Справа №127/28087/21
Провадження №1-кп/127/995/21
08 листопада 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_3 ,
сторони захисту: адвокатів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду № 12 кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України,
В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 15, частиною першою статті 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження строку дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання мотивував тим, що ризики, які існували на час застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу на даний час не відпали.
Обвинувачений ОСОБА_6 заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Зауважив, що саме потерпілий став ініціатором конфлікту, який призвів до даного кримінального провадження, про що останній повідомив суду під час його допиту. Також обвинувачений звернув увагу суду на те, що він хворіє та не має змоги отримати необхідне лікування в умовах слідчого ізолятора.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 - заперечила проти задоволення клопотання прокурора, оскільки ризики, на які посилається останній, не доведені в судовому засіданні. А тому просила суд змінити застосований до її підзахисного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на більш м'який, а саме цілодобовий домашній арешт.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 - заперечив проти задоволення клопотання прокурора. Зазначив, що сторона обвинувачення не довела існування ризиків, на які вона посилається. Крім того, при вирішенні клопотання прокурора просив суд врахувати думку потерпілого та змінити ОСОБА_6 запобіжний захід на домашній арешт цілодобово.
Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов до такого висновку.
Згідно з частиною першою статті 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
При цьому частиною другою статті 331 КПК регламентовано, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. Крім того, суд враховує, що частиною третьою статті 331 КПК визначено, що за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.
Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.
Строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обраного до ОСОБА_6 спливає 13.11.2022. З наданого прокурором клопотання убачається, що його примірник був вручений обвинуваченому 07.11.2022. Отже, стороною обвинувачення вищезазначені вимоги кримінально-процесуального законодавства щодо вручення копії клопотання обвинуваченому, а також щодо строку звернення до суду з відповідним клопотанням були дотримані.
Вирішуючи питання щодо доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою суд враховує положення частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997.
Відповідно до частини першої статі 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Питання щодо мети і підстав застосування запобіжних заходів регламентовані статтею 177 КПК. Зокрема, з частини першої статті 177 КПК випливає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Як слідує зі змісту частини другої статті 177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Також суд враховує, що відповідно до частини першої статті 194 КПК під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці вказує на те, що в розумінні Конвенції є обґрунтованою підозрою. Зокрема, для обґрунтованої підозри повинні бути факти або інформація, які б переконали неупередженого спостерігача в тому, що ця особа, можливо, вчинила злочин (п. 175, справа «Нечипорук і Йонкало проти України»; п. 32, справа «Fox, CampbellandHartley v. the UK»; п. 88, справа «IglarMammadov v. Azerbaijan»; п. 42 «Котій проти України»; п. 51, справа «Erdagos v. Turkey»; п. 48 «Cebotari v. Moldova»).
Разом з тим, суд враховує, що для вирішення питання щодо можливої причетності обвинуваченого до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення здійснюється саме на виконання вимог пункту 1 та пункту 2 частини першої статті 91 КПК, якою визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
При цьому частиною першою статті 94 КПК визначено, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Отже, вирішення питання щодо обґрунтованості підозри обвинуваченого потребує дослідження доказів у їх сукупності. Натомість, на даний судове слідство не завершене, а тому вирішення зазначеного питання на вказаній стадії судового процесу є передчасним і може призвести до порушення приписів, закріплених у частині шостій статті 22 КПК, якою регламентовано, що суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Вирішуючи питання щодо наявності ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК, суд враховує, що ЄСПЛ звернув увагу на те, що ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання; він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (п. 21, справа «Подвезько проти України»).
Обвинувачений ОСОБА_6 , заперечуючи проти задоволення клопотання прокурора, послався на те, що в умовах слідчого ізолятора він не має змоги отримати необхідного лікування. Разом з тим, такі твердження обвинуваченого суд оцінює критично з огляду на таке.
12.09.2022 на адресу суду надійшла відповідь на запит суду, зі змісту якої випливає, що ОСОБА_6 неодноразово оглядався лікарями установи, на даний час стан здоров'я ОСОБА_6 є задовільним, стаціонарного лікування останній не потребує та може перебувати в умовах слідчого ізолятора.
На повторний запит суду щодо стану здоров'я ОСОБА_6 11.10.2022 на адресу суду надійшла відповідь, зі змісту якої випливає, що обвинувачений неодноразово оглядався лікарем ЗПСМ медичної частини. За результатами зазначених оглядів ОСОБА_6 було призначене лікування, після проходження якого встановлено покращення стану останнього. 29.09.2022 ОСОБА_6 був оглянутий лікарем-терапевтом, проведено лабораторні дослідження, після чого обвинуваченому було рекомендоване проходження УЗД-обстеження. 04.10.2022 ОСОБА_6 проведено УЗД-обстеження та надані лікувальні рекомендації. За результатом всіх огляді встановлено, що стан здоров'я ОСОБА_6 на даний час задовільний, стаціонарного лікування він не потребує та може перебувати в умовах слідчого ізолятора.
Натомість суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчинення умисного особливо тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи. Суд приймає до уваги, що судове слідство (з'ясування обставин справи та перевірка їх доказами) на даний час не завершене, зокрема, не допитані свідки кримінального провадження. У судовому засіданні встановлено, що обвинувачений та потерпілий підтримують дружні стосунки, а тому перебуваючи на волі, ОСОБА_6 може вчиняти позапроцесуальний вплив на потерпілого.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне, з метою забезпечення кримінального провадження та попередження вчинення обвинуваченим позапроцесуального впливу на потерпілого та свідків кримінального провадження, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК, продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.
Згідно з приписами частини третьої та пункту 1 четвертої статті 183 КПК суд не вбачає правових підстав для визначення розміру застави у кримінальному провадженні, оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні насильницького кримінального правопорушення.
Керуючись статтями 331, 371 КПК, суд
Запобіжний захід, обраний обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою, - продовжити на 60 днів, з 08 листопада 2022 року до 23.59 годину 06 січня 2023 року.
Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суддя: