СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/15582/21
пр. № 2/759/4129/22
31 жовтня 2022 року Святошинський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Ключника А.С., за участю секретаря судового засідання Марченко В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального концерну «Центр Комунального сервісу» про захист прав споживачів,-
Позивач 13.07.2021 року звернувся до суду з позовом до Комунального концерну «Центр Комунального сервісу» про захист прав споживачів.
Позов обґрунтовано тим, що у 2018 році між ПАТ «Київенерго» та Відповідачем було укладено Договори: Договір про надання послуг № 122-КЕ-КЕК від 04.04.2018. Договір про надання послуг № 123-КЕК від 25.05.2018, i відповідно до даних договорів Відповідач неналежно виконував свої зобов'язання перед Позивачем, а саме: неправомірна бездіяльність Відповідача в здійсненні обліку боргових зобов'язань ПАТ «Київенерго» перед Позивачем, неправомірна відмова Відповідача у здійсненні взаємозаліку боргових зобов'язань Позивача перед ПАТ «Київенерго» з борговими зобов'язаннями ПАТ «Киiвенерго» перед Позивачем.
Позивач просить стягнути з Комунального концерну «Центр комунального сервісу» матеріальні збитки розмірі 1838,79 грн., які Позивач зазнав в наслідок неналежного виконання Відповідачем його обов'язків ведення обліку, визначених умовами Договорів № 122-КЕ-КЕК, № 123-КЕК, а саме: невідповідний облік переплати Позивача за послуги гарячого водопостачання в обсязі 22 куб.м. на суму 1638,68 грн., яка не була облікована Відповідачем за адресою споживання: 02095, м. Київ, вул. Ахматової, б. 35. км. 57. о/р № НОМЕР_3; необґрунтований перерахунок/коригування за листопад 2017 в сумі 176,95 грн. за послуги централізованого опалення місць загального користування за адресою споживання: 02095 Київ, вул. Ахматової. 6. 35. кв. 37 о/р № НОМЕР_2; невідповідний облік переплати Позивача за послуги централізованого опалення місць загального користування за адресою споживання: АДРЕСА_1 , о/р № НОМЕР_1 в сумі 23.16 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.10.2021 року (головуючий суддя Войтенко Ю.В.) відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, з повідомленням сторін (т.1, а.с. 133).
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2022 року розподілено згадану справу головуючому судді - Ключнику А.С. (т. 1, а.с. 155).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 06.09.2022 року справу прийнято до свого провадження (головуючий суддя Ключник А.С.) та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (т. 1, а.с. 214).
29 вересня 2022 року до суду надійшов відзив відповідача у якому останній заперечує проти задоволення позову зазначаючи на його необґрунтованості. Зокрема відповідачем зазначено, що викладені Позивачем обґрунтування позовних вимог не відповідають дійсності, оскільки на підставі укладених між Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» та ПАТ «Київенерго» договорів, у Відповідача не виникають зобов'язання перед Позивачем (т. 2, а.с. 29-33).
Суд, дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, про відсутність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення справи з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 263 ЦПК України регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Судом встановлено, що у 2018 році, між Комунальним концерном «Центр комунального сервісу» та ПАТ «Київенерго» було укладено Договір про надання послуг № 122-КЕ-КЕК від 04.04.2018 та Договір доручення № 123-KE від 25.05.2018.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи з поняття договору про надання послуг, у Виконавця зобов'язання щодо виконання певної послуги виникає лише перед Замовником, а не перед третіми особами, відповідно, у Комунального концерну «Центр комунального сервісу» за Договором про надання послуг № 122-КЕ-KEK від 04.04.2018 року були наявні зобов'язання лише перед ПАТ «Київенерго», зобов'язання перед Споживачами у Комунального концерну «Центр комунального сервісу» відсутні.
Виходячи з положень статті 906 Цивільного кодексу України, збитки, завдані невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг відшкодовуються лише Замовнику.
Відповідно до вище викладеного, укладення Договору про надання послуг між Комунальним концерном «Центр комунального сервісу та ПАТ «Київенерго» не створює додаткових прав та обов'язків у третіх осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повiрений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.
За своєю правовою природою договір доручення є договором про представництво, за яким одна особа зобов'язана діяти від імені і за рахунок іншої особи: «За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені й за рахунок іншої сторони (довірителя) певні юридичні дії».
Відповідно до ст. 237 Цивільного кодексу України, представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів.
Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
Згідно ст. 239 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником, створю, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Відповідно до вище зазначеного, у Повіреного не виникає зобов'язань перед особою з якою укладається правочин, адже Повірений діє від імені та в інтересах Довірителя і зобов'язання може виникати лише у Довірителя.
Отже, Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» являвся представником ПАТ «Київенерго» у відносинах зі Споживачами житлово-комунальних послуг на підставі укладеного Договору доручення, у Комунального концерну «Центр комунального сервісу» не виникало ніяких зобов'язань перед ОСОБА_1 .
Також, у зв'язку з тим, що Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» діяв як представник ПАТ «Київенерго», він міг вчиняти лише ті дії на які був уповноважений ПАТ «Київенерго», і на вчинення яких в подальшому не було заборони.
Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» відповідно до Договору доручення №123-KE був уповноважений на здійснення всіх видів коригувань, але листом від 31.08.2018 року №050KEK/15/26224 ПАТ «Київенерго» було запроваджено мораторій на проведення будь-яких коригувань в білінгових системах з 01.08.2018 року, а отже, у Комунального концерну «Центр комунального сервісу» з 31.08.2018 року були відсутні повноваження на проведення здійснення всіх видів коригувань (копія листа ПАТ «Київенерго» додана Позивачем до матеріалів позовної заяви).
Підсумовуючи вище викладене, Комунальний концерн «Центр комунального сервісу» є неналежним Відповідачем по справі, адже він не відповідає за зобов'язаннями ПАТ «Київeнеpгo» (Довірителя).
Стаття 15 ЦК України, регламентує, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, підставою звернення до суду є наявність порушеного, не визнаного або оспорюваного права та інтересу. У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Статтею 16 ЦК України визначено захист цивільних прав та інтересів судом. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Способом захисту порушеного суб'єктивного права позивачем обрано захист прав споживачів, відтак, позивач в силу положень статті 12 ЦПК України зобов'язаний довести порушення його прав та інтересів саме відповідачем.
Суд зазначає, що таке порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи - позивача з боку відповідача, який стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 826/4406/16 і підстави для відступлення від неї відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12, 15, 16, 239, 901, 906, 1000 ЦК України, ст.ст. 2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального концерну «Центр Комунального сервісу» про захист прав споживачів - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів.
Суддя Ключник А.С.