Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" листопада 2022 р.м. ХарківСправа № 922/1396/22
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Погорелової О.В
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ
до Фізичної особи-підприємця Мар'єнко Олександра Анатолійовича, м. Мерефа
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Позивач, Акціонерне товариство "Укртелеком" в особі Харківської філії АТ "Укртелеком", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця Мар'єнко Олександра Анатолійовича, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 80542,00 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором оренди нерухомого майна №63Е100-1707/21 від 01.07.2021 за період грудень 2021 року лютий 2022 року включно. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 29.08.2022 позовна заява була прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).
Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Будь-яких заяв або клопотань, про можливість подання яких було роз'яснено ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.08.2022, на адресу суду від учасників справи не надходило, як і не надходило клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до ст. 252 ГПК України.
20.10.2022 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, зокрема, він просив суд визнати поважними причини пропуску встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву, прийняти відзив і врахувати викладені у ньому заперечення при розгляду справи та винесенні рішення.
Ухвалою суду від 25.10.2022 клопотання відповідача про визнання поважними причин пропуску встановленого судом строку для подання відзиву на позовну заяву було задоволено. Відповідачу строк для подання відзиву був продовжений до 20 жовтня 2022 року включно. Позивачу строк на подання відповіді на відзив був встановлений протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позовну заяву.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову, зокрема, вказує на те, що станом на сьогодні, доступу до всіх первинних бухгалтерських документів та обліку по взаємовідносинам ФОП Мар'єнко О.А. та AT “Укртелеком” за договором оренди нерухомого майна №63Е100-1707/21 від 01.07.2021 у ФОП Мар'єнко О.А. немає, оскільки такі документи знаходилися за адресою місця його проживання, тому відповідач позбавлений можливості надати увесь можливий обсяг документів на підтвердження необґрунтованості позовних вимог. До позовної заяви надано розрахунок заборгованості по договору за спірний період (відповідно до якого станом на 01.12.2021 залишок боргу становить 16684,40 грн.), а також розрахунок заборгованості за весь період договору (відповідно до якого загальний розмір заборгованості становить 80542,12 грн.), складені представником позивача. Водночас, до заборгованості за спірний період також включена заборгованість за період з 01.07.2021 по 01.12.2021 у розмірі 16684,40 грн. За умовами договору оренди нерухомого майна №63Е100-1707/21 від 01.07.2021, орендна плата сплачується на підставі рахунку-акту, що надсилається Орендодавцем Орендарю на його e-mail або за допомогою іншого узгодженого Сторонами електронного сервісу обміну документами. Доказів направлення таких рахунків-актів відповідача позовна заява не містить. Рахунків-актів, а також будь-яких інших документів на підтвердження заборгованості за період з 01.07.2021 по 01.12.2021, в тому числі розрахунків послуг з утримання об'єкта оренди, позовна заява не містить, у зв'язку з чим є абсолютно не доведеною наявність заборгованості у розмірі 16684,40 грн. станом на 01.12.2021 за договором оренди. В той же час, оплати від 02.12.2021 у розмірі 5000,00 грн., від 08.12.2021 у розмірі З000,00 грн., від 29.12.2021 у розмірі 8000,00 грн. були безпідставно враховані позивачем за минулий період (до 01.12.2021). До позовної заяви не надано належних доказів на підтвердження вартості послуг з опалення, послуг з енергозабезпечення та послуг з утримання майна. У Додатку №2 до договору оренди взагалі не передбачено такої послуги як "утримання майна" та порядку її розрахунку. Отже, включення вказаної суми до рахунку-акту є безпідставним. До позовної заяви додані рахунки на оплату розподілу природного газу (потужність) від AT “Оператор газорозподільної системи “Харківгаз” від 16.11.2021, 13.12.2021, 17.01.2021, а також рахунки на оплату природного газу та послуг транспортування природного газу від ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України” від 13.12.2021 (попередня оплата за грудень 2021), від 15.01.2022 (попередня оплата за січень 2022), від 25.01.2022 (попередня оплата за лютий 2022). Вказані рахунки не містять інформації про надання послуг саме за адресою розташування об'єкта оренди (Харківський р-н, місто Мерефа, вулиця Дніпровська, 226), позивачем не надано ані відповідних договорів на послуги із розподілу, постачання та транспортування природного газу, ані інформації про те, як саме та в якому відсотковому відношенні до загальної суми рахунків здійснювалися розрахунки послуг з опалення належні до сплати відповідачеві. Отже, включення вказаних сум до рахунків-актів є безпідставним. Окрім викладеного, щодо компенсації послуг з опалення слід вказати те, що протягом п'яти років поспіль (ФОП Мар'єнко О.А. орендував вказані приміщення і до укладення спірного договору), в орендованих приміщеннях існували значні проблеми із несвоєчасним опаленням. Через вказані обставини, спортивний клуб “Зевс” не міг працювати в нормальному режимі, зменшувалася кількість відвідувачів. Через низьку температуру в приміщенні, діти, які складали основну частину відвідувачів, хворіли, через що батьки відмовлялися приводити їх на заняття. Все це призводило до нанесення ФОН Мар'єнко О.А. збитків. Позивачем не надано розрахунків вартості таких послуг згідно діючих тарифів, що затверджені відповідними постановами НКРЕ на момент споживання, ані рахунків на оплату послуг з енергозабезпечення за адресою об'єкта оренди. У доданих до позовної заяви довідках по витратам споживаної електроенергії на підставі показань лічильника також не міститься тарифів та розрахунку відповідних послуг. За вказаних вище обставин, відповідач вказує на те, що у нього відсутня заборгованість за договором оренди нерухомого майна №63Е100-1707/21 від 01.07.2021.
