вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"01" листопада 2022 р. Справа№ 910/10590/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Полякова Б.М.
суддів: Гарник Л.Л.
Отрюха Б.В.
за участю секретаря судового засідання Дюкарєвої І.М.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства обмеженої відповідальності «ФК «Женева»
на постанову Господарського суду міста Києва від 12.01.2022
у справі № 910/10590/21
за заявою ОСОБА_1
про неплатоспроможність
за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 01.11.2022
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/10590/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 ; введено процедуру реструктуризації боргів боржника; керуючим реструктуризацією боржника призначено арбітражного керуючого Косякевича С.О.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 визнано кредитором у справі № 910/10590/21 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на суму 81 815 191,27 грн, з яких: 76 300 749,98 грн - вимоги другої черги, 5 509 901,29 грн - вимоги третьої черги та 4 540,00 грн судові витрати кредитора, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 . Визнано банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 . Введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 .
Ключовим мотивом постанови є:
- матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника та сплив 120-денний строк з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Не погоджуючись з постановою місцевого суду, ТОВ «ФК «Женева» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та ухвалити нове рішення, яким закрити провадження у справі.
Ключовими аргументами скарги є:
- боржник не може самостійно звернутися до суду з клопотанням про необхідність переходу до процедури погашення боргів;
- боржником було зазначено недостовірну інформацію у деклараціях.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа №910/10590/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Поляков Б.М., судді Отрюх Б.В., Грек Б.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/10590/21.
На виконання ухвали від 10.06.2022 з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи № 910/10590/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства обмеженої відповідальності «ФК «Женева» на постанову Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/10590/21, розгляд справи призначено 16.08.2022.
Розпорядженням керівника апарату від 15.08.2022 у зв'язку з перебування судді Отрюха Б.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/10590/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Грек Б.М., Гарник Л.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 розгляд справи № 910/10590/21 відкладено на 23.08.2022.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2022 розгляд справи № 910/10590/21 відкладено на 06.09.2022. Визнано особисту явку ОСОБА_1 обов'язковою.
Розпорядженням керівника апарату від 05.09.2022 у зв'язку з перебування судді Отрюха Б.В., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду справи №910/10590/21 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Поляков Б.М., судді - Отрюх Б.В., Гарник Л.Л. Зазначена колегія суддів сформована відповідно до рішення загальних зборів суддів Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2018 зі змінами від 12.11.2019 й може розглядати справи про банкрутство та справи у спорах, які пов'язані з процедурою банкрутства, справи у спорах щодо захисту прав на об'єкти інтелектуальної власності.
Відтак, судова колегія зазначає, що визначений за допомогою автоматизованої системи розподілу судової справи склад колегії суддів є судом, встановленим законом, у розумінні ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Zand v. Austria», висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 розгляд справи № 910/10590/21 відкладено на 04.10.2022.
Однак в зв'язку з оголошенням повітряної тривоги 04.10.2022 о 14.35, а отже посиленою небезпекою з боку Російської Федерації розгляд справи не відбувся.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 розгляд справи № 910/10590/21 відкладено на 01.11.2022.
В силу положень ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.07.2021 відкрито провадження у справі № 910/10590/21 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
06.08.2021 від ТОВ "ФК "Женева" надійшла заява про грошові вимоги до боржника.
Обґрунтовуючи подану заяву заявник зазначає, що 03.04.2007 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Інкрістар» був укладений кредитний договір № 010/14/043 та 26.07.2007 Додаткова угода №010/14/04/165, за яким підприємству була відкрита не відновлювальна кредитна лінія з лімітом 7 000 000 доларів США строком до 31.03.2014 зі сплатою процентної ставки в розмірі Libor (1 month) + 6.18% річних за користування кредитом та одноразової комісійної винагороди за розрахунково-касове обслуговування кредиту в розмірі 0.99% від ліміту кредитної лінії.
03.04.2007 кредитні кошти були проконвертовані в національну валюту та в суму 35 353 500 гривень, зараховані на поточний рахунок позичальника.
29.09.2008 ТОВ «Інкрістар» за згодою Банку уклав договір переводу боргу за яким перевів борг в сумі 6 200 000 доларів США на нового боржника ТОВ «Західбудінвест Компані Консалтинг» та була укладена Додаткова угода № 010/14/04/443 до кредитного договору №010/14/043 від 03.04.2007.
30.03.2009, 29.03.2010 та 28.12.2010 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Західбудінвест Компані Консалтинг» укладено додаткові угоди № 010/14/043/456, №010/14/6 та № 010/14/7 до кредитного договору від 03.04.2007 № 010/14/043, згідно з якими було змінено ліміт невідновлювальної кредитної лінії, розмір процентної ставки та графік погашення кредиту.
29.09.2008 між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 12/14/03/569 (зі змінами), відповідно до умов якого сторони встановили, що поручитель на добровільних засадах бере на себе зобов'язання перед кредитором відповідати за борговими зобов'язаннями боржника - ТОВ «Західбудінвест Компані консалтинг», які виникають із умов кредитного договору від 03.04.2007 № 010/14/С043 з додатковими угодами до нього, що укладені та будуть укладені в його рамках, а саме: повернути кредитні кошти в сумі 5 млн 900 тис. доларів США та сплатити проценти за користування кредитними коштами, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в строк не пізніше 31 березня 2014 року та у інших випадках, передбачених кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови кредитного договору в повному обсязі.
У зв'язку з тим, що боржником не виконувалось зобов'язання за кредитним договором, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернувся до суду з позовом про стягнення на його користь із ОСОБА_1 як поручителя 6 276 720,44 доларів США заборгованості за кредитним договором, з яких 4 073 677,19 доларів США заборгованості за тілом кредиту; 1 773 327,50 доларів США заборгованості за відсотками, 386 260,90 доларів США пені за кредитом, 43 454,85 доларів США пені за відсотками та 3219 гривень судового збору.
Так, Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19.09.2014 у справі №2-7572/12-ц позов задоволено в повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 4 073 677,19 дол. США (чотири мільйони сімдесят три тисячі шістсот сімдесят сім доларів США 19 центів) - заборгованості за тілом кредиту, 1 773 327,50 доларів США (один мільйон сімсот сімдесят три тисячі триста двадцять сім доларів США 50 центів) заборгованості за відсотками, пеню за прострочення сплати за кредитом в розмірі 386 260,90 доларів США (триста вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят доларів США 90 центів), пеню за прострочення сплати за відсотками в розмірі 43 454,85 доларів США (сорок три тисячі чотириста п'ятдесят чотири долари США 85 центів), а всього: 6 276 720,44 дол. США (шість мільйонів двісті сімдесят шість тисяч сімсот двадцять доларів США 44 центи).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 11.03.2015 рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2014, залишено без змін.
Ухвалою Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.10.2015 ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 11.03.2015 в частині вирішення спору про стягнення пені скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
В іншій частині рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2014 та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 11.03.2015 залишено без змін.
Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 21.09.2016 у справі № 2-7572/12-ц (апеляційне провадження №22-ц-796/1249/2016), Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2014 в частині стягнення пені скасовано та постановлено в цій частині нове рішення наступного змісту. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 4 952 714 грн. 51 коп. нені за прострочення зобов'язань за кредитом, 557 186 грн. 78 коп. пені за прострочення сплати відсотків, а всього - 5 509 901 грн. 29 коп.
19.11.2018 відбулася заміна кредитора у зобов'язані, а саме - ТОВ «ФК «Женева» набуло у власність всі належні АТ «Райффайзен Банк Аваль» права вимоги за Кредитним договором № 010/14/043 від 03.04.2007 з усіма змінами, доповненнями і додатковими угодами до нього.
Перехід прав кредитора підтверджується укладеними між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «Женева» Договором від 19.11.2018 та Договором відступлення прав за договором іпотеки від 19.11.2018.
Таким чином, ТОВ «ФК «Женева» набуло права кредитора за Кредитними зобов'язаннями у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Колегія суддів наголошує, що підставою для виникнення боргу у боржника, який вона не взмозі була оплатити є договір поруки, тобто договір, за яким ОСОБА_1 не отримувала кошти для себе, але, як вбачається з матеріалів справи, сплатила у межах виконавчого провадження на ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЖЕНЕВА» 114 582,71 грн суми боргу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2021 визнано кредитором у справі № 910/10590/21 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 : Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Женева" на суму 81 815 191,27 грн, з яких: 76 300 749,98 грн - вимоги другої черги, 5 509 901,29 грн - вимоги третьої черги та 4 540,00 грн судові витрати кредитора, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів.
Надалі ТОВ "ФК "Женева" звернулося до суду з клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки боржником було зазначено недостовірну інформацію у деклараціях.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК "Женева" про закриття провадження у справі відмовлено повністю.
Згідно з ч. 2 ст. 6 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що до боржника - фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Як встановлено ч. 11 ст. 126 Кодексу України з процедур банкрутства, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, кредиторами і боржником не було погоджено і схвалено плану реструктуризації боргів боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Як також вбачається з матеріалів справи, з дня відкриття провадження у справі пройшло більше 170 днів.
Місцевий суд, за наслідками дослідження у судовому засіданні клопотання боржника про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника, враховуючи те, що матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника, та те, що сплив строк встановлений Кодексом України з процедур банкрутства, керуючись нормами Кодексу України з процедур банкрутства, визнав банкрутом фізичну особу ОСОБА_1 .
Крім того, місцевий суд призначаючи керуючого реалізацією майна боржника фізичної особи ОСОБА_1 арбітражного керуючого Косякевича Сергія Олексійовича, вказав, що останій надав згоду на призначення його керуючим реалізацією майна боржника, а інших заяв арбітражних керуючих на участь у справі в якості керуючого реалізацією майна боржника до суду не подано.
Не погоджуючись з постановою суду про визнання фізичної особи ОСОБА_1 банкрутом ТОВ «ФК «Женева» звернулося до суду з апеляційною скаргою.
Так, в апеляційній скарзі скаржник посилався на те, що згідно оскаржуваної постанови було задоволено клопотання Боржника про необхідність переходу до процедури погашення боргів, при тому що згідно діючого законодавства у Боржника відсутнє право на звернення до суду з відповідним видом клопотання, а відтак задоволення незаконного клопотання Боржника є грубим порушенням норм процесуального законодавства.
Так, дійсно 24.11.2021 до суду першої інстанції надійшло клопотання боржника про визнання її банкрутом та введення процедури погашення боргів.
Проте зазначені вище доводи скаржника щодо відсутності у боржника права на подання такого клопотання є безпідставними, позаяк приписами ст. 42 ГПК України, між іншого, закріплено право учасника справи подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Таким чином, згадане вище клопотання боржника про визнання її банкрутом та введення процедури погашення боргів було подане з урахуванням вказаного припису ст. 42 ГПК України та більш того, право на подання такого клопотання є диспозитивним правом боржника, а не аж-ніяк не порушенням норм процесуального права, як на те вказує скаржник, а отже доводи скаржника у даній частині апеляційної скарги є безпідставними.
Окрім того, як встановлено ч. 11 ст. 126 КзПБ, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Як зазначено вище, матеріали справи не містять погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів боржника.
Відповідно до ч. 1 ст. 130 Кодексу України з процедур банкрутства Господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120-ти днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
З дня відкриття провадження у справі на дату ухвалення спірної постанови пройшло більше 170 днів, а матеріали справи не містять доказів того, що у суду існують підстави для закриття провадження у справі, арбітражним керуючим Косякевичем С.О. не виявлено невідповідностей у поданих деклараціях.
Таким чином, навіть не зважаючи на подане боржником клопотання, Господарським судом міста Києва прийнято рішення про визнання боржника банкрутом у відповідності до положень ст.126 та ст.130 КзПБ, що відповідає вимогам Закону, а саме по собі звернення боржника із вказаним клопотанням не впливає на правильність прийнятого рішення, а усі процедури, передбачені КзПБ були дотримані станом на дату прийняття оскаржуваної постанови.
Також в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що боржником було зазначено недостовірну інформацію у деклараціях.
Стосовно доводів скаржника про те, що судом першої інстанції повністю проігноровано факт не зазначення в переліку кредиторів Боржника АТ «ОТП Банк», наявність заборгованості до якого було підтверджено самим боржником колегія зазначає наступне.
Так, згідно ч. 5 ст. 116 КзПБ декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.
З урахуванням такого, відомості про кредиторів взагалі не вносяться до декларації, а у відповідності до п.3 ч.3 ст.116 КзПБ подаються додатком до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, боржником, на виконання п.3 ч.3 ст.116 КзПБ, подано конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників).
Щодо заборгованості Боржника перед AT «ОТП Банк» суд зазначає, що Боржником відомості щодо наявної заборгованості по кредитній картці були вказані у додатку №28 до заяви про відкриття провадження про неплатоспроможність, де зокрема вказано зазначену юридичну особу, і відому заборгованість перед нею без будь-яких приховувань. Такі відомості зокрема були зазначені у межах виконавчого провадження № 52946397, у якому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЖЕНЕВА» є стягувачем, які і підтверджують зазначену заборгованість. Разом з тим, боржник додатково звернувся до AT «ОТП Банк» із проханням надати актуальні відомості про залишки коштів на рахунках.
Так, боржник отримав 19.10.2021 довідки про заборгованість на наступних рахунках в AT «ОТП Банк»:
· НОМЕР_2
· НОМЕР_3
· НОМЕР_4
· НОМЕР_4
·
НОМЕР_5
Згідно отриманих довідок, станом на 19.10.2021 року заборгованість по всім рахункам боржника відсутня (копії містяться у матеріалах справи).
Окрім того, згідно постанов державного виконавця від 06.05.2019 та 31.01.2019 у межах виконавчого провадження №52946397, у якому ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЖЕНЕВА» є стягувачем, на усі рахунки боржника накладено арешти і усі грошові кошти, які на них перебували, були заарештовані і користуватись ними боржник не може по дату складення цього клопотання (копії містяться у матеріалах справи).
Таким чином, боржником не допущено порушень і подано на розгляд суду повну інформацію про наявних кредиторів.
Щодо доводів скаржника про те, що Боржником в порушення вимог КзПБ не було повідомлено в Деклараціях відомостей про фактичний склад власної сім'ї, а зокрема щодо особи, яка спільно проживає але не перебуває в шлюбі, ОСОБА_2 , як і не зазначення доходів та розтрат такої особи колегія суддів зазначає таке.
Кредитором зазначено, що згідно акту державного виконавця вбачається, що особа, яка за зачиненими дверима, представилась матір'ю боржника, зазначила про проживання ОСОБА_1 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 разом із дитиною та батьком дитини - ОСОБА_3 .
Разом з тим, згідно доданого акту вбачається інше, що невідома особа, яка начебто представилась матір'ю боржника, чітко зазначила адресу проживання ОСОБА_1 у домоволодіннні ( АДРЕСА_1 ), однак чомусь не спромоглась зазначити повне ПІБ батька. У той самий час, поняті, боржник, стягувач чи інші особи, до проведення цієї виконавчої дії залучені не були.
Сама ж мати боржника зазначений вище акт не підписала, документи, що посвідчують особу, не пред'являла, що ставить під сумнів загалом односторонній акт державного виконавця.
Окрім того, жодного об'єктивного доказу того, що боржник дійсно проживає у зазначеному будинку постійно чи тимчасово, тим паче веде спільне господарство та має спільні права і обов'язки із ОСОБА_2 , стороною ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» надано не було і у зазначеному виконавчому провадженні також встановлено не було.
Окрім того, ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» навіть не навела проміжок часу, протягом якого, за її думкою, боржник проживала та/або проживає спільно разом із ОСОБА_2 .
Як було зазначено ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА», у межах судового провадження №372/648/21 встановлено, що від боржника ОСОБА_1 надійшла заява про визнання позову, у якій остання зазначила, що майно, з приводу зняття арешту з якого заявлено позов, не є її власністю, вона ним не користується і не проживає в зазначеному у позові об'єкті нерухомості і проти задоволення позову не заперечує.
Таким чином, з урахуванням задоволення позовної заяви, судом у межах справи №372/648/21 встановлено, що ОСОБА_1 не користується зазначеним нерухомим майном та не має жодного рухомого майна у ньому (рішення у ЄДРСР: https: //reyestr .court .gov .ua/Revie w/97614949).
Відтак, кредитор ТОВ «ФК «ЖЕНЕВА» належних та допустимих доказів на підтвердження таких обставин не надає.
Щодо доводів скаржника про те, що боржником в її заяві про неплатоспроможність та в деклараціях не вказано повного переліку своїх роботодавців.
Стосовно доводів Скаржника про те, що боржником в її заяві про неплатоспроможність та в деклараціях не вказано повного переліку своїх роботодавців колегія зазначає таке.
Скаржник вважає, що боржник мала трудові або цивільно-правові відносини і не вказала відомостей про доходи боржника на інтернет платформах YouTube, каналах OBOZ.TV, Island .tv., однак згідно поданих декларацій за 2018 - 2020 роки боржник не отримувала у 2018-2020 роках доходів на зазначених платформах та каналах.
Окремо варто звернути увагу, що ОСОБА_1 мала трудові відносини лише на телеканалі «ДОМ», власником якого є ДП «МПІУ», про що було зазначено у декларації за 2020 рік та відображено отриману заробітну плату.
Таким чином, боржник отримувала та отримує дохід виключно від суб'єктів, які вказані у деклараціях.
Щодо членства боржника у Раді з питань свободи слова та захисту журналістів при Президентові України то згідно поданого ж кредитором п.7 Положення про Раду з питань свободи слова та захисту журналістів, визначається робота у Раді на громадських засадах.
Такі доводи кредитора абсолютно некоректні, адже посади боржника у зазначених суб'єктах є неоплачувані і не носять характеру ані трудових, ані цивільно-правових відносин.
Членство боржника в одному із комітетів Американської торговельної палати є також діяльністю на громадських засадах без отримання будь-яких доходів і у боржника немає жодних трудових чи цивільно-правових оплачуваних відносин із зазначеною організацією.
Зазначені доводи кредитора підкріплені виключно посиланнями на статті у мережі інтернет, які не містять жодного слова про оплатну діяльність боржника.
Належних та допустимих доказів того, що дійсно боржник працевлаштована або дійсно має цивільно-правові відносини із суб'єктами господарювання, відмінними від тих, про які зазначено у деклараціях, кредитором не надано, а арбітражним керуючим не виявлено.
Щодо доводів скаржника про те, що боржником в Деклараціях про майновий статус було приховано доходи членів сім'ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати колегія суддів зауважує.
Скаржник вказує на те, що на підставі Договору оренди житлового приміщення №l9-2 від 18.10.2019, укладеним між ОСОБА_4 (Орендодавець, мати боржника) та ОСОБА_2 (Орендар), Орендодавець надала Орендарю в оренду будинок за адресою: Київська область, Обухівський район, Старобезрадичівська сільська рада, Садове Товариство «Медик-3» та земельні ділянки із кадастровим номером: 3223187700:04:031:0014 та 3223187700:04:03 1:0049 (об'єкт оренди), а у відповідності до умов вказаного Договору оренди житлового приміщення № 19-2 від 18.10.2019, орендна плата за користування об'єктом оренди встановлюється у розмірі 20 000 щомісячно. Орендна плата сплачується Орендарем Орендодавцю за його Письмовою вимогою на зазначені в ній реквізити протягом 5-ти календарних днів від дати отримання Вимоги. При цьому сторони узгодили термін оренди Об'єкта оренди: з дати укладення цього Договору до 18.10.2021 включно. А отже, з моменту укладення договору оренди житлового приміщення №l9-2 від 18.10.2019 ОСОБА_4 по кінець 2020 року (останній звітний рік ОСОБА_1 у справі про неплатоспроможність) отримала дохід в 2019 рік - 40 000 гри., а у 2020 році - 240 000 грн.
Разом із тим, сама лише наявність договору оренди не свідчить про отримання ОСОБА_4 , як орендодавцем, доходу від здавання в оренду власного нерухомого майна, позаяк належним та допустимим доказом, що засвідчив-би отримання доходу ОСОБА_4 в даному разі мали-б бути відповідні первинні документи про сплату грошових коштів (квитанції, платіжні доручення, банківські виписки, тощо).
Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_4 отримала на виконання Договору оренди житлового приміщення №l9-2 від 18.10.2019 будь-які грошові кошти, а відтак доводи скаржника в даній частині є безпідставними.
Скаржник вказує також на те, що не дивлячись на недостовірну інформацію, що міститься в деклараціях про майновий стан Боржника, суд першої інстанції, в порушення ч. 1 ст. 123 Кодексу не закрив провадження у справі про неплатоспроможність.
Так, ОСОБА_5 володів часткою в статутному капіталі ТОВ «КРІО КОМПАНІ ЛТД» у розмірі 1% та вартістю 40 грн. з середини 2016 року по середину 2019 року поки не відчужив її ОСОБА_6 , через що відповідні відомості були також внесені до декларації за 2018-2019 роки.
Щодо вартості частки ОСОБА_4 у ТОВ «МЕДІА ЕКСПЕРТ», яка зазначена у декларації боржника за 2019 рік, боржником зазначено частку у розмірі 3 626 грн., так як згідно офіційних джерел, ОСОБА_4 володіла часткою у зазначеному розмірі з 2016 року по середину 2019 доки ОСОБА_5 не відчужив на її користь частину своєї частки, через що боржником і був зазначений саме такий розмір частки, а вже в декларації за 2020 рік боржником зазначено про володіння ОСОБА_4 частки в статутному капіталі ТОВ «МЕДІА ЕКСПЕРТ» у розмірі 7 326 грн.
Щодо вартості частки ОСОБА_4 у ТОВ «КРІО КОМПАНІ ЛТД», яка зазначена у декларації боржника за 2020 рік, ймовірно сталась технічна помилка, так як у декларації боржника за 2018 рік еквівалент зазначено вірно.
Окрім того, варто звернути увагу, що усі зауваження щодо неточностей у поданих боржником деклараціях жодним чином не свідчать про недостовірність відомостей, адже усі суб'єкти господарювання, учасниками яких були члени сім'ї боржника зазначені, відсоткова частка у статутних капіталах товариств визначена боржником вірно, а грошовий еквівалент участі зазначених вище осіб у десятки разів менший 30 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний рік подання декларації, що не свідчить по бажання чи спробу боржника приховати свої доходи чи доходи членів сім'ї.
Щодо відсутності відомостей у деклараціях про витрати боржника на поїздки за кордон то варто однозначно зауважити, що боржник не здійснював витрат, які б перевищували 30 розмірів мінімальної заробітної плати на відповідний рік подання декларації, кредитором таких доказів не надано, а арбітражним керуючим не виявлено, тому доводи однозначно безпідставні.
Щодо не зазначення доходу ОСОБА_4 від здачі в оренду нерухомості ОСОБА_2 то варто звернути увагу, що відомості про реальне отримання доходів у матеріалах справи відсутні, а кредитором не надані. Зазначення у поданому кредитором договорі суми оренди не свідчить про реальний розрахунок між сторонами і фактичне отримання доходу від здачі в оренду нерухомості.
Метою подання боржником декларацій про майновий стан є саме встановлення дійсного розміру кредиторської заборгованості, що надає можливості об'єктивному встановленню ознак неплатоспроможності боржника та визначення подальшої судової процедури. Таким чином, інформація щодо доходів інших членів сім'ї жодним чином не може вплинути на обсяг платоспроможності боржника у даній справі.
Щодо дарування цінних речей то такі дії здійснені боржником ще задовго до прийняття Кодексу України з процедур банкрутства. Окрім того, такі дії вчинені боржником більше ніж за 3 роки, що передували даті подання заяви про неплатоспроможність.
Крім того, згідно відомостей ДРРП, ОСОБА_1 з 2012 року не володіє жодним нерухомим майном.
Щодо неподання виправленої декларації боржником та невиконання арбітражним керуючим вимог Кодексу слід зазначити наступне.
Боржником, за вимогою арбітражного керуючого Косякевича С.О., були надані вичерпні документи, що свідчать про усі наявні доходи, витрати та майно боржника. Перевірка декларацій відбувалась на підставі також поданих арбітражному керуючому документів (декларації ФО-П, річних декларацій фізособи, довідок про заробітну плату, матеріалів виконавчого провадження тощо).
Крім іншого, скаржник в апеляційній скарзі посилався на те, що він не міг затвердити запропонований план реструктуризації заборгованості ОСОБА_1 оскільки в даному плані було запропоновано списати та реструктурувати заборгованість значно меншу ніж була визнана судом.
Так, згідно запропонованого плану реструктуризації була запропонована реструктуризація заборгованості шляхом сплати заборгованості перед кредитором, протягом п'яти років з моменту затвердження плану реструктуризації, щомісяця рівними частинами в сумі 5 500 грн., тобто на загальну суму 330 000,00 грн. на 5 років. Решту заборгованості ОСОБА_1 перед кредитором в сумі 78 209 057,40 грн. з урахуванням п. 6 ч. 2 ст. 124 Кодексу, запропоновано списати.
При цьому, як було зазначено у плані реструктуризації, вказана сума була визначена боржником виходячи з частки заробітної плати, що тривалий час стягувалась державним виконавцем у розмірі 20 відсотків від розміру заробітної плати боржника згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження", тобто план реструктуризації був складений відповідно до фактичних даних і при цьому план реструктуризації у повній мірі відповідає вимогам Кодексу.
Також скаржник вказує на те, що зборами кредиторів боржника, зокрема, було прийнято рішення щодо необхідності звернення до Господарського суду м. Києва з клопотанням про припинення повноважень керуючого реструктуризацією і при цьому виходячи з аналізу змісту приписів ст. 28 Кодексу України з процедур банкрутства вбачається, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень керуючого реструктуризацією у разі звернення комітету кредиторів до господарського суду з таким клопотанням у будь-який час та, при цьому, незалежно від наявності підстав.
Так, згадувана скаржником норма ч. 4 статті 28 Кодексу України з процедур банкрутства (надалі - Кодекс) встановлює, що арбітражний керуючий може бути відсторонений господарським судом від виконання повноважень розпорядника майна, керуючого реструктуризацією, керуючого санацією, ліквідатора, керуючого реалізацією за його заявою.
Відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень здійснюється господарським судом за клопотанням учасника провадження у справі або за власною ініціативою у разі:
1. невиконання або неналежного виконання обов'язків, покладених на арбітражного керуючого;
2. зловживання правами арбітражного керуючого;
3. подання до суду неправдивих відомостей;
4. відмови арбітражному керуючому в наданні допуску до державної таємниці або скасування раніше наданого допуску;
5. припинення діяльності арбітражного керуючого;
6. наявності конфлікту інтересів.
Комітет кредиторів має право в будь-який час звернутися до господарського суду з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень незалежно від наявності підстав.
За наявності підстав для відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень або за клопотанням комітету кредиторів господарський суд протягом 14 днів постановляє ухвалу про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень.
Скаржник, у свою чергу зазначає, що таке клопотання комітету кредиторів про відсторонення арбітражного керуючого від виконання повноважень (незалежно від наявності підстав) є окремою, додатковою до наведеного переліку із 6-ти пунктів абзацу другого ч. 4 ст. 28 КзПБ підставою для відсторонення.
Поряд із тим, слід зауважити, що право комітету кредиторів прийняти рішення про відсторонення арбітражного керуючого без наявності правових підстав для усунення арбітражного керуючого не може приводити до відсторонення арбітражного керуючого, оскільки факт порушень або неможливості виконання повноважень повинен бути доведеним належними та допустимими доказами з урахуванням вимог ГПК України.
Таким чином, Кодекс наділив комітет кредиторів безумовним правом на звернення до господарського суду, який розглядає справу про банкрутство, з клопотанням про відсторонення арбітражного керуючого.
Однак, у разі подачі комітетом кредиторів клопотання про відсторонення арбітражного керуючого задоволення такого клопотання є правом, а не обов'язком суду. Таке прохання не може бути безумовною підставою для відсторонення арбітражного керуючого. Суд повинен з'ясувати мотиви цього клопотання через призму принципу незалежності арбітражного керуючого. Клопотання про відсторонення арбітражного керуючого має бути обґрунтованим та вмотивованим. У ньому, зокрема, може надаватися оцінка професійним якостям арбітражного керуючого, його компетентності, доброчесності при виконанні повноважень арбітражного керуючого та інше. Порушення вказаного принципу може призвести до процесуальних зловживань з боку комітету кредиторів з метою зміни кожного арбітражного керуючого, якого призначатиме суд відповідно до процедури, встановленої КзПБ, що, у свою чергу, негативно позначиться на ефективності здійснення процедури банкрутства в цілому.
Відтак, зазначені вище доводи скаржника про наявність у нього (як у голови комітету кредиторів) права на заявлення відповідного клопотання про відсторонення арбітражного керуючого без наявності підстав, яке має безумовно бути задоволено судом, є безпідставними.
Більш того така позиція суперечить логіці процедури банкрутства та вказана обставина (залишення судом без розгляду клопотання скаржника про відсторонення арбітражного керуючого) аж-ніяк не може бути трактоване як порушення норм процесуального, чи матеріального права, позаяк суд в будь-якому разі має дослідити наявність підстав для усунення арбітражного керуючого.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суду апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення першої інстанції - без змін як такого, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні апеляційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, на скаржника покладаються витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
У зв'язку з введенням указами Президента України воєнного стану на всій території України; можливістю незнаходження осіб за вказаними в апеляційних скаргах адресами, зокрема, у зв'язку з евакуацією; тимчасовою нероботою АТ "Укрпошта", зокрема, на тимчасово окупованих та звільнених від агресора територіях; та інше, з метою належного повідомлення сторін в цій особливій для країни ситуації, відповідно до приписів п.п. 6, 7 ст. 6 та ст. 169 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе повідомляти осіб про розгляд справи не через АТ "Укрпошта", а іншими засобами, які доступні в період воєнного стану (надсилання повідомлення на електрону пошту сторін, електронний кабінет, повідомлення на офіційному сайті ПАГС); докази повідомлення долучати до матеріалів справи.
Керуючись ст.ст. 2, 9 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 253-255, 269, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства обмеженої відповідальності «ФК «Женева» на постанову Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/10590/21 залишити без задоволення.
2. Постанову Господарського суду міста Києва від 12.01.2022 у справі № 910/10590/21 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Справу №910/10590/21 повернути до Господарського суду міста Києва.
5. Дану постанову направити на відомі суду електронні адреси сторін, що наявні в матеріалах справи.
Відповідно до частин 6 та 7 статті 6 ГПК України:
"Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб'єкти господарювання державного та комунального секторів економіки та особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в добровільному порядку.
Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою."
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачено ст. 287 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.
Повний текст складено 08.11.2022.
Головуючий суддя Б.М. Поляков
Судді Л.Л. Гарник
Б.В. Отрюх