про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
07 листопада 2022 року м. Київ Справа № 320/10273/22
Суддя Київського окружного адміністративного суду Харченко С.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення адміністративного
позову ОСОБА_1
доДмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Дмитрівської сільської ради Бучанського району Київської області (далі-відповідач), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.02.2022 № 70/17, яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) вказаної на графічному матеріалі земельної ділянки орієнтовною площею 847,17 м2 в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області;
- зобов'язати відповідача надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) орієнтовною площею 847,17 м2 в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області.
Одночасно з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі вчиняти будь-які дії стосовно надання або скасування дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодження проекту землеустрою відносно земельної ділянки орієнтовною площею 847,17 м2, яка знаходиться в межах с. Дмитрівка Бучанського району Київської області поряд із земельною ділянкою з кадастровим номером 3222484401:02:002:5020.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що вжиття судом заходів забезпечення позову є необхідною умовою для відновлення його порушених прав та інтересів, оскільки надання наведеної вище земельної ділянки у користування іншим особам істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду в майбутньому.
При вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення позову суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
В силу приписів частини першої статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Аналізуючи вказані вище норми у сукупності суд дійшов висновку, що заходи забезпечення адміністративного позову мають вживатись виключно у двох випадках: 1) якщо існує така небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (фізичної або юридичної особи, суб'єкта владних повноважень), яка у разі невжиття судом заходів забезпечення позову в майбутньому зробить неможливим їх захист або ускладнить виконання рішення суду; 2) якщо є очевидні ознаки протиправності рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, що призводять до порушення прав, свобод та інтересів позивача.
При цьому заходи забезпечення позову повинні обиратися судом з урахуванням дотримання балансу між правами та інтересами позивача, за захистом яких він звернувся, та наслідками впливу таких заходів на права та свободи заінтересованих осіб.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 25.09.2018 в адміністративній справі № 290/844/17.
Таким чином, забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, оскільки вживається судом з метою охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних рішень, дій та бездіяльності з боку відповідача, щоб забезпечити в подальшому реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов висновку про недоведеність заявником існування передбачених статтею 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову.
Так, позивач не довів існування обставин, які без вжиття судом відповідних заходів вказували б на неможливість захисту його прав, свобод та інтересів або необхідність докладання значних зусиль та витрат для їх відновлення в майбутньому.
Суд також враховує, що забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти будь-які дії стосовно надання/скасування дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної вище земельної ділянки або погодження проекту землеустрою відносно неї до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі впливає на права та обов'язки невизначеного кола осіб, а відтак не відповідає меті правового інституту забезпечення позову.
За наведених обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи (їх представникам).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання (підписання).
Суддя Харченко С.В.