ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
01 листопада 2022 року Справа № 906/154/22
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Філіпова Т.Л.
секретар судового засідання Дика А.І.
за участю представників сторін:
позивача - Хомчук В.А.
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новогуйвинського виробничого житлово ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.08.22, повний текст складено 09.08.2022, у справі №906/154/22 (суддя Лозинська І.В.)
за позовом Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради
до Новогуйвинського виробничо житлово ремонтно - експлуатаційного комунального підприємства
про стягнення 2 310 444, 37 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.08.22 у справі № 906/154/22 позов задоволено. Стягнуто з Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт. Новогуйвинське, вул. Миру, 15; код ЄДРПОУ 30273396) на користь Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (10005, м. Житомир, вул. Чуднівська, 120; код ЄДРПОУ 03344065) 2 310 444, 37 грн боргу та 34 656, 67 грн судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Новогуйвинське виробниче житлово ремонтно-експлуатаційне комунальне підприємство звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції, прийняти апеляційну скаргу до розгляду, Рішення господарського суду Житомирської області від 02.08.2022 по справі 906/154/22 скасувати повністю та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Стягнути із Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради на користь Новогуйвинського виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства 51 985 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що відповідачем було перераховано 100 000 грн. 00 коп. на погашення основного боргу перед позивачем в сумі 2 310 444 грн. 37 коп. за договором №1438, який утворився за період вересень 2021 - січень 2022 року.
Вважає, що висновок суду першої інстанції не відповідає дійсним обставинам, оскільки грошові кошти в сумі 100 000 грн. 00 коп. відповідачем були перераховані не в рахунок погашення суми заборгованості, що була предметом розгляду справи 906/154/22, а на виконання рішення господарського суду Житомирської області від 01.11.2021 року у справі 906/1021/21, як частина розстроченого платежу. До того ж платіж на суму 100 000, 00 грн. був сплачений 24.01.2022, а позовна заява отримана підприємством 18.02.2022.
Також апелянт вважає, що судом першої інстанції не враховано висновок господарського суду Житомирської області, викладений у рішенні від 16.03.2020 року по справі 906/1310/19, згідно якого судом встановлено, що Новогуйвинське ВЖРЕКП не є кінцевим споживачем наданих КП "Житомирводоканал" послуг, а надає послуги з водопостачання та водовідведення для смт. Новогуйвинське, що впливає на дотримання порядку та строків проведення розрахунків.
Окрім того скаржник зазначає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права при розгляді даної справи, а саме постанову НКРЕКП №2499 від 16.12.2020 та №2859 від 22.12.2021, якою було встановлено позивачу тарифи на централізоване водопостачання та водовідведення, адже у правовідносинах, що склалися між позивачем та відповідачем, даний тариф не може застосуватися при нарахуванні та проведенні розрахунків за надані послуги, оскільки це пряме порушення норм Постанови Національної комісії з державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №302 від 10.03.2016 року.
Вважає, що судом першої інстанції не досліджено причинно-наслідкового зв'язку обставин відсутності у позивача затвердженого тарифу для підповідача, як суб'єкта господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення. зокрема, що його затвердження уповноваженим органом прямо залежить від поведінки позивача, оскільки за наявності відповідного контрагента по договору №1438 КП "Житомирводоканал" Житомирської міської раді зобов'язане виконати відповідні розрахунки тарифу та подати їх на затвердження до НКРЕКП.
Листом Північно-західного апеляційного господарського суду від №906/154/22/4749/22 від 29.08.2022 матеріали справи №906/154/22 витребувано з Господарського суду Житомирської області. 13.09.2022 матеріали справи №906/154/22 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/154/22 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В, суддя Грязнов В.В., суддя Філіпова Т.Л.
Розпорядженням керівника апарату суду №01-05/525 від 15.09.2022, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді-члена колегії по справі Грязнова В.В. та судді члена колегії - Філіпової Т.Л., відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.5 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено повторний автоматизований розподіл справи №906/154/22.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/154/22 у складі: головуючий суддя Розізнана І.В, суддя Бучинська Г.Б., суддя Маціщук А.В.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Новогуйвинського виробничого житлово ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.08.2022 у справі №906/154/22; розгляд апеляційної скарги призначено на "01" листопада 2022 р. об 14:30 год.
Запропоновано позивачу у строк до 17.10.2022 надати суду обґрунтований відзив на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії цього відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Роз'яснено сторонам по справі право участі особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції згідно з правилами статті 197 Господарського процесуального кодексу України.
Копію ухвали направлено учасникам справи на електронні адреси, відомості про які наявні в матеріалах справи (а.с. 217).
