ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
27 жовтня 2022 року Справа № 906/560/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.
секретар судового засідання Першко А.А.
за участю представників сторін:
від позивача за первісним позовом - Невисевич М.В.
від відповідача за первісним позовом - Раєцький А.О.
від Коростишівської міської ради - Слівінський А.О.
від інших учасників представники не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2022 року у справі №906/560/20 (повний текст складено 19 квітня 2022 року, суддя Машевська О.П.)
за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
за участю третьої особи на стороні позивача: 1. Коростишівської районної спілки споживчих товариств
до фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни
за участю третіх осіб на стороні відповідача:
1. Комунального підприємства "Міський ринок" Коростишівської міської ради;
2. Коростишівської міської ради Коростишівського району Житомирської області
про звільнення торговельних майданчиків, стягнення 52807,50грн неустойки
та за зустрічним позовом Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни
до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок"
про визнання договору оренди №26 від 01 січня 2015 року недійсним
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2022 року у справі №906/560/20 відмовлено у задоволенні зустрічного позову фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про визнання договору оренди №26 від 01 січня 2015 року недійсним. Частково задоволено позов Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до відповідача фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни про звільнення торговельних майданчиків, стягнення 52807,50 грн неустойки.
Присуджено до стягнення з фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40; ідентифікаційний код 31843604): 21833,32 грн неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та № 224 за період з 01 квітня 2019 року до 30 квітня 2020 року включно, 2971,07 грн судового збору. В решті позову відмовлено.
Вирішено фізичній особі-підприємцю Тютріній Олені Анатоліївні ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ; дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звільнити торгівельні майданчики № 177/1А, №187 та № 224, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць на ринку, шляхом вивезення трьох металевих кіосків за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (12501, Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40; ідентифікаційний код 31843604).
Вказане рішення мотивоване тим, що заявляючи позов про визнання недійсним договору оренди №26, орендар мала довести не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене її цивільне право або інтерес, за захистом якого вона звернулася до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення. Як було встановлено судом, порушення свого права орендар не пов'язує з майновими правами на об'єкт оренди - торгівельні місця на ринку, а також на асфальтобетонне покриття чи на земельну ділянку. Більше того, стверджує, що відповідні права на землю та об'єкт благоустрою належать Коростишівській міській раді.
Щодо стягнення неустойки суд зазначив, що право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна. Торгівельні майданчики орендодавцю не повернуті, відтак наявні підстави для нарахування неустойки.
Щодо звільнення торгівельних майданчиків суд першої інстанції зауважив, що орендодавець намагався вживати заходи щодо переміщення трьох металевих кіосків орендаря за межі площ торговельних майданчиків у 2020 році за умовою пункту 4.2.5 Договору оренди №26. Оскільки договірну умову не вдалося реалізувати в досудовому порядку, вимога орендодавця зобов'язати орендаря звільнити торгівельні майданчики №177/1А, №187 та №224, шляхом вивезення кіосків за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" підлягає задоволенню в повному обсязі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Коростишівська міська рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2022 року у справі №906/560/20 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на те, що єдиним власником території ринку (площі асфальтобетонного покриття в 1,2 га) за адресою вул.Шевченко, 40 в м.Коростишеві є Коростишівська міська рада, яка обліковує торгівельні площі (асфальтобетонне покриття) ринку на своєму балансі та є їх комунальним власником, що встановлено судовими рішеннями всіх інстанцій у справі №906/41/19. Орган місцевого самоврядування в 2018 році звернувся з позовом до суду (справа 906/1060/18) про заборону незаконної діяльності позивача та його засновника, а також про звільнення останніми самовільно захопленої земельної ділянки, оскільки такі дії заважають наданню послуг ринку населенню комунальним підприємством, а також, завдають щорічних мільйонних збитків місцевому бюджету. Постановою апеляційного господарського суду від 02 вересня 2021 року зобов'язано позивача звільнити земельну ділянку, на якій знаходиться асфальтобетонне покриття, площею 10200 кв.м., за адресою: Житомирська область, місто Коростишів, вулиця Шевченко, 40, що використовується позивачем для організації ведення торговельної діяльності за відсутності. належним чином оформлених документів на землю. Таким чином, на момент винесення оскаржуваного рішення у даній справі, суду було відомо, що територія по вул. Шевченко, 40 використовуються позивачем абсолютно незаконно та те, що асфальтобетонне покриття площею 1,2 га (частина якої є предметом в даній справі) не входить до цілісного майнового комплексу позивача (справа №906/41/19), відтак така територія не є територією ПКР "Кооперативний ринок".
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції розглядаючи первісний позов, предметом якого є стягнення неустойки за договором оренди, повинен достеменно на підставі належних та допустимих доказів встановити чи має місце реальне продовження користування орендарем об'єктом оренди в певний період після припинення дії відповідного договору та чи наявний в нього умисел на таке неповернення. В даній же справі, суд порушивши правила оцінки доказів з позиції їх достатності, належності та допустимості, в основу рішення поклав, на його думку, саме лише не доведення відповідачем, повернення (звільнення) торгівельних місць, не вимагаючи жодних доказів продовження їх використання у позивача. Чим незаконно поклав весь тягар доказування звільнення торгівельних місць лише на відповідача. Суд не вірно оцінив зібрані у справі докази і тому дійшов до помилкового висновку про те, що фізична особа-підприємець Тютріна Олена Анатоліївна користується торговельними майданчики позивача. Позивач не довів місцезходження об'єктів на торговельних майданчиках у спірний період, проте матеріали справи містять докази того, що позивач вивозив належні відповідачу конструкції ФОП Тютріної О.А. тому вони переміщалися (це підтверджує звернення до поліції).
Скаржник відносно підстави відмови у зустрічному позову стверджує, що суд дійшов помилкового висновку про те, що порушення свого права орендар не пов'язує з майновими правами на об'єкт оренди - торгівельні місця на ринку, а також на асфальтобетонне покриття чи на земельну ділянку. Більше того, стверджує, що відповідні права на землю та об'єкт благоустрою належать Коростишівській міській раді. Суд першої інстанції не звернув увагу та те, що усі факти зустрічного позову зводяться до того, його подано для захисту прав ФОП Тютріної О.А. а не третіх осіб у цій справі. Позивач має право вимоги, які виникають з неналежного виконання договору оренди. Неналежним способом захисту у визнані відсутнім права вимоги є визнання підстави цієї вимоги (договору) - недійсним. Законний інтерес у предметі спору полягає у тому, що ФОП Тютріна О.А. не мала можливості набути прав на користування торгівельними місцями за недійсним правочином, відтак постійне пред'явлення вимоги за недійсним правочином потребує припинення таких дії ПКП "Кооперативний ринок". Визнання відсутнім права вимоги відновить становище, яке існувало до порушення.
Апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північно-західного апеляційного господарського суду 04 липня 2022 року.
Автоматизованою системою документообігу суду визначено колегію суддів для розгляду справи №906/560/20 у складі: головуючий суддя Маціщук А.В., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.
Листом №906/560/20/3648/22 від 08 липня 2022 року матеріали справи витребувано з Господарського суду Житомирської області.
Належним чином оформлені матеріали справи надійшли на адресу суду апеляційної інстанції 22 липня 2022 року.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 липня 2022 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці головуючої суддів Маціщук А.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Гудак А.В., суддя Олексюк Г.Є.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27 липня 2022 року залишено без руху апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2022 року у справі №906/560/20. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали та надати належні докази надсилання копії апеляційної скарги учасникам провадження у справі; обґрунтоване клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
09 серпня 2022 року від апелянта надійшла заява на виконання вимог ухвали від 27 липня 2022 року по справі №906/560/20.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 серпня 2022 року, у зв'язку із перебуванням у відпустці судді Гудак А.В. та судді Олексюк Г.Є., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний її склад: головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л., суддя Василишин А.Р.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 15 серпня 2022 року у справі №906/560/20 поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2022 року у справі №906/560/20 та призначено дату судового засідання на 05 жовтня 2022 року. Зупинено дію рішення Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2022 року у справі №906/560/20 до завершення апеляційного розгляду.
15 вересня 2022 року від Підприємства Коростишівської районної спілки споживчих товариств "Кооперативний ринок" надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05 жовтня 2022 року розгляд апеляційної скарги було відкладено на 17 жовтня 2022 року об 11:00 год.
11 жовтня 2022 року від представника фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни - адвоката Раєцького А.О. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
14 жовтня 2022 року від представник Коростишівської міської ради - адвоката Слівінського А.О. надійшло клопотання про участь в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
В судовому засіданні 17 жовтня 2022 року оголошувалась перерва до 27 жовтня 2022 року.
В судових засіданнях, які проводились в режимі відеоконференції у порядку статті 197 ГПК України було заслухано пояснення представників Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", Коростишівської міської ради та фізичної особи-підприємця Тютріної О.А.
Представник Коростишівської міської ради повністю підтримав вимоги і доводи викладені у апеляційній скарзі. Представник фізичної особи-підприємця Тютріної О.А. підтримав вимоги апеляційної скарги міської ради.
Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" своїм правом, передбаченим статтею 263 ГПК України, не скористалося, відзиву на апеляційну скаргу не подало. В судових засіданнях представник позивача за первісним позовом проти апеляційної скарги заперечив, вважає рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Представник Коростишівської районної спілки споживчих товариств в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 січня 2015 року між Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та фізичною особою-підприємцем Тютріною Оленою Анатоліївною у простій письмовій формі укладено договір оренди (надалі за текстом - орендодавець, орендар та Договір №26) /т.1, а.с.12/.
Відповідно до пункту 1.1 договору його предметом є торгівельний майданчик №177/1А; 187; 224, загальною площею 4,62 кв.м, 6 кв.м, 4 кв.м, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць на ринку.
Об'єкт оренди надається у тимчасове платне користування для провадження торговельної діяльності (пункт 1.3 договору).
Згідно пункту 2.1 договору орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до пункту 6.
Орендодавець зобов'язується передати у тимчасове користування орендарю об'єкт оренди на умовах і в строк , передбачені цим Договором (пункт 4.1.1 договору).
Орендодавець має право у разі якщо орендар після припинення дії Договору в семиденний термін не звільнить об'єкт оренди, перемістити тимчасову споруду, що встановлена на орендованому торговельному місці, на штраф майданчик ринку (пункт 4.2.5 договору).
Орендар зобов'язується у визначений цим Договором термін прийняти об'єкт оренди у тимчасове платне користування (пункт 4.3.1 договору).
Відповідно до пункту 4.3.8 договору орендар зобов'язується у разі припинення або розірвання Договору у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані не гіршому , ніж на момент передачі його в оренду.
Згідно пункту 5.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Договір укладено на 1 рік, і діє з 01 січня 2015 року до 31 грудня 2015 року включно (пункт 6.1 договору).
Сторони передбачили, що якщо орендар має намір укласти Договір на наступний строк, він зобов'язаний не пізніше ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього Договору подати Орендодавцю письмову заяву з додаванням копій правовстановлюючих документів. За умови відсутності в орендодавця заперечень Договір може бути пролонгований на такий же термін. В іншому випадку Договір припиняє дію відповідно до пункту 6.1 (пункт 6.3 договору).
Взаємовідносини, що не врегульовані Договором, регулюються законодавством України (пункт 7.3 договору).
Основним видом економічної діяльності орендодавця за КВЕД -2010 - є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (клас 68.20) /т.1, а.с. 6/. Основним видом економічної діяльності Орендаря за КВЕД - 2010 - є роздрібна торгівля з лотків і на ринках іншими товарами (клас 47.89).
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 09 жовтня 2017 року у справі №906/322/17 на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України стягнуто з орендаря на користь орендодавця неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2017 року на загальну суму 34867,60 грн (надалі за текстом - рішення суду у справі № 906/322/17).
Рішенням суду у справі №906/322/17 встановлено, що орендар не виконав умови пункту 6.3 Договору №26, не подав заяв про намір його пролонгувати, отже, згідно пункту 6.1 вказаний договір припинив свою дію. Тобто, договір оренди №26 діяв до 31 грудня 2015 року. Оскільки, відповідач не виконав свого обов'язку щодо повернення орендованого торгівельного майданчику, позивач скористався своїм правом та нарахував відповідачу неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за час прострочення, а саме за період з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2017 року на загальну суму 34867,60 грн. З договору оренди №26 від 01 січня 2015 року вбачається, що у разі припинення або розірвання договору орендар несе обов'язок у 7-ми денний термін звільнити об'єкт оренди та повернути його орендодавцеві у стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду (пункт 4.3.8 договору). Судом встановлено, що станом на день звернення позивача до суду з даною позовною заявою відповідач не повернув позивачу об'єкт оренди, який визначений як предмет Договору №26 від 01 січня 2015 року /т.1, а.с.13-15/.
Оскільки рішенням суду у справі №906/322/17 на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України присуджено до стягнення з Орендаря на користь Орендодавця неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2017 року на загальну суму 34867,60 грн, і орендар не скористався правом апеляційного оскарження судового рішення в цій частині, вказані обставини є преюдиційними і обставина неповернення орендарем об'єкта оренди вважається встановленою судом у господарській справі №906/322/17 станом на дату набрання рішенням суду законної сили - 09 жовтня 2017 року.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30 травня 2019 року у справі №906/132/19 у задоволенні позову орендодавця до орендаря про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за новий період прострочення з 21 вересня 2017 року по 01 квітня 2019 року на загальну суму 30974,18 грн відмовлено повністю (надалі за текстом - рішення суду у справі №906/132/19).
Рішення суду у справі № 906/132/19 про відмову у задоволенні позовної вимоги повторно заявленої за нормою частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що позивач повторно просив стягнути з відповідача неустойку в розмірі подвійної плати за користування торговельними майданчиками за новий період прострочення з 20 вересня 2017 року по 01 квітня 2019 року, тим самим допускає бездіяльність з виконання договірної умови пункту 4.2.5 Договору №26. Однак, як достовірно встановлено судом, позивач і не намагався вживати заходи щодо переміщення тимчасових споруд відповідача (трьох металевих кіосків) за межі площ торговельних майданчиків за весь час, що минув після 08 січня 2016 року. Подання нового позову на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України за період з 20 вересня 2017 року по 01 квітня 2019 року на загальну суму 30974,18 грн після винесення Господарським судом Житомирської області рішення суду від 09 жовтня 2017 року у справі №906/322/17 про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2017 року на загальну суму 34867,60 грн на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, суд розцінив як зловживання правом та порушення таких засад цивільного законодавства як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) /т.1, а с. 16-20/.
Оскільки рішенням суду у справі №906/132/19 відмовлено орендодавцю у стягненні з орендаря неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 21 вересня 2017 року по 01 квітня 2019 року на загальну суму 30974,18 грн, заявленої за нормою частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, з підстав зловживання правом на такий спосіб захисту порушеного права після ухваленого рішення суду у справі №906/322/17, і орендар не скористався правом апеляційного оскарження судового рішення в цій частині, обставина неповернення орендарем об'єкта оренди вважається встановленою судом у господарській справі №906/132/19 станом на дату набрання рішенням суду законної сили - 16 серпня 2019 року, і має преюдиційне значення.
Предметом розгляду у даній справі №906/560/20 є, серед іншого, стягнення з орендаря неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 21 вересня 2017 року по 01 травня 2020 року на загальну суму 52807,50 грн, заявленої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а також про зобов'язання орендаря звільнити торгівельні майданчики №177/1А;187;224 від трьох кіосків шляхом їх вивезення за межі території позивача.
Орендодавець доводить, що попри наявність судових рішень у справах №906/322/17 та 906/132/19, орендар так і не повернула об'єкт оренди - торгівельні майданчики №177/1А; 187; 224, загальною площею 4,62 кв.м, 6 кв.м, 4 кв.м, місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торгівельних місць на ринку, шляхом його звільнення від кіосків орендаря. Зазначені обставини орендодавець підтверджує листом №26 від 29 січня 2020 року, отриманим орендарем 30 січня 2020 року та актом від 01 квітня 2020 року, складеним комісією в складі зам. директора ПР "Кооперативний ринок" Княжик О.М., охоронника Кучера І.М., контролера ринку Докукіної О.В. та депутата Коростишівської міської ради Станчика С.М., про те, що станом на 01 квітня 2020 року на торгівельних майданчиках №177/1А; 187; 224 розміщений кіоск орендаря та оскільки останній від товару не звільнений, перемістити кіоск на штрафмайданчик ринку неможливо /т.1, а. с. 21, 22, 24/.
Заперечуючи позовні вимоги, орендар доводить, що оскільки рішенням суду у справі №906/132/19 орендодавцю відмовлено у стягненні неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період прострочення з 21 вересня 2017 року по 01 квітня 2019 року на загальну суму 30974,18 грн, заявленої за нормою частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, повторне звернення з цією вимогою до суду є безпідставним.
Крім того, орендар зауважує, що тягар доказування обставин не звільнення (не повернення з оренди) торговельних майданчиків за номерами 177/1А, 187 та 224, як станом на 21 січня 2020 року, так і станом на 01 квітня 2020 року покладено саме на орендодавця. На переконання фізичної особи-підприємця Тютріної О.А. ні Договором №26, ні нормами Цивільного кодексу України, не встановлено обов'язок Орендаря оформляти відповідним документом (актом) повернення об'єкта оренди, оскільки подібний обов'язок з передання об'єкта оренди у найм також не було виконано орендодавцем.
Рішенням суду у справі №906/132/19 встановлено, що торговельні майданчики ідентифіковані в Договорі №26 за номером №177/1А, 187 та 224 та площею 4,62 кв.м, 6 кв.м, та 4 кв.м відповідно. Місцезнаходження торговельних майданчиків у Договорі №26 ідентифіковано в наступний спосіб: зазначене на плані розміщення торгівельних місць на ринку. У справі №906/132/19 план розміщення торгівельних місць на ринку (або карта-схема розміщення торгівельних місць на ринку), як засіб доказування відсутній, так само як і рішення Коростишівської міської ради №762 від 03 квітня 2014 року, яким ця карта-схема затверджена. В акті №282 про встановлення факту від 12 лютого 2019 року зафіксовано, що тимчасові споруди відповідача (три металеві кіоски) були розміщені за задньою стінкою м'ясного павільйону по вул. Шевченка,40 в м. Коростишеві, та що торговельні майданчики, на яких вони були розміщені, являють собою асфальтобетонне покриття.
В свою чергу, позивачем додано до матеріалів справи №906/560/20 карту-схему розміщення торгівельних місць на Кооперативному ринку в масштабі М6:500 та рішення Коростишівської міської ради №762 від 03 квітня 2014 року "Про затвердження Правил торгівлі на ПР "Кооперативний ринок" /т.2, а.с.17/.
На карті-схемі розміщення торгівельних місць на Кооперативному ринку позначено будівлю м'ясного павільйону загальною площею 532 кв.м, навколо якої позначені торговельні майданчики за номерами, в тому числі, за номером 224, а напроти - торговельні майданчики за номерами №177/1А та 187, які розміщені біля іншої будівлі - павільйон для торгівлі запчастинами.
Таким чином, об'єкт оренди за Договором №26 та його місцезнаходження на ринку по вул. Шевченка,40 в м. Коростишеві є ідентифіковані у наступний спосіб:
- торговельний майданчик №177/1А, площею 4,62 кв.м, розміщений на твердому замощенні земельної ділянки асфальтобетонним покриттям за задньою стінкою будівлі м'ясного павільйону;
- торговельний майданчик №187, площею 6 кв.м, розміщений на твердому замощенні земельної ділянки асфальтобетонним покриттям за задньою стінкою будівлі м'ясного павільйону;
- торговельний майданчик №224, площею 4кв.м, розміщений на твердому замощенні земельної ділянки асфальтобетонним покриттям за задньою стінкою будівлі м'ясного павільйону.
Зазначена ідентифікація об'єкта оренди за Договором №26 дозволяє виокремити у самостійні об'єкти речових прав "земельну ділянку/її частину", "асфальтобетонне покриття/об'єкт благоустрою", "торговельне місце (майданчик) - площа, відведена для розміщення кіоску".
Як встановлено судами, 28 листопада 2019 року між Коростишівською міською радою та фізичною особою-підприємцем Тютріною О.А. укладено договір №524 надання в оренду окремого елементу благоустрою комунальної власності для здійснення господарської діяльності (надалі у тексті - договір №524 від 28 листопада 2019 року) /т.1, а.с. 52-53/.
Об'єктом оренди є окремий елемент благоустрою - асфальтобетонне покриття, площею 13,075 кв. м згідно викопіювання, за адресою: м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 (підпункт 1.1 Договору №524 від 28 листопада 2019 року).
Орендар зазначає, що оскільки з 28 листопада 2019 року орендує на території ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві об'єкт благоустрою площею 13,075 кв.м, яким є асфальтобетонне покриття, вона не займає (не використовує) об'єкт оренди за Договором №26.
Фізичною особою-підприємцем Тютріною О.А. не надано до матеріалів справи викопіюванням з карти-схеми (іншої планувальної документації), яке дозволило б ідентифікувати розташування окремого елементу благоустрою - асфальтобетонного покриття, площею 13,075 кв.м на території ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві з прив'язкою до будівлі, споруди.
Орендар доводить, що з врахуванням встановлених у рішенні суду у справі №906/41/19 обставин, в одному місці не можуть існувати одночасно частина земельної ділянки, асфальтобетонне покриття та торгівельне місце. Оскільки в Орендодавця відсутні речові права на земельну ділянку (її частину) та асфальтобетонне покриття як її поліпшення, на переконання відповідача за первісним позовом слід вважати, що відсутнє також речове право на об'єкт оренди, яким є торговельні майданчики №№ 177/1А, 187 та 224.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 02 вересня 2021 року у справі №906/1060/18 за позовом Коростишівської міської ради до ПКР "Кооперативний ринок", Коростишівської районної спілки споживчих товариств про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, заборону здійснювати незаконну діяльність ринку на самовільно зайнятій земельній ділянці встановлено наступне:
- під час розгляду справи №906/609/15 з дослідницької частини висновку судової будівельно-технічної експертизи №8557 від 10 лютого 2016 року, (далі - висновок експерта №8557) встановлено, серед іншого, такі обставини:
1) на території земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 розташовано будівлі загальною площею 1730,1 кв.м відповідно до інвентаризаційної справи №5481, власником яких є Райспоживспілка;
2) загальна площа земельних ділянок, яку займають в натурі (на місцевості) об'єкти нерухомого майна кооперативного ринку, власником яких є Райспоживспілка, становить 2012 кв.м. або 0,2012 га; конфігурація земельних ділянок відповідає плямі забудови вказаних будівель та позначена на горизонтальній зйомці земельної ділянки по вул. Шевченка, 40;
3) у об'єктів нерухомого майна кооперативного ринку, власником яких є Райспоживспілка, є допоміжні будинки в частині літ. "В", "З", "Ж", площа забудови яких становить 53 кв.м., 116 кв.м. та 277 кв.м, відповідно; загальна площа земельних ділянок, яку займають в натурі (на місцевості) об'єкти нерухомого майна з допоміжними будівлями, становить 2458 кв. м або 0,2458 га;
4) у об'єктів нерухомого майна кооперативного ринку, власником яких є Райспоживспілка, наявні зовнішні інженерні мережі водопроводу та каналізації, газопроводу та електропостачання, асфальтобетонне покриття, майданчик з контейнерами для збирання відходів, обладнання зовнішнього освітлення; наявність зовнішніх інженерних мереж радіофікації та теплопроводу зазначених об'єктів нерухомого майна не встановлено, зокрема, через відсутність на них проектної документації;
5) кафетерій "Шинок" "Д" з прибудовою "Д1", площею забудови 354,3 кв.м., загальною площею 298,0 кв.м не входить до складу будівель, власником яких є Райспоживспілка, однак входить до загальної площі 2028,1 кв.м будівель відповідно до інвентаризаційної справи №5481;
6) на території земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 відповідно до даних візуально-інструментального обстеження кооперативного ринку, розташовано також: торгові ряди, огорожа у вигляді металевих воріт, хвірток, металевих листів без суцільно замкненого контуру, магазин КН, хліб КН, кафе КН, вино, тютюн КН, кафе "Лена" КН, гастроном КН, насіння КН, м'ясний павільйон НОМЕР_2 (зблокований з шинком КН), будівельні інструменти КН, сад, город КН, хоз. товари КН, аптека КН, туалет, будівлі без назв з позначками "2КН", "КН", "МН", "КЖ", "Н";
7) на підставі дослідницької та заключної частини висновку судової будівельно-технічної експертизи №8557 суд встановив обґрунтованість доводів Райспоживспілки про те, що належний їй на праві власності майновий комплекс кооперативного ринку по вул. Шевченка, 40 у м. Коростишеві має ознаки цілісного майнового комплексу, визначені у статті 191 Цивільного кодексу України, а тому право Райспоживспілки отримати земельну ділянку в оренду для його обслуговування виключно за проектом відведення існує, щонайменше, з 28 грудня 2003 року;
- під час розгляду справи №906/41/19 встановлено наступне:
1) згідно розпорядження міського голови від 12 квітня 2018 року №32 проведено інвентаризацію майна в м. Коростишеві по вул. Шевченка, 40 та перебуває в комунальній власності м. Коростишева, в результаті якої встановлено об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, рік будівництва - 1985;
2) за результатами розгляду протоколу інвентаризаційної комісії від 18 квітня 2018 року, врахувавши колективне звернення та рекомендації постійної комісії міської ради з питань бюджету та комунальної власності, міською радою 18 грудня 2018 прийнято рішення №602;
3) на підставі рішення Коростишівської міської ради від 18 грудня 2018 року №602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів" прийнято на баланс міської ради об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві з ринковою вартістю 214672,00 грн;
4) Райспоживспілкою не надані докази на підтвердження будівництва асфальтобетонного покриття за вказаною адресою;
- під час розгляду справи №906/1060/19 встановлено наступне:
1) згідно рішення від 23 квітня 2019 року №721 сімдесят третьої сесії VII скликання Коростишівської міської ради, про передачу в оперативне управління КП "Міський ринок" комунального майна, вирішено передати в оперативне управління КП "Міський ринок" об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, вартістю 214672,00 грн, що розташований за адресою вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів;
2) за даними акта приймання-передачі об'єкта благоустрою, затвердженого міським головою м. Коростишева 10 травня 2019 року, Коростишівська міська рада передає, а КП "Міський ринок" приймає об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям (інвентарний номер 101300044) загальною площею 10200 кв.м первинною та залишковою вартістю 214672 грн, 1985 року випуску (побудови);
3) у висновку експерта №285/07-2021 від 05 липня 2021 року зазначено, що на досліджуваній території за адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 на дату проведення дослідження влаштовані металеві кіоски (ятки), контейнери, павільйони, навіси, об'єкти нерухомого майна, тощо. Територія не має окремо влаштованої по периметру огорожі, яка утворює замкнутий контур, натомість по периметру території розташовуються будівлі між якими влаштована огорожа та ворота, які утворюють замкнутий контур території;
4) у висновку експерта №285/07-2021 від 05 липня 2021 року зазначено, що:
- за результатами проведення візуально-інструментального обстеження території за адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 площа асфальтобетонного покриття становить 7641 кв.м, що графічно зображено в додатку № 1 до даного висновку (зображена діагональним штрихуванням рожевого кольору Е-3), зовнішній контур якої проходить по зазначених точках, без урахування площ вкраплених земельних ділянок на яких розташовуються: - металеві кіоски під якими визначити тип покриття не вбачається за можливе, площею 364,5 кв.м (ділянки №№ 1-21); - будівлі капітального типу та цегляні прибудови (кіоски) під якими за технологічними особливостями не повинно бути асфальтобетонного покриття та металеві кіоски під якими відсутнє асфальтобетонне покриття, площа яких становить: 1584,8 кв.м (ділянки №№ 25-27); - на якій відсутнє асфальтобетонне покриття та на якій відсутні торгівельні об'єкти, що становить 7,7 кв.м (ділянки №№ 22, 24);
- відповідно до наданих на дослідження матеріалів, а саме договорів оренди торговельних майданчиків Підприємство Коростишівської райспоживспілки “Кооперативний ринок” за адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 здає в оренду торгівельні майданчики №№ 15,180,18, 25, 147, 148, 149, 150, 151,178, 186, 189,181,182, 92, 93, 103, 92/1, 177/1А, 187 загальною площею 173,42 кв.м та криті столи №№ 69, 60, 61 загальною площею 19,5 кв.м. Визначити де саме розташовані вказані торгівельні майданчики та криті столи за результатами проведення натурного обстеження не вбачається за можливе, у зв'язку з відсутністю нумерації торгівельних об'єктів на території ринку;
- відсутня фактична схема влаштованого асфальтобетонного покриття із геодезичними координатами його зовнішніх меж.
Рішенням суду у справі №906/1060/18 також встановлено, що в даному випадку має місце користування відповідачами земельною ділянкою без належним чином оформлених документів на спірну земельну ділянку. Колегією суддів не заперечувалося правомірне очікування відповідачів та право Райспоживспілки отримати земельну ділянку в оренду для обслуговування цілісного майнового комплексу за проектом відведення, однак правомірні очікування не надають права користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї. Оскільки відповідачі в силу закону мають право на отримання земельної ділянки у користування під належним їм цілісним майновим комплексом, проте реалізація цього права відбувається за умови належного звернення до органу місцевого самоврядування та розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Враховуючи викладені обставини справи, місцевий господарський суд прийшов до висновку про часткове задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові, з чим погоджується колегія суддів з огляду на наступне.
Щодо частково задоволеної позовної вимоги Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" до Фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни про стягнення неустойки у вигляді подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та № 224 після закінчення строку дії Договору оренди №26 за період з 21 вересня 2017 до 01 травня 2020 року в сумі 52807,50 грн на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Предметом спору за первісним позовом є стягнення неустойки у розмірі подвійної плати за неповернення речі за час прострочення з 21 вересня 2017 року по 01 травня 2020 року в сумі 52807,50 грн.
Фактичною підставою первісного позову є невиконання орендарем обов'язку щодо повернення орендодавцеві торгівельних майданчиків №177/1А, №187 та №224 після закінчення строку дії договору оренди №26. Правова підстава первісного позову - частина 2 статті 785 Цивільного кодексу України. Вказаним спростовуються доводи ПКР "Кооперативний ринок" щодо не тотожності підстав для стягнення коштів у справі №906/132/19 із даною справою №906/560/20.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України, статей 283, 284, 286 Господарського кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за Договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов Договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Тобто неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії Договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.
За змістом статті 614 Цивільного кодексу України, для застосування наслідків, передбачених частиною другою статті 785 цього Кодексу, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання. У зв'язку з чим, у предмет доказування входить встановлення обставин, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов'язку не виконав.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19.
Як встановлено судами обох інстанцій, рішенням суду у справі №906/132/19 (набрало законної сили - 16 серпня 2019 року) відмовлено у задоволенні позову орендодавця до орендаря про стягнення 30974,18 грн неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків № 177/1А, №187 та №224 після закінчення строку дії Договору № 26 за період прострочення з 20 вересня 2017 року по 01 квітня 2019 року.
Рішення суду у справі №906/132/19 мотивоване тим, що з укладенням Договору оренди №26 у сторін виник інтерес щодо належного виконання своїх обов'язків, який ґрунтується на легітимному очікуванні добросовісної та розумної поведінки сторін зобов'язання, що у випадку невиконання наймачем обов'язку щодо звільнення торговельних майданчиків гарантував би наймодавцю можливість відновлення своїх прав за рахунок переміщення тимчасових споруд на штрафмайданчик ринку і компенсації збитків, пов'язаних з таким переміщенням.
З посиланням на частину 2 статті 16 Цивільного кодексу України, що передбачає такий спосіб захисту права як примусове виконання обов'язку в натурі і який є ефективним у разі неможливості орендодавцеві реалізувати умову пункту 4.2.5 Договору оренди №26 в досудовому порядку, встановивши бездіяльність орендодавця із вжиття заходів щодо переміщення тимчасових споруд орендаря (трьох металевих кіосків) за межі площ торговельних майданчиків за весь час, що минув після 08 січня 2016 року, суд відмовив у позові, заявленому орендодавцем повторно на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Відтак, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відсутність правових підстав для стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 20 вересня 2017 року по 01 квітня 2019 року на загальну суму 30974,18 грн за правилом частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки рішенням суду у справі №906/132/19 у стягненні зазначеної суми за аналогічний період було відмовлено.
Доводи апелянта та відповідача про те, що оскільки об'єкт оренди не був переданий орендодавцем за актом приймання-передачі (іншим документом), тому і в орендаря не виник обов'язок повертати об'єкт оренди з найму, в тому числі, шляхом оформлення відповідного документу (акту) є безпідставними, оскільки договір оренди №26 не вимагає оформляти повернення торговельних майданчиків з оренди відповідним документом (актом), та що саме на орендаря покладено обов'язок скласти проект такого акту, підписати його в двох примірниках та надіслати орендодавцеві рекомендованою кореспонденцією. За змістом пункту 7.4 Договору оренди №26 сторони домовились повідомляти один одного рекомендованою поштою, вказавши свої поштові реквізити.
Відповідно до частини першої статті 545 Цивільного кодексу України, прийнявши виконання зобов'язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.
Подібною за змістом є норма частини 8 статті 193 Господарського кодексу України про те, що управнена сторона, приймаючи виконання господарського зобов'язання, на вимогу зобов'язаної сторони повинна видати письмове посвідчення виконання зобов'язання повністю або його частини.
Таким чином, орендар мала право вимагати в орендодавця письмового підтвердження отримання з оренди торгівельних майданчиків №177/1А, №187 та №224 у зв'язку із закінченням строку дії Договору оренди №26.
Відповідно до частини першої статті 545 Цивільного кодексу України в разі відмови кредитора видати розписку боржник має право затримати виконання зобов'язання; у цьому разі настає прострочення кредитора.
З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів встановлено, що орендар не довела, що орендодавець відмовився прийняти торгівельні майданчики № 177/1А, №187 та №224 з оренди після закінчення строку дії Договору оренди №26 - 31 грудня 2015 року впродовж пільгового 7-денного строку для їх звільнення від металевих кіосків Орендаря, засвідчивши цей факт письмово.
Доводи апелянта про відсутність обов'язку повернути орендодавцеві торгівельні майданчики №177/1А, №187 та №224 після закінчення строку дії договору оренди №26 на підставі фактів, встановлених у рішеннях судів у справах №906/41/18 та №906/1060/18 є безпідставними з огляду на не тотожність таких об'єктів цивільного права як "земельна ділянка/її частина", "асфальтобетонне покриття/об'єкт благоустрою" та "торгівельне місце/площа, відведена на ринку для торгівлі та викладки товару".
Крім того, обов'язок орендаря повернути об'єкт оренди виник ще станом на 01 січня 2016 року, тому факти, що встановлювались судами після цієї дати не впливають на зміст такого обов'язку, який так і не виконано станом на дату ухвалення рішення суду у цій справі.
Право наймодавця вимагати оплати неустойки відповідно до частини другої статті 785 ЦК України та обов'язок наймача сплачувати таку неустойку зберігається до моменту повернення наймачем наймодавцю орендованого майна. Винятком з такого правила можуть бути, зокрема, підтверджені належними доказами неправомірні дії (бездіяльність) наймодавця, спрямовані на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Таким чином, позов орендодавця про стягнення 21833,32 грн неустойки у розмірі подвійної плати за невиконання обов'язку щодо повернення торгівельних майданчиків №177/1А, №187 та №224 за період з 01 квітня 2019 до 30 квітня 2020 року включно підлягає задоволенню, оскільки фізичною особою-підприємцем Тютріною О.А. предмет договору позивачу не повернуто.
Щодо вимоги Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" зобов'язати фізичну особу-підприємця Тютріну Олену Анатоліївну звільнити торгівельні майданчики №177/1А, №187 та №224, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торговельних місць на ринку, шляхом вивезення трьох металевих кіосків за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" колегія суддів зазначає наступне.
При вирішенні даної позовної вимоги місцевий господарський суд правомірно прийняв до уваги, що орендодавець просить звільнити від майна орендаря саме той предмет оренди, який він їй передав згідно договору і який вона мала повернути саме орендодавцеві.
З дослідженого судами встановлено, що орендар свідомо уникала повернення торгівельних майданчиків №177/1А, №187 та №224 орендодавцю з огляду на обставини встановлені у рішенні суду у справі №906/132/19.
Судами обох інстанцій встановлено факт невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди у зв'язку з припиненням орендних правовідносин за Договором оренди №26. В свою чергу, відсутні поважні причин або обставини, які б перешкоджали орендарю за весь час, що минув з 01 січня 2016 року повернути предмет найму орендодавцеві.
З укладенням Договору оренди №26 у сторін договору виник інтерес щодо належного виконання своїх обов'язків, який ґрунтується на легітимному очікуванні добросовісної та розумної поведінки сторін зобов'язання , що у випадку невиконання наймачем обов'язку щодо звільнення торговельних майданчиків гарантував б наймодавцю можливість відновлення своїх прав за рахунок переміщення тимчасових споруд на штрафмайданчик ринку і компенсації збитків, пов'язаних з таким переміщенням.
Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі. Цей спосіб захисту є ефективним у разі неможливості реалізувати умову пункту 4.2.5 Договору оренди №26 в досудовому порядку.
Як встановлено судами, орендодавець намагався вживати заходи щодо переміщення трьох металевих кіосків орендаря за межі площ торговельних майданчиків у 2020 році за умовою пункту 4.2.5 Договору оренди №26.
Оскільки договірну умову не вдалося реалізувати в досудовому порядку, вимога Орендодавця зобов'язати Орендаря звільнити торгівельні майданчики №177/1А; 187 та №224, шляхом вивезення кіосків за межі Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" обгрунтовано задоволено місцевим судом.
Під час вирішення даної позовної вимоги судом враховано обставини встановлені у рішенні суду у справі №906/132/19.
Крім того, колегія суддів зауважує, що судами не було встановлено обставин, які б засвідчували факт повернення фізичною особою-підприємцем Тютріною О.А. предмету договору оренди №26 від 01 січня 2015 року, який вона отримала від ПРК "Кооперативний ринок" та використовувала, що підтверджується обставинами встановленими у справі №906/322/17 та №906/13/19, і який саме вимагав звільнити позивач. Встановлення факту місцезнаходження торговельного місця на територівї кооперативного ринку виходить за межі предмету доказування у даній справі, оскільки у цій справі не розглядався спір про визнання за позивачем права власності або права користування стосовно торговельного майданчику.
Щодо зустрічного позову фізичної особи-підприємця Тютріної Олени Анатоліївни до Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" про визнання договору оренди №26 від 01 січня 2015 року недійсним з моменту вчинення, колегія суддів зазначає наступне.
Обгрунтовуючи свої вимоги, фізична особа-підприємець Тютріна О.А. зазначає, що за змістом Статуту Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" в редакції 2011 року, остання станом на 01 січня 2015 року мав право здавати в оренду за плату орендарям лише ті торговельні місця та торговельні майданчики, які були передані йому засновником Коростишівською райспоживспілкою в оперативне управління як внесок до статутного капіталу. Оскільки орендодавцем не доведено статусу власника на об'єкт оренди за спірним договором, у тому числі не доведено і відповідну власність його засновника Райспоживспілки, позивач за зустрічним позовом вважає, що під час укладення Договору оренди №26 порушено положення статті 761 Цивільного кодексу України, що у свою чергу є безумовною підставою для визнання його недійсним у відповідності до положень статей 203, 215 Цивільного кодексу України. Крім цього, орендар доводить, що об'єкт оренди за Договором оренди №26 - торговельні майданчики за номерами 177/1А, 187 та 224, являють собою асфальтобетонне покриття земельної ділянки запасу, належної територіальній громаді цього міста в особі Коростишівської міської ради.
За вимогами, встановленими частиною 5 статті 203 Кодексу, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Це загальне правило конкретизоване у статті 234 Цивільного кодексу України, вказуючи на недійсність правочину, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 10/23097/17.
Відповідно до частини першої статті 759 Кодексу за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
На стадіях укладення, виконання, зміни, розірвання та припинення договору найму у наймодавця та наймача виникають взаємні зобов'язання, зокрема: обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму, провадити капітальний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом; обов'язок наймача користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, а в разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (стаття 765, частина перша статті 773, частина друга статті 776, частина перша статті 785 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 765 Цивільного кодексу України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму. Якщо наймодавець не передає наймачеві майно, наймач має право за своїм вибором вимагати від наймодавця передання майна (пункт 1 частини 1 статті 766 Цивільного кодексу України). У разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України).
За загальним правилом, Цивільний кодекс України не вимагає оформляти відповідним документом (актом) факт передання речі з визначеними індивідуальними ознаками в найм (оренду) та її повернення з найму (оренди). Виняток складають договори найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (стаття 795 Цивільного кодексу України) та земельної ділянки (стаття 792 Цивільного кодексу України).
Оскільки обов'язок наймодавця передати наймачеві майно у користування може бути виконаний або негайно, або у строк, встановлений договором найму (стаття 765 Цивільного кодексу України), судами враховується, що сторони спору погодили у пункті 2.1 Договору оренди №26 наступну договірну умову: орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії Договору відповідно до пункту 6, тобто з 01 січня 2015 року, і не домовлялися про необхідність додаткового оформлення передання торговельних майданчиків відповідним документом (актом).
Рішенням суду у справі № 906/322/17 встановлені обставини сплати орендарем орендної плати за березень-червень, серпень, жовтень, листопад 2015 року, квітень, червень 2016 року в загальній сумі 8435,70 грн та присуджено до стягнення борг з орендної плати в сумі 1687,14 грн.
Таким чином, судами встановлено виконання орендодавцем обов'язку передати об'єкт оренди в користування орендареві.
Крім того, з орендаря в судовому порядку було стягнуто також неустойку в розмірі подвійної плати за користування об'єктом оренди за період з 01 січня 2016 року по 20 вересня 2017 року на загальну суму 34867,60 грн на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу. Відтак, наймач не виконав обов'язок з повернення наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана після припинення договору найму, як це вимагає частина 1 статті 785 Цивільного кодексу України, у спосіб, прийнятний для двох сторін Договору оренди № 26. Таким чином, договір оренди №26 після його укладення 01 січня 2015 року створив для орендодавця та орендаря правові наслідки, що ним обумовлені.
Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно зі статтею 204 ЦК України, правомірність правочину презюмується.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або припиняти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі №638/2304/17 та від 27 січня 2020 року у справі №761/26815/17.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16 жовтня 2020 року у справі №910/12787/17 та від 19 лютого 2021 року у справі № 904/2979/20.
Фізична особа-підприємець Тютріна О.А. заперечує дійсність Договору оренди №26 з тих підстав, що станом на дату його укладення 01 січня 2015 року орендодавець не був власником майна у вигляді асфальтобетонного покриття та не мав на нього жодних майнових прав, оскільки такі права належать міській раді.
Дане твердження позивача за зустрічним позовом спростовується матеріалами та обставинами справи, зокрема рішення про прийняття на баланс асфальтобетонного покриття прийняте Коростишівською міською радою 18.12.2018, у той час, як спірний договір укладений 01.01.2015 року.
А тому станом на час укладення договору, як і станом на дату його припинення, позивачем не доведено наявність об'єкта благоустрою, що в подальшому став предметом договору оренди між нею та міською радою.
Також щодо даних обставин колегією суддів проаналізовано обставини, встановлені у справах № 906/41/19 та № 906/1060/18, на які покликаються сторони у справі, на предмет достатності доказів на підтвердження тотожності об'єкта благоустрою - асфальтобетонного покриття та предмета спірного договору - торгівельного майданчика № 177/1А, 187, 224.
Так, предметом розгляду справи № 906/41/19 була законність рішення Коростишівської міської ради № 602 "Про прийняття на баланс Коростишівської міської ради основних засобів", яким прийнято на баланс міської ради об'єкт благоустрою території у вигляді твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям загальною площею 10200 кв.м, який розташований за адресою: вул. Шевченка, 40 в м. Коростишеві з ринковою вартістю 214672,00 грн.
Водночас предметом оспорюваного Договору оренди №26 від 01 січня 2015 року є торговельні майданчики за номерами 177/1А, 187 та 224, місцезнаходження яких зазначене на плані розміщення торгівельних місць ринку (пункт 1.1. договору), а тому твердження апелянта та позивача за зустрічним позовом про те, що предметом Договору оренди №26 є асфальтобетонне покриття, колегія суддів відхиляє. Аргументи апелянта про самостійність таких об'єктів цивільного права як "земельна ділянка/її частина", "асфальтобетонне покриття/об'єкт благоустрою" та "торгівельне місце/площа, відведена на ринку для торгівлі та викладки товару тощо" не є обгрунтованими. Так, такий об'єкт як "торгівельне місце/площа, відведена на ринку для торгівлі та викладки товару тощо", може бути утворений як в межах площі асфальтобетонного покриття, так і поза його площею.
У рішенні суду у справі №906/1060/18 наявність твердого замощення земельної ділянки асфальтобетонним покриттям за адресою вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів підтверджується висновком експерта №285/07-2021 від 05 липня 2021 року, де зазначено, що площа асфальтобетонного покриття, яку можливо визначити за результатами натурного обстеження становить 7641 кв.м. Дана площа включає ділянки під проїздами та проходами, а також асфальтобетонне покриття на якому влаштовані металеві кіоски (ятки), контейнери, павільйони та навіси. У дослідницькій частині висновку експерта №285/07-2021 від 05 липня 2021 року зазначено, що на досліджуваній території наявні металеві кіоски (ятки), контейнери та павільйони під якими технічно неможливо встановити наявність/відсутність асфальтобетонного покриття. На території між влаштованими металевими кіосками (ятками), контейнерами, павільйонами, навісами, об'єктами нерухомого майна, тощо влаштовано асфальтобетонне покриття, також наявне влаштування бетонних сходів та вимощення із тротуарної плитки. Разом з тим, клопотання експертів в частині забезпечення натурного обстеження території під влаштованими металевими кіосками (ятками), контейнерами та павільйонами, тощо, які розташовані за адресою: Житомирська обл., м. Коростишів, вул. Шевченка, 40 не було забезпечено.
Водночас цим рішення зобов'язано Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та Коростишівську районну спілку споживчих товариств звільнити земельну ділянку на якій знаходиться асфальтобетонне покриття площею 10 200 кв.м. за адресою Житомирська область м. Коростишів, вул. Шевченко, 40, що використовується Підприємством Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" та Коростишівською районною спілкою споживчих товариств для організації ведення торгівельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю.
З дослідженого судами в межах справи №906/560/20 вбачається, що орендар, визнаючи факт встановлення та використання за адресою вул. Шевченка, 40 в м. Коростишів належних їй на праві власності трьох металевих кіосків, не подала доказів на підтвердження доводів про те, що такі кіоски влаштовані (розміщені) саме на асфальтобетонному покриттю площею 13,075 кв.м., яке є частиною площі асфальтобетонного покриття 10 200 кв.м., яку зобов'язано звільнити за рішенням суду.
Крім того, зважаючи на наведені Орендарем підстави зустрічного позову, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що встановлені у справі №906/41/19 обставини взагалі не стосуються її прав та інтересів, як орендаря у договірних відносинах за спірним Договором оренди №26, оскільки не вплинули на характер та зміст цих договірних відносин, не впливають на предмет доказування та не мають правового значення для даного спору.
Крім того, не мають правового значення для вирішення спору по суті, що виник між Орендодавцем та Орендарем з Договору оренди № 26, обставини, встановлені рішенням суду у справі №906/1060/18, яким зобов'язано як орендодавця, так і його засновника - Коростишівську районну спілку споживчих товариств звільнити земельну ділянку, на якій знаходиться асфальтобетонне покриття площею 10200 кв.м. за адресою Житомирська область м. Коростишів, вул. Шевченко, 40, що використовується ними для організації ведення торгівельної діяльності за відсутності належним чином оформлених документів на землю, оскільки використання орендарем торгівельного місця /торговельного майданчика на ринку для здійснення торгівлі не є тотожним використанню земельної ділянки, хоч і передбачає таке використання, оскільки продавці товарів на ринку не зобов'язані оформляти право на торгівлю у певному місці договором оренди земельної ділянки тощо.
Таким чином, заявляючи позов про визнання недійсним договору оренди №26, орендар мала довести не лише наявність підстав, з якими закон пов'язує визнання правочину недійсним, але й чи було порушене її цивільне право або інтерес, за захистом якого вона звернулася до суду, яке саме право (інтерес) порушене та в чому полягає порушення.
Як встановлено колегією суддів, порушення свого права орендар не пов'язує з майновими правами на об'єкт оренди - торгівельні місця на ринку, а також на асфальтобетонне покриття чи на земельну ділянку. Фізична особа-підприємець стверджує, що відповідні права на землю та об'єкт благоустрою належать Коростишівській міській раді, однак звернення фізичної особи-підприємця в інтересах міської ради є неприпустимим.
Метою правосуддя є захист порушених, оспорюваних прав, свобод, які належать безпосередньо особі, що звертається до суду щодо їх захисту (перше речення абзацу другого підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 24 червня 2020 року № 6-р(II)/2020).
Відсутність порушеного права є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі №922/1500/18, від 24 грудня 2019 року у справі №902/377/19, від 09 лютого 2022 року у cправі №910/6640/21.
Крім того, колегія суддів зауважує, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник фізичної особи-підприємця Тютріної О.А. вказав, що визнання недійсним договору №26 від 01 січня 2015 року відновить права його довірителя, оскільки ПРК "Кооперативний ринок" не вправі буде звертатися з постійними вимогами звільнити торгівельні майданчики. Однак, як вбачається з відзиву фізичної особи-підприємця Тютріної О.А. на позовну заяву у справі про зобов'язання повернути об'єкт оренди та стягнення неустойки остання зазначала, що позивачем не надано належних, допустимих та достовірних доказів на підтвердження тих обставин, що торгові майданчики не звільнені і на їх площі розміщено тимчасові споруди відповідача. З аналізу викладеного вбачається взаємосуперечлива поведінка позивача за зустрічним позовом щодо наявності або відсутності факту повернення об'єкта оренди.
Враховуючи викладене, доводи Коростишівської міської ради, викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Місцевим господарським судом повністю з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.
Керуючись ст. ст. 269, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Коростишівської міської ради на рішення Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2022 року у справі №906/560/20 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 07 квітня 2022 року у справі №906/560/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.
Справу №906/560/20 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "07" листопада 2022 р.
Головуючий суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Філіпова Т.Л.
Суддя Василишин А.Р.