79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.10.2022 Справа № 914/1596/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроль Трейд Компані"
про стягнення 993690,82 грн.
за участю представників:
від позивача Пєхтєрєв Д.В.
від відповідача Цимбала І.З.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроль Трейд Компані" про стягнення 921595,00 грн., з яких 856490,03 грн. - основний борг, 36371,49 грн. - штраф (пеня) за період з 11.06.2022р. по 11.07.2022р., 2182,29 грн. - 3% річних за період з 11.06.2022р. по 11.07.2022р. та 26551,19 грн. - інфляційні втрати за період з 11.06.2022р. по 11.07.2022р.
Відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем заявлено до стягнення 993690,82 грн., з яких 856490,03 грн. - основний борг, 98555,01 грн. - штраф (пеня) за період з 11.06.2022р. по 02.09.2022р., 5913,30 грн. - 3% річних за період з 11.06.2022р. по 02.09.2022р. та 32732,48 грн. - інфляційні втрати за період з 11.06.2022р. по 02.09.2022р.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Слід зазначити, що ухвалою суд від 22.09.2022р. у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" про забезпечення позову у даній справі №914/1596/22 було відмовлено.
Представник позивача подав клопотання (вх.№21938/22 від 24.10.2022р.) в якому зазначено, що станом на 20.10.2022р. заборгованість відповідача становить 500000,00 грн. При цьому як вказано у клопотанні, відповідачем після подання позовної заяви було здійснено такі оплати: 19.07.2022р. - 100000,00 грн., 22.08.2022р. - 6490,03 грн., 26.08.2022р. - 50000,00 грн., 29.08.2022р. - 50000,00 грн., 06.09.2022р. - 20000,00 грн., 08.09.2022р. - 50000,00 грн., 13.09.2022р. - 30000,00 грн. та 20.09.2022р. - 50000,00 грн.
Представник позивача в судовому засіданні 27.10.2021р. позовні вимоги з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та вищевказаного клопотання підтримав повністю, позов просив задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві та заяві про збільшення розміру позовних вимог.
Представник відповідача подав пояснення (вх.№22945/22 від 27.10.2022р.), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроль Трейд Компані" наводить свої аргументи щодо моменту виникнення простроченого зобов'язання, а також щодо розміру основного боргу.
Представник відповідача в судовому засіданні 27.10.2021р. проти позовних вимог позивача заперечив, просив врахувати подане пояснення (вх.№22945/22 від 27.10.2022р.).
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд встановив таке.
07.06.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петроль Трейд Компані» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №07-06-1, відповідно до пункту 2.1. якого, постачальник зобов'язується передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати ці нафтопродукти (продукція) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість).
Згідно із пунктом 3.3. договору, постачальник здійснює поставку продукції окремими партіями протягом 4-5 календарних днів з моменту переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника або в строки (терміни), вказані в додатках до цього договору та за умови наявності заявки покупця, яка є підтвердженням готовності покупця до приймання продукції. В заявці покупця обов'язково вказується найменування та кількість продукції, реквізити вантажоотримувачів, а також інші умови поставки відповідної партії продукції. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в заявці, несе покупець.
Пунктом 4.9. договору передбачено, що постачальник вважається таким, що належно виконав свої зобов'язання щодо постачання продукції з моменту передачі продукції покупцю (представнику покупця) або транспортній організації, в залежності від умов поставки, вказаних у відповідній заявці покупця та/або додатку до цього договору. Факт передачі продукції підтверджується відповідними відмітками в накладній (залізничній, товаро-транспортній) та підписанням акту прийому-передачі. Датою поставки (передачі у власність) продукції (нафтопродуктів) вважається дата вказана в актах прийому-передачі продукції та/або видатковій накладній.
Відповідно до пунктів 5.2. та 5.5. договору, оплата продукції здійснюється на умовах 100% передоплати (часткової оплати) або з відстрочкою платежу до 5 календарних днів. Строк (термін) оплати продукції по кожній окремій партії продукції визначається умовами відповідних додатків. Загальна сума цього договору (тобто загальна вартість (ціна) усієї поставленої за цим договором продукції) сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленої продукції та узгодженої на неї ціни (відповідно до видаткових накладних та/або актів прийому-передачі, які підтверджують факт передачі продукції покупцю, її кількість та вартість).
Згідно із пунктом 6.3. договору, якщо після закінчення терміну (строку) поставки постачальник не виконав свої зобов'язання повністю або частково, покупець, що здійснив передоплату, має право вимагати повернення грошових коштів у сумі непоставленої продукції, а постачальник зобов'язаний на письмову вимогу покупця протягом 2 (двох) банківських днів повернути зазначені кошти.
Пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку порушення узгоджених строків поставки (відвантаження) товару, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару в строк, за кожен день прострочення.
Відповідно до додаткової угоди №1 від 08.06.2022р. до вказаного договору постачальник та покупець встановили місце поставки - місто Чернівці та погодили вид, кількість та ціну палива, а саме: паливо дизельне (УКТ ЗЕД 2710194300) в кількості 30118,00 літрів за ціною 55,00 грн. на загальну суму 1656490,03 грн. з ПДВ.
Згідно із заявкою №660/4 від 08.06.2022р. позивач замовив у відповідача дизельне паливо в кількості 30118,00 літрів, місце поставки - місто Чернівці.
08.06.2022р. відповідач виставив позивачу рахунок на оплату №27 на суму 1656490,03 грн., а позивач на виконання умов договору здійснив передоплату продукції на загальну суму 1656490,03 грн. відповідно до таких платіжних доручень: №2707 від 08.06.2022р. на суму 1356490,03 грн. та №204 від 08.06.2022р. на суму 300000,00 грн.
Отже, як зазначає позивач у позовній заяві, він виконав свої обов'язки передбачені договором у повному обсязі та сплатив (здійснив передоплату) за товар грошові кошти в розмірі 1656490,03 грн., як передбачено умовами договору.
Однак, як стверджує позивач, відповідач порушуючи умови договору, не здійснив поставку продукції загальною вартістю 1656490,03 грн. в строки, що встановлені пунктом 3.3. договору (4-5 календарних днів з моменту переказу грошових коштів). При цьому, як вказано у позовній заяві, відповідач визнав свою вину щодо невиконання умов договору та свого обов'язку з поставки товару та частково повернув попередньо сплачені кошти в розмірі 800000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №63 від 28.06.2022р.
Як стверджує позивач, іншу частину грошових коштів (попередньо сплачених за товар) в розмірі 856490,03 грн. відповідач не повернув.
Враховуючи порушення узгоджених строків поставки (відвантаження) товару, позивач на підставі пункту 6.4. договору нарахував відповідачу 98555,01 грн. штрафу (пені) за період з 11.06.2022р. по 02.09.2022р.
Крім того, керуючись частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 5913,30 грн. - 3% річних (за період з 11.06.2022р. по 02.09.2022р.) та 32732,48 грн. - інфляційних втрат (за період з 11.06.2022р. по 02.09.2022р.).
Таким чином, враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 993690,82 грн., з яких 856490,03 грн. - основний борг, 98555,01 грн. - штраф (пеня), 5913,30 грн. - 3% річних та 32732,48 грн. - інфляційні втрати.
Відповідач проти позовних вимог позивача заперечив, подавши пояснення (вх.№22945/22 від 27.10.2022р.), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "Петроль Трейд Компані" наводить свої аргументи щодо моменту виникнення простроченого зобов'язання, а також щодо розміру основного боргу.
Зокрема як зазначив відповідач, виникнення у нього простроченого зобов'язання з повернення передоплати перебуває у залежності від направлення покупцем вимоги про повернення коштів та після спливу двох банківських днів з моменту отримання такої вимоги постачальником.
Тобто, за твердженням відповідача, враховуючи пункт 6.3. договору, обов'язок з повернення коштів у відповідача виник не швидше ніж 18.07.2022р.
Щодо розміру основного боргу відповідач зазначив, що позивачем не враховано часткові оплати, які були здійснені в рахунок погашення суми основного боргу.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 07.06.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Петроль Трейд Компані» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" (покупець) укладено договір поставки нафтопродуктів №07-06-1, відповідно до пункту 2.1. якого постачальник зобов'язується передавати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов'язується приймати ці нафтопродукти (продукція) та повністю оплачувати їхню ціну (вартість).
Як також встановлено судом, позивач на виконання умов договору (заявки №660/4 від 08.06.2022р., додатку №1 до договору) на підставі рахунку №27 від 08.06.2022р. здійснив передоплату продукції на загальну суму 1656490,03 грн., що підтверджується такими платіжними дорученнями: №2707 від 08.06.2022р. на суму 1356490,03 грн. та №204 від 08.06.2022р. на суму 300000,00 грн.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, відповідач 28.06.2022р. частково повернув оплачений позивачем товар на суму 800000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №63 від 28.06.2022р. на суму 800000,00 грн. За твердженням позивача інша частина грошових коштів (попередньо сплачених за товар) в розмірі 856490,03 грн. відповідачем не повернуто.
В матеріалах справи міститься вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" від 05.07.2022р., що 07.07.2022р. була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Петроль Трейд Компані", в якій позивач вимагає у відповідача повернути 856490,03 грн., оскільки відповідач порушив свої зобов'язання за договором та не здійснив поставку продукції.
Як вбачається із матеріалів справи, позовна заява подана до Господарського суду Львівської області 14.07.2022р., що підтверджується відміткою поштового відділення на конверті, в якому позовна заява надійшла на адресу суду.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, після подання до суду позовної заяви (після 14.07.2022р.) відповідачем було здійснено такі оплати в рахунок погашення суми основного боргу:
- 19.07.2022р. - 100000,00 грн. (платіжне доручення №79 від 17.07.2022р.);
- 22.08.2022р. - 6490,03 грн. (платіжне доручення №105 від 22.08.2022р.);
- 26.08.2022р. - 50000,00 грн. (платіжне доручення №113 від 26.08.2022р.);
- 29.08.2022р. - 50000,00 грн. (платіжне доручення №118 від 29.08.2022р.);
- 06.09.2022р. - 20000,00 грн. (платіжне доручення №128 від 06.09.2022р.);
- 08.09.2022р. - 50000,00 грн. (платіжне доручення №129 від 08.09.2022р.);
- 13.09.2022р. - 30000,00 грн. (платіжне доручення №132 від 13.09.2022р.);
- 20.09.2022р. - 50000,00 грн. (платіжне доручення №139 від 20.09.2022р.).
Тобто, як вбачається із матеріалів справи, відповідач після подання до суду позивачем позовної заяви (після 14.07.2022р.) сплатив заборгованість на загальну суму 356490,03 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже, враховуючи те, що відповідач після пред'явлення позову частково сплатив основний борг в розмірі 356490,03 грн., суд дійшов висновку закрити провадження у справі в цій частині, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Докази сплати решта суми основного боргу, а саме основного боргу в розмірі 500000,00 грн. в матеріалах справи відсутні. Проти наявності вказаної заборгованості відповідач не заперечив.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення суми основного боргу підлягає задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 500000,00 грн. основного боргу, а в частині стягнення основного боргу в розмірі 356490,03 грн. закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, пунктом 6.4. договору передбачено, що у випадку порушення узгоджених строків поставки (відвантаження) товару, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару в строк, за кожен день прострочення.
Як вбачається із розрахунку штрафу (пені), позивач нараховує штрафну санкцію за період з 11.06.2022р. по 02.09.2022р. на суму заборгованості 856490,03 грн.
Як вже було зазначено судом, передоплату було здійснено позивачем 08.06.2022р., а відповідно до пункту 3.3. договору постачальник здійснює поставку продукції протягом 4-5 календарних днів з моменту переказу грошових коштів на поточний банківський рахунок постачальника.
Таким чином, враховуючи вказане, першим днем, з якого відповідач вважається таким, що прострочив поставку товару є 14.06.2022р., а не 11.06.2022р.
Крім того, як вбачається із розрахунку пені, позивач здійснює її нарахування на суму боргу 856490,03 грн. Однак, слід зазначити, що позивачем не враховано, що в межах обраного періоду нарахування, сума основного боргу зменшувалася.
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги суму заборгованості на яку позивач здійснює нарахування пені, а також обраний позивачем період її нарахування, судом було здійснено такий перерахунок пені:
1) з 14.06.2022р. по 18.07.2022р. на суму боргу 856490,03 грн.;
2) з 19.07.2022р. по 21.08.2022р. на суму боргу 756490,03 грн.;
3) з 22.08.2022р. по 25.08.2022р. на суму боргу 750000,00 грн.;
4) з 26.08.2022р. по 28.08.2022р. на суму боргу 700000,00 грн.;
5) з 29.08.2022р. по 02.09.2022р. на суму богу 650000,00 грн.
Відповідно до здійсненого судом перерахунку пені, суд дійшов висновку, що розмір пені, яку слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 87736,16 грн.
Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, згідно із пунктом 6.3. договору, якщо після закінчення терміну (строку) поставки постачальник не виконав свої зобов'язання повністю або частково, покупець, що здійснив передоплату, має право вимагати повернення грошових коштів у сумі непоставленої продукції, а постачальник зобов'язаний на письмову вимогу покупця протягом 2 (двох) банківських днів повернути зазначені кошти.
Як вже було зазначено судом, вимога про повернення позивачу 856490,03 грн. була надіслана відповідачу 07.07.2022р. Отже враховуючи положення пункту 6.3. договору, першим днем, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання на суму 856490,03 грн. є 12.07.2022р., а не 11.06.2022р.
Крім того, як вбачається із розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, позивач здійснює її нарахування на суму боргу 856490,03 грн. Однак, слід зазначити, що позивачем не враховано, що в межах обраного ним періоду нарахування сума основного боргу зменшувалася.
Враховуючи вищезазначене, беручи до уваги суму заборгованості на яку позивач здійснює нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також обраний позивачем період їх нарахування, судом було здійснено такий перерахунок 3% річних та інфляційних втрат:
1) з 12.07.2022р. по 18.07.2022р. на суму боргу 856490,03 грн.;
2) з 19.07.2022р. по 21.08.2022р. на суму боргу 756490,03 грн.;
3) з 22.08.2022р. по 25.08.2022р. на суму боргу 750000,00 грн.;
4) з 26.08.2022р. по 28.08.2022р. на суму боргу 700000,00 грн.;
5) з 29.08.2022р. по 02.09.2022р. на суму богу 650000,00 грн.
Відповідно до здійсненого судом перерахунку 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що розмір 3% річних, які слід стягнути з відповідача на користь позивача, становить 3293,11 грн., а розмір інфляційних втрат, які слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 14316,82 грн.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 13823,93 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3082 від 14.07.2022р. на суму 13823,93 грн.
При поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем було доплачено судовий збір в розмірі 2481,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №459 від 02.09.2022р. на суму 2481,00 грн.
Тобто, як вбачається із матеріалів справи, при зверненні до суду із позовною заявою та при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 16304,93 грн.
Слід зазначити, що оскільки ціною позову відповідно до заяви про збільшення розміру позовних вимог є 993690,82 грн., тому позивачу потрібно було сплатити судовий збір в розмірі 14905,36 грн., а не в розмірі 16304,93 грн.
В огляду на вказане, суд звертає увагу позивача, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Крім того, у зв'язку з тим, що в частині позовних вимог про стягнення 356490,03 грн. основного боргу слід закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмета спору, суд звертає увагу позивача, що пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи те, що позов підлягає задоволенню частково, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 9080,19 грн. витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 129, 231, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. В частині позовних вимог про стягнення 356490,03 грн. основного боргу закрити провадження у справі.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Петроль Трейд Компані" (79017, місто Львів, вулиця Погулянка, будинок 4А, квартира 24, ідентифікаційний код 43857039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біоеталон" (40000, місто Суми, вулиця Козацький Вал, будинок 1, офіс 8, ідентифікаційний код 38396868) 500000,00 грн. - основного боргу, 3293,11 грн. - 3% річних, 14316,82 грн. - інфляційних втрат, 87736,16 грн. - пені та 9080,19 грн. - витрат по сплаті судового збору.
4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 07.11.2022р.
Суддя Петрашко М.М.