну відповідальність, вважаючи їх всіх кримінальним переслідуванням, за такого в адміністративних справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності не позивач має довести свою невинуватість та законність своїх вимог і відсутність в своїх діях складу адміністративного правопорушення, а відповідач - суб'єкт владних повноважень достатніми належними та допустимими доказами має довести наявність в діях особи складу адміністративного правопорушення та законність її притягнення до адміністративної відповідальності, спростувавши таким чином презумпцію невинуватості особи.
При цьому з аналізу ст. 293 КУпАП та ст.2 КАС України в частині мети судового перегляду постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності за скаргою такої особи та в частині завдань адміністративного судочинства (захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень) та оцінки законності та обґрунтованості оскарженого рішення суб'єкта владних повноважень слідує, що розглядаючи позов фізичної особи про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності суд не в праві досліджувати нові докази на підтвердження вини особи, які при прийнятті рішення суб'єктом владних повноважень не враховувались.
Вказане є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови.
Відповідно до чч. 1 та 2 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Вирішуючи вимоги позивача про стягнення із відповідача, суб'єкта владних повноважень, судових витрат, понесених на сплату судового збору, суд приходить до наступного.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позов підлягає задоволенню, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати, понесені на сплату судового збору, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Миколаївській області.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73-77, 90, 242-244, 246, 250-251, 271, 273 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ №438010 від 21.08.2022 року відносно ОСОБА_1 за ст. 126 ч. 4 КУпАП та провадження по справі закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Миколаївській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 496 (чотириста дев'яносто шість) гривень 20 копійок.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5 м. Миколаїв, ідентифікаційний код 40108735).
Повне рішення суду складене 09.11.2022 року.