Провадження № 22-ц/803/6146/22 Справа № 242/410/21 Суддя у 1-й інстанції - Черков В.Г. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л.
08 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:
головуючого - судді Демченко Е.Л.
суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О.
при секретарі - Кругман А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 липня 2022 року по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У січні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» (далі - ТОВ «ФК «Есаймент») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи його тим, що 16 січня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський банк розвитку» (далі - ПАТ “ВБР”) та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №IKIZG.205779.002, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 250 000 грн.
Вказували, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 16 січня 2012 року були укладені договори поруки №РХ029031.20581.003 та №РХ029031.20595.002 з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за умовами яких поручителі відповідають перед банком за порушення зобов'язань боржника за кредитним договором як солідарні боржники.
Зазначали, що 13 вересня 2019 року між банком та ТОВ «ФК «Есаймент» було укладено договір про відступлення прав вимоги №147, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №IKIZG.205779.002 від 16 січня 2012 року перейшло до них.
Посилаючись на те, що кредитні зобов'язання належним чином позичