Житомирський апеляційний суд
Справа №279/3596/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія в порядку КПК України Доповідач ОСОБА_2
31 жовтня 2022 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Житомирського апеляційного суду
в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6
(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_7 ,
(в режимі відеоконференції)
підозрюваного ОСОБА_8 ,
(в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2022 року, -
Цією ухвалою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 01 листопада 2022 року включно, з забороною підозрюваному залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 19-00 години до 07-00 години наступного дня, з покладенням обов'язків: прибувати за кожною вимогою слідчого до Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, не відлучатись з Житомирської області без дозволу слідчого, повідомляти слідчого про зміну місця проживання, утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками, щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Коростень, Житомирської області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022060490000440 від 16.08.2022.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, оскільки орган досудового розслідування не зміг довести суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, прокурор ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою задовольнити клопотання слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Зазначає, що з урахуванням обставин вчиненого злочину, виникла необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків. Вказує, що сторона обвинувачення має підстави вважати, що ОСОБА_8 , з метою уникнення покарання, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності за вчинений злочин, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, що дає йому можливість виїхати за межі України, оскільки він має зв'язки в Італії, а також не виключається можливість зміни місця його проживання. Посилається на те, що місцезнаходження частини викраденого майна не встановлено, що вказує на те, що ОСОБА_8 , перебуваючи на волі, може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначає, що у сторони обвинувачення наявні вагомі підстави вважати, що підозрюваний може впливати на потерпілого та свідків, змушувати їх відмовитись від дачі показань чи змінити їх, оскільки вони ще не надавали показання суду та проживають в одному населеному пункті. Зазначає, що перебуваючи на волі, ОСОБА_8 матиме реальну можливість вчиняти нові кримінальні правопорушення, оскільки він ніде не працює, займається сумнівними тимчасовими підробітками, неодноразово судимий. Додатково зазначає, що вказаний злочин ОСОБА_8 вчинив у період дії військового стану.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, захисника та підозрюваного, які вважали ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обранні запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як вбачається з ухвали, слідчим суддею встановлено, що в провадженні СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12022060490000440 від 16.08.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
01.09.2022 року ОСОБА_8 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
26.09.2022 року старший слідчий СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 , за погодженням прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернулась до Коростенського міськрайонного суду Житомирської області з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб щодо ОСОБА_8 .
Ухвалою слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27.09.2022 року вказане клопотання задоволено частково та застосовано відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 01 листопада 2022 року включно, з забороною підозрюваному залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 19-00 години до 07-00 години наступного дня, з покладенням обов'язків прибувати за кожною вимогою слідчого до Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, не відлучатись з Житомирської області без дозволу слідчого, повідомляти слідчого про зміну місця проживання, утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками.
Відмовляючи в задоволенні клопотання слідчого про застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя послався на те, що належна процесуальна поведінка підозрюваного може бути забезпечена застосуванням більш м'якого запобіжного заходу, оскільки орган досудового розслідування не зміг довести суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
При вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у скоєнні злочину, однак в судовому засіданні було встановлено, що висновок органу досудового розслідування про існування ризиків, передбачених п.1,2,3 ч.1 ст.177 КПК України є припущенням, яке не ґрунтується на достовірних даних. В судовому засіданні встановлено та підтверджено ризик можливості вчинення іншого кримінального правопорушення, запобігти якому можливо шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
При цьому суд, дослідивши матеріали провадження, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, встановив, що виключні обставини для тримання ОСОБА_8 під вартою відсутні, оскільки органом досудового розслідування не доведено та у судовому засіданні не встановлено, що наявні ризики виправдовують застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу та що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти наявним ризикам.
