29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"08" листопада 2022 р. Справа № 924/683/22
м. Хмельницький
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заверухи С.В., розглянувши матеріали
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері", м. Київ
до державного підприємства "Летичівське лісове господарство", смт. Летичів Хмельницького району Хмельницької області
про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення суми передоплати у розмірі 23808,33 грн,
представники сторін:
позивача: Перевощикова Т.М. - представник згідно ордеру;
відповідача: Ніколайчук В.С. - представник за довіреністю №28 від 01.09.2022 р.
Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 20.09.2022р. відкрито провадження у справі № 924/683/22 в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання по справі, надано строк для подання відзиву та відповіді на відзив.
Представником відповідача 10.10.2022р. подано до суду відзив на позовну заяву, у якому просить суд закрити провадження у справі у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості в сумі 23808,33 грн, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 6007 від 06.10.2022р. Також у клопотанні від 11.10.2022р. відповідач просить суд відкласти підготовче засідання у даній справі на іншу дату.
Крім того, 02.11.2022р. на адресу суду представником позивача подано заяву, у якій просить суд на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України стягнути з відповідача понесені позивачем витрати (судовий збір та витрати на правничу допомогу), так як позивач не підтримує своїх вимог щодо стягнення передоплати внаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову; прийняти відмову позивача від вимоги про розірвання договору купівлі-продажу необробленої деревини № 16882 від 23.07.2020р.; повернути позивачу з Державного бюджету 60% судового збору, сплаченого при поданні позову за вимогу про розірвання договору, за результатами проведення медіації.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Із наведеного слідує, що відповідачем після відкриття провадження у справі та до судового засідання в частині позовних вимог про стягнення суми передоплати у розмірі 23808,33 грн було усунуто обставини, які стали підставою для звернення позивача з цим позовом до суду (сплачено вказану суму згідно платіжного доручення № 6007 від 06.10.2022р.), з огляду на що, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в частині позовних вимог про стягнення суми передоплати у розмірі 23808,33 грн на час проведення підготовчого засідання у справі.
Таким чином, зважаючи на те, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми передоплати у розмірі 23808,33 грн існував на момент звернення до суду з позовом та припинив існування під час розгляду справи в суді, провадження у справі № 924/683/22 підлягає закриттю в частині позовних вимог про стягнення суми передоплати у розмірі 23808,33 грн відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Предмет спору - це об'єкт спірного правовідношення, з приводу якого виник спір. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Тобто, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на підставі ч. 3 ст. 130 ГПК України, суд враховує, що одним із основних принципів господарського судочинства є диспозитивність, який зобов'язує суд розглядати справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог, а учаснику справи надає право розпоряджатися своїми правами, у тому числі вчиняти чи не вчиняти ті чи інші процесуальні дії, на власний розсуд.
У постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року в справі № 199/9188/16-ц зазначено, що закриття провадження у справі з підстав відсутності предмета спору (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України) не є відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України підставою для стягнення з відповідача на користь позивача понесених ним судових витрат.
У постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року в справі № 922/418/20 зроблено висновок, що у разі закриття провадження у справі внаслідок відмови позивача від позову (на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України) через задоволення відповідачем заявлених до нього вимог після відкриття провадження у справі, суд, вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, має виходити з положень ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.
Отже, ураховуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду, положення ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачають розподіл судових витрат внаслідок закриття провадження у справі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом), а не на підставі п. 2 ч. 1 цієї ж статті (відсутній предмет спору).
Разом з тим, у поданій заяві від 02.11.2022р. представником товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері" не зазначено про відмову останнього від позову в частині позовних вимог про стягнення суми передоплати у розмірі 23808,33 грн, як і не містить така заява посилань на статтю 191 Господарського процесуального кодексу України, а лише вказано, що позивач не підтримує позовні вимоги у вказаній частині, у зв'язку із сплатою боргу відповідачем.
Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача судових витрат (судового збору та витрат на правничу допомогу) на підставі положень частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, на яку посилається заявник у заяві від 02.11.2022 р.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правничу допомогу згідно частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України
Так, законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору (ст. 124 Конституції України).
Cудом звертається увага, що позовна вимога позивача про стягнення передоплати відповідачем була задоволена після звернення із позовною заявою до суду, при цьому позивачем не доведено, що він звертався в порядку ст. 530 ЦК України до державного підприємства "Летичівське лісове господарство" із вимогою про повернення передоплати в розмірі 23808,33 грн як на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України, так і ст. 1212 ЦК України. Отже, відсутні підстави стверджувати, що в даному випадку спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, оскільки позивачем не доведено жодними належними та допустими доказами факту того, що у відповідача виник обов'язок, або державне підприємство було обізнано з необхідністю повертати безпідставно отримані кошти або передоплату в сумі 23808,33 грн. Зокрема, даний обов'язок не випливає з умов договору, як і зі змісту договору неможливо встановити який саме товар підлягає поставці позивачу та у які саме строки. При цьому сам позивач у позовній заяві звертає увагу суду, що кошти в сумі 23808,33 грн. може бути майном набутим без достатньої правової підстави.
У пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, зважаючи на закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми передоплати у розмірі 23808,33 грн, клопотання позивача від 02.11.2022р., судовий збір за позовну вимогу про стягнення суми передоплати у розмірі 2481,00 грн, сплачений згідно платіжного доручення № 2712 від 12.09.2022р., підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.
Разом з тим, як було зазначено вище, у заяві від 02.11.2022р. позивач просив прийняти відмову від позову в частині розірвання договору купівлі-продажу № 16882 від 23.07.2020р.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
За змістом ч.ч. 1-3 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.
Заява позивача про відмову від позову в частині розірвання договору, подана через систему "Електронний суд", підписана адвокатом Пришедько А.Л., та з яким позивачем укладено договір № 01/08 від 01.08.2022р. про надання правової допомоги (з усіма правами, наданими чинним законодавством України, як позивачу (п. 1.1. договору)). Судом не встановлено, що дії підписанта даної заяви суперечать інтересам особи, яку він представляє, а тому вказана відмова приймається судом.
Таким чином, зважаючи на те, що позивач відмовився від позову в частині розірвання договору, а заява позивача про відмову від позову прийнята, провадження у справі № 924/683/22 в частині позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу підлягає закриттю відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відмовою позивача від позову у вказаній частині і відмову прийнято судом.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору (ч. 3 ст. 231 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічну норму містить ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Суд, розглянувши клопотання позивача про повернення йому за результатами проведення медіації з Державного бюджету 60% судового збору, сплаченого за позовну вимогу про розірвання договору, дійшов висновку про повернення товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері" 50% судового збору в розмірі 1240,50 грн, що сплачений на підставі платіжного доручення № 2712 від 12.09.2022р., оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами про врегулювання спору між сторонами в частині позовних вимог про розірвання договору саме за результатами проведення медіації (не надано доказів укладення договору про проведення медіації та визначення медіатора, медіаційної угоди).
Керуючись ст.ст. 130, 191, 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Закрити провадження у справі № 924/683/22 в частині позовних вимог про стягнення суми передоплати у розмірі 23808,33 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Відмову позивача від позову в частині позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу прийняти.
Закрити провадження у справі № 924/683/22 в частині позовних вимог про розірвання договору купівлі-продажу на підставі до п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Трейдінг Енд Делівері" (04053, м. Київ, вул. Вознесенський узвіз, 23 А, офіс 20, ідентифікаційний код 42940293) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3721,50 грн (три тисячі сімсот двадцять одну гривню 50 коп.), сплачений платіжним дорученням № 2712 від 12.09.2022р.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом 10 днів до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 08.11.2022 р.
Суддя С.В. Заверуха
Відрук. 1 прим.:
1 - до справи.
Електронні адреси:
позивача: TRADING.DELIVERY@gmail.com
представника позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1
відповідача - let lis plan@ukr.net