Справа № 712/9328/22
Провадження №1-кс/712/4103/22
08 листопада 2022 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:
слідчого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, -
До суду звернувся прокурор Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 з клопотанням про накладення арешту, в якому просить накласти арешт на вилучені речі 03.11.2022 в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: чотири порожні пляшки з нашаруванням червоного кольору, поміщено спецпакет №Р8РЗ 104263; п'ять пляшок з рідиною червоного кольору, поміщено спецпакет №7332665; три шприци із прозорою рідиною та один порожній із нашаруванням
червоного кольору, поміщено спецпакет №Р8Р 1128837; скляна банка з зеленою кришкою з рідиною червоного кольору та лійка знашаруванням, поміщено спецпакет №7373687.
Клопотання мотивує тим, що в провадженні СВ Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження №12022250310002238 від 22.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невідома особа, перебуваючи в невстановленому у ході досудового розслідування місці, використавши персональні дані ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період часу з 14.01.2022 по 21.01.2022 року уклала від імені останнього та без його відома ряд кредитних договорів з використанням мережі інтернет.
В ході проведення досудового розслідування було одержано ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси, на підставі якої 03.11.2022 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . АДРЕСА_1 .
В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено: чотири порожні пляшки з нашаруванням червоного кольору, поміщено спецпакет №Р8РЗ 104263; п'ять пляшок з рідиною червоного кольору, поміщено спецпакет №7332665; три шприци із прозорою рідиною та один порожній із нашаруванням червоного кольору, поміщено спецпакет №Р8Р 1128837; скляна банка з зеленою кришкою з рідиною червоного кольору та лійка з нашаруванням, поміщено спецпакет №7373687.
Фактично виявлені та вилучені речі та предмети мають ознаки предметів, передбачених ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме є речовими доказами, які були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші набуті кримінально протиправним шляхом, речі та предмети, що засобами або знаряддям вчинення злочину, а також предмети, які містять сліди кримінального правопорушення та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
03.11.2022 вилучені в ході обшуку речі постановою слідчого визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.
Власники майна в судове засідання не з'явились, надав заяву в якій просив суд слухати клопотання у його відсутність, проти задоволення клопотання не заперечує.
Заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя вважає, що дане клопотання не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Статтею 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження визначено арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, які перебувають у власності або володінні, користуванні, розпорядженні підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Стаття 98 КПК України передбачає, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з вимогами ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Необхідність в арешті вказаного майна зумовлена насамперед забезпеченням кримінального провадження, адже за результатами досудового розслідування необхідно буде вирішити подальшу долю вказаних речових доказів.
У відповідності із ст. 100 КПК України та нормами Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затверджених Постановою КМУ від 19 листопада 2012 року №1104 - умовою зберігання речових доказів повинно бути забезпечення збереження їх істотних ознак та властивостей. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов'язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
В судовому засіданні встановлено, що в провадженні СВ Черкаського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області перебувають матеріали кримінального провадження №12022250310002238 від 22.09.2022, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
В ході проведення досудового розслідування було одержано ухвалу слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси, на підставі якої 03.11.2022 проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_3 . АДРЕСА_1 .
Ухвалою слідчого судді надано дозвіл на проведення обшуку -з метою виявлення і вилученняґ: банківських карток, сім-карток, мобільних операторів, електронних пристроїв (помпютер, ноутбук, планшети, смартфони, інші пристрої, які використовувались для входу в дистанційного банківського обслуговування банку АТ «Альфа Банк», АТ КБ «Приват-24», АТ «КонкордБанк», та оформлення онлайн - кредитів), що могли бути використані для вчинення кримінального правопорушення.
В ході проведення вказаного обшуку було виявлено та вилучено: чотири порожні пляшки з нашаруванням червоного кольору, поміщено спецпакет №Р8РЗ 104263; п'ять пляшок з рідиною червоного кольору, поміщено спецпакет №7332665; три шприци із прозорою рідиною та один порожній із нашаруванням червоного кольору, поміщено спецпакет №Р8Р 1128837; скляна банка з зеленою кришкою з рідиною червоного кольору та лійка з нашаруванням, поміщено спецпакет №7373687.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Обов'язок доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого чи прокурора також і ч. 3 ст. 132 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення,зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально-протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані, як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Так, відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен врахувати, зокрема, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для третіх осіб.
На час вилучення в рамках кримінального провадження № 1202250310002238 майна, в ході обшуку на підставі ухвали суду, а саме: чотири порожні пляшки з нашаруванням червоного кольору, поміщено спецпакет №Р8РЗ 104263; п'ять пляшок з рідиною червоного кольору, поміщено спецпакет №7332665; три шприци із прозорою рідиною та один порожній із нашаруванням червоного кольору, поміщено спецпакет №Р8Р 1128837; скляна банка з зеленою кришкою з рідиною червоного кольору та лійка з нашаруванням, поміщено спецпакет №7373687, досудове розслідування у кримінальному провадженні не здійснювалось щодо незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів.
Так, відомості за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 309 КК України були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.11.2022 року № 12022255330001752.
Отже, на час проведення обшуку в рамках кримінального провадження № 12022250310002238 та вилучення майна органом слідчим та прокурором відомості до ЄРДР за ознаками ч.1 ст. 309 КК України внесені не були. Всі отриманні на той час докази стосувалися ознак кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України. Таким чином визнавати речовим доказом майна, вилучене у ОСОБА_7 постановою слідчого від 03.03.2021 р. підстави були відсутні.
У клопотанні прокурора про арешт майна, вилученого під час обшуку, не вказано будь-яких слідчих дій, які підтверджують обґрунтованість підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Таким чином, беручи до уваги обставини кримінального провадження, вважаю, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, буде необґрунтованим, оскільки стороною обвинувачення не надано достатніх підстав для висновку, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, а мета кримінального провадження може бути досягнута і без застосування таких процесуальних заходів.
В супереч вимогам ч. 1 ст. 170 КПК України прокуром в клопотанні не доведено, що існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що зазначені в клопотанні предмети є доказом злочину за ч. 3 ст. 190 КК України, а тому слідчий суддя приходить до висновку про відмову у задоволенні даного клопотання.
Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 167, 170, 171, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора Черкаського відділу Черкаської окружної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Черкаської області протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1