08 листопада 2022 року № 320/9335/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м.Києві за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом гр. ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області про стягнення матеріальної допомоги,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся гр. ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області, у якому просить зобов'язати відповідача виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 14 123, 57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач протиправно не виплатив йому матеріальну допомогу для вирішення соціально - побутових питань у розмірі 14 123, 57 грн.
Відповідем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому він проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
На підставі ст.ст. 194, 205 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Київській області.
Згідно з наказом начальника Головного управління ДСНС України у Київській області від 13.05.2021 №154 о/с майора служби цивільного захисту ОСОБА_1 , помічника начальника чергової зміни (з питань оперативного реагування по м. Біла Церква) оперативно-координаційного центру головного управління ДСНС України у Київській області звільнено зі служби у запас (з постановкою на військовий облік) відповідно до пунктів 12, 56, 154, 173, 176 підпункту “ 1” (у зв'язку із закінченням строку контракту) - Положення “Про порядок проходження служби цивільного захисту”, виключено з кадрів ДСНС України та усіх видів забезпечення.
Позивач 10.04.2021 звернувся рапортом до ГУ ДСНС України у Київській області з проханням виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань в розмірі місячного грошового забезпечення.
Виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань він не отримав.
Позивач 28.04.2021 звернувся зі скаргою на електронну адресу Міністерства внутрішніх справ України про не виплату йому матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Зазначене звернення було переадресовано до Державної служби України з надзвичайних ситуацій.
Листами Головного управління ДСНС України у Київській області 12.05.2021 та Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 18.05.2021 позивачу відмовлено у виплаті матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, оскільки ця виплата не являється обов'язковою та виплачується в межах кошторисних призначень на грошове забезпечення. Також зазначено, що кошти для виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових умов ГУ ДСНС у Київській області на 2021 рік кошторисом не передбачені.
У зв'язку з невиплатою матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Відповідно до ст. 117 Конституції України Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 2 Положення про Головне управління ДСНС України у Київській області затверджене наказом ДСНС України від 04.02.2013 № З (у редакції наказу ДСНС 12.11.2018 № 661) Головне управління у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України, постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, дорученнями Прем'єр-міністра України, наказами Міністерства внутрішніх справ України, дорученнями Міністра внутрішніх справ України, наказами та дорученнями ДСНС України, актами Київської обласної державної адміністрації та Київської обласної ради, іншими актами законодавства України, а також цим Положенням.
Згідно ст. 125 Кодексу цивільного захисту України держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків. Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Постановою КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) затверджена тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови № 704 надане право керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення, та допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2018 № 623 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - Інструкція).
Згідно п. 1 розділу XXIX Інструкції особам рядового і начальницького складу за рішенням керівника (начальника) органу управління (підрозділу) в межах фонду грошового забезпечення, затвердженого в кошторисі органу управління (підрозділу), один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Відповідно до п. 2 розділу XXIX Інструкції підставами для виплати особам рядового і начальницького складу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є їх рапорт про надання зазначеної матеріальної допомоги та відповідний наказ керівника органу управління (підрозділу) на здійснення виплати зазначеної матеріальної допомоги.
Виходячи з викладеного, виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не носить обов'язкового характеру і виплачується тільки у разі прийняття відповідного рішення керівником та віднесена до права керівника державного органу, а не є обов'язковою виплатою.
Крім того, відповідно до наказу ДСНС України від 13.01.2021 №21 «Про окремі питання грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту у 2021 році» керівники органів управління та підрозділів служби цивільного захисту повинні забезпечувати виплату особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту грошової допомоги для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється у межах кошторисних призначень на грошове забезпечення.
Кошти на виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових умов ГУ ДСНС України у Київській області на 2021 рік кошторисом не передбачені.
За таких підстав суд дійшов висновку, що вимоги позивача про зобов'язання відповідача виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно вимог частини третьої статті 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За приписами частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лапій С.М.