Слідчий суддя, з урахуванням даних про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який від органу досудового розслідування не переховувався та не переховується, на осіб, які вже допитані у якості потерпілого та свідків вплив не чинив і не чинить, дійшов висновку про можливість застосування щодо останнього альтернативного, більш м'якого запобіжного заходу -домашнього арешту, який є достатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Апеляційний суд вважає, що слідчим суддею у повній мірі враховано ризики щодо можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду; ризик незаконно впливати на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні; ризик вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, колегія суддів звертає увагу на практику Європейського Суду з прав людини, в якій суд неодноразово зазначав, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицький проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
В той же час, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в суді першої інстанції, прокурором не доведено даних, які б свідчили, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного можливе виключно в умовах тримання його під вартою. Не надано таких доказів і в суді апеляційної інстанції.
При цьому, апеляційний суд враховує, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами (рішення Європейського суду з прав людини від 23.02.2012 року у справі «Клішин проти України», № 30671/04), а тому висновки слідчого судді про недоведеність вказаного ризику є обґрунтованими.
У відповідності ж до вимог ч.4 ст.194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені п.1 та 2 ч.1 ст.194 КПК України, але не доведе обставини, передбачені п.3 ч.1 цієї статті, слідчий суддя має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
Зі змісту ст.181 КПК України слідує, що домашній арешт, як вид запобіжного заходу, може бути застосований до особи, яка підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі та полягає у забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби на підставі ухвали слідчого судді, суду.
На переконання апеляційного суду, слідчим суддею враховано існуючі обставини у справі, характер протиправних дій, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , даних, які характеризують особу останнього, його спосіб життя, соціальні зв'язки, домашній арешт буде достатнім для запобігання ризикам, про які зазначають слідчий та прокурор та забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків.
Слідчим суддею також враховано, що слідчим та прокурором не надано доказів, що застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_8 є недостатніми для запобігання ризикам, передбачених ст.177 КПК України, з чим погоджується і колегія суддів.
Колегія суддів вважає, що у даному випадку запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на даному етапі кримінального провадження є найбільш дієвим та не є обтяжливим для підозрюваного ОСОБА_8 . Також прокурором не надано доказів того, що підозрюваний ОСОБА_8 з моменту обрання йому запобіжного заходу, порушує умови застосованого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, тому доводи апеляційної скарги про те, існує необхідність в обранні підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою забезпечення виконання ним перед органом досудового розслідування та судом покладених на нього процесуальних обов'язків є необґрунтованими.
Колегія суддів погоджуються з таким рішенням слідчого судді та вважає, що орган досудового розслідування не зміг довести суду виняткових обставин, які б виправдовували обмеження права підозрюваного на свободу та свідчили б про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Апеляційний суд вважає що наявність підозри ОСОБА_8 у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років, а також та обставина, що він може виїхати за межі України, оскільки він має зв'язки в Італії, а також не виключається можливість зміни місця його проживання, є недостатніми, оскільки вказані обставини не можуть бути підставами для скасування судового рішення та прийняття нової ухвали про застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки були враховані судом при прийнятті рішення, у зв'язку з чим до підозрюваного застосовано наступний за суворістю запобіжний захід, який, на думку колегії суддів співмірний з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочину та його наслідками. Сама лише тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_8 , не є безумовною підставою для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Сторона обвинувачення звертаючись із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обмежившись посиланням на ризики, передбачені ст.177 КПК України, не довела, що підозрюваний має реальний намір знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, тому доводи апеляційної скарги про те, що місцезнаходження частини викраденого майна не встановлено та перебуваючи на волі ОСОБА_8 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, апеляційний суд визнає необґрунтованими.
Істотних порушень норм КПК України, які б тягнули за собою скасування ухвали слідчого судді під час апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що підстав для скасування ухвали слідчого судді, як про це просить прокурор, немає, а тому ухвалу слідчого судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Коростенської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 27 вересня 2022 року, якою частково задоволено клопотання старшого слідчого СВ Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_9 та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту до 01 листопада 2022 року включно, з забороною підозрюваному залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 з 19-00 години до 07-00 години наступного дня, з покладенням обов'язків прибувати за кожною вимогою слідчого до Коростенського РУП ГУНП в Житомирській області, не відлучатись з Житомирської області без дозволу слідчого, повідомляти слідчого про зміну місця проживання, утримуватись від спілкування з потерпілим, свідками, щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили після її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: