Справа № 127/21736/21
Провадження № 2/127/3700/21
26 вересня 2022 рокум. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Іщук Т. П.,
за участі секретаря судового засідання Коваленко Д. І.,
представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ОСОБА_3 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_4 про витребування з чужого незаконного володіння транспортного засобу марки «ЗИЛ 131А», д.н.з. НОМЕР_1 , з ключами та в технічно-справному стані, на підставі положень ст. 316, 317,319, 321, 387, 391 ЦК України. Свій позов мотивував тим, що він є власником автомобіля марки «ЗИЛ 131А», д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 . Даний автомобіль він передав ОСОБА_6 в користування, однак, останній передав його відповідачу ОСОБА_4 . На прохання позивача повернути вказаний транспортний засіб йому як власнику, відповідач не реагує, автомобіль не повертає та погрожує його пошкодити. Відповідач звертався до Літинського відділення поліції Калинівського відділу поліції ГУНП у Вінницькій області із заявою про те, що відповідач не повертає йому в добровільному порядку належний йому на праві власності вищевказаний транспортний засіб. Однак листом за вих. № 4930 від 06 серпня 2019 року йому повідомлено про те, що в ході розгляду його звернення не встановлено ознак будь-якого кримінального правопорушення та запропоновано звернутись до суду в порядку цивільного судочинства. За наведених обставин просить витребувати у відповідача належний йому на праві власності вищевказаний транспортний засіб в належному технічно-справному стані та ключі до замка запалення.
Відповідач своїм правом на відзив не скористався.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 вересня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду та відкрите загальне позовне провадження.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2021 року забезпечено позов та встановлено заборону ОСОБА_4 та/або будь-яким особам вчиняти певні дії, а саме: розбирати на частини та/або розукомплектувати, переміщати, передавати, керувати автомобілем марки ЗИЛ 131А, д.н.з НОМЕР_3 , який знаходиться за адресою: Вінницька область, смт Літин, вул. Б. Хмельницького, 97-А.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2021 року (без винесення окремого процесуального документа із занесенням до протоколу судового засідання) задоволено клопотання позивача про залучення ОСОБА_5 до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та виклик свідків.
Третя особа, своїм правом, передбаченим положеннями ст. 181 ЦПК України, на подання письмових пояснень не скористалась.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача - адвокат Верещак В. М. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, вказуючи, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними.
Представник відповідача - адвокат Сільченко О. В., який долучився до участі в справі після допиту свідків, в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позову, вказуючи на безпідставність позовних вимог до відповідача.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся в порядку, визначеному чинним законодавством.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_7 , показав, що він проживає в АДРЕСА_1 . З позивачем вони знайомі, так як син останнього є чоловіком його рідної сестри. Що стосується ОСОБА_5 , йому відомо лише те, що останній проживає в с. Садове Літинського району Вінницької області, займався перевозом деревини. З приводу спірного автомобіля повідомив, що із розповіді свояка (Коровецького Леоніда) йому відомо, що цей транспортний засіб на територію с/техніки перегнав ОСОБА_8 . Вказана територія знаходиться по центральній вулиці, огороджена парканом, на ній розміщенні склади. Вона є закритою, сторонні особи доступу до неї не мають, об'єкт охороняється, на території бігають собаки. На думку свідка ця територія належить ОСОБА_4 , оскільки він користується нею приблизно 5-10 років. Свідок бачив там спірний транспортний засіб та може його ідентифікувати серед інших автомобілів.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_9 , показав, що він є сином позивача, з відповідачем раніше перебував у виробничих відносинах. Свідок раніше працював лісничим у Літинському лісництві. Спірний транспортний засіб йому передав його батько, він мав намір цей автомобіль здати в оренду, а тому шукав водія. За порадами обрав ОСОБА_5 . Договір оренди вони не укладали, відносини були побудовані на довірі. Умовою передачі автомобіля було те, що ОСОБА_5 оформиться як фізична особа-підприємець та укладе договір із ДП «Хмільницьке лісове господарство», а частину заробітку буде віддавати свідку. ОСОБА_5 на цьому транспортному засобі перевозив деревину відповідачеві. Із розповіді ОСОБА_5 свідкові стало відомо про те, що ОСОБА_4 розпитував останнього про цей автомобіль, а пізніше ОСОБА_5 перегнав його на територія відповідача. Коли свідок вирішив забрати автомобіль, ОСОБА_5 йому повідомив цю обставину. Свідок звернувся до відповідача та просив останнього повернути транспортний засіб, однак відповідач автомобіль так і не повернув, обґрунтовуючи свої дії різними обставинами. Батько свідка, тобто позивач у справі, звертався із відповідною заявою до правоохоронних органів, але вказані дії були без результатними. Спірний транспортний засіб на даний час знаходиться на території, яка належить відповідачу. Вказана територія є закритим об'єктом, зайти на територію не можливо, однак автомобіль можна побачити з вулиці. Він особисто бачив на цій території автомобіль то в одному, то в іншому місці. Крім того, повідомив, що одного разу приблизно в 2019 році, коли він повертався із м. Вінниці на власному автомобілі, його побачив відповідач та почав здоганяти на своєму автомобілі. Розмова між ними відбулась на АЗС. Відповідач вів себе зухвало, штовхав його. На думку ОСОБА_9 , відповідач себе так поводив через подану заяву до правоохоронних органів. Щодо заборгованості зі сплати податків, про яку вказував в своїх поясненнях поліції ОСОБА_5 , повідомив, що між ним та ОСОБА_5 була домовленість про те, що останній сам буде сплачувати податки, однак вони не були сплачені та виникла заборгованість. ОСОБА_5 телефонував йому та просив його сплатити вказану заборгованість, але свідок відмовився їх сплачувати.
Допитаний повторно свідок ОСОБА_9 дав аналогічні показання. Повторний допит свідка ОСОБА_10 з об'єктивних причин суд не зміг забезпечити.
Вислухавши представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до такого висновку.
Судом установлено, що ОСОБА_3 є власником транспортного засобу марки «ЗИЛ 131 А», реєстраційний номер НОМЕР_3 , тип - загально-вантажний бортовий, номер шасі НОМЕР_4 , загальною масою 11925, категорії «С», зеленого кольору, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 (а.с.5).
Вищевказаний транспортний засіб ОСОБА_3 передав в користування своєму сину ОСОБА_9 , який надалі передав цей автомобіль ОСОБА_5 для здійснення підприємницької діяльності, що підтверджується матеріалами, зібраними Відділом поліції №3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області за зверненням ОСОБА_3 та не оспорюється позивачем.
На наданих представником позивача фото, датованих 8 листопада 2021 року, відображено розміщення автомобіля, реєстраційний номер НОМЕР_3 , на виробничій території, яка, за твердження позивача, знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4 (а.с.58-59).
Позивач ОСОБА_3 неодноразово звертався до Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області, Відділу поліції № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області із заявами про вчинення кримінального правопорушення по факту незаконного заволодіння його транспортним засобом марки «ЗИЛ 131 А», реєстраційний номер НОМЕР_3 . Дані заяви (звернення) реєструвались в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчиненні кримінальні правопорушення та інші події Літинського ВП та були розглянуті в порядку, визначеному Законом України «Про звернення громадян» (листи Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області від 06 серпня 2019 року № 4930, від 11 вересня 2018 року № 6536, від 13 вересня 2018 року № 6592/220/01-2018 та № 6593/220/01-2018, від 24 жовтня 2019 року № 6673/220/01-2019, від 29 жовтня 2018 року № 7741, лист ВП № 3 Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області від 16 серпня 2021 року №7602/202-2021, рапорт оперуповноваженого СКП Літинського ВП КВП ГУНП у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Дмитренка, інформація про реєстрацію повідомлення ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке 17 серпня 2018 року надійшли поштою з УСБ у Вінницькій області (ЄО № 2910), інформація Літинського ВП КВП ГУНП у Вінницькій області про реєстрацію повідомлення ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке 21 серпня 2018 року надійшло з Калинівської місцевої прокуратури ( ЄО № 2968), інформація Літинського ВП КВП ГУНП у Вінницькій області про реєстрацію повідомлення ОСОБА_3 про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України, яке 23 жовтня 2019 року надійшло поштою (ЄО № 3469), протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16 серпня 2018 року, заява ОСОБА_3 до Літинського ВП КВП ГУНП у Вінницькій області від 23 жовтня 2019 року, інформація Літинського ВП КВП ГУНП у Вінницькій області про реєстрацію повідомлення ОСОБА_3 (ЄО №3480 від 28 вересня 2018 року по фату самоправного перегону ОСОБА_5 спірного автомобіля до смт Літин), протокол про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 28 вересня 2018 року а.с.6,35-37,40, 44, 47-49, 51, 52, 55).
Як слідує з довідки від 11 вересня 2018 року, складеної оперуповноваженим СКП Літинського ВП Калинівському ВП ГУНП у Вінницькій області Дмитренком М. за результатами перевірки заяви ОСОБА_3 , в ході виїзду слідчо-оперативної групи було встановлено, що транспортний засіб марки «ЗИЛ 131 А», реєстраційний номер НОМЕР_3 , знаходиться за адресою: смт.Літин, вул.Хмельницького, 97, на території ФОП « ОСОБА_11 », куди попередньо його пригнав та поставив на зберігання ОСОБА_5 зі згоди ОСОБА_4 , але про дану дію не повідомив ОСОБА_9 , який надав цей автомобіль ОСОБА_5 на підставі усної домовленості. ОСОБА_5 був зареєстрований як ФОП та надав послуги з транспортного перевезення цим автомобілем та мав договір із ДП «Хмільницьке лісове господарство». Спірний автомобіль належить ОСОБА_3 , який попередньо на підставі усної домовленості надав у користування своєму синові ОСОБА_9 , який на той час працював лісничим Літинського лісництва та використовував цей транспортний засіб для перевезення деревини. В 2016 році вказаний автомобіль був переданий у користування ФОП ОСОБА_5 , однак через деякий час ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_5 про необхідність припинити діяльність, так як останній надалі не буде здійснювати перевезення деревини. Вказаний транспортний засіб ОСОБА_9 залишив ОСОБА_5 , який використовував його у власних цілях та зберігав його у себе в дома. Через певний проміжок часу ОСОБА_5 , попередньо не повідомивши ОСОБА_9 , перегнав автомобіль на територію ФОП « ОСОБА_11 » для зберігання, обґрунтовуючи відсутністю місця на території його домогосподарства (а.с.39).
Як слідує з довідки ДОП Літинського ВП Калинівського ВП ГУНП у Вінницькій області Бельдія А. І. від 29 жовтня 2018 року, за результатами розгляду повідомлення ОСОБА_12 по факту самоуправних дій ОСОБА_5 , було опитано ОСОБА_3 , який повідомив, що має у власності спірний транспортний засіб, який надав своєму синові, а останній передав відповідно до договору оренди ОСОБА_5 для здійснення перевезення лісоматеріалів «ДП Хмільник лісгосп». Однак надалі відмовився його повертати та самоуправно перегнав його в смт Літин на територію приватного підприємства. Також було допитано ОСОБА_9 , який повідомив, що дійсно його знайомий ОСОБА_5 зареєструвався приватним підприємцем і надавав транспортні послуги на вантажному автомобілі, який належить його батькові, із перевезення лісоматеріалів «ДП Хмільник лісгосп» та зобов'язувався сплачувати всі податки від отриманого прибутку. У січні 2018 року ОСОБА_9 повідомив ОСОБА_5 про необхідність закриття діяльності як приватного підприємця, так як роботи в ДП» Хмільник лісгосп» не буде. Допитаний ОСОБА_5 повідомив, що його знайомий ОСОБА_3 запропонував йому роботу на спірному вантажному автомобілі - перевезення лісоматеріалів в ДП «Хмільник лісгосп» для цього йому необхідного було зареєструватись приватним підприємцем, що він і зробив, а податок від отриманого доходу по усній домовленості мав сплачувати ОСОБА_9 . Однак, при закритті ФОП, йому стало відомо про наявність заборгованості по сплаті податку. З цього приводу ОСОБА_5 телефонував ОСОБА_9 , однак останній не брав слухавки. ОСОБА_5 сплатив заборгованість перед ДФС, а надалі частину коштів, яку він сплатив йому повернув ОСОБА_9 . Виконавши умови домовленості, які були між ними, ОСОБА_5 перегнав даний автомобіль на територію приватного підприємства, де він стоїть та використовується ( а.с.50).
З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 09 листопада 2021 року № 283804688 щодо об'єкта нерухомого майна слідує, що виробничі будівлі літ. «А», загальною площею 2040,0 кв.м., трансформаторна підстанція літ. «Б», загальною площею 31,5 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , належить на праві власності ОСОБА_13 (а.с.56-57).
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Відповідно до положень цієї статті витребування своєї речі неволодіючим власником від незаконно володіючого не власника є віндикацією.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник. Відповідачем за віндикаційним позовом виступає незаконний володілець майна, який може і не знати про неправомірність і незаконність свого володіння та утримання такого майна. Незаконним володільцем визнається така особа, яка здійснює володіння майном без належних правових підстав.
Власник має право витребувати своє майно від особи, в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним. Позов про витребування майна, пред'явлений до особи, у незаконному володінні якої це майно знаходилось, але на момент розгляду справи в суді у неї відсутнє, не може бути задоволений.
Предметом доказування у такій справі є обставини, що мають засвідчити правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, а саме: підтверджують його право власності або інше речове право титульного володільця на витребуване майно; вибуття майна з володіння позивача; наявність майна в натурі у володінні відповідача; відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном. Правові позиції щодо особливостей віндикації та обсягів доведення у справах за позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння неодноразово викладалися Верховним Судом, зокрема у постановах від 15.05.2018 року у справі № 923/630/17, від 29.01.2019 року у справі № 911/3312/17, від 02.04.2019 року у справі № 911/737/18, від 19.06.2019 року у справі № 914/1671/17, від 27.08.2019 року у справі № 925/366/18, від 12.09.2019 року у справі № 21/93б.
Підставою віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна із чужого незаконного володіння, зокрема факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, знаходження його в натурі у відповідача, які і становлять предмет доказування.
Сторонами у віндикаційному позові виступають власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але й фактично вже нею не володіє та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і не добросовісний).
Отже, звертаючись з таким позовом, позивач має надати докази на підтвердження права власності на спірне майно, має довести індивідуальні ознаки майна, що витребовується, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, а також відсутність в останнього правових підстав для володіння цим майном.
Тобто умовами задоволення такого позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння.
За даним позовом позивач просить витребувати з чужого незаконного володіння відповідача рухоме майно, а саме автомобіль «ЗИЛ 131А», д.н.з. НОМЕР_1 .
Отже для задоволення позовних вимог позивач має довести, серед іншого, факт наявності майна у незаконному володінні саме відповідача по справі.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив як відповідача ОСОБА_4 , стверджуючи, що саме в його незаконному володінні перебуває належний позивачу транспортний засіб.
Однак у матеріалах справи відсутні будь-які відомості та докази щодо наявності спірного автомобіля в натурі у незаконному володінні саме відповідача - ОСОБА_4 , як станом на момент звернення з позовом, так і на момент розгляду справи, яке відношення має відповідач ОСОБА_4 до місця, де знаходиться спірний автомобіль
При цьому, стверджуючи про здійснення відповідачем діяльності по АДРЕСА_2 , позивач належних та допустимих доказів щодо цього не надав. Посилання ж на інформацію з Державного реєстру речових прав на рухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 09 листопада 2021 року №283804688 (а.с.56) є необґрунтованим, зважаючи, що за даною інформацією з Державного реєстру нерухоме майна за адресою: АДРЕСА_3 належить на праві власності ОСОБА_13 , а не відповідачу. Наразі матеріали справи взагалі не містять жодних доказів щодо того чи відповідач здійснює якусь підприємницьку діяльність, тим паче на цій території.
Слід звернути увагу, що за інформацією, яка міститься в довідках правоохоронного органу, автомобіль знаходиться на території ФОП « ОСОБА_11 » по АДРЕСА_2 , однак відомостей про те, що ОСОБА_4 має відношення до ФОП « ОСОБА_11 » матеріали справи також не містять та судом не встановлено, як і не встановлено, що відповідач мав право давати дозвіл на поміщення автомобіля за встановленою поліцією адресою, яка наразі має відмінність в порядковому номері від адреси вказаної в реєстрі ( 97 та 97а).
Щодо показань свідків, то вони не можуть бути належними та допустимими доказами в справі щодо належності території та здійснення на ній діяльності відповідачем та протирічать інформації з Державного реєстру. До того ж слід звернути увагу, що свідок ОСОБА_9 є сином позивача та заінтересованою особою з позитивного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, доводи позивача, що транспортний засіб знаходиться саме у відповідача не доведений суду.
Відповідно до ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зважаючи, що позивачем не доведено, що автомобіль перебуває в незаконному володінні відповідача, у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що в задоволенні позову відмовлено, а позивачу було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по справі, з ОСОБА_3 необхідно стягнути 2500,00 гривень судового збору на користь держави
На підставі викладеного, керуючись ст. 317, 318, 321, 387 ЦК України, ст. 12, 76, 77, 79, 81-82, 89, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України,
У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_5 , про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 2500,00 грн судового збору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 ,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 ,
ОСОБА_8 , місце проживання: АДРЕСА_6 .
Повний текст рішення складений 04.10.2022.
Суддя: