79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"26" жовтня 2022 р. Справа №914/2366/17
Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:
головуючий суддя Желік М.Б.
судді Галушко Н.А.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання Олійник Н.Б.
розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” б/н від 29.08.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/2155/22 від 31.08.2022)
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.08.2022 (повний текст рішення складено 11.08.2022, суддя Запотічняк О.Д.) за заявою Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго” про визнання виконавчого документа від 22.02.2018 року, таким що частково не підлягає виконанню
у справі № 914/2366/17
за позовом: Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації “Львівгаз”, м. Львів
до відповідача: Комунального підприємства “Червоноградтеплокомуненерго”, Львівська обл., м. Червоноград,
про стягнення грошових коштів у сумі 7241515,63грн., а саме: боргу 5592881,47грн., пені 1008555,44грн., трьох процентів річних149816,58грн. та інфляційних втрат 490262,14грн.
за участю представників:
від апелянта: Олійник О.О. - представник
від відповідача: Дмуховський С.М. - представник
Учасникам процесу роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 35, 42, 46, Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст.222 Господарського процесуального кодексу України фіксування судового засідання здійснюється технічними засобами.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.08.2022 у справі №914/2366/17 задоволено заяву КП “Червоноградтеплокомуненерго” про визнання судового наказу таким, що частково не підлягає виконанню. Визнано наказ Господарського суду Львівської області від 22.02.2018 у справі №914/2366/17 таким, що частково не підлягає виконанню у частині стягнення 1 008 555,44 грн - пені, три відсотків річних у сумі 149 816,58 грн та 488 637,74 грн інфляційних втрат.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, скаржник звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.08.2022 у справі №914/2366/17 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви КП “Червоноградтеплокомуненерго” про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії - Орищин Г.В., Галушко Н.А.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.10.2022 поновлено Акціонерному товариству “Оператор газорозподільної системи ”Львівгаз” строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Львівської області від 10.08.2022 у справі №914/2366/17, відкрито апеляційне провадження встановлено учасникам справи строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 24.10.2022, призначено розгляд справи на 26.10.2022.
21.10.2022 через систему «Електронний суд» надійшов відзив УП «Червоноградтеплокомуненерго» на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити оскаржену ухвалу суду першої інстанції без змін.
В судовому засіданні 26.10.2022 представник апелянта надала суду пояснення щодо доводів апеляційної скарги, просила вимоги скарги задоволити, оскаржену ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви відповідача про визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача надав суду пояснення щодо фактичних обставин спору, проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечив з підстав, наведених у відзиві, просив оскаржену ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника апелянта та думку представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а відтак оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, з огляду на наступне.
В провадженні Господарського суду Львівської області перебувала справа №914/2366/17 за позовом за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» до Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» про стягнення основного боргу 5 592 881,47 грн, пені 1 008 555, 44грн, трьох процентів річних 149816,58грн та інфляційних втрат 490 262,14 грн.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2018, позовні вимоги задоволено частково, присуджено до стягнення з КП «Червоноградтеплокомуненерго» на користь Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» 5592881,47грн. - основного боргу, пеню у сумі 1008555,44грн., три проценти річних у сумі 149816,58грн., інфляційні втрати у сумі 488637,74грн. та судовий збір у сумі 108598,38грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення 22.02.2018 видано відповідний наказ.
02.08.2022 КП «Червоноградтеплокомуненерго» звернулось до Господарського суду Львівської області із заявою про визнання наказу таким, що частково не підлягає виконанню.
Заява обґрунтована тим, що на виконання рішення суду основний борг у розмірі 5 592 881,47 грн погашено в повному обсязі, а відповідно до ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» 1008555,44 грн - пені, три проценти річних у сумі 149816,58грн та 488637,74грн інфляційних втрат підлягають списанню з дня набрання чинності цим законом.
Під час розгляду заяви в суді першої інстанції стягувач заперечував щодо задоволення заяви боржника про визнання виконавчого документу таким, що частково не підлягає виконанню, зокрема, зазначав, що заборгованость у сумі 5 592 881,47 грн., на яку було нараховано пеню, інфляційні нарахування та проценти річних, станом на 01.06.2021 вже не існувало, тобто була відсутньою одна з необхідних умов списання сум трьох відсотків річних та інфляційних у відповідності до ч.1 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення». Також стягувач вказував, що рішення суду, яким стягнуто вказані суми, набрало законної сили до моменту прийняття вище вказаного закону та є обов'язковим до виконання.
Місцевий господарський суд, постановляючи оскаржену ухвалу, встановив, що у відповідача (боржника) в силу вимог Закону відсутній обов'язок щодо сплати на користь позивача (стягувача) 1008555,44 грн - пені, трьох відсотків річних у сумі 149816,58грн та 488637,74 грн інфляційних втрат у зв'язку із списанням вказаних сум та дійшов висновку про те, що наказ господарського суду Львівської області від 22.02.2018 у справі № 914/2366/17 в частині стягнення цих сум має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржена ухвала є незаконною та необґрунтованою, зокрема, доводи скаржника полягають у наступному:
- заборгованості в сумі 5 592 881,47 грн., на яку було нараховано пеню, інфляційній нарахування, проценти річних, станом на 01.06.2021 не існувало, відтак одна з умов, які необхідні для списання пені, інфляційних нарахувань та процентів річних у відповідності до ч.1 ст.7 Закону №1730-VIII, відсутня;
- норми Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII не можуть суперечити нормам Конституції України про обов'язковість судового рішення до виконання та не відповідають судовій практиці Європейського Суду з прав людини про те, що втручання держави не повинне спричиняти перешкоди виконанню судового рішення, а у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не повинно підлягати сумніву та переглядатися;
- при вирішенні питання про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у даній справі суд повинен цілеспрямовано застосувати норми Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII з урахуванням цілей і завдань Закону №1639-ІХ від 14.07.2021 та врахувати інтереси не лише відповідача, а й позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач (боржник) заперечує проти доводів апеляційної скарги та зазначає, що метою Закону України №1730-VIII є поліпшення становища теплопостачальних підприємств життєзабезпечення, запобігання їхньому банкрутству, забезпечення фінансової стабільності та уникнення кризових ситуацій під час проходження опалювального періоду. Вказаний Закон не ставить право списання з боржника неустойки, інфляційних втрат та відсотків річних у залежність від будь-яких інших умов, окрім як погашення основної частини боргу до 01.06.2021. Основний борг за наказом Господарського суду Львівської області у справі №914/2366/17 від 16.01.2018 було оплачено в повному обсязі у період з 17.01.2018 по 26.04.2018, що підтверджується матеріалами справи та визнається стягувачем. Також КП «Червоноградтеплокомуненерго» здійснило оплату судового збору на суму 108 598,38 на рахунок АТ «ОГС «Львівгаз», що підтверджується платіжним дорученням №479 від 25.07.2022. Міністерство розвитку громад та територій України листом від 26.01.2022 №7/10.1/1112-22 повідомлено КП «Червоноградтеплокомуненерго» про те, що до реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості, внесено зміни шляхом включення до нього КП «Червоноградтеплокомуненерго» за заборгованістю, утвореною станом на 01.06.2021, та присвоєно номер особового запису в реєстрі №111. КП «Червоноградтеплокомуненерго» включено у Реєстр за кредитором АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» під порядковим номером №111.2. Таким чином, боржник вважає, що він довів суду право на списання пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат та відсутність обов'язку боржника щодо сплати таких сум в силу вимог Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач є теплопостачальним та теплогенеруючим підприємством, отже, на відносини сторін з приводу врегулювання заборгованості, що виникла між ними на підставі договору на розподіл природного газу №0942NQU6WGT016 від 01.01.2016, поширюється дія Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII.
У преамбулі цього Закону вказано, що він визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення. Відповідно до ст.1 Закону процедурою врегулювання заборгованості є заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості.
Стаття 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» від 03.11.2016 №1730-VIII регулює правила списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.
29.08.2021 набув чинності Закон України №1639-ІХ від 14.07.2021 «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу», яким серед іншого, внесено зміни в статтю 7 Закону України від 03.11.2016 №1730-VIII.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних, теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання та водовідведення» (в редакції Закону №1639-ІХ від 14.07.2021) на реструктуризовану заборгованість за спожитий природний газ, а також послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію станом на 1 червня 2021 року неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються. Нараховані на заборгованість за спожитий природний газ, послуги з його розподілу та транспортування, а також за теплову енергію, отриману для її подальшого постачання споживачам та/або надання відповідних комунальних послуг, утворену станом на 1 червня 2021 року, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не можуть бути предметом подальшого продажу та врегульовуються у такий спосіб: підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом, якщо погашення основної частини боргу здійснено до 1 червня 2021 року або до моменту укладення договорів про реструктуризацію відповідно до статті 5 цього Закону, у тому числі шляхом проведення взаєморозрахунків відповідно до статті 4 цього Закону; підлягають списанню, за умови повного виконання теплогенеруючими та теплопостачальними організаціями умов укладеного договору про реструктуризацію заборгованості.
Боржник оплатив суму основного боргу до 01.06.2021, що підтверджується матеріалами справи та визнається стягувачем. Відтак, 1008555,44 грн пені, три проценти річних у сумі 149816,58грн та 488637,74грн інфляційних втрат підлягають списанню згідно з вимогами ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення». Тому обов'язок боржника щодо оплати таких сум відсутній у зв'язку із його припиненням в силу вимог Закону.
Скаржник наголошує, що за змістом ч.1 ст.7 Закону України №1730-VIII неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних, нараховані на заборгованість за послуги з розподілу природного газу підлягають списанню за сукупності таких умов:
- в разі, якщо вони нараховані на заборгованість за послугу з розподілу природного газу, утворену станом на 01.06.2021, тобто, заборгованість існувала станом на 01.06.2021;
- погашення основної частини боргу було здійснено до 01.06.2021.
Апелянт звертає увагу, що заявник сам вказує на те, що повне погашення основної заборгованості за рішенням Господарського суду Львівської області від 16.01.2018 у виконавчому провадженні відбулось 26.04.2018, таким чином, заборгованості в сумі 5 592 881,47 грн., на яку було нараховано пеню, інфляційні нарахування, проценти річних, станом на 01.06.2021, не існувало, а відтак одна з умов, які необхідні для списання пені, інфляційних нарахувань та трьох процентів річних у відповідності до ч.1 ст.7 Закону №1730-VIII відсутня.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи скаржника в цій частині полягають в довільному тлумаченні норми Закону, викладеної у ч.1 ст.7 Закону №1730-VIII, адже, зі змісту вказаної норми вбачається, що списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на вже погашену заборгованість в силу прямого припису ч. 1 ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», не обумовлено жодною іншою обставиною, крім набрання чинності Законом та погашенням основної суми заборгованості станом на 01.06.2021.
Натомість, апелянт допускає у своїх поясненнях суперечність - стверджує, що основна заборгованість повинна існувати станом на 01.06.2021 та одночасно, що погашення основної частини боргу має бути здійснено до 01.06.2021.
Також колегія суддів відхиляє за необґрунтованістю доводи скаржника про те, що у цьому випадку має виконуватись рішення суду, а не норми закону, оскільки таке є обов'язковим до виконання. Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до ст.1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» (в редакції Закону №1639-ІХ від 14.07.2021) до заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону також включається заборгованість, щодо якої ухвалено судове рішення про стягнення або затверджено мирову угоду, в тому числі кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Списання у порядку ч.1 ст.7 вказаного Закону не вимагає реалізації процедури взаєморозрахунків або реструктуризації, передбачених ст.5 цього Закону, а тому, по суті є окремим економічним заходом, спрямованим на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожиті енергоносії.
Частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Законодавець чітко визначив підстави для визнання судом наказу таким, що не підлягає виконанню, а саме: помилкова видача наказу судом; відсутність у боржника обов'язку повністю або частково у зв'язку з припиненням чи добровільним виконанням обов'язку ним або іншою особою; інші причини.
Під відсутністю обов'язку слід розуміти, що обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням. Під іншими причинами слід розуміти відсутність правових підстав у стягувача на здійснення будь-яких дій відносно боржника (стягнення, зобов'язання вчинити ті чи інші дії або утриматися від вчинення тощо), наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково.
Враховуючи положення ст.7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав, відповідно до ч.2 ст.328 ГПК України, для визнання наказу Господарського суду Львівської області від 22.02.2018 у справі №914/2366/17 в частині стягнення 1 008 555,44 грн - пені, три відсотків річних у сумі 149 816,58 грн та 488 637,74 грн інфляційних втрат таким, що не підлягає виконанню.
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи, беручи до уваги межі перегляду оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, а оскаржувану ухвалу слід залишити без змін.
В порядку положень ст. 129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.
Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи “Львівгаз” б/н від 29.08.2022 (вх.ЗАГС. №01-05/2155/22 від 31.08.2022) - відмовити.
2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.08.2022 у справі №914/2366/17 - залишити без змін.
3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги - покласти на скаржника.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.
Повний текст постанови складено 07.11.2022.
Головуючий суддя Желік М.Б.
суддя Галушко Н.А.
суддя Орищин Г.В.