На підставі розпорядження керівника апарату суду від 31.10.2022 № 01-05/606 у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Маціщук А.В. з 31.10.2022 року по 03.11.2022 року включно, проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №906/154/22 між суддями, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л.
В судове засідання 01.11.2022 з'явилась представник позивача, яка заперечила доводи, викладені в апеляційній скарзі та надали пояснення по суті спору. Просила суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу Новогуйвинського виробничого житлово ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.08.2022 у справі №906/154/22 без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача явку належного представника в судове засідання не забезпечив, своїм процесуальним правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до норм ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, оскільки визначальним є не явка представників, а достатність матеріалів справи для ухвалення рішення у справі.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 ГПК України, апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Дослідивши матеріали справи, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення представника позивача, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Під час дослідження матеріалів справи апеляційним судом встановлено наступне.
20.01.2010 між КП "Житомирводоканал" Житомирської міської ради (позивач) та Новогуйвинським виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством (відповідач) укладено договір №1438 про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальну каналізацію (далі - договір) (а.с. 6-7).
Згідно з п. 1.1 договору позивач зобов'язався постачати відповідачу воду із комунального водопроводу і приймати від нього стоки у комунальну каналізаційну систему міста Житомира.
Відповідач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно і в повному обсязі на умовах даного договору оплачувати надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення за встановленими органами місцевого самоврядування тарифами згідно виставлених рахунків, а також додержуватися встановленого порядку обліку води (п.п. 1.2, 2.2 договору).
Відповідно до п. 2.3 договору при його виконанні сторони зобов'язані керуватись діючими "Правилами користування системами центрального комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України", "Правилами приймання стічних вод підприємств, організацій в господарсько-побутову систему каналізації м. Житомира", а також рішеннями органів місцевого самоврядування.
Зняття показників водоміру проводиться помісячно представником позивача в присутності представника відповідача (п. 3.2 договору).
Згідно з п.п. 4.1.1 договору позивач зобов'язався забезпечити відповідача водою для господарсько-побутових потреб в обсязі 18000 куб. м. на рік та 1500 куб. м. на місяць.
Показники встановленого ліміту забезпечення відповідача питною водою, що використовується для технологічних потреб, у договорі не погоджено.
За п. 5.1 договору розрахунок за воду і прийняті стоки проводиться згідно показань водоміра за рахунком відповідно договірним та затвердженим тарифам.
Розрахунковий період за послуги позивача встановлюється в один календарний місяць, з першого календарного дня по останній календарний день місяця в якому відповідач користувався послугами позивача (п. 5.4 договору).
Платіжні документи за відпущену воду і прийняті стічні води, а також підвищений тариф за скид понаднормативних забруднень належить сплаті в п'ятиденний період з дня їх вручення (п. 5.6 договору).
Згідно п. 5.7 договору у разі виникнення у відповідача заборгованості за даним договором, позивач має право всі кошти, перераховані відповідачем за водопостачання та водовідведення, зараховувати в погашення існуючої заборгованості з найдавнішим терміном її виникнення.
Даний договір укладений терміном до 31.12.2020 і набирає чинності з дня його підписання обома сторонами та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення строку не заявлено однією із сторін про відмову від діючого договору або про його перегляд (п. 7.1 договору).
Відповідно до п. п. 34 п. 1 Постанови НКРЕКП №2499 від 16.12.2020 для КП "Житомирводоканал" з 01.01.2021 встановлено тарифи на централізоване водопостачання у розмірі 11, 47 грн за 1 куб. м. (без податку на додану вартість), а на централізоване водовідведення - 13, 07 грн за 1 куб. м. (без податку на додану вартість) (а. с. 71-78).
Згідно з п. 1, 3 Постанови НКРЕКП №2859 від 22.12.2021 для КП "Житомирводоканал" з 01.01.2022 встановлено тарифи на централізоване водопостачання у розмірі 15, 22 грн за 1 куб. м. (без податку на додану вартість), а на централізоване водовідведення - 16, 06 грн за 1 куб. м. (без податку на додану вартість) (а. с. 79-80).
На виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 2 310 444, 37 грн, що підтверджується такими рахунками - фактурами (а.с. 9-13):
- №1438/149771 від 30.09.2021 - на суму 474 363, 52 грн;
- №1438/152269 від 31.10.2021 - на суму 408 727, 99 грн;
- №1438/154780 від 30.11.2021 - на суму 415 008, 10 грн;
- №1438/157344 від 31.12.2021 - на суму 490 058, 60 грн;
- №1438/159774 від 31.01.2022 - на суму 622 286, 16 грн .
У зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням Новогуйвинським виробничим житлово ремонтно-експлуатаційним комунальним підприємством зобов'язань по договору, Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради звернулось до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення основного боргу у розмірі 2 310 444, 37 грн.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 02.08.22 у справі № 906/154/22 позов задоволено.
Місцевий господарський суд зазначив, що в матеріалах справи наявні відомості про часткове погашення відповідачем основного боргу, що свідчить про його погодження із нарахуваннями позивача.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Під захистом права розуміється державна примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути виражений як концентрований вираз змісту (суті) державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в іншій спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
При цьому, задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права саме відповідачем, з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Нормами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору №1438 від 20.01.2010 про відпуск води з комунального водопроводу та приймання стічних вод в комунальну каналізацію, регулювання якого здійснюється ГК України, ЦК України тощо.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу дії ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Як встановлено з матеріалів справи на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення на загальну суму 2 410 444, 37 грн, що підтверджується рахунками - фактурами: №1438/149771 від 30.09.2021 на суму 474 363,52 грн; №1438/152269 від 31.10.2021 на суму 408 727, 99 грн; №1438/154780 від 30.11.2021 на суму 415 008, 10 грн; №1438/157344 від 31.12.2021 на суму 490 058, 60 грн; №1438/159774 від 31.01.2022 на суму 622 286, 16 грн (а.с. 9 - 13).
Згідно п. 5.6. Договору обов'язок провести оплату за отримані послуги виникає у відповідача в п'ятиденний термін з дня вручення платіжних документів.
Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач надав відповідачу рахунки - фактури:
- №1438/149771 від 30.09.2021 - на суму 474 363, 52 грн;
- №1438/152269 від 31.10.2021 - на суму 408 727, 99 грн;
- №1438/154780 від 30.11.2021 - на суму 415 008, 10 грн;
- №1438/157344 від 31.12.2021 - на суму 490 058, 60 грн;
- №1438/159774 від 31.01.2022 - на суму 622 286, 16 грн., про що свідчать підписи про їх отримання уповноважених осіб відповідача
Судом не приймаються заперечення щодо відсутності у відповідача обов'язку зі сплати коштів за отримані послуги через відсутность індивідуальних тарифів, які затверджені саме для відповідача.
Так, згідно ст.ст. 19, 20 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" послуги з центрального водопостачання та водовідведення надаються на договірній основі. Дані послуги є платними згідно ст. 32 вказаного Закону.
Оскільки відповідачем не заперечується сам факт отримання послуг по Договору №1438 від 20.01.2010, не заперечується обсяг наданих послуг, враховуючи, що надані послуги як в силу договору, так і в силу Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" є платними, тарифи за надані послуги встановлені Постановою НКРЕКП №2499 від 16.12.2020 та Постановою НКРЕКП №2859 від 22.12.2021 для КП "Житомирводоканал", інших тарифів, які необхідно було б застосувати, відповідачем не зазначено (по причині їх відсутні), тому колегія суддів вважає документально та нормативно обгрунтованими вимоги позивача про стягнення заявленої суми на користь позивача.
Окрім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач належним чином продовжує отримувати послуги за Договором №1438, однак з вересня 2021 року не сплачує їх вартість.
Посилання відповідача на п. 2.3 Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, а саме те "що без надання відповідачем ліцензійних документів та власних річних планових показників ліцензованої діяльності відповідача з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення позивачу не можливо здійснити розробку тарифу для нього як суб'єкта господарювання у цій сфері" не береться до уваги апеляційним судом, оскільки затвердження тарифу на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення не можливе за період, що вже минув.
Апеляційний господарський суд зауважує, що оскільки КП "Житомирводоканал" фактично надавались послуги з водопостачання та водовідведення відповідачу, то формування рахунків за надані послуги здійснювалося у відповідності до встановлених постановами НКРЕКП тарифів.
Таким чином доводи скаржника не можуть бути підставою для його звільнення від оплати за надані послуги лише за відсутності окремо затвердженого тарифу на послуги як для суб'єкта господарювання.
Відповідач порушив умови договору, не сплативши у повному розмірі вартість спожитих послуг, що призвело до виникнення заборгованості, що в загальному розмірі становить 2 310 444, 37 грн., а тому колегія суддів приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно задоволено позовні вимоги КП "Житомирводоканал", оскільки відповідачем не виконано зобов'язання по сплаті за наданні послуги з водопостачання та водовідведення за вищевказаним договором.
Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 №3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).
За таких обставин, колегія суддів вважає доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Новогуйвинського виробничого житлово ремонтно-експлуатаційного комунального підприємства на рішення Господарського суду Житомирської області від 02.08.22 у справі №906/154/22 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст.ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений 07 листопада 2022 р.
Головуючий суддя Розізнана І.В.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.