Справа № 525/29/22
Провадження № 2/525/87/2022
07.11.2022 Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Прасол Я.В.,
секретаря судового засідання Хоменка М.М.,
з участю представника позивача адвоката Лихошвай С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Лихошвай Сергій Олександрович, до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої у результаті дорожньо-транспортної пригоди,
Позивач ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Лихошвай С.О. звернулася до Великобагачанського районного суду Полтавської області з позовною заявою до ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» про відшкодування шкоди, завданої у результаті дорожньо-транспортної пригоди.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 05.05.2020 близько 21 год. 30 хв. на 259 км + 900 м автодороги М-03 сполученням Київ-Харків-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Axor 1828» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована відповідачем ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.».
У результаті ДТП позивач отримала тілесні ушкодження у вигляді політравми, хребетної травми, закритого компресійного перелому тіл 10-11 грудних хребців з набряком спинного мозку, ретролістезу 1-го грудного хребця, відриву дужки 9-10 грудних хребців, закритої травми грудної клітини, перелому рукоятки грудини, забою обох легень, двобічного вторинного післятравматичного пульмоніту, двобічного вторинного малого гідротораксу, закритої травми живота, параорбітальної гематоми справа, забою серця, які могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді та по ступеню тяжкості, у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12.10.2020 по справі №525/898/20 ОСОБА_2 визнано винним за ч. 1 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді штрафу в сумі 8500 грн.
Позивач після набрання вироком суду законної сили звернулася до відповідача з заявою про відшкодування їй шкоди завданої внаслідок ДТП. Відповідач відмовив їй у виплаті страхового відшкодування, посилаючись на відсутність правових підстав, зазначає, що шкоду у зв'язку з лікуванням потерпілої ОСОБА_1 було завдано КП «Великобагачанська центральна районна лікарня» та КП «Полтавська обласна клінічна лікарня ім. М.В. Скліфосовського», шкода відшкодована ОСОБА_2 .
Позивач не погоджуючись з відмовою ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» повторно звернулася до них із заявою, але відповіді на неї не отримала.
Зазначає, що ДТП у даному випадку є страховим випадком. Причинно-наслідковий зв'язок між ДТП та шкодою завданою здоров'ю позивача встановлено вироком Великобагачанського районного суду від 12.10.2020, який набрав законної сили.
Страховик має обов'язок відшкодувати шкоду завдану життю та здоров'ю потерпілої у межах суми страхового відшкодування, що становить 260000 грн.
Зокрема, посилається на те, що розмір шкоди, завданої їй внаслідок тимчасової втрати працездатності становить 148 671, 12 грн., шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатністю - 85 014 грн. та моральна шкода - 11684,26 грн., яку позивач просить стягти з відповідача.
Ухвалою судді Великобагачанського районного суду Полтавської області від 21.01.2022 відкрито загальне позовне провадження у справі. Підготовче засідання призначено на 18.02.2022. Відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками, роз'яснено порядок та строки подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 15.03.2022 залучено до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , продовжено строк підготовчого провадження у справі.
Ухвалою суду від 18.05.2022 підготовче провадження у справі закрито, справу призначено до судового розгляду на 17.06.20022, розгляд справи неодноразово відкладався.
У судовому засіданні представник позивача адвокат Лихошвай С.О. позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав зазначених у позовній заяві.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належним чином.
Представник відповідача ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.» у судове засідання жодного разу не з'явився, відзиву на позовну заяву не подав, був повідомлений про день та час розгляду справи належним чином.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору ОСОБА_2 у судове засідання жодного разу не з'явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, пояснень щодо суті спору на адресу суду не подав.
Ухвалою суду від 04.11.2022 було постановлено проводити заочний розгляд справи.
Суд, заслухавши пояснення представника позивача адвоката Лихошвай С.О., вивчивши та проаналізувавши усі докази зібрані по справі, в їх сукупності та взаємозв'язку, приходить до переконання, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що 05.05.2020 близько 21 год. 30 хв. на 259 км + 900 м автодороги М-03 сполученням Київ-Харків-Довжанський сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки « Mercedes-Benz Axor 1828» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та марки «Газ 270520» реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . У результаті ДТП потерпілій ОСОБА_1 завдано тілесні ушкодження у вигляді політравми, хребетної травми, закритого компресійного перелому тіл 10-11 грудних хребців з набряком спинного мозку, ретролістезу 1-го грудного хребця, відриву дужки 9-10 грудних хребців, закритої травми грудної клітини, перелому рукоятки грудини, забою обох легень, двобічного вторинного післятравматичного пульмоніту, двобічного вторинного малого гідротораксу, закритої травми живота, параорбітальної гематоми справа, забою серця, які могли утворитися при дорожньо-транспортній пригоді та по ступеню тяжкості, у своїй сукупності відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які спричинили тривалий розлад здоров'я.
Вироком Великобагачанського районного суду Полтавської області від 12.10.2020 ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому обвинуваченні по ч. 1 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 8500 гривень. Вирок набрав законної сили 12.11.2020 ( а.с.6-7).
Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою ( ч. 6 ст. 82 ЦПК України).
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем ТДВ «СК «Ю.Ес.Ай.», що підтверджується інформацією з сайту МТСБУ ( а.с. 8) та копією полісу №152941706 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 12.04.2020. Згідно договору страхування страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю становить 260000 грн. ( а.с.121).
Так, відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується незалежно від вини, особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об'єкта зобов'язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов'язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об'єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.
Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.
Обов'язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.
Такі правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 02 жовтня 2019 року у справі № 447/2438/16-ц (провадження № 61-26195св18), від 11 грудня 2019 року у справі №601/1304/15-ц (провадження № 61-33216св18).
Правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон №1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до ст. 6 Закону №1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Настання страхового випадку слугує в силу статті 979 ЦК України підставою для виплати страхувальникові чи іншій, визначеній у договорі страхування особі, страховиком страхової виплати.
Судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 05.05.2020 за участю забезпеченого транспортного засобу марки «Mercedes-Benz Axor 1828» реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 відповідає визначенню страхового випадку у розумінні Закону.
Таким чином, в силу ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний здійснити страхову виплату в межах страхової суми.
Частиною першою статті 1195 ЦК України передбачено, що фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
Порядок та розмір відшкодування шкоди здоров'ю деталізований у ст. ст. 22, 23, 24, 25, 26-26-1 Закону № 1961-IV.
Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У силу статті 23 Закону №1961-IV шкодою, заподіяною життю та здоров'ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є зокрема:
- шкода, пов'язана з лікуванням потерпілого;
- шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;
- шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;
- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.
Відповідно до положень ст. 25 Закону №1961-IV, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах:
-для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю;
-для особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, - неотримані доходи, які обчислюються як різниця між доходом за попередній (до дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік та доходом, отриманим у тому календарному році, коли особа була тимчасово непрацездатною;
-для непрацюючої повнолітньої особи - допомога у розмірі, не меншому мінімальної заробітної плати, встановленої чинним законодавством.
Якщо особа була в зазначеному статусі менше вказаних розрахункових термінів, то до уваги береться середньомісячний доход з розрахунку суми сукупного доходу такої особи за попередній до настання страхового випадку календарний рік та дохід протягом фактичного терміну (повні місяці) перебування особи в зазначеному статусі.
За змістом ст. 25 Закону №1961-IV, шкода, пов'язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим полягає в не отриманих потерпілим доходів за підтверджений відповідним закладом охорони здоров'я час втрати працездатності.
З матеріалів справи встановлено, що позивач на момент дорожньо-транспортної пригоди перебувала у трудових відносинах з ПП «Комунар».
Позивач посилається на те, що 204 календарних дні вона перебувала на лікуванні, у підтвердження чого надала копії лікарняних листів ( а.с. 18-25).
Суд, оцінюючи дані докази з точки зору їх належності та допустимості приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування ( ст. 78 ЦПК України).
Згідно положень ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання ( ст. 80 ЦПК України)
Відповідно до положень ст. 95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Судом встановлено, що надані позивачем копії листків непрацездатності не містять змісту всього документу, оскільки не містять зворотної сторони документу та не засвідчені у порядку встановленому чинним законодавством, а отже є недопустимими.
Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного суду від 27.09.2021 справа № 5026/886/2012.
Крім того, з довідки виданої ПП «Комунар» встановлено, що у період з 01.01.2020 по 17.12.2020 позивачу ОСОБА_1 щомісячно нараховувалася заробітна плата, загальний розмір якої становить 172437, 64 гривень ( а.с. 35).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу законів про працю України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 2 Закону України «Про оплату праці» закріплено структуру заробітної плати, зокрема.
Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги щодо відшкодування шкоди пов'язаної з тимчасовою втратою непрацездатності є недоведеними і задоволенню не підлягають.
Відповідно до статті 26 Закону № 1961-IV шкода, пов'язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, визначених відповідно до Цивільного кодексу України. Мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов'язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, становить у разі встановлення II групи інвалідності - 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №096559 ОСОБА_1 з 26.11.2020 встановлена друга група інвалідності до 01.12.2021, причина інвалідності трудове каліцтво ( а.с. 32).
Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ №460391 ОСОБА_1 з 01.12.2021 встановлена друга група інвалідності з ураженням ОРА до 01.02.2023, причина інвалідності трудове каліцтво ( а.с. 33).
З довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №095753 ОСОБА_1 втрачено 65% працездатності з 01.12.2021 ( а.с. 34).
За наслідками розслідування ( спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання ( отруєння), аварії, що стався ( сталося/сталася) 05 травня 2020 року о 21 год. 30 хв. на ПП «Комунар» нещасний випадок, що трапився з дояркою ПП «Комунар» ОСОБА_1 визнано таким, що пов'язаний з виробництвом ( а.с. 26-31).
З матеріалів справи встановлено, що страховий випадок настав 05.05.2020.
Відповідно до ст. 8 Закону України « Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 01.01.2020 - 4723 грн., з 01.09.2020 - 5000 грн.
Таким чином, розмір шкоди, пов'язаної зі стійкою втратою працездатності позивача ОСОБА_1 становить 85014 грн. ( 4723 х 18 = 85014), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідно до ст. 26-1 Закону страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Оскільки суд прийшов до переконання, що підлягає стягненню з страховика страхова виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю позивача ОСОБА_1 в сумі 85014 грн., то розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь позивача становить 4250, 70 грн. ( 85014 х 5%).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного суду у справі №477/874/19 від 29.06.2022.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи ( ч.1 ст. 133 ЦПК України).
Позивачка при зверненні до суду звільнена від сплати судового збору відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Проте відповідач від справи судового збору не звільнений. Страховик не належить до жодної із категорій суб'єктів, яких ст. 45 ЗУ «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору незалежно від категорії спору та статусу у судовому процесі.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання позовної заяви майнового характеру позивачка мала би сплатити 1 % ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункт 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону).
Прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2022 року, у якому позивачка звернулася до суду з позовом становив 2481,00 грн. (абзац четвертий статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік").
Судовий збір справляється з урахуванням загальної суми позову. Оскільки ціна позову становила 245 369, 38 грн. (148671,12 втраченого доходу внаслідок тимчасової втрати працездатності фізичної особи + 85014,00 грн. втраченого доходу внаслідок стійкої втрати працездатності фізичної особи + 11684,26 грн. моральної шкоди = 245369,28 грн.), то позивачка, якби не була звільнена від сплати судового збору, мала би сплатити його у розмірі 2453, 69 грн.
Із 245369,38 грн. загальної суми вимог до страховика задоволено вимоги на 89264, 70 грн. ( 85014 грн. відшкодування шкоди пов'язаної зі стійкою втратою працездатності + 4 250 ( чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень 70 копійок відшкодування моральної шкоди = 89264, 70 грн.), що становить 36,38%.
Отже, відповідно до встановленого вище за подання позовної заяви із відповідача слід стягнути до Державного бюджету України 892,65 грн. судового збору (2463,69 х 36,38% = 892,65 грн.).
Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 247, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України,
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхової компанії «Ю.Ес.Ай.» на користь ОСОБА_1 85014 ( вісімдесят п'ять тисяч чотирнадцять) гривень в рахунок відшкодування шкоди пов'язаної зі стійкою втратою працездатності та 4 250 ( чотири тисячі двісті п'ятдесят) гривень 70 копійок у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхової компанії «Ю.Ес.Ай.» на користь держави 892 ( вісімсот дев'яносто дві) гривні 65 копійок судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
На виконання п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України судом зазначається повне найменування сторін:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса місця проживання: с. Радивонівка, Миргородського ( колишнього Великобагачанського) району, Полтавської області;
представник позивача - адвокат Лихошвай Сергій Олександрович, РНОКПП - НОМЕР_4 , свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ПТ №3802 від 08.04.2021, адреса для листування: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Ю.Ес.Ай.», код ЄДРПОУ - 32404600, юридична адреса: пр. Героїв Сталінграду, 4, корп. 6а, 2 поверх, м. Київ;
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП судом не встановлено.
Суддя Я.В. Прасол