25.10.2022 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач висловив свої заперечення проти тверджень відповідача. Зокрема, вказує на те, що рахунки за спірним договором надсилались відповідачеві кожний місяць. Відповідач не звертався до позивача з жодними листами на предмет того, що він не отримував рахунки за спірний період та не надавав жодних доказів такого звернення до суду. 29.07.2022 позивач направив відповідачу вимогу про сплату заборгованості, до якої були додані рахунки за спірний період. Факт направлення підтверджується описом вкладення до цінного листа, поштовою квитанцію про відправлення вимоги та зворотнім поштовим повідомленням про отримання відповідачем вказаної вимоги з рахунками за спірний період 12.08.2022. Умовами спірного договору момент здійснення відповідачем оплати не пов'язується з датою та моментом отримання рахунку, а пов'язується з певними конкретними датами (пункти 3.7.1 та 3.7.2 договору). З огляду на що, навіть якби відповідач і не отримав рахунки, відповідач був зобов'язаний здійснювати оплати в дати, визначені договором. Рахунки містять графу “послуги з утримання майна”, що є оплатою витрат на каналізацію. Обов'язок відшкодовувати витрати на каналізацію прямо передбачений пунктом 4 додатку № 2 “розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна” до договору оренди. Зокрема по орендованому майну є вигрібна яма, витрати на яку відшкодовуються відповідачем. Факт витрат на каналізацію підтверджується актами приймання-передачі послуг із централізованого водопостачання та водовідведення, які надані за кожний місяць спірного періоду, та скріплені підписами та печатками сторін. Відтак витрати на каналізацію - передбачені умовами договору та є доведеними; в рахунках відображені в графі “витрати на утримання майна”. Позивач підкреслює, що відповідач мав право повернути об'єкт оренди в будь-який час та відмовитись від договору оренди, однак цього відповідач не зробив. Відтак позивач вважає свої позовні вимоги доведеними та вважає, що відповідач має оплатити вартість користування об'єктом оренди по лютий 2022 року. Позивач підтримує заявлені позовні вимоги.
26.10.2022 позивачем до суду були надані додаткові письмові пояснення.
Матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Отже, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.
01.07.2021 між АТ "Укртелеком" (Орендодавець, позивач) та ФОП Мар'єнко О.А. (Орендар, відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна №63Е100-1707/21, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Орендодавець передає, а Орендар бере в строкове платне користування наступне майно: нерухоме майно, розташоване за адресою: Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська на другому поверсі 3-поверхового будинку №226 корпус "Будівля АТС" загальною площею 179, 5 кв.м., для використання під спортивний клуб "Зевс". Межі нерухомого майна, що передається в оренду, зазначено на план-схемі у додатку №1 до договору. Вартість орендованого майна з урахуванням індексації становить 440000,00 грн.
Згідно з п. п. 2.1, 2.4 договору оренди, передача орендованого майна в користування здійснюється за актом приймання-передачі. У разі якщо договором передбачено обов'язок Орендаря щодо внесення грошової застави, Орендодавець здійснює передачу Орендованого майна лише після внесення Орендарем Орендодавцю усієї суми грошової застави. Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути Орендодавцю майно, разом з отриманими приналежностями, обладнанням, інвентарем, а також з усіма поліпшеннями, які неможливо відокремити від орендованого майна, в належному стані, з урахуванням нормального зносу, не пізніше останнього дня строку дії договору (у тому числі при достроковому припиненні договору).
Положеннями п. 3.1 договору оренди передбачено, що за користування орендованим майном Орендар зобов'язаний сплачувати Орендодавцю орендну плату, що складається з: плати за користування нерухомим майном, визначеної за орендною ставкою у розмірі 38,50 грн. за 1 кв. м. за місяць (без урахування ПДВ та коефіцієнта загальних площ), що з урахуванням ПДВ та коефіцієнта загальних площ становить 8707,55 гривень за 179,5 кв.м. за місяць; плати за надання Орендодавцем послуг з утримання орендованого майна, порядок розрахунку та розмір якої зазначено у додатку №2 до договору. При визначенні такої плати підлягає застосуванню коефіцієнт використання загальних площ (якщо такий визначений договором).
Відповідно до п. 3.6 договору оренди, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Зважаючи на дату передачі орендованого майна у користування та дату повернення його з користування, відповідно, перший та/або останній розрахункові періоди можуть бути меншими за календарний місяць. У такому випадку орендна плата нараховується пропорційно кількості календарних днів у відповідному розрахунковому періоді.
Згідно з п. 3.7 договору оренди, орендна плата сплачується Орендарем щомісяця шляхом перерахування у безготівковому порядку на банківський рахунок Орендодавця у наступному порядку: орендна плата (за виключенням плати за надання послуг з утримання орендованого майна) сплачується не пізніше 20 числа розрахункового (поточного) місяця; плата за надання послуг з утримання орендованого майна сплачується до 20 числа місяць наступного за розрахунковим.
Відповідно до п. 3.11 договору оренди, починаючи з 2022 року кожного 01 липня кожного року дії договору орендна плата (за виключенням плати за утриманням орендованого майна), автоматично індексується (збільшується) на 10% від орендної плати, що діяла за попередній рік оренди. При цьому, сторони погодили, що така зміна орендної плати відбувається без укладення будь-яких змін та доповнень до цього договору.
Приписами п. 11.1 договору оренди врегульовано, що цей договір набирає чинності після його підписання сторонами і діє до 31 травня 2024 року включно та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
З підписаного між сторонами акту приймання-передачі майна, вбачається, що орендоване за договором оренди майно було передано відповідачу у користування 01.07.2021.
План-схема орендованого майна, розрахунок вартості послуг з утримання орендованого майна були викладені у додатках №1, 2 до договору оренди.
Як вказує позивач у позовній заяві відповідач свої зобов'язання за вказаним договором повністю не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 80542,12 грн. за період грудень 2021 року - лютий 2022 року.
На підтвердження розміру заборгованості позивачем до суду надані рахунки-акти передавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг) №№63УЛА/21/07-881 від 31.07.2021, 63УЛА/21/08-85 від 31.08.2021, 63УЛА/21/09-78 від 30.09.2021, 63УЛА/21/10-63 від 31.10.2021, 63УЛА/21/11-37 від 30.11.2021, 63УЛА/21/12-555 від 31.12.2021, 63УЛА/22/01-49 від 31.01.2022, 63УЛА/22/01-535 від 28.02.2022; рахунки на оплату від АТ "Оператор газорозподільної системи "Харківгаз" та рахунки на оплату від АТ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз" (щодо відшкодування витрат на теплопостачання); акти приймання-передачі послуг з централізованого водопостачання (щодо відшкодування витрат на водопостачання та водовідведення); довідки по витратам електроенергії, акти постачання-прийняття електроенергії та коригувальні акти до актів постачання електроенергії (щодо відшкодування витрат по електроенергії).
24.07.2022 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості за договором оренди нерухомого майна №63Е100-1707/21 від 01.07.2021 в якій вимагав сплатити борг у розмірі 80542,12 грн. за період грудень 2021 - лютий 2022 року. Проте борг відповідачем сплачений не був.
Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
При цьому, особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до статті 761 цього Кодексу право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.
Відповідно до ч. ч. 1-2, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). У відповідності до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. На думку суду надані позивачем докази, про які суд вказував вище, є вірогідними. Відповідач не подав доказів на спростування вірогідності доказів наданих позивачем та не подав доказів, які б суд міг визнати більш вірогідними ніж ті, що наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на умови укладеного між суб'єктами господарювання правочину, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд констатує, що заборгованість з орендної плати у розмірі 80542,00 грн. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, не спростована відповідачем, а відтак підлягає до стягнення з останнього.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться в рішенні суду, позаяк не покладаються судом в основу цього судового рішення, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010).
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по оплаті судового збору покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця Мар'єнко Олександра Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, м. Київ,бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8, код ЄДРПОУ 25614660) - 80542,12 грн. заборгованості та 2481,00 грн. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.
Позивач Акціонерне товариство - "Укртелеком" (01601, м. Київ,бульвар Тараса Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Харківської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (61010, м. Харків, Нетіченська набережна, 8, код ЄДРПОУ 25614660).
Відповідач - фізична особа-підприємець Мар'єнко Олександр Анатолійович ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ).
Рішення підписано 08 листопада 2022 року.
Суддя О.В. Погорелова