07 листопада 2022 року м. Київ № 359/1769/22
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого-судді Панової Г.В., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом військової частини НОМЕР_1
до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі
Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)
про визнання протиправною та скасування постанови,
До Бориспільського міськрайонного суду Київської області звернулася військова частина НОМЕР_1 з позовом до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якому просить суд про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2021 ВП № 67823673 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 20 000 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67823717 від 08.12.2021 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь держави витрат у розмірі 369 грн., винесені головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Хорошею Н.В.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що спірні постанови є протиправними та прийняти відповідачем необґрунтовано, оскільки відповідачем не вчинено дій щодо примусового виконання виконавчого документу, а повернуто виконавчий документ стягувача за його заявою, а тому підстави для стягнення з в/ч НОМЕР_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження відсутні.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22.02.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її розгляд на 26.05.2022.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18.07.2022 адміністративну справу №359/1769/22 за позовом військової частини НОМЕР_1 до Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії передано до Київського окружного адміністративного суду.
24.08.2022 протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Пановій Г.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.08.2022 прийнято до провадження адміністративну справу № 359/1769/22 та ухвалено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання у справі на 08.09.2022. Також суд витребував від відповідача належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 67823673, ВП № 67823717.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.09.2022 суд відклав судове засідання у справі та повторно витребував від Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження ВП № 67823673, ВП № 67823717.
Судове засідання, призначене у справі на 11.10.2022 знято з розгляду, наступне судове засідання призначене у справі на 07.11.2022.
Відповідач правом на подання до суду відзиву на позов не скористався, будь-яких заяв чи клопотань по суті спору не надав, у судові засідання не з'являвся.
07.11.2022 на адресу суду надійшла заява представника Військової частини НОМЕР_1 про здійснення подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Враховуючи неявку в судове засідання сторін та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта протокольною ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.11.2022 суд ухвалив подальший розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження.
Відповідно до приписів частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи викладене, фіксування судового засідання засобами звукозаписувального технічного запису не здійснювалося.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.06.2020 у адміністративній справі № 320/6653/19 ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ), що виявилась у ненарахуванні та невиплаті ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) як учаснику бойових дій грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за період з 03.05.2015 по 03.07.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 03.07.2019.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 03.05.2015 по 03.07.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 03.07.2019.
06.11.2020 з метою примусового виконання вказаного рішення суду Київським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист, яким зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 03.05.2015 по 03.07.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 03.07.2019.
Постановою головного державного виконавця Бориспільського відділу державного виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 27.11.2020 ВП №63744572 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 320/6653/19 виданого 06.11.2020 Київським окружним адміністративним судом. Зазначено про обов'язок боржника виконати рішення суду протягом 10 робочих днів та стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 20 000 грн.
Разом з тим, постановою головного державного виконавця Бориспільського відділу державного виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження ВП № 63744572 стягнуто з боржника в/ч НОМЕР_1 витрати пов'язані з організацією та проведенням виконавчий дій в сумі 369,00 грн.
Постановою головного державного виконавця Бориспільського відділу державного виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про повернення виконавчого документу стягувачу від 25.11.2021 ВП № 63744572 виконавчий документ: виконавчий лист№ 320/6653/19 виданий 06.11.2020 Київським окружним адміністративним судом про зобов'язання військову частину НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) як учаснику бойових дій грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за період з 03.05.2015 по 03.07.2019, виходячи із розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 03.07.2019 повернуто стягувачу.
Згідно описової частини вказаної постанови про повернення виконавчого документу стягувачу підставою для її винесення стала та обставина, що до відділу надійшла заява ОСОБА_1 від 10.12.2020 про повернення виконавчого документа без виконання.
Постановою головного державного виконавця Бориспільського відділу державного виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2021 ВП №67823673 відкрито виконавче провадження з виконання постанови №63744572 виданої 25.11.2021 Бориспільським відділом державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з В/ч НОМЕР_1 на користь держави виконавчого збору 20 000, 00 грн.
Постановою головного державного виконавця Бориспільського відділу державного виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2021 ВП № 6782371 відкрито виконавче провадження з виконання постанови № 63744572 виданого 25.11.2021 Бориспільським відділом державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь держави витрат 369 грн.
Не погоджуючись з вказаним постановами військова частина НОМЕР_1 подала скаргу на дії державного виконавця, яка адресована начальнику Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якій просила скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2021 ВП № 67823673 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 20 000 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67823717 від 08.12.2021 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь держави витрат у розмірі 369 грн.
Листом від 18.08.2021 № 5085 Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовлено у скасуванні спірних постанов.
Не погоджуючись з вказаними постановами про відкриття виконавчого провадження щодо примусового стягнення з боржника виконавчого збору та витрат виконавчого провадження позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
05 жовтня 2016 року набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон України №1404-VIII), згідно з яким примусове виконання рішень проводиться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону № 1404-VIII (в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною першою, другою статті 5 Закону № 1404-VІІІ обумовлено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Приписами пункту 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII обумовлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною п'ятою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Частиною першою - третьою статті 27 Закону № 1404-VIII обумовлено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону № 1404-VІІІ).
Приписами статті 42 Закону № 1404-VIII передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Види та розміри витрат виконавчого провадження встановлені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5.
До видів витрат виконавчого провадження відноситься:
Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
Послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; зберігачів; перекладачів; суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; суб'єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій.
Послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум.
Проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини.
Послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці.
Банківські послуги при операціях з іноземною валютою.
Сплата судового збору.
Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до розділу другого наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5:
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 11 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
Розміри витрат за транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, Міністерства фінансів України від 10 жовтня 2013 року № 967/1218/869 «Про затвердження розмірів плат за транспортування і зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів на спеціальних майданчиках (стоянках)», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2013 року за № 1887/24419.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта».
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 5 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості розшукових дій, визначених законодавством.
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 8 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до ставок судового збору, затвердженого Законом України «Про судовий збір».
Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 11 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.
Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.
Згідно з частиною першою статті 37 Закону № 1404-VІІІ виконавчий документ повертається стягувачу, якщо, зокрема, стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову (частина четверта статті 37 Закону № 1404-VІІІ).
Згідно з частиною третьою статті 40 Закону № 1404-VІІІ у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Отже виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення та за своєю природою є санкцією за невиконання рішення суду боржником.
Згідно з вимогами пункту 8 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі - Інструкція), стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.
Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.
Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження.
За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов'язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів.
Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Виконавчий збір нараховується із суми заборгованості, визначеної у розрахунку заборгованості зі сплати аліментів.
Надалі у разі прострочення боржником щомісячного аліментного платежу нарахування виконавчого збору здійснюється державним виконавцем щомісяця.
Не пізніше наступного робочого дня з дня погашення у повному обсязі заборгованості зі сплати аліментів, повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 7, 9, 14 частини першої статті 39 Закону, державний виконавець на підставі розрахунку нарахування виконавчого збору виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Виконання постанови про стягнення виконавчого збору здійснюється за рахунок стягнутих з боржника коштів за умови відсутності заборгованості зі сплати аліментів.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
Державний виконавець зобов'язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі.
Виходячи з аналізу норм Закону № 1404-VІІІ порядок відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій регулюється загальними нормами цього Закону щодо порядку примусового виконання рішення на підставі виконавчих документів.
Як убачається зі змісту позовної заяви, військова частина НОМЕР_1 просить суд про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 08.12.2021 ВП № 67823673 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь держави виконавчого збору у розмірі 20 000 грн та постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67823717 від 08.12.2021 про стягнення з військової частини НОМЕР_1 на користь держави витрат у розмірі 369 грн., винесені головним державним виконавцем Бориспільського відділу державної виконавчої служби у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Хорошею Н.В., обґрунтовуючи протиправність таких постанов тим, що стягнення з позивача виконавчого збору та витрат виконавчого провадження є неправомірним, оскільки виконавчий документ було повернуто стягувачу, відтак державний виконавець не вчинив жодних дій щодо виконання рішення суду.
Суд зауважує, що військова частина НОМЕР_1 оскаржуючи постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчих документів щодо стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій, які є самостійним рішенням суб'єкта владних повноважень, а підстави і порядок їх прийняття врегульовано Законом № 1404-VІІІ не обґрунтовує протиправність постанов про відкриття виконавчого провадження, а фактично наводить доводи щодо незгоди із постановами державного виконавця про стягнення виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, які у цій справі не оскаржує.
Також слід зазначити, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, у якій, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний зазначити суму виконавчого збору, яка належить до стягнення.
Суд зауважує, що нормами Закону № 1404-VІІІ прямо передбачено, що виконавчий збір не стягується:
1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";
4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;
6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами;
Крім того, виконавчий збір не стягується у тому випадку, коли рішення суду боржником виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. У випадку, коли державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим документом, вимоги якого станом на час відкриття виконавчого провадження не виконані, та в подальшому повернуто виконавчий документ за заявою стягувача, нормами законодавства чинними станом на час прийняття оскаржуваних постанов прямо передбачено обов'язок державного виконавця стягнути з боржника виконавчий збір та витрати виконавчого провадження.
Посилання позивача на те, що виконавчий збір стягується лише за фактичне стягнення державним виконавцем коштів чи вчиненням ним дій, які призвели до стягнення з боржника сум заборгованості, суд вважає необґрунтованими, оскільки, відповідно до ст.27 Закону №1404-VІІІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Підставою для прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження є виконавчі документи, якими у цій справі є постанова про повернення виконавчого документа стягувачу, яким визначено стягнути виконавчий збір та постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.
Судом встановлено, що порядок прийняття оскаржуваних постанов про відкриття виконавчого провадження, визначений Законом України «Про виконавче провадження» відповідачем не порушено, а постанова про стягнення витрат виконавчого провадження, на підставі якої відкрито виконавче провадження, є чинною та позивачем не оскаржується.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 0340/1792/18.
Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача, стосовно того, що станом на дату винесення постанов № 67823673 та № 67823717 у державного виконавця не було підстав для стягнення виконавчого збору, який визначений у вищезазначених постановах, тому такі постанови не відповідають вимогам статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження», оскільки стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження.
Також суд не погоджується з доводами позивача щодо того, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 нього Закону без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду, з огляду на правову позицію викладену Верховним Судом у постанові від 28.04.2020 у справі № 480/3452/19 у якій зазначив, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Крім того, суд відхиляє посилання позивача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 2540/3203/18 з огляду на те, що фактичні обставини даної справи є іншими від тих, які досліджені Великою Палатою Верховного Суду. Так відмінність правової позиції у даній справі зумовлена тим, що на примусовому виконанні у виконавця, яким прийнято постанову про стягнення виконавчого збору у справі № 2540/3203/18 перебував виконавчий документ майнового характеру про стягнення заборгованості за кредитним договором, водночас у даній справі на примусовому виконанню перебував виконавчий документ - рішення немайнового характеру, стягнення виконавчого збору за яким обумовлений іншою нормою.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості..
Відповідно до ч. 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши оскаржувані постанови відповідно до критеріїв, визначених ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому позов не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 9, 14, 71, 77, 90, 143, 243-246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його прийняття .
Суддя Панова Г. В.