Житомирський апеляційний суд
Справа №278/1378/22 Головуючий у 1-й інст. Татуйко Є.О.
Категорія 62 Доповідач Шевчук А. М.
05 жовтня 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючої судді Шевчук А.М.,
суддів: Коломієць О.С., Талько О.Б.,
за участі секретаря судового засідання Ковальчук М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі
цивільну справу №278/1378/22 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Житомирської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом
за апеляційною скаргою представника позивача - адвоката Борецького Володимира Володимировича
на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2022 року, яка постановлена під головуванням судді Татуйка Є.О. в м.Житомирі,
У червні 2022 року ОСОБА_1 , через представника адвоката Борецького Володимира Володимировича, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та Житомирської міської ради. Просить: визначити ОСОБА_1 додатковий строк три місяці з дня набрання законної сили судовим рішенням для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 05 червня 2021 року, видане ОСОБА_2 приватним нотаріусом після смерті ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 1,6667 га, кадастровий номер 1822081200:01:000:0236, яка розташована за адресою: Житомирська область, Житомирський район, Вересівська сільська рада та скасувати державну реєстрацію права власності.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2022 року визнані дії представника позивача адвоката Борецького В.В. зловживанням процесуальними правами на підставі п.2 частини другої ст.44 ЦПК України. Застосовано до представника позивача адвоката Борецького В.В. заходи процесуального примусу у вигляді штрафу за зловживання процесуальними правами у розмірі 7 179 грн.
Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Борецький В.В. подав апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу щодо застосування відносно нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу скасувати.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що повторне подання ним позову здійснено виключно в інтересах клієнта через неотримання Житомирським районним судом Житомирської області першочергово поданого позову та відсутність реєстрації позовної заяви, що спричинено помилковими діями оператора відділення поштового зв'язку та надісланням позовної заяви до Корольовського районного суду м.Житомира замість Житомирського районного суду Житомирської області. При цьому відсутність відомостей щодо реєстрації та/або пересилання позовної заяви (поданої 30 травня 2022 року) від Корольовського районного суду м.Житомира до Житомирського районного суду Житомирської області позбавили представника позивача відкликати повторно подану позовну заяву. Обставини допущення працівником пошти технічної помилки, відсутність інформації щодо реєстрації першочергово поданої позовної заяви та її пересилання стали причиною подання повторного позову до Житомирського районного суду Житомирської області, чим спростовується вчинення представником позивача дій з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справи між суддями. Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати висновок про зловживання представником позивача процесуальними правами обґрунтованим.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до часини третьої ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
У судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Борецький В.В. апеляційну скаргу підтримав та просить її задовольнити, а ухвалу суду першої інстанції скасувати. Пояснив, що суд першої інстанції безпідставно визнав його дії зловживанням процесуальними правами та застосував до нього заходи процесуального примусу у вигляді штрафу. Він добросовісно здійснював адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені законом, забезпечуючи реалізацію прав і обов'язків клієнта в цивільному судочинстві, при цьому не переслідував цілі маніпуляції автоматизованим розподілом справ між суддями.
Сторони або інші учасники справи до суду не з'явилися. Клопотань про відкладення розгляду справи не спрямовували. Відповідно до змісту частини другої ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Явка до суду апеляційної інстанції не є обов'язковою.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша ст.12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта ст.12 ЦПК України).
Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя ст.13 ЦПК України).
Відповідно до частини першої ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Згідно з пунктом 2 частини другої ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.
Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина третя та четверта ст.44 ЦПК України).
Частиною першою ст.143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.
Згідно з частиною першою, другою ст.148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу в сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.
Цивільний процесуальний обов'язок сторони - це належна поведінка сторони в цивільному судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб'єктивному процесуальному праву суду.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частини четверта ст.263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року в справі № 910/1873/17 визначено, що принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб'єктів при виконанні своїх юридичних обов'язків і здійсненні своїх суб'єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб. Зловживання правом - це свого роду спотворення права. У цьому випадку особа надає своїм діям повну видимість юридичної правильності, використовуючи насправді свої права в цілях, які є протилежними тим, що переслідує позитивне право.
Аналіз частини другої ст.13 ЦК України дає підстави для висновку, що недобросовісна поведінка особи, яка полягає у вчиненні дій, які можуть у майбутньому порушити права інших осіб, є формою зловживання правом.
Формулювання «зловживання правом» необхідно розуміти, як суперечність, оскільки якщо особа користується власним правом, то його дія дозволена, а якщо вона не дозволена, то саме тому відбувається вихід за межі свого права та дію без права, «injuria». Сутність зловживання правом полягає у вчиненні уповноваженою особою дій, які складають зміст відповідного суб'єктивного цивільного права, недобросовісно, в тому числі всупереч меті такого права.
Термін «зловживання правом» свідчить про те, що ця категорія стосується саме здійснення суб'єктивних цивільних прав, а не виконання обов'язків. Обов'язковою умовою кваліфікації дій особи як зловживання правом є встановлення факту вчинення дій, спрямованих на здійснення належного відповідній особі суб'єктивного цивільного права.
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб. У разі ж коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним (схожі висновки викладені Верховним Судом у постановах від 12 серпня 2019 року в справі № 905/945/18 та від 16 жовтня 2019 року в справі № 906/936/18).
Із матеріалів справи вбачається та апеляційним судом встановлено, що через засоби поштового зв'язку 07 червня 2022 року адвокат Борецький В.В. подав у інтересах ОСОБА_1 позовну заяву до ОСОБА_2 та Житомирської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 13 червня 2022 року позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Житомирської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, що зареєстрована Житомирським районним судом Житомирської області 09 червня 2022 року та подана представником позивача адвокатом Борецьким В.В., повернута заявнику на підставі п.6 частини четвертої ст.185 ЦПК України (а.с.66). Підставою для повернення позовної заяви стало те, що суд встановив факт перебування у провадженні суду справи з позовом до цих самих відповідачів, з тим самим предметом та з однакових підстав.
За положеннями частини третьої ст.367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Судом першої інстанції постановлено ухвалу від 14 червня 2022 року про застосування заходів процесуального примусу щодо представника позивача адвоката Борецького В.В. без повідомлення сторін. За таких обставин, докази, які надані скаржником до апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду приймає, оскільки вважає, що вказаний випадок є винятковим та доводить неподання представником позивача доказів до суду першої інстанції з об'єктивно незалежних від нього причин, а саме через необізнаність про винесення ухвали, що оскаржується у апеляційному порядку.
Із долученого до апеляційної скарги опису цінного листа слідує, що 30 травня 2022 року ОСОБА_4 направив на адресу Житомирського районного суду Житомирської області позовну заяву про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилася після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з додатками на 248 аркушах. Вказаний пакет документів направлено АТ «Укрпошта» експрес, за трекінгом №1000232956180 та отримано особисто одержувачем 01 червня 2022 року, що підтверджується відстеженням трекінгу АТ «Укрпошта» (а.с.85-87).
ОСОБА_4 неодноразово звертався в телефонному режимі до канцелярії Житомирського районного суду Житомирської області, де йому повідомляли, що позовна заява до суду не надходила та не зареєстрована.
У зв'язку з відсутністю будь-яких відомостей на сайті «Судова влада України» про реєстрацію позовної заяви та враховуючи, що предметом спору є визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, який позивачем уже пропущений, ОСОБА_4 07 червня 2022 року повторно направив на адресу Житомирського районного суду Житомирської області позовну заяву про визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання нею заяви про прийняття спадщини за заповітом, що відкрилась після смерті її матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , з додатками на 248 аркушах, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком. Вказаний пакет документів направлено АТ «Укрпошта» експрес, за трекінгом № 1000232973386 (а.с.88-89).
Для застосування норм ст.148 ЦПК України та накладення штрафу в порядку процесуального примусу необхідний факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, зловживання ним процесуальними правами, зокрема, подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями.
Суд першої інстанції, повертаючи позовну заяву, посилався на те, що 08 червня 2022 року від Корольовського районного суду м.Житомира супровідним листом від 01 червня 2022 року передано за належністю до Житомирського районного суду Житомирської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Житомирської міської ради про визначення додаткового строку для прийняття заяви про прийняття спадщини та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.
Вищевикладене свідчить про те, що оператор поштового зв'язку помилково направив позовну заяву від 01 червня 2022 року до Корольовського районного суду м.Житомира замість Житомирського районного суду Житомирської області, як зазначено в описі цінного листа.
Приймаючи до уваги вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду вважає висновок суду першої інстанції про наявність в діях представника позивача адвоката Борецького В.В. ознак зловживання ним процесуальними правами (подання двох позовних заяв до Житомирського районного суду Житомирської області до цих самих відповідачів, з тим самим предметом та з однакових підстав) та, як наслідок, застосування відносно нього заходів процесуального примусу у вигляді штрафу, помилковим. Обставини допущеної технічної помилки працівником пошти та відсутність інформації щодо реєстрації поданої позовної заяви стали причиною подання повторного позову до Житомирського районного суду Житомирської області, що виключає вчинення адвокатом Борецьким В.В. недобросовісних дій з метою маніпуляції автоматизованим розподілом справи між суддями, оскільки адвокат діяв у спосіб, передбачений законом, виключно в інтересах клієнта та на виконання зобов'язань за договором про надання правової допомоги.
Відповідно до приписів п.4 частини першої ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що ухвала Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2022 року підлягає скасуванню.
Відповідно до змісту частини четвертої ст.148 ЦПК України ухвала про стягнення штрафу може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду вищої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції за результатами перегляду ухвали про накладення штрафу є остаточною і оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника позивача - адвоката Борецького Володимира Володимировича задовольнити.
Ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 14 червня 2022 року скасувати.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча Судді: