Справа № 136/1276/20
провадження №1-кп/136/70/20
08 листопада 2022 року м. Липовець
Липовецький районний суд Вінницької області
у складі головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Липовець обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020020200000190 від 13.08.2020, про обвинувачення
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця с. Пеньківка (Свердлівка), Липовецького р-ну, Вінницької обл., жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з професійно-технічною освітою, непрацюючого, не одруженого, раніше судимого вироком Немирівського районного суду Вінницької області від 18.03.2021 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України до 3-ох років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням 1 рік іспитового строку,
у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 198 КК України,
за участю сторін кримінального провадження
з боку обвинувачення прокурора ОСОБА_4 ,
з боку захисту обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника-адвоката ОСОБА_5 ,
15.12.2019 у ранішній час, ОСОБА_3 , знаходячись на території власного домогосподарства, що знаходиться в АДРЕСА_1 , достовірно знаючи, про те, що бувша у використанні камера відеоспостереження,марки «AHD Camera Partizan Cod-331S version: HD 3.4», здобута в результаті вчинення суспільно-небезпечного діяння, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, особою, яка не досягла віку з якого настає кримінальна відповідальність ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , маючи умисел на заздалегідь не обіцяне зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом, діючи умисно, прийняв у ОСОБА_6 на зберігання вищевказану камеру відеоспостереження строком до 10.06.2020, яка належить на праві власності ОСОБА_7 , з метою її подальшого збуту, набувши таким чином можливості володіти, користуватися та розпоряджатися викраденим
майном на власний розсуд.
Такі умисні дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ст. 198 КК України, як заздалегідь не обіцяне зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , після ознайомлення його з обвинувальним актом, викладеним зі зміною обвинувачення від 04.11.2022, свою винуватість у вчинені інкримінованованого йому кримінального правопорушення за ст. 198 КК України визнав при обставинах вказаних в обвинувальному акті, які підтвердив суду, погодившись із кваліфікацією діяння, розкаявшись у вчиненому.
Потерпіла у своїй письмові заяві від 07.11.2022 підтримала зміни до обвинувачення та просила призначити ОСОБА_3 покарання згідно з законом.
Як визначено в ст. 62 Конституції України та ст. 17 КПК обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, отриманих незаконним шляхом (недопустимих доказах), а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
За правилами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. За змістом ст. 91 КПК України в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини його вчинення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення (форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення). Відповідно до ч. 2 ст. 91 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження. Згідно з положеннями ст. 92 КПК України в кримінальному провадженні обов'язок доказування покладено на прокурора. Саме сторона обвинувачення повинна доводити винуватість особи поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов'язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред'явлено обвинувачення. Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення (ст. 94 КПК).
Вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується його показаннями, які є послідовними, логічними, а тому не викликають сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції. Крім того, вина ОСОБА_3 підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 які показали суду, що злочин був вчинений за обставин вказаних в обвинувальному акті, детально вказавши на обставини його вчинення та письмовими доказами, зокрема заявою ОСОБА_3 про добровільну видачу відеокамери, протоколом її огляду з фототаблицею та висновком експерта від 12,062020 № 4586/20-21.
Суд вважає доведеною винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України, як заздалегідь не обіцяне зберігання майна, завідомо здобутого злочинним шляхом за відсутності ознак легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до нетяжких злочинів, раніше не судимий, не працює, за місцем проживання характеризується як такий, на якого немає компроментуючих матеріалів; на обліку в лікарів нарколога та психіатра не перебував та не перебуває.
Суд враховує досудову доповідь органу з питань пробації, за висновками якого ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення середній, а його виправлення можливе без ізоляції від суспільства, оскільки він не становить небезпеку для суспільства.
Суд, призначаючи ОСОБА_3 вид та міру покарання, виходить із встановленої ст. 50 КК України, його мети кари, виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, заснованої на вимогах виваженості та справедливості, при цьому враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винуватого, обставини, що пом'якшує покарання та відсутності обставин, що обтяжують покарання, майнового стану обвинуваченого, який не має офіційного місця роботи та доходу.
Обставиною, як пом'якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України суд визнає щире каяття обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обставин, що обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Отже, з урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення й запобігання вчинення обвинуваченим нових кримінальних правопорушень буде покарання передбачене санкцією статті, за якою інкриміновано його діяння у виді позбавлення волі.
Разом із тим, з урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та інших обставин справи, суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання та ізоляції його від суспільства, а тому приймає рішення про звільнення її від відбування покарання з випробуванням відповідно до ст. 75 КК України із покладенням обов'язків, що передбачені ст. 76 КК України.
Вказаний висновок суду ґрунтується на тому, що з моменту вчинення злочину обвинувачений ОСОБА_9 суттєво змінив свої погляди, що свідчить про його позитивну соціальну спрямованість і наявність бажання щодо виправлення та перевиховання без ізоляції від суспільства. За таких обставин іспитовий строк сприятиме вихованню особи в дусі додержання законів України, тобто формування в нього звички законослухняної поведінки й не бажання в майбутньому повторювати дії, які мають наслідком встановлення зазначених обмежень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
Процесуальні витрати відсутні.
Запобіжний захід стосовно обвинуваченого не обирався.
Керуючись ст.198 КК України, ст.ст. 368, 374, 394, 395, 532 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 198 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік і 6 (шість) місяців.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання, якщо він протягом іспитового строку, тривалістю у 1 (один) рік і 6 (шість) місяців не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов'язки протягом іспитового строку: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган із питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга може бути подана на вирок протягом 30-ти днів із дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення, а учаснику провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_10