Справа № 127/22148/22
Провадження 2-а/127/185/22
07 листопада 2022 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Борисюк І. Е.,
за участю: секретаря Кравчук А.К.,
адвоката позивача Кашпрук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом адвоката Кашпрук Ольги Василівни, діючої в інтересах ОСОБА_1 , до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
До Вінницького міського суду Вінницької області звернулась адвокат Кашпрук Ольга Василівна, діючи в інтересах ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позов мотивовано тим, що 22.09.2022 поліцейським ГР ПП ВП № 3 ВРУП сержантом поліції (прізвище нерозбірливо) було винесено постанову серії ГАБІ № 516608 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850, 00 гривень. Зі змісту даної постанови вбачається наступне: «22.09.2022 о 21 год. 32 хв. в АДРЕСА_1 здійснено завідомо неправдивий виклик працівників поліції, а саме повідомлено, що зять направляється до неї та погрожує фізичною розправою, насправді такого факту не було». Позивачка вважає вказану постанову незаконною. Так, 22.09.2022 до хати забігла перелякана дочка ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , схопила дітей і прокричала, що ОСОБА_1 (зять позивачки) погрожував прийти та всіх вбити і побігла з хати ховатися до сусідів. В свою чергу ОСОБА_1 викликала поліцію, повідомивши про погрози зятя, і також побігла до сусідів. Свої погрози ОСОБА_1 реалізував 30.09.2022 напавши на позивачку, в тому числі завдяки протиправній бездіяльності працівників поліції, внаслідок чого позивачка перебуває в реанімаційному відділенні МКЛ ШМД із травмою сполучної тканини, забоєм головного мозку, ЗЧМТ. ОСОБА_1 погрози висловлював неодноразово, про що повідомлялись працівники поліції. Також ОСОБА_1 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, відносно нього виносився терміновий заборонний припис. Постанова серії ГАБІ № 516608 від 22.09.2022 є протиправною і підлягає скасуванню через відсутність в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративного правопорушення.
Вищевикладене й стало підставою для звернення позивачки до суду із вимогами про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 516608 від 22.09.2022 та закриття провадження у справі.
Ухвалою суду від 04.10.2022 вищевказану заяву прийнято до розгляду і відкрито провадження у справі, яку вирішено провести в порядку розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ. Також, даною ухвалою суду було запропоновану відповідачу надати суду відзив і усі докази в порядку і строки, встановлені судом.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем, враховуючи положення ч. 2 ст. 127 КАС України, 05.10.2022 було отримано копію ухвали суду від 04.10.2022 та 06.10.2022 копію позовної заяви із доданими до неї документами. (а.с. 38, 45)
13.10.2022, з порушенням строку, визначеного ухвалою суду від 04.10.2022, на адресу суду представником відповідача було направлено відзив із доданими до нього доказами. Поважність причин невиконання судового рішення у строк, визначений судом - не повідомлено. Однак враховуючи, що подання заяв по суті є правом учасників справи у відповідності до ч. 4 ст. 159 КАС України, а доказування - обов'язком, у відповідності до ст. 77 КАС України, а також положення ст. 176 КАС України, суд вважає за можливе прийняти відзив до розгляду з метою всебічного, повного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи і ухвалення законного й обґрунтованого рішення.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, хоча у відповідності до ч. 1 та ч. 2 ст. 268 КАС України, був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Причини неявки в судове засідання не повідомлено.
Судом прийнято до уваги, що дана справа віднесена до категорії термінових адміністративних справ і відповідно до ч. 3 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Тому суд, заслухавши думку адвоката позивачки, приймаючи до уваги вищевикладене та положення ч. 3 ст. 268 КАС України, ухвалив провести розгляд справи у відсутність представника відповідача (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).
Ухвалами суду від 07.11.2022 до матеріалів справи приєднано надані адвокатом позивачки 13.10.2022 і 07.11.2022 докази по справі, керуючись положеннями ст. 2, ч. 1 і ч. 4 ст. 9, ст.ст. 72, 77 КАС України (ухвали суду постановлені не виходячи до нарадчої кімнати та занесені до протоколу судового засідання).
Ухвалою суду від 07.11.2022 адвокату позивачки відмовлено у прийнятті відповіді на відзив до розгляду, враховуючи положення ч. 1 ст. 269 КАС України, роз'яснивши при цьому право надати необхідні пояснення у вступному слові (ухвала суду постановлена не виходячи до нарадчої кімнати та занесена до протоколу судового засідання).
В судовому засіданні адвокат позивачки підтримала позовні вимоги, аргументуючи мотивами викладеними у позові, та просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач у відзиві висловив заперечення щодо задоволення позову, аргументуючи його безпідставністю та необґрунтованістю. Представник відповідача зазначив, що після виїзду на місце події працівниками поліції було встановлено, що ОСОБА_3 не приїжджав до ОСОБА_1 та жодних дій відносно неї не вчиняв. Оскаржувана постанова винесена з огляду на те, що позивачка здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, чим і вчинила правопорушення передбачене ч. 1 ст. 183 КУпАП. Дії інспектора патрульної поліції є правомірними та законними, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
По справі судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
22.09.2022 поліцейським СРПП ВП № 3 Вінницького РУП сержантом поліції Рекутою Н.П. було винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 516608, якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850, 00 гривень. (а.с. 52 зв. - 53)
Диспозицією ст. 183 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань.
Склад адміністративного правопорушення - це передбачена нормами права сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких те чи інше діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення. Він складається з: а) об'єкту; б) об'єктивної сторони; в) суб'єкту; г) суб'єктивної сторони.
Об'єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), його шкідливі наслідки, причинний зв'язок між діянням і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.
Згідно із ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В оскаржуваній постанові зазначено, що «22.09.2022 о 21 год. 32 хв. в АДРЕСА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик працівників поліції, а саме повідомила, що зять направляється до неї та погрожує фізичною розправою, хоча насправді такого факту не було». (а.с. 52 зв.)
Об'єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 183 КУпАП, полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
В ході розгляду справи судом встановлено, що підставою для виклику позивачкою 22.09.2022 о 21 год. 32 хв. за місцем свого проживання працівників поліції стали погрози її зятя - ОСОБА_4 фізичною розправою, а також залякування.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
З відеозапису з нагрудної камери поліцейського, наданого разом із відзивом представником відповідача, продемонстрованого і дослідженого в ході розгляду справи, вбачається наступне:
- ОСОБА_4 працівникам поліції повідомляється про її стан, що вона налякана, що дочка втікла до сусідів із дітьми;
-працівниками поліції ОСОБА_4 роз'яснюється наступне (записано дослівно): «…викликати потрібно, коли він тут є…», «…Ми приїхали, нікого не має. Він сказав, що він сварився по телефону…», «Не має ніякого факту. Смс-ки він писав Вам, Ви писали йому…Я впевнений, що в смс-ках не тільки він до Вас, але й Ви до нього…», «…У вас сварки, понятно…», «Ми його набрали, він сказав: «Я сплю дома, сиджу»», «…Він сказав, що він сварився по телефону…», «…Коли є повідомлення про домашнє насильство є два варіанти: складається протокол на людину, яка є на місці, за ст. 1732 КУпАП або, якщо нічого не має, то складається постанова за фальшивий визов на людину, яка визвала…», «…Ми приїхали - факту не має».
Отже, з вищевказаного відеозапису вбачається, зокрема, що на думку працівників поліції погрози телефоном не свідчать про наявність протиправних дій, поняття «домашнє насильство» трактується вільно, а відсутність особи, яка чинить протиправні дії, за місцем виїзду працівників поліції, вказує виключно на можливість винесення постанови про притягнення особи, яка вважає себе постраждалою від протиправних дій кривдника, до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП.
Судом встановлено, що погрози, отримані 22.09.2022 в телефонній розмові, словесні образи, залякування, що в свою чергу спричинили емоційну невпевненість у позивачки, викликали у неї побоювання як за свою безпеку, так і за безпеку своєї дочки і малолітніх онуків, вказують на наявність ознак домашнього насильства з боку ОСОБА_4 , однією з форм якого є, зокрема, психологічне насильство.
При цьому об'єктивна сторона вчинення домашнього насильства, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 1732 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а також у невиконанні захисного припису особою, стосовно якої він винесений.
Лише на підстав доказів і виключно у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Наявність усіх ознак адміністративного правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.
Відповідно, під час винесення оскаржуваної постанови посилання працівників поліції на відсутність повідомленого ОСОБА_4 на лінію «102» факту правопорушення є безпідставним і передчасним, а розгляд справи проведено з порушенням норм КУпАП.
Таким чином, будучи наляканою ОСОБА_4 , усвідомлюючи нездатність себе захистити, що мало негативний психологічний плив на неї, обґрунтовано мала підозру вчинення дій насильницького характеру щодо неї, її дочки та онуків, і побоювалась за своє життя і здоров'я, а також життя і здоров'я членів своєї сім'ї.
Сам факт визнання особою вини у вчиненні правопорушення не може бути достатнім доказом його провини і не звільняє осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, від збирання
З матеріалів справи вбачається, що позивачка та її дочка - ОСОБА_2 неодноразово зверталась до поліції через протиправні відносно них дії ОСОБА_4 . Також судом встановлено, що ОСОБА_4 неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за ст. 1732 КУпАП (постанова Вінницького районного суду Вінницької області у справах № 128/1816/22 від 09.09.2022, яка набрала законної сили 20.09.2022; постанова Вінницького міського суду Вінницької області № 127/21009/22 від 28.09.2022, яка набрала законної сили 11.10.2022; постанова Вінницького районного суду Вінницької області у справах № 128/1904/22 від 27.10.2022), що підтверджується даними з ЄДРСР, доступ до яких є публічним. Крім того, стосовно ОСОБА_4 30.08.2022 було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 097379 строком на три доби. (а.с. 53 зв.) Також 03.10.2022 Вінницьким районним судом Вінницької області у справі № 128/2046/22 ухвалено рішення, яким видано обмежувальний припис стосовно ОСОБА_4 встановивши заходи тимчасового обмеження прав та поклавши на нього такі обов'язки: заборонити ОСОБА_4 перебувати в місці проживання ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити ОСОБА_4 вести листування, телефонні переговори або контактувати з ОСОБА_4 через інші засоби зв'язку, особисто і через третіх осіб; обмежити спілкування ОСОБА_4 з дітьми - ОСОБА_5 і ОСОБА_5 , дозволивши спілкування лише в присутності соціального педагога або психолога Вінницького міського центру соціальних служб. Встановити строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців. Дане судове рішення, як вбачається з ЄДРСР, набрало законної сили 03.11.2022.
Таким чином суд прийшов до висновку, що в сім'ї позивачки має місце домашнє насильство, що систематично чиниться ОСОБА_4 по відношенню як до самої позивачки, так і її дочки - ОСОБА_2 , очевидцем чого є ще й малолітні діти - ОСОБА_6 , 2013 року народження, та ОСОБА_7 , 2019 року народження.
Частиною 1 статті 4 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» діяльність, спрямована на запобігання та протидію домашньому насильству, ґрунтується на таких засадах:
1) гарантування постраждалим особам безпеки та основоположних прав і свобод людини і громадянина, зокрема права на життя, свободу та особисту недоторканість, на повагу до приватного та сімейного життя, на справедливий суд, на правову допомогу, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини;
2) належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) врахування непропорційного впливу домашнього насильства на жінок і чоловіків, дітей та дорослих, дотримання принципу забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
4) визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства;
5) повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
6) конфіденційність інформації про постраждалих осіб та осіб, які повідомили про вчинення домашнього насильства;
7) добровільність отримання допомоги постраждалими особами, крім дітей та недієздатних осіб;
8) врахування особливих потреб та інтересів постраждалих осіб, зокрема осіб з інвалідністю, вагітних жінок, дітей, недієздатних осіб, осіб похилого віку;
9) ефективна взаємодія суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, з громадськими об'єднаннями, неурядовими організаціями, засобами масової інформації та іншими заінтересованими особами.
При цьому, у відповідності до ч. 1 і ч. 2 ст. 5 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» державна політика у сфері запобігання та протидії домашньому насильству спрямована на забезпечення комплексного інтегрованого підходу до подолання домашнього насильства, надання всебічної допомоги постраждалим особам та утвердження ненасильницького характеру приватних стосунків; основними напрямами реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству є:
1) запобігання домашньому насильству;
2) ефективне реагування на факти домашнього насильства шляхом запровадження механізму взаємодії суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) надання допомоги та захисту постраждалим особам, забезпечення відшкодування шкоди, завданої домашнім насильством;
4) належне розслідування фактів домашнього насильства, притягнення кривдників до передбаченої законом відповідальності та зміна їхньої поведінки.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до суб'єктів, на які покладаються функції із здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, належать уповноважені підрозділи органів Національної поліції України.
У відповідності до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до повноважень уповноважених підрозділів органів Національної поліції України у сфері запобігання та протидії домашньому насильству належать:
1) виявлення фактів домашнього насильства та своєчасне реагування на них;
2) прийом і розгляд заяв та повідомлень про вчинення домашнього насильства, у тому числі розгляд повідомлень, що надійшли до кол-центру з питань запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей, вжиття заходів для його припинення та надання допомоги постраждалим особам з урахуванням результатів оцінки ризиків у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спільно з Національною поліцією України;
3) інформування постраждалих осіб про їхні права, заходи і соціальні послуги, якими вони можуть скористатися;
4) винесення термінових заборонних приписів стосовно кривдників;
5) взяття на профілактичний облік кривдників та проведення з ними профілактичної роботи в порядку, визначеному законодавством;
6) здійснення контролю за виконанням кривдниками спеціальних заходів протидії домашньому насильству протягом строку їх дії;
7) анулювання дозволів на право придбання, зберігання, носіння зброї та боєприпасів їх власникам у разі вчинення ними домашнього насильства, а також вилучення зброї та боєприпасів у порядку, визначеному законодавством;
8) взаємодія з іншими суб'єктами, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до статті 15 цього Закону;
9) звітування центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про результати здійснення повноважень у цій сфері у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції України здійснюють повноваження у сфері запобігання та протидії домашньому насильству з урахуванням міжнародних стандартів реагування правоохоронних органів на випадки домашнього насильства та оцінки ризиків. Поліцейські можуть проникати до житла особи без вмотивованого рішення суду в невідкладних випадках, пов'язаних із припиненням вчинюваного акту домашнього насильства, у разі безпосередньої небезпеки для життя чи здоров'я постраждалої особи (ч. 2 ст. 10 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
У відповідності до ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно із ст. 2 Закону України «Про Національну поліцію» завданнями поліції, зокрема, є забезпечення публічної безпеки і порядку, охорона прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» до основних повноважень і завдань поліції, зокрема, віднесено: виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, вжиття у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; припинення виявлених адміністративних правопорушень; здійснення своєчасного реагування на заяви та повідомлення про адміністративні правопорушення або події; вжиття заходів для забезпечення публічної безпеки і порядку; вжиття всіх можливих заходів для надання домедичної допомоги особам, які постраждали внаслідок кримінальних чи адміністративних правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в ситуації, небезпечній для їхнього життя чи здоров'я; вжиття заходів для запобігання та протидії домашньому насильству або насильству за ознакою статі.
До основних засад запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема належить: належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
У відповідності до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб'єкти, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, відповідно до компетенції забезпечують надання дієвої допомоги та захисту постраждалим особам з урахуванням основних засад запобігання та протидії домашньому насильству, визначених статтею 4 цього Закону.
Згідно із ч. 1 ст. 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» постраждала особа має право на:
1) дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства;
2) звернення особисто або через свого представника до суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
3) отримання повної та вичерпної інформації від суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, про свої права і соціальні послуги, медичну, соціальну, психологічну допомогу, якими вона може скористатися;
4) безоплатне отримання відповідно до законодавства соціальних послуг, медичної, соціальної та психологічної допомоги відповідно до її потреб;
5) безоплатну правову допомогу у порядку, встановленому Законом України «Про безоплатну правову допомогу»;
6) повагу до честі та гідності, уважне та гуманне ставлення з боку суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству;
7) конфіденційність інформації особистого характеру, яка стала відома суб'єктам, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, під час роботи з постраждалою особою, та захист персональних даних;
8) вибір спеціаліста за статтю (за можливості);
9) відшкодування кривдниками завданих матеріальних збитків і шкоди, заподіяної фізичному та психічному здоров'ю, у порядку, визначеному законодавством;
10) звернення до правоохоронних органів і суду з метою притягнення кривдників до відповідальності, застосування до них спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству;
11) своєчасне отримання інформації про остаточні рішення суду та процесуальні рішення правоохоронних органів, пов'язані з розглядом факту вчинення стосовно неї домашнього насильства, у тому числі пов'язані з ізоляцією кривдника або його звільненням;
12) інші права, передбачені законодавством у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, а також міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Отже, позивачка, здійснюючи виклик працівників поліції правомірно очікувала на дієвий, ефективний і невідкладний захист.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Так, відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінюючи надані суду докази в їх сукупності, суд керується основними конституційними засадами судочинства, визначеними ст. 129 Конституції України, до яких відноситься забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а також ст. 62 Конституції України та загальними принципами права, згідно яких усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, а доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Верховний Суд в постанові від 27.06.2019 зазначив, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як визначено п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України», доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно із ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП оцінка доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.
Статтею 77 КАС України передбачено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
В ухвалі суду від 04.10.2022 було встановлено необхідність дослідження в ході розгляду даної справи матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 183 КУпАП, результатом розгляду якої є оскаржувана постанова серії ГАБІ № 516608 від 22.09.2022. Однак, враховуючи повідомлення адвокатом позивачки про здійснення адвокатського запиту з метою одержання вищевказаних матеріалів і послідуючим наданням даних доказів суду, питання необхідності витребування судом даних матеріалів при відкритті провадження не вирішувалось.
Так, відповідачем було надано адвокату позивачки на вищевказаний адвокатський запит відповідь і матеріали справи про адміністративне правопорушення. (а.с. 51-53)
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем надано усі матеріали справи про адміністративне правопорушення, результатом розгляду яких стала постанова серії ГАБІ № 516608 від 22.09.2022.
Як вбачається з вищевказаних матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вона містить виключно оскаржувану постанову.
В підтвердження вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, відповідачем будь-яких належних і допустимих доказів не надано.
Факт будь-якого правопорушення має бути підтверджено виключно допустимими доказами.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
Статтею 1 КУпАП визначено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
У пункті 110 рішення Європейського суду з прав людини «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» (Vastberga taxi Aktiebolag and Vulic v. Sweden № 36985/97) Суд визначив, що «…адміністративні справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення штрафних санкцій має саме суб'єкт владних повноважень».
Зокрема у даній справі закладено один з основних принципів забезпечення вирішення спорів у публічно-правовій сфері, зокрема, між суб'єктом приватного права і суб'єктом владних повноважень, який передбачає, що останній зобов'язаний забезпечити доведення в суді правомірності свого рішення, дії або бездіяльності, оскільки, в протилежному випадку, презюмується, що вони є протиправними.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 у справі № 760/10803/15-а, від 17.10.2018 у справі № 405/7568/16-а.
Отже, суд прийшов до висновку, що відповідач, не перевіривши та не надавши оцінки обставинам, які зумовили позивачку зателефонувати до лінії «102», тобто не вивчивши й не встановивши фактичні обставини справи, притягнув позивачку до адміністративної відповідальності.
В ході розгляду справи судом не встановлено, що позивачка діяла протиправно, умисно або ж необережно, посягаючи при цьому на порушення громадського порядку. Навпаки, в даному випадку мала місце обґрунтована підозра вчинення насильства, що є достатньою підставою у відповідності до Конституції України, Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, Закону України «Про Національну поліцію», Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» для звернення за допомогою до поліції, наслідком чого мала бути проведена належна перевірка такої інформації та оцінка ризиків. При цьому, поліція зобов'язана вжити відповідних заходів не лише в разі активних дій правопорушника, а й вчинити дії, спрямовані на запобігання домашньому насильству. «Запобігти» - означає не допустити негативного явища, не чекаючи закінчення правопорушення.
Враховуючи обставини даної справи, суд вважає за необхідне звернути увагу й на наступне.
Домашнє насильство є одним із найбільш поширених негативних явищ у всьому світі. Захист жертв домашнього насильства від жорстокості, попередження правопорушень проти них є надзвичайно важливим, соціально значущим і актуальним завданням.
На думку суду, повідомленням про домашнє насильство має приділятись належна увага, неупереджено і небайдуже, оскільки насильство є суспільно небезпечним діянням. Належні та своєчасні дії, зокрема з боку правоохоронних органів, мають сприяти запобіганню насильства. Особа має право: розраховувати на недопущення повторних випадків насильства; на звернення до правоохоронних органів, зокрема, з метою притягнення кривдника до відповідальності. Натомість у даній справі, позивачку 22.09.2022 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, а 30.09.2022 ОСОБА_4 погрози втілив у життя, вчинивши вже не лише психологічне насильство відносно позивачки, але й фізичне, внаслідок чого вона потрапила до реанімаційного відділення із діагнозом: ЗЧМТ; забій головного мозку легкого ступеню; забійна рана верхньої губи; закритий перелом правої променевої кістки в типовому місці без зміщення; забій лівого передпліччя; між тканинна гематома ділянки правого колінного суглобу; множинні забої обличчя та волосистої частини голови. (а.с. 23-24, 67-70)
Враховуючи положення ч. 2 ст. 77 КАС України, суд прийшов до висновку, що відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність оскаржуваного рішення, наявність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП.
Суд, заслухавши пояснення адвоката позивачки в судовому засіданні, дослідивши позовну заяву і відзив, оцінивши відповідно до ст. 90 КАС України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов підлягає задоволенню.
Суд прийшов до висновку про протиправність постанови по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 516608 від 22.09.2022, винесеної відносно ОСОБА_4 . Тому, враховуючи вищевикладене та положення ч. 1 ст. 6, ч. 2 ст. 9 та п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд прийшов до висновку про скасування даної постанови і закриття справи про адміністративне правопорушення.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат судом встановлено наступне.
Ухвалою суду від 04.10.2022 позивачці було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. ОСОБА_4 дане судове рішення виконано не було. Однак, у відповідності до ч. 2 ст. 133 КАС України суд не позбавлений можливості вирішити питання про розподіл судових витрат при ухваленні рішення.
Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, як визначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 543/775/17, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 визначений у розмірі 2 481, 00 гривень.
Відтак, за подання позовної заяви належав до сплатити судовий збір у сумі 496, 20 гривень.
Отже, враховуючи вищевикладене та положення ч. 1 ст. 139 КАС України, з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір в сумі 496, 20 гривень на користь держави.
Доказів понесення інших судових витрат учасниками справи суду не надано.
На підставі викладеного та керуючись Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», ст.ст. 1, 6, 7, 9, 1732, 183, 245-249, 251, 252, 278, 280, 283, 288 КУпАП, ст.ст. 2, 3-9, 44, 72-79, 90, 94, 99, 132, 133, 139, 211, 217, 220, 241-246, 250, 268-272, 286 КАС України, суд, -
Позов задовольнити.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБІ № 516608 від 22.09.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП, а справу про адміністративне правопорушення - закрити.
Судовий збір в сумі 496, 20 гривень стягнути з Головного управління Національної поліції у Вінницькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь держави.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головне управління Національної поліції у Вінницькій області: ЄДРПОУ 40108672; місцезнаходження: 21050, м. Вінниця, вул. Театральна, 10.
Суддя: