707/1460/22
1-кп/707/179/22
про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою
07 листопада 2022 року м. Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні виділені матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021250350000015 від 08.01.2021, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дорогинка Фастівського району Київської області, українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, утриманців у розумінні закону не маючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше судимого;
у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, -
У провадженні Черкаського районного суду Черкаської області перебуває вказане кримінальне провадження.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 , відповідно до ст. 331 КПК України, подала письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою на 60 діб.
В обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначила, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які враховувалися судом при обранні та продовженні запобіжного заходу щодо обвинуваченого, не зменшились та виправдовують його тримання під вартою. При вирішенні клопотання просила врахувати, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна, міцних соціальних зв'язків не має.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 просив суд відмовити у клопотанні прокурора та змінити його підзахисному міру запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки ризики вчинення обвинуваченим дій, які зазначає прокурор, є недоведеними. Крім того, зазначив, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання та сестру, а, відтак, міцні соціальні зв'язки, і компрометуючими матеріалами селищна рада відносно нього не володіє, про що свідчить довідка-характеристику № 516 від 25 липня 2022 року, видана виконавчим комітетом Чорнобаївської селищної ради, надана ним у одному з минулих судових засідань.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав клопотання захисника. Додатково зазначив, що наміру впливати на свідків не має і ніколи не переховувався від правоохоронних органів.
Потерпіла ОСОБА_6 у судове засідання не з'явилася, звернулася до суду з письмовою заявою, у якій просила провести розгляд кримінального провадження у її відсутності.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт, вважає необхідним зазначити наступне:
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; ризик переховування від суду; можливість вчинення іншого правопорушення особою; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, рішення «Лабіта проти Італії» від 06 квітня 2000 року, рішення «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року).
При вирішенні питання про доцільність продовження запобіжного заходу, крім ризиків, визначених у статті 177 КПК України, суд зобов'язаний оцінити у сукупності всі обставини, зазначені у статті 178 КПК України.
Судом установлено, що строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 закінчується 12 листопада 2022 року.
Разом із цим, завершити судове провадження до спливу строку дії даного запобіжного заходу не можливо.
Суд погоджується з висновком прокурора про існування обґрунтованої підозри щодо можливого вчинення саме ОСОБА_5 інкримінованого йому кримінального правопорушення (злочину) та зважає на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачає позбавлення волі на строк від 7 до 10 років із конфіскацією майна.
У рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26 січня 1993 року Європейський суд з прав людини зазначив, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилятись від слідства.
Тяжкість покарання, характер та обставини вчинення злочину, підвищена суспільна небезпечність інкримінованого обвинуваченому злочину, дають суду достатні підстави вважати, що ОСОБА_5 , перебуваючи на волі, може продовжити злочину діяльність, а також, з метою уникнення покарання, перешкодити кримінальному провадженню таздійснювати психічний або фізичний вплив на свідків, які на сьогодні не допитані судом.
Крім того, тяжкість покарання збільшує ймовірність ризику переховування обвинуваченого від суду.
На обґрунтування ризику можливого переховування обвинуваченого від правосуддя, суд надає оцінку особі ОСОБА_5 , який має молодий вік; тяжкими захворюваннями не страждає; міцних соціальних зв'язків, які були б засобом превенції від можливої подальшої негативної і девіантної поведінки та ухилення від явки до суду, не має, є раніше судимим, неодруженим, непрацюючим, утриманців у розумінні закону не має.
Наявність у обвинуваченого сестри, місця проживання і відсутність у селищної ради компрометуючих матеріалів щодо нього не гарантує усунення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та оцінюється судом у сукупності з іншими факторами. Крім того, не підтверджено, що обвинувачений є власником оселі, у якій зареєстрований, у зв'язку з чим не можливо встановити наявність у нього «зв'язку» з житлом, тобто з місцем, де він постійно проживає/перебуває і де його можливо знайти.
Таким чином, суд переконаний, що ризики та обставини, передбачені ст.ст. 177,178 КПК України, які враховувалися при обранні та продовженні відносно обвинуваченого запобіжного заходу, на сьогодні не зменшилися та продовжують існувати.
Також суд зважає на те, що 24 лютого 2022 року відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану", Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» постановлено ввести в Україні воєнний стан строком на 30 діб. У подальшому цей строк був неодноразово продовжений, зокрема, Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 12.08.2022 № 573/2022 - з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.
Військова агресія проти України суттєво обмежує можливості виконання правоохоронними органами своїх повноважень, якісно погіршує криміногенну обстановку, а тому є новим ризиком, який, до того ж, збільшує ризик переховування обвинуваченого від суду.
Крім того, оскільки ОСОБА_5 обвинувачується у скоєнні злочину проти власності, суд дійшов висновку, що він, перебуваючи на волі, може продовжувати свою злочинну діяльність з корисливих мотивів в особливий період.
Будь-яких обставин, які є перешкодою для застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що передбачені частиною другою статті 183 КПК України, а також фактів, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, суд на теперішній час не встановив.
Доказів того, що обставини, які були взяті судом до уваги при обранні запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, з часом змінилися, стороною захисту не надано.
Також, стороною захисту не підтверджено, що обвинувачений ОСОБА_5 має законний дохід, який зможе забезпечити його засобами до існування під час перебування під арештом, а також те, що у нього наявні кошти на прибуття до суду на кожне судове засідання.
Злочин, у скоєнні якого обвинувачується ОСОБА_5 , має підвищену суспільну небезпеку, у зв'язку з чим тримання обвинуваченого під вартою є виправданою мірою, оскільки наявні конкретні ознаки того, що вимога громадських інтересів важить більше - попри презумпцію невинуватості, - ніж правило поваги до особистої свободи (п. 152 рішення ЄСПЛ у справі «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року, рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», рішення ЄСПЛ «Харченко проти України»).
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необхідність продовжити щодо обвинуваченого винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_5 , а також не зможе запобігти встановленим у судовому засіданні ризикам, передбаченим частиною першою статті 177 КПК України.
Відтак, обвинуваченому ОСОБА_5 слід продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 (шістдесят) діб.
Суд зауважує, що тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчинення особою правопорушення чи ухилення від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, постала перед компетентними органами.
За вказаних обставин, у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт слід відмовити.
Згідно з пунктом 1 частини 4 статті 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
До того ж, під час обрання запобіжного заходу відносно обвинуваченого застава не визначалась.
На підставі викладеного, керуючись ст. 27, 177, 183, 194, 197, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 залишити попередній - тримання під вартою в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», продовживши строки тримання під вартою на 60 (шістдесят) діб, тобто до 06 січня 2023 року включно.
У задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 та обвинуваченого ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, - відмовити.
Копію ухвали вручити учасникам кримінального провадження та направити начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор» - для виконання, а також прокурору Смілянської окружної прокуратури - для контролю.
Строк дії ухвали складає 60 (шістдесят) діб з дня її проголошення та до 06 січня 2023 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя: ОСОБА_1