Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6794/22 Головуючий у 1-й інст. ОСОБА_1
Категорія ст.422 КПК Доповідач ОСОБА_2
01 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 13.10.2022,
Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 та продовжено застосування запобіжного заходу до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши підозрюваному цілодобово залишати вказане житло, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження, строком два місяці, тобто до 13 грудня 2022 року включно.
Покладено на підозрюваного ОСОБА_8 'наступні обов'язки визначені ст.194 КПК України:
- прибувати за першим викликом до слідчого, прокурора, суду, у провадженні якого перебувають матеріали кримінального провадження №12022060000000327;
- повідомити слідчого, прокурора чи суд в залежності від стадії кримінального провадження про зміну свого фактичного місця проживання та/або місця роботи;
- утриматися від спілкування зі свідками, коло яких визначить слідчий або прокурор у кримінальному провадженні №.12022060000000327;
- здати па зберігання слідчому або прокурору у кримінальному провадженні №12022060000000327 паспорт для виїзду за кордон;
- носити електронний засіб контролю.
Встановлено строк дії покладених па підозрюваного ОСОБА_8 обов'язків до 13 грудня 2022 року включно.
В задоволенні клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 про обрання більш м'якого запобіжного заходу відносно ОСОБА_8 - відмовлено.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді, як незаконну, та постановити нову, якою обрати відносно ОСОБА_8 більш м'який запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання. При цьому, зазначає, що при розгляді клопотання про продовження дії запобіжного заходу стороною обвинувачення не обґрунтовано чому більш м'який запобіжний захід не може бути застосований до підозрюваного, а можливість наявності ризиків ґрунтується виключно на припущеннях. Підозрюваний в розшуку не перебував, вчасно прибув за викликом слідчого для проведення слідчих дій, жодних порушень обмежень обраного запобіжного заходу не допустив. Основні слідчі дії в даному кримінальному провадження, а саме допити, огляди, вилучення речових доказів проведено, тому підозрюваний не має реальної можливості та наміру незаконно впливати на потерпілого та свідків, а також перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Після обрання запобіжного заходу цілодобового домашнього арешту судом першої інстанції підозрюваний, вчасно прибував до органу досудового розслідування, закордонний паспорт, вид на проживання в іншій державі в підозрюваного відсутні, матеріальної можливості проживати в іншому місці, крім місця фактичного проживання підозрюваний не має. В поведінці підозрюваного, його способі життя в своїй сукупності відсутні ризики достатні вважати, що підозрюваний може вчиняти дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України. ОСОБА_8 раніше не судимий, має постійне місце проживання спільно з родиною, на обліку в нарко-псих диспансерах не перебуває, по місцю проживання характеризується позитивно, тобто, має міцні соціальні зв'язки з родиною в місці проживання, до обрання запобіжного заходу працював ФОП. Крім того, останній має значні проблеми зі здоров'ям та потребує постійного нагляду (консультації) вузькопрофільних лікарів.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7 та підозрюваного ОСОБА_8 на підтримку поданої апеляційної скарги, заперечення прокурора щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали судового провадження, а також ухвалу слідчого судді в межах, передбачених, ст.404 КПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, згідно ст.2 КПК України, завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд вправі обрати підозрюваній менш суворий запобіжний захід.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку Глави 18 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування такого запобіжного заходу, або відмови у його задоволенні.
Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Слідчий суддя, суд, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, згідно із ст.178 КПК України та зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній особі у разі визнання її винною у вчиненні кримінального правопорушення, та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно із ч.3 ст.199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя при вирішенні клопотання про продовження щодо ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту дотримався вказаних вимог кримінально-процесуального закону.
При цьому, на думку апеляційного суду, клопотання прокурора (з доданими до нього матеріалами) є відповідним вимогам ст.199 КПК України (а.п.1-9), містить всі визначені кримінальним процесуальним кодексом відповідні відомості та обставини, які враховуються при продовженні міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Істотних порушень вимог КПК України в цій частині не встановлено.
Вирішуючи зазначене клопотання прокурора, (після відповідного обговорення в судовому засіданні між всіма учасниками провадження, при цьому, підозрюваний та його захисник заперечували проти клопотання, (а.п.129-130) слідчий суддя належно дослідив обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обґрунтовано прийшов до висновку про існування процесуальних ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які не зменшилися й виправдовують тримання під вартою обвинуваченого.
Крім того, при вирішенні вказаного клопотання, слідчим суддею встановлено, що докази, надані прокурором, свідчать про існування обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, яка дає підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_8 можливо причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України.
Як неодноразово зазначав у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими самими переконливими як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи суто висунення обвинувачення, що здійснюється на наступній стадії процесу («Мюррей проти Сполученого Королівства», № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року). Наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин, однак те, що можна вважати «обґрунтованим», залежить від усіх обставин справи («Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року).
На переконання апеляційного суду, обґрунтованість підозри ОСОБА_8 повністю підтверджується зібраними в ході досудового розслідування доказами. Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права підозрюваного, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості саме для встановлення вини чи її відсутності у особи у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Наявні у провадженні докази, на думку апеляційного суду, вказують на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, у об'ємі як вимагає закон, на момент вирішення питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, виходячи із критеріїв «розумної підозри», тобто наявності фактів і іншої інформації, яка могла б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_8 міг вчинити кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.201-2 КК України..
Апеляційний суд вважає, що приймаючи рішення про продовження підозрюваному ОСОБА_8 строку дії цілодобового домашнього арешту, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, врахував ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу підозрюваного, а також інші матеріали кримінального провадження та навів у своїй ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне судове рішення.
Зокрема, перевіряючи доцільність продовження строку запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту підозрюваного та наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд апеляційної інстанції вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на наступне.
Так, з моменту взяття підозрюваного під домашній арешт та до моменту вирішення вказаного клопотання, не змінилися обставини, які стали підставою для обрання щодо останнього вказаного запобіжного заходу та не змінились обставини, які дають суду підстави вважати, що належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_8 може забезпечити і більш м'який запобіжний захід, у тому числі, й особисте зобов'язання, на застосуванні якого наполягає адвокат в своїй апеляційній скарзі.
При цьому, надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від суду або незаконно впливати на інших учасників провадження, апеляційний суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Так, ОСОБА_8 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.201-2 КК України, за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 7 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до 3 років з конфіскацією майна, котре у відповідності до ст.12 КК України є тяжким. Крім того, апеляційний суд зважає і на фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, що переконливо свідчить про значний суспільний резонанс скоєного та паплюження волонтерського руху.
Згідно із позицією Європейського суду з прав людини, зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду, тому апеляційний суд погоджується з тим, що тяжкість можливого покарання може спонукати підозрюваного переховуватися від слідства та суду. Це твердження узгоджується з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. У рішенні по справі «Летельє проти Франції» Європейський суд з прав людини визначив, що тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Крім того, апеляційний суд погоджується з твердженням прокурора про те, що на існування ризику можливого переховування вказує й той факт, що останній при застосуванні більш м'якого запобіжного заходу (особисте зобов'язання), об'єктивно зможе вільно пересуватися територією України, як і виїхати за її межі, оскільки, інкриміновані ОСОБА_8 дії вчинено за допомогою Благодійного фонду «Поліський фронт», що дає можливість виготовлення відповідних документів для дозволу на перетинання кордонів України.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги і те, що на час апеляційної перевірки оскаржуваного рішення слідчого судді, не встановлено всіх осіб, що причетні до вчинення кримінального правопорушення, як і не допитано свідків у провадженні. Зазначене свідчить про існування процесуального ризику можливості з боку підозрюваного протиправного впливу на учасників кримінального провадження з метою зміни (відмови) від дачі показів з метою уникнення ним кримінальної відповідальності та ускладнення процесу доказування вчинення кримінального правопорушення.
Також, апеляційний суд вважає, що є доведеним і процесуальні ризики, як можливість в останнього знищити, сховати, спотворити речові докази у провадженні, та і можливості вчинити ОСОБА_8 інше кримінальне правопорушення. При цьому, слід врахувати ті факти, що не всі речові докази виявлено та не вилучено органом досудового розслідування, слідство не завершено, тривають слідчі дії, встановлюється повне коло осіб, причетних до даного кримінального провадження, яке вчинялося з залученням багатьох осіб при маскуванні та конспірації, в свою чергу, підозрюваному відомо хто, коди і де видавав листи, які дозволили ввезти авто в Україну, як гуманітарну допомогу військовим, а тому може спробувати вчинити дії спрямовані на знищення доказів. Факт того ж, що ОСОБА_8 планувалося продовжувати злочинну діяльність у сфері продажу гуманітарної допомоги і лише його викриття та затримання перешкодило йому в цьому, свідчить про наявність процесуального ризику вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення.
Таким чином, при судовому розгляді клопотання про продовження строку тримання особи під домашнім арештом, слідчий суддя врахував вимоги п.п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Апеляційний суд також бере до уваги, що досудове розслідування до цього часу не завершено, виконується значний обсяг слідчих та процесуальних дій.
В свою чергу, зважаючи на те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, врахувавши всі обставини провадження та дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 , який раніше не судимий, одружений, має місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , де проживає разом з дружиною, повнолітньою донькою та онукою, апеляційний суд приходить до висновку, що слідчий суддя обґрунтовано розглянув клопотання про продовження строку запобіжного заходу підозрюваній ОСОБА_8 у вигляді цілодобового домашнього арешту та враховуючи суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», та що продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту відносно ОСОБА_8 є виправданим, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення визначених вище ризиків та не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної.
Апеляційний суд знаходить зазначений запобіжний захід, яким підозрюваному заборонено залишати житло за місцем його проживання, є співмірним з існуючими ризиками та відповідатиме викладеним обставинам у цьому кримінальному провадженні. Вказаний запобіжний захід є необхідним у зазначеному кримінальному провадженні, буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного та достатні гарантії його явки в суд (орган досудового слідства), забезпечить швидке та повне проведення досудового розслідування, а також виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, судом на даному етапі не встановлено та стороною захисту не доведено.
Всі викладені захисником апеляційні доводи були об'єктом дослідження слідчим суддею при продовженні підозрюваній строку дії запобіжного заходу і ним надана належна оцінка. Жодних нових обставин, які б впливали на обґрунтованість поданої апеляційної скарги не встановлено.
Так, посилання сторони захисту на те, що ОСОБА_8 належним чином виконує своєї процесуальні обов'язки, постійно проживає за адресою місця реєстрації, не має закордонного паспорту та виду на проживання в іншій державі, із свідками у провадженні не спілкується, перешкод кримінальному провадженню не створює, на виклик слідчого та прокурора прибуває вчасно, має міцні соціальні зв'язки з родиною в місці проживання, раніше не судимий, не перебуває на спеціалізованих оглядах, має проблеми зі здоров'ям на потребує постійного нагляду (консультації) вузькопрофільних лікарів, з урахуванням фактичних обставин, характеру, тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення та встановлених ст.177 КПК України ризиків, недостатньо для доведення, як відсутності ризиків, так і того, що ОСОБА_8 , на даному етапі провадження, виконуватиме покладені на нього процесуальні обов'язки за умови застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме у виді особистого зобов'язання, як-то вважає адвокат підозрюваного.
Істотних порушень кримінального процесуального закону при розгляді питання про продовження строку цілодобового домашнього арешту щодо підозрюваної ОСОБА_8 під час апеляційного розгляду не встановлено.
З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість ухвали слідчого судді про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно підозрюваного та відсутності жодних підстав для зміни чи скасування рішення за доводами апеляційної скарги.
Керуючись ст.ст.404, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Корольовського районного суду м.Житомира від 13.10.2022, якою застосовано до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем проживання, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: