вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" листопада 2022 р. Справа№ 927/1282/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Владимиренко С.В.
Гаврилюка О.М.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР»
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2022
у справі № 927/1282/21 (суддя: Ноувен М.П.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвіт+»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР»
про стягнення 95 411, 36 грн
без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» звернулось до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» про стягнення 95411,36 грн відповідно до договору купівлі-продажу товару № 10-05-20 від 15.05.20 з яких: 73 393,36 грн сума основної заборгованості та 22 018 грн штраф в розмірі 30% від вартості неоплаченого товару.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 10-05-20 від 15.05.2020 року. Позивач вказував, що товар за договором купівлі-продажу було фактично отримано відповідачем, що підтверджується видатковими накладними, однак, відповідач зобов'язання по оплаті товару не виконав.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2022 в справі №927/1282/21 позов - задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» борг у сумі 73 393,36 грн, штраф у сумі 22 018,00 грн та 2270,00 грн судового збору.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд зазначив, що як встановлено матеріалами справи позивачем поставлено, а відповідачем прийнято відповідно до Договору Товар на загальну суму 73 393,36 грн., що підтврджується видатковими накладними. Станом на день винесення рішення судом відповідач заборгованість в сумі 73 393,36 грн. не погасив. Враховуючи те, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості товару у строк, визначений договором, не здійснив, виникла прострочка виконання зобов'язання. Також, здійснивши перерахунок суми штрафу 22 018 грн. суд встановив, що дана сума нарахована позивачем правомірно у відповідності до умов договору та вимог законодавства і підлягає задоволенню.
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2022 в справі №927/1282/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Цвіт+» відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, які визначають порядок виникнення зобов'язань та відповідальності за їх невиконання. Скаржник зауважує, що згідно платіжного доручення № 487 від 24.01.2022 ТОВ «ЦЕНЗУР» здійснило оплату за придбану продукцію в повному обсязі. Таким чином, станом на дату винесення рішення у справі борг був вже відсутній, натомість винесене рішення у справі дозволить позивачу повторно стягнути вже сплачену раніше заборгованість. Щодо стягнення штрафних санкцій, апелянт зазначає, що відповідно до наданих позивачем видаткових накладних строк оплати за поставлений товар складає три дні, таким чином, про порушенн своїх прав позивачу стало відомо ще у травні та червні 2020 року відповідно. Із позовною заявою позивач звернувся наприкінці 2021 року, тобто, із пропуском строків спеціальної позовної давності в один рік, тому апелянтом до апеляційної скарги було долучено заяву про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2022, апеляційна скарга у справі №927/1282/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В, Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 справу № 927/1282/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2022 в справі № 927/1282/21; справу № 927/1282/21 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи; витребувано з Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/1282/21; зобов'язано учасників справи направити на адресу суду лист-повідомлення, в якому зазначити про обізнаність про розгляд апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.
Про перегляд справи в апеляційному порядку сторони повідомлялись шляхом надіслання копії ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі засобами електронного зв'язку, а також відомості щодо розгляду справи судом апеляційної інстанції було оголошено на офіційному веб-сайті Судова влада України.
У межах встановленого судом строку позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 15.05.2020 між сторонами укладено договір поставки товару №10-05-20 (далі за текстом Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором передати у власність Покупця мікродобрива «Силач», «Новатор» та регулятор росту рослин «Лідер Пульс» (надалі за текстом «Товар»), а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору Сторони домовились про те, що найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість Товару та термін його оплати, термін поставки Покупцю та базис поставки Товару, а також інші умови, будуть встановлені за згодою Сторін в Додатках (Специфікаціях), які є невід'ємною частиною даного Договору.
Поставка Товару здійснюється партіями. Партія Товару вважається кількість Товару, що вказана в конкретній Специфікації (п. 1.3. Договору).
Пунктами 3.1. та п. 3.2. Договору зазначено, що ціна Товару та його загальна вартість погоджується Сторонами та вказується в відповідних Специфікаціях. Після підписання Сторонами відповідних Специфікацій, ціна на Товар вважається погодженою та змінюватись не може, окрім випадків коли Сторони підписали відповідну додаткову угоду про зміну ціни на Товар. Валютою платежу за цим Договором є українська гривня.
Розділом 4 Договору зазначаються умови оплати за Товар.
Так, відповідно до п. 4.2. Договору, оплата кожної партії Товару проводиться за цінами, вказаними у відповідних Додатках до цього Договору.
Пунктами 4.3 та 4.4 Договору визначено, що умови та термін оплати за кожну партію Товару встановлюється Сторонами в відповідних Додатках, платіжні реквізити Постачальника в кінці тексту Договору.
Умови оплати за Товар визначаються в Специфікаціях на поставку даного Товару.
У випадку порушення Покупцем строків оплати Товару згідно п. 4.1. цього Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожен день прострочення оплати. За затримку оплати Товару більше ніж на 7 (сім) календарних днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу. (п. 7.3. Договору).
Згідно з п. 10.1. Договору даний договір набирає сили з моменту підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов'язань по Договору - до повного їх виконання.
Відповідно до Специфікації № 1 від 15.05.2020 до договору поставки № 10-05-20 від 15.05.2020, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити наступну партію Товару:
- Ритм, КЕ, гербіцид (5л) кількістю 100 л. на суму 20 486,00 грн, з ПДВ 24 583,20 грн.
Оплата Товару, визначеного даною Специфікацією, здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку або поставки товару.
Відповідно до Специфікації № 2 від 20.05.2020 до договору поставки № 10-05-20 від 15.05.2020, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити наступну партію Товару:
-Новатор листок, кількістю 50 літрів на загальну суму 5 200,20 грн.
-Регулятор росту рослин «Лідер Пульс», кількістю 2 літри на загальну суму 3 000,00 грн.
Загальна вартість Товару, згідно зі Специфікацією, з урахуванням ПДВ становить 8 200,20 грн., в т.ч. ПДВ 1 336,70 грн:
Оплата Товару, визначеного даною Специфікацією здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку або поставки товару.
Відповідно до Специфікації № 3 від 09.06.2020 до договору поставки № 10-05-20 від 15.05.2020, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити наступну партію Товару:
-Прилипач «ПАР Тренд-90» кількістю 40 літрів на загальну суму 7 479,84 грн.
-Експрес Голд 75% в.г. (0,35 кг), кількістю 4,9 кг на загальну суму 30 130,12 грн.
Загальна вартість Товару, згідно зі Специфікацією, з урахуванням ПДВ становить 37 609,96 грн., в т.ч. ПДВ 6 268,33 грн:
Оплата Товару, визначеного даною Специфікацією здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку або поставки товару.
Відповідно до Специфікації № 3 від 10.06.2020 до договору поставки № 10-05-20 від 15.05.2020, Продавець зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити наступну партію Товару:
-Регулятор росту рослин «Лідер Пульс», кількістю 2 літри на загальну суму 3 000,00 грн.
Загальна вартість Товару, згідно зі Специфікацією, з урахуванням ПДВ становить 3 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 500,00 грн:
Оплата Товару, визначеного даною Специфікацією здійснюється протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку або поставки товару.
Специфікації підписані представниками та скріплені печатками підприємств.
Відповідно до видаткових накладних № 36 від 15.05.2020 на суму 24 583,20 грн, № 37 від 20.05.2020 на суму 8 200 грн, № 47 від 09.06.2020 на суму 37 609,96 грн, № 49 від 10.06.2020 на суму 3 000 грн позивач поставив, а відповідач прийняв Товар на загальну суму 73393,16 грн.
Станом на день звернення до суду заборгованість відповідача перед позивачем склала 73393,16 грн.
За прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення 22 018,00 грн 30 % штрафу від вартості неоплаченого товару.
Позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права у зв'язку з невиконанням умов договору відповідачем.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).
У відповідності до ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.
Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято відповідно до Договору Товар на загальну суму 73 393,36 грн, що підтверджується видатковими накладними № 36 від 15.05.2020, № 37 від 20.05.2020, № 47 від 09.06.2020, № 49 від 10.06.2020.
Строки оплати вартості Товару визначено сторонами у Специфікаціях і становлять:
по видатковій накладній № 36 від 15.05.2020 на суму 24 583,20 грн до 20.05.2020,
по видатковій накладній № 37 від 20.05.2020 на суму 8 200,20 грн до 25.05.2020,
по видатковій накладній № 47 від 09.06.2020 на суму 37 609,96 грн до 12.06.2020,
по видатковій накладній № 49 від 10.06.2020 на суму 3000,00 грн до 15.06.2020.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції зазначив, що станом на день винесення рішення судом відповідач заборгованість в сумі 73393,36 грн. не погасив.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відносно залучення до матеріалів справи нових доказів, що не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а саме - платіжного доручення № 487 від 24.01.2022 та копії договору №10-05-20 від 15.05.2020, судова колегія зазначає, що відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Отже, виходячи із правового аналізу чинних норм процесуального законодавства, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду. Обмеження права на подання доказів в суд апеляційної інстанції покликано активізувати змагальний процес в суді першої інстанції. Його можливо розглядати як своєрідну процесуальну санкцію за невиконання особою, що бере участь у справі, своїх обов'язків по доказуванню в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому, обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК України покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов'язаний самостійно з'ясовувати відповідні причини. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 913/479/18.
Так, обґрунтовуючи неможливість подання до суду першої інстанції доказів, що не були предметом дослідження під час розгляду спору, відповідач посилається на те, що після отримання грошових коштів позивач запевнив відповідача, що ним буде подана до суду заява про залишення позовної заяви без розгляду.
Однак, наведені обставини неможливості подання доказів в суді першої інстанції не можуть бути кваліфіковані судовою колегією як такі, що об'єктивно не залежали від відповідача, оскільки подання доказів у справі залежало виключно від суб'єктивної поведінки сторони та не може свідчити про наявність перешкод у вчиненні дій із збирання доказів і вчасного їх подання на розгляд суду.
Колегія суддів наголошує, що у частині третій статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (статті 7, 13, 14 ГПК України), обов'язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
При цьому відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 77 ГПК України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З урахуванням наведеного та оцінивши надані сторонами докази у сукупності із встановленими у справі обставинами, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивачем належними та допустимими доказами доведено наявність у відповідача боргу у розмірі 73393,36 грн. за договором № 10-05-20 від 15.05.2020.
Крім іншого, згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Колегія суддів зауважує, що за порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
В свою чергу, такий вид забезпечення виконання зобов'язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов'язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п. 7.3 Договору за затримку оплати товару більше ніж на 7 (сім) календарних днів, покупець сплачує на користь продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафу, судом першої інстанції вірно встановлено, що дана сума у розмірі 22 018 грн. нарахована позивачем правомірно у відповідності до умов договору, вимог чинного законодавства та підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку доданій до апеляційної скарги заяві про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення штрафу, колегія суддів вважає за необхідне зауважити наступне.
Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно з приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Водночас в силу приписів частин першої та другої статті 258 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі № 367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі № 575/476/16-ц, на які посилається скаржник, а також у низці інших постанов Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 904/841/18, від 20.01.2020 у справі № 924/774/18, від 07.04.2021 у справі № 911/2669/19, від 13.10.2021 у справі № 914/687/20.
Тобто, апеляційний суд вправі вирішувати заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності в тому разі, коли така заява була подана до суду першої інстанції, однак з якихось причин не була вирішена місцевим судом.
Єдиним випадком наявності у суду апеляційної інстанції компетенції з розгляду такої заяви у разі її неподання до суду першої інстанції є неналежне повідомлення відповідача місцевим судом про розгляд справи.
Колегія суддів звертає увагу на те, що копію ухвали Господарського суду Чернігівської області від 21.12.2021 про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження отримано відповідачем 23.12.2021, що пітверджується наявним в матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.
У силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.
Отже, безпідставними є доводи відповідача щодо наявності правових підстав для розгляду поданої до апеляційного суду заяви про застосування строків позовної давності, оскільки в силу вимог процесуального права ТОВ «Цензор» вважається належно повідомленим про розгляд справи в суді першої інстанції.
Аналогічна правова позиція щодо подання заяви про застосування строків позовної давності до суду апеляційної інстанції викладена у постановах Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 372/1335/16 та від 07.07.2022 у справі № 212/3393/21.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, які визначають порядок винекнення зобов'язань та відповідальності за їх невиконання, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2022 у справі № 927/1282/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР» на рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2022 у справі № 927/1282/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 17.05.2022 у справі № 927/1282/21 залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені стороною у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦЕНЗУР».
4. Справу № 927/1282/21 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді С.В. Владимиренко
О.М. Гаврилюк