79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" листопада 2022 р. Справа №380/4556/20
м. Львів
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого - судді Бойко С.М.,
Суддів Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.,
в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Дари Львівщини” б/н від 13.10.2022
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.09.2022, суддя: Коссак С.М., м. Львів
про передачу справи на розгляд іншого суду,в справі №380/4556/20
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Дари Львівщини”, м. Львів
до відповідача Міністерства юстиції України, м. Київ
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівської міської ради, м. Львів
про визнання протиправними дій та скасування наказу,
короткий зміст позовних вимог.
У червні 2020 року ТОВ «Дари Львівщини» звернулось в Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Міністерства юстиції України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Львівської міської ради про:
- визнання протиправними дій Міністерства юстиції України щодо порядку розгляду скарги Львівської міської ради №001-41665 від 03.06.2020 на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції;
- скасування наказу Міністерства юстиції України №2183/5 від 24.06.2020.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2020 позов задоволено. Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 23.02.2021 рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 30.08.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 23 лютого 2021 року у справі № 380/4556/20 - скасовано і закрито провадження по справі в зв'язку з порушенням правил предметної юрисдикції.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14.09.2022 справу № 380/4556/20 передано до Господарського суду Львівської області.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 30.09.2022 справу № 380/4556/20 за позовом ТОВ «Дари Львівщини» до відповідача Міністерства юстиції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Львівська міська рада про визнання протиправними дій та визнання протиправним та скасування наказу, передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва (01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 44В).
Ухвала суду мотивована тим, що відповідачем у справі №380/4556/20 є орган, зазначений у частині 5 статті 30 ГПК України, а саме Міністерство юстиції України, а тому місцевий господарський суд дійшов висновку, що справа підлягає розгляду місцевим господарським судом юрисдикція якого поширюється на місто Київ, а саме Господарським судом м. Києва.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду ТОВ «Дари Львівщини» (позивач) звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.09.2022, а справу направити для продовження розгляду до Господарського суду Львівської області.
Узагальнені доводи особи, що подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що Господарським судом Львівської області порушено норми процесуального права. Вважає, що передача справи № 380/4556/20 за територіальн підсудністю до Господарського суду міста Києва є невиконанням судового рішення - ухвали Верховного Суду від 14.09.2022. Посилається на те, що судом першої інстанції порушено імперативний припис ч. 6 ст. 31 ГПК України, за змістом якої спори між судами щодо підсудності не допускаються.
Узагальнені заперечення відповідача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками місцевого господарського суду, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу місцевого господарського суду без змін.
Заперечуючи доводи апеляційної скарги, відповідач посилається на правові висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 04.02.2020 в справі № 914/240/18 щодо конкуренції норм частини третьої та частини п'ятої статті 30 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 271 ГПК України вказана апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду розглядається без повідомлення учасників справи.
Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі та заперечення у відзиві, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала суду першої інстанції про передачу справи на розгляд іншого суду на підставі частині 5 статті 30 ГПК України.
Статтею 16 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах (стаття 1 ГПК України).
Відповідно до частини другої статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 45 ГПК України визначено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
Параграфом 3 глави 2 Господарського процесуального кодексу України урегульовано територіальну юрисдикцію (підсудність). Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства.
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Як встановлено апеляційним судом спірні правовідносини виникли в зв'язку з незгодою позивача з наказом Міністерства юстиції України №2183/5 від 24.06.2020 «Про задоволення скарги», оскільки вказаним наказом, як вважає позивач, порушено майнові права товариства, а саме скасовано записи про реєстрацію права власності за ТОВ «Дари Львівщини» на цілісний майновий комплекс «Ринок Винниківський» та цілісний майновий комплекс «Ринок Підзамче».
Тобто, звернення до суду з даними позовом зумовлено необхідністю захисту права власності на майнові комплекси та відновлення державної реєстрації права власності на них за позивачем. Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини безпосередньо стосуються майнового спору між ТОВ «Дари Львівщини» та Львівською міською радою. Способами захисту майнових прав є різними, в тому числі визнання права власності ст.392 ЦК України.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
У даному спорі оскарження реєстраційних дій є похідними від спору про право цивільне та носить приватно-правовий характер.
Постановою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 30 серпня 2022 року закрито провадження в справі з тих підстав, що спір, який розглядається, не є спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідач, приймаючи оскаржуваний наказ про скасування реєстраційних дій, не мав публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте відповідачем оскаржуване рішення про скасування державної реєстрації ухвалене за скаргою іншої особи, а не позивача. Правовідносин щодо визнання протиправними та скасування наказів Міністерства юстиції України, які є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття речових прав на нерухоме майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб. (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №826/9341/17 та від 18.09.2019 у справі №810/3711/18).
У відповідності до ч.12 ст.30 ГПК України вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо розгляд таких вимог віднесений до юрисдикції господарського суду, розглядаються господарським судом, визначеним за правилами підсудності щодо розгляду спору, похідними від якого є такі вимоги.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду від 14.09.2022 ця справа передана до розгляду в Господарський суд Львівської області. Ухвала є чинною.
Згідно з ч 6. ст.31 ГПК України спори між судами щодо підсудності не допускаються. Частиною 7 цієї ж статті врегульовано, що справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
Апеляційним господарським судом також застосовано практику ЄСПЛ щодо недопустимості юрисдикційних конфліктів (зокрема, рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України», від 17 січня 2013 року в справі «Мосендз проти України», від 21 грудня 2017 року в справі «Шестопалова проти України»).
При вирішенні питань юрисдикції, апеляційний суд виходить із принципу, що відповідачем у справі має бути саме та особа, з якою дійсно існує юридичний спір. При цьому розрізняються вимоги, розгляд яких є недоцільним, оскільки їх задоволення не дозволить захистити порушене право позивача та вирішити спір по суті.
Отже, виходячи з сутності юридичного конфлікту, з дійсних правовідносин, що склалися між учасниками такого конфлікту, а не з огляду на сформований позивачем склад сторін справи та позовні вимоги (орієнтація на сутність конфлікту, який виник, а не на формальне зосередження на визначених позивачем сторонах спору чи його предметі) вимагає від позивача переформатувати свої вимоги з огляду на дійсний зміст відповідного юридичного конфлікту, уточнити склад відповідачів про що зазначено в судових документах адміністративної юрисдикції.
Процесуально, суд першої інстанції, після отримання справи за позовом, сформованим відповідно до процесуального законодавства іншої юрисдикції, мав би залишити позовну заяву без руху, і надати можливість позивачеві виправити недоліки про які зазначені в вищенаведених судових документах адміністративної юрисдикції.
Натомість місцевий господарський суд оцінки змісту правовідносин, що виникли між сторонами не надав, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин не врахував, а тому прийшов до передчасного висновку про віднесення спору з територіальної підсудності до господарського суду міста Києва, застосувавши лише правило ч. 5 ст.30 ГПК України.
За таких обставин, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Львівської області від 30.09.2022 у справі № 380/4556/20 скасуванню.
Оцінюючи посилання відповідача на правові висновки викладені в постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 04.02.2020, в справі № 914/240/18 щодо конкуренції норм ч. 3 ст. 30 ГПК України та ч. 5 ст. 30 ГПК України, то дана конкуренція норм вирішена на законодавчому рівні шляхом внесення змін у частину 5 ст.30 ГПК, згідно із Законом №460-IX 15.01.2020.
Окрім того, суд прийшов до висновку, що застосування ч.5 ст.30 ГПК України і без врахування встановлених обставин в цій справі, є передчасним.
З цієї точки зору апеляційний господарський суд не вбачає за можливе наслідування наведеної відповідачем і заздалегідь відомої самому суду правової позиції.
У відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України, апеляційна скарга товариства з обмеженою відповідальністю «Дари Львівщини» підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду Львівської області від 30.09.2022 - скасуванню, з направленням справи № 380/4556/20 для продовження розгляду до суду першої інстанції та вчинення процесуальних дій зазначених в ухвалі апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред'явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.
Враховуючи, що суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про направлення справи для продовження розгляду справи по суті, то розподіл судових витрат слід здійснити суду першої інстанції за наслідками розгляду справи по суті відповідно до вимо ч. 4 ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 275, 280-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -
апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дари Львівщини» б/н від 13.10.2022 - задоволити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 30.09.2022 у справі №380/4556/20 скасувати.
Справу №380/4556/20 направити до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий-суддя Бойко С.М.
Судді Бонк Т.Б.
Якімець Г.Г.