Постанова від 01.11.2022 по справі 911/4610/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" листопада 2022 р. Справа№ 911/4610/15 (911/379/22)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Гарник Л.Л.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Макухи О.А.,

представника позивача МакаренкаС.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

на рішення Господарського суду Київської області

від 04.08.2022 (повний текст складено 15.08.2022, суддя Янюк О.С.)

у справі № 911/4610/15(911/379/22)

за позовом Державного підприємства "Регіональні електричні мережі"

до Державного підприємства "Львіввугілля"

про стягнення грошових коштів,

в межах справи № 911/4610/15

за заявою боржника Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (код 32402870)

про банкрутство,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Державне підприємство "Регіональні електричні мережі" (далі - позивач) звернулось в Господарський суд Київської області в межах справи № 911/4610/15 з позовом до Державного підприємства "Львіввугілля" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 81969178,59 грн, з яких: 62544640,93 грн основна заборгованість за активну електроенергію, 6028350,33 грн 3% річних, 13396187,33 грн інфляційних витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем як споживачем умов договору про постачання електричної енергії №19-ЕП від 01.04.2013 в частині оплати електричної енергії за період з жовтня по грудень 2018 року.

Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2022 у справі № 911/4610/15(911/379/22) позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Львіввугілля" на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" заборгованість за активну електроенергію у розмірі 62544640,93 грн, інфляційні втрати у розмірі 13396187,33 грн, судовий збір у розмірі 804487,97 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог обґрунтоване наявністю заборгованості у розмірі 62544640,93 грн, що підтверджена актами приймання-передавання товарної продукції, а саме: від 31.10.2018 на суму 21 166 966,10 грн (за жовтень 2018 року); від 30.11.2018 на суму 21 410 613,85 грн (за листопад 2018 року); від 31.12.2018 на суму 19 967 060,98 грн (за грудень 2018 року) та не сплачена відповідачем.

Відповідач свої договірні зобов'язання з оплати не виконав, то ДП "Львіввугілля" вважається таким, що прострочив з: 01.11.2018 (за актом від 31.10.2018); 01.12.2018 (за актом від 30.11.2018); з 01.01.2019 (за актом від 31.12.2018), у зв'язку з чим підлягає до стягнення інфляційні нарахування у розмірі 13396187,33 грн відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України за період з 01.11.2018 по 01.02.2022.

В частині відмови у задоволенні позову щодо стягнення 3% річних у розмірі 6028350,33 грн за період прострочення з 11.10.2018 по 01.02.2022 рішення суду першої інстанції обґрунтоване тим, що за розрахунком вказаних нарахувань сума заборгованості виникла у період з жовтня по грудень 2015 року, яка не доведена позивачем за вказаний період.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2022 в частині відмови у стягненні 3% річних у розмірі 6028350,33 грн, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути судові витрати за подання апеляційної скарги з відповідача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не з'ясував обставини, що мають значення для справи, щодо прострочення боржника у період, за який були нараховані відсотки річних відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, пославшись лише на розрахунок вказаних нарахувань, у якому було помилково зазначено дату виникнення боргу. При цьому, суд першої інстанції не дослідив та не врахував, що позовні вимоги про стягнення трьох відсотків річних були розраховані та заявлені до стягнення за періоди, що відповідають актам приймання-передавання товарної продукції за жовтень, листопад та грудень 2018 року.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 911/4610/15(911/379/22), з суду першої інстанції витребувані матеріали справи.

15.09.2022 до суду надійшли матеріали справи № 911/4610/15(911/379/22), у зв'язку з чим, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2022 розгляд справи було призначено на 01.11.2022.

Відповідач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу та на участь представника в судовому засідання, про час та місце засідання суду був повідомлений належним чином шляхом направлення копії процесуальних документів суду на офіційну електронну адресу, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа від 20.09.2022.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2013 між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір про постачання електричної енергії №19-ЕП (далі - Договір), відповідно до умов розділу І якого постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі та розрахунки згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пп. 2.2.3 п. 2.2 Договору, зокрема, споживач зобов'язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку №9 "Порядок розрахунків".

Згідно п. 4 додатку №9 до Договору "Порядок розрахунків" (далі - Додаток №9) споживач здійснює оплату електричної енергії в розрахунковому періоді (місяці) плановими платежами у наступному порядку:

- перший плановий платіж до 10 числа розрахункового місяця у розмірі 40% від вартості заявленого обсягу споживання;

- другий плановий платіж до 15 числа розрахункового місяця у розмірі 30% від вартості заявленого обсягу споживання;

- третій плановий платіж до 25 числа розрахункового місяця у розмірі 30% від вартості заявленого обсягу споживання.

Споживач сплачує планові платежі самостійно шляхом подання до установ банків платіжних доручено. Останній плановий платіж здійснюється не пізніше 3-ох банківських днів до кінця розрахункового періоду (місяця).

За змістом п. 5 Додатку №9 споживач здійснює платежі на підставі наданих постачальником рахунків, у триденний термін з дня їх отримання, відповідно до банківських реквізитів, вказаних постачальником у рахунках.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2014. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місця до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п. 9.4 Договору).

На виконання умов договору, між постачальником та споживачем підписано без зауважень та скріплено печатками акти приймання-передавання товарної продукції, а саме:

від 31.10.2018 на суму 21166966,10 грн (за жовтень 2018 року);

від 30.11.2018 на суму 21410613,85 грн (за листопад 2018 року);

від 31.12.2018 на суму 19967060,98 грн (за грудень 2018 року).

В подальшому договір про постачання електричної енергії №19-ЕП від 01.04.2013 був розірваний за рішенням Господарського суду Львівської області від 11.12.2018 у справі №914/1772/18 (залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 18.12.2019).

Позивач взяті на себе зобов'язання за договором виконав, поставивши відповідачу електричну енергію у жовтні, листопаді та грудні 2018 року на загальну суму 62544640,93 грн, що підтверджується Актами приймання-передавання товарної продукції за жовтень, листопад та грудень 2018 року.

В свою чергу, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором не виконав, спожиту електричну енергію не оплатив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 62544640,93 грн. яка заявлена до стягнення позивачем.

Оскільки, відповідач допустив прострочення з оплати електричної енергії, позивач, окрім інфляційних втрат в сумі 13396187,33 грн, нарахував та заявив до стягнення, 3% річних у загальній сумі 6028350,33 грн за період прострочення з 11.10.2018 по 01.02.2022. Розрахунок позовних вимог в цій частині наведений у додатку до позовної заяви у формі таблиці (т. 1, а.с. 29).

Відмовляючи в позові в частині стягнення 3% річних, суд першої інстанції виходив з того, що за розрахунком відсотки річних нараховані на суму боргу, що існував у жовтні-грудні 2015 року. При цьому, позивач не подав докази існування заборгованості у вказаний період.

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (статті 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (стаття 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (стаття 525 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Як було встановлено вище, відповідач не оплатив поставлену електричну енергію у визначені додатком №9 до Договору строки, чим допустив прострочення грошового зобов'язання.

Таким чином, оскільки відповідач допустив прострочення виконання грошового зобов'язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних за період з 11.1.2018 по 01.02.2022.

При цьому, як вбачається з доданого до позовної заяви розрахунку, відсотки річних нараховані у відповідності до п. 4 додатку №9 до Договору за період прострочення:

з 11.10.2018 по 01.02.2022 на суму боргу 8466786,44 грн, що відповідає 40% заборгованості за актом від 31.10.2018;

з 16.10.2018 по 01.02.2022 на суму боргу 6350089,83 грн, що відповідає 30% заборгованості за актом від 31.10.2018;

з 26.10.2018 по 01.02.2022 на суму боргу 6350089,83 грн, що відповідає 30% заборгованості за актом від 31.10.2018;

з 12.11.2018 по 01.02.2022 на суму боргу 8564245,54 грн, що відповідає 40% заборгованості за актом від 30.11.2018;

з 16.11.2018 по 01.02.2022 на суму боргу 6423184,16 грн, що відповідає 30% заборгованості за актом від 30.11.2018;

з 26.11.2018 по 01.02.2022 на суму боргу 6423184,16 грн, що відповідає 30% заборгованості за актом від 30.11.2018;

з 11.12.2018 по 01.02.2022 на суму боргу 7986824,39 грн, що відповідає 40% заборгованості за актом від 31.12.2018;

з 17.12.2018 по 01.02.2022 на суму боргу 5990118,29 грн, що відповідає 30% заборгованості за актом від 31.12.2018;

з 26.12.2018 по 01.02.2022 на суму боргу 5990118,29 грн, що відповідає 30% заборгованості за актом від 31.12.2018;

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню повністю у заявленій сумі 6028350,33 грн, оскільки є меншими, ніж за розрахунком суду. Втім, суд не може виходити за межі позовних вимог за власною ініціативою.

Суд першої інстанції не перевірив доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги про стягнення відсотків річних, нарахованих на суму боргу, яка є предметом позову у даній справі та достеменно підтверджується матеріалами справи, не з'ясував періоди нарахованих відсотків, які заявлені до стягнення разом основним боргом.

Отже, належить визнати помилковим висновок суду першої інстанції, що позивачем заявлені до стягнення нараховані відсотки річних на суму боргу, що існувала у період жовтень-грудень 2015 року, оскільки такий суперечить дійсним обставинам справи та поданим позивачем доказам.

На переконання колегії суддів, допущена позивачем у розрахунку описка у стовпці "Місяць, рік" не свідчить про явну необґрунтованість позовних вимог в цій частині, а відтак і підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи.

Колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2022 у даній справі в частині відмови в позові, прийнято при нез'ясуванні обставин, що мають значення для справи, та визнається підставою для його скасування у відповідності із п. 1 ч. 1 ст. 277 ГПК України у зазначеній частині із ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог, у зв'язку з чим належить також задовольнити апеляційну скаргу.

Згідно із частинами 1, 4, 8, 14 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки апеляційна скарга та позов підлягають до задоволення, то судовий збір належить покласти на відповідача стягнувши на користь позивача судовий збір за подання позову в сумі 63862,03 грн та судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 135637,88 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2022 у справі № 911/4610/15(911/379/22) скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення трьох відсотків річних в сумі 6028350,33 грн.

3. Прийняти в цій частині нове рішення.

4. Позовні вимоги задовольнити.

5. Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" (80001, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, буд. 26, ідентифікаційний код 32323256) на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) три відсотки річних в сумі 6028350 (шість мільйонів двадцять вісім тисяч триста п'ятдесят) грн 33 коп. та 63862 (шістдесят три тисячі вісімсот шістдесят дві) грн 03 коп. судового збору.

6. В решті рішення Господарського суду Київської області від 04.08.2022 у справі № 911/4610/15(911/379/22) залишити без змін.

7. Стягнути з Державного підприємства "Львіввугілля" (80001, Львівська обл., Червоноградський р-н, м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, буд. 26, ідентифікаційний код 32323256) на користь Державного підприємства "Регіональні електричні мережі" (04080, м. Київ, Подільський р-н, вул. Кирилівська, буд. 85, ідентифікаційний код 32402870) 135637 (сто тридцять п'ять тисяч шістсот тридцять сім) грн 88 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 07.11.2022.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді Л.Л. Гарник

В.О. Пантелієнко