справа №380/13319/22
08 листопада 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправним рішення, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м.Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 (далі - ГУ ПФУ у Львівській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: 33004, м. Рівне, вул. Короленка, 7 (далі - відповідач; ГУ ПФУ в Рівненській області), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 03.08.2022 №134650018167 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоди роботи в російській федерації у ООО «Мехстрой» з 01.12.2004 по 28.04.2006; періоди роботи у ООО «Центрсвязьстрой» з 14.04.2010 по 16.01.2012; з 17.01.2012 по 16.10.2012; з 25.02.2013 по 08.10.2013; з 13.11.2013 по 16.08.2014; періоди роботи у ООО «Сибсвязьмонтаж» з 05.12.2014 по 30.10.2015; період роботи у ООО «Центрсвязьстрой» з 14.03.2016 по 31.01.2022 та призначити пенсію за віком починаючи з дня звернення із заявою про призначення пенсії з 26.07.2022.
Ухвалою від 27.09.2022 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відомості з трудової книжки позивача підтверджують факт його роботи у ООО «Мехстрой», ООО «Центрсвязьстрой», ООО «Сибсвязьмонтаж». Позивач вважає, що невиконання страхувальником обов'язку зі сплати страхових внесків не може позбавляти особу соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, адже суперечить основним конституційним засадам у сфері соціального захисту населення. Таким чином, відмова у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю доказів сплати страхових внесків такими роботодавцями є протиправною.
13.10.2022 представник ГУ ПФУ у Львівській області подала до суду відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що позивач не надав документів, які б підтверджували сплату страхових внесків (зборів) до відповідного фонду держави СНД за періоди роботи на території РФ з 01.12.2004 по 31.12.2021, а тому відсутні підстави для зарахування таких періодів до страхового стажу позивача. Представник ГУ ПФУ у Львівській області також зазначила, що оскаржене рішення прийняло ГУ ПФУ в Рівненській області, а позивач у майбутньому буде перебувати на обліку у ГУ ПФУ у Львівській області, а тому відсутні підстави для зобов'язання призначити пенсії одразу двох відповідачів.
31.10.2022 представник позивача подала до суду відповідь на відзив ГУ ПФУ у Львівській області, в якому вказала ті ж аргументи, що й позовній заяві.
03.11.2022 представник ГУ ПФУ в Рівненській області подала до суду відзив на позову заяву, в якому проти позовних вимог заперечила. Відзив обґрунтований тим, що до страхового стажу не зараховані відповідні періоди роботи позивача, оскільки зарахування такого стажу можливе лише за умови підтвердження компетентними органами сплати внесків до Пенсійного фонду РФ. Позивачем до заяви про призначення пенсії долучено документ, у якому відсутнє підтвердження сплати страхових внесків із заробітної плати помісячно. До цього ж, такий документ не завірений належним чином.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою про призначення пенсії від 26.07.2022.
На підставі Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача визначено ГУ ПФУ в Рівненській області.
ГУ ПФУ в Рівненській області за результатами розгляду заяви позивача прийняло рішення про відмову у призначенні пенсії від 03.08.2022 № 134650018167. Підставою для прийняття вказаного рішення вказано те, що необхідний страховий стаж відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років, а страховий стаж позивача становить 25 років 07 місяців 13 днів. До страхового стажу не зарахований період роботи позивача: з 01.12.2004 по 28.04.2006, з 05.12.2014 по 30.10.2015, з 14.03.2016 по 31.12.2021, оскільки зарахування такого стажу можливе лише за умови підтвердження компетентними органами сплати внесків до Пенсійного фонду РФ.
Вважаючи вказане рішення протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно до статті 1 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон України №1058-IV) страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до вказаного Закону.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 24 Закону України №1058-IV страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною другою вказаної ж норми передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог зазначеного Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності вказаним Законом.
Згідно із статтею 20 Закону України №1058-IV страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до вказаного Закону нараховуються страхові внески.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені зазначеним Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
У частині першій статті 26 Закону України №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Відповідно до абзацу першого частини першої статті 40 Закону України №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України “Про пенсійне забезпечення” у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за такими договорами (угодами).
Згідно з частиною другою статті 6 Угоди “Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992, укладеної між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.
Згідно з частиною третьою статті 6 Угоди “Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення” від 13.03.1992, укладеної між Україною і Росією, обрахунок пенсій проводиться із заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У випадку, якщо в державах-учасницях Угоди введена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії.
Надаючи оцінку аргументам відповідача про те, що до страхового стажу не зарахований період роботи позивача: з 01.12.2004 по 28.04.2006, з 05.12.2014 по 30.10.2015, з 14.03.2016 по 31.12.2021, оскільки зарахування такого стажу можливе лише за умови підтвердження компетентними органами сплати внесків до Пенсійного фонду РФ, суд зазначає таке.
Суд встановив, що до заяви про призначення пенсії від 26.07.2022 позивач долучив копії трудових книжок серії НОМЕР_2 від 13.12.1982, ТК-VI №5947245 від 01.02.2002 та вкладиш до трудової книжки НОМЕР_3 віл 14.03.2016, які підтверджують факт роботи позивача з 01.12.2004 по 28.04.2006 в ООО «Мехстрой», з 05.12.2014 по 30.10.2015 в ООО «Сибсвязьмонтаж», з 14.03.2016 по 31.12.2021 в ООО «Центрсвязьстрой» (згідно з довідкою ООО «Центрсвязьстрой» від 24.01.2022).
Окрім цього, позивач також долучив до заяви про призначення пенсії від 26.07.2022 інформацію від пенсійного органу РФ, з якої вбачається сплата страхових внесків за позивача за період його роботи, зокрема, з 01.12.2004 по 13.04.2006 в ООО «Мехстрой», з 01.01.2015 по 30.10.2015 в ООО «Сибсвязьмонтаж», а також в ООО «Центрсвязьстрой» за періоди роботи з 01.03.2016 по 31.12.2021. Також щодо сплати ООО «Центрсвязьстрой» страхових внесків за період з 2017 по 2021 роки підтверджується виданими таким роботодавцем карточками, які долучені до позовної заяви.
Суд вважає, що окремі недоліки таких документів (відсутність інформації щодо сплати внесків помісячно) не можуть позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового стажу та одержаної заробітної плати.
Право особи на пенсійне забезпечення, не може ставитись в залежність від існування конкретного документу, позаяк збереження таких відомостей не може контролюватися пенсіонером, а значить на нього не може покладатись відповідальність за їх відсутність.
Тобто на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних у первинних документах по нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві.
Окрім наведеного, як вбачається з встановлених обставин, відповідач відмовив позивачу у врахуванні відповідних періодів роботи до страхового стажу у зв'язку з відсутністю відомостей про сплату роботодавцем за позивача за такі періоди страхових внесків. У зв'язку з цим, суд вказує на те, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для позбавлення пенсіонера права на перерахунок пенсії. Пенсіонер не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 23.03.2020 у справі №535/1031/16-а.
Отже, відповідач безпідставно відмовив позивачу у врахуванні для призначення пенсії заробітної плати позивача за періоди роботи з 01.12.2004 по 28.04.2006, з 05.12.2014 по 30.10.2015, з 14.03.2016 по 31.12.2021.
Суд зазначає, що з урахуванням вказаних періодів роботи позивача його страховий стаж становить більше 29 років, що є достатнім для призначення пенсії за нормами статті 26 Закону України №1058-IV.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення ГУ ПФУ в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 03.08.2022 № 134650018167, а тому таке підлягає скасуванню.
Суд зауважує, що відповідач не зарахував позивачу періоди роботи з 01.12.2004 по 28.04.2006, з 05.12.2014 по 30.10.2015, з 14.03.2016 по 31.12.2021, а тому посилання на зобов'язання пенсійного органу зарахувати інші періоди роботи є безпідставним.
Окрім цього, зважаючи на звернення позивача із заявою про призначення пенсії за місцем свого проживання до ГУ ПФУ у Львівській області, то суд вважає, що саме останнє повинно призначити пенсію позивачу. Відтак позовна вимога зобов'язального характеру, яка стосується ГУ ПФУ в Рівненській області не підлягає до задоволення.
Підсумовуючи наведене, з метою повного відновлення порушених прав позивача суд вважає за необхідне зобов'язати ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача періоди його роботи з 01.12.2004 по 28.04.2006 в ООО «Мехстрой», з 05.12.2014 по 30.10.2015 в ООО «Сибсвязьмонтаж», з 14.03.2016 по 31.12.2021 в ООО «Центрсвязьстрой» та призначити пенсію за віком з 26.07.2022.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
Відповідно до статті 139 КАС України з ГУ ПФУ в Рівненській області за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 1984,80 грн, сплачений згідно з квитанцією від 22.09.2022 № ПН2594713.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 03.08.2022 №134650018167.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 01.12.2004 по 28.04.2006 в ООО «Мехстрой», з 05.12.2014 по 30.10.2015 в ООО «Сибсвязьмонтаж», з 14.03.2016 по 31.12.2021 в ООО «Центрсвязьстрой» та призначити пенсію за віком з 26.07.2022.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (код ЄДРПОУ 21084076, місцезнаходження: 33004, м. Рівне, вул. Короленка, 7) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1984 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят чотири) грн 80 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Мричко Н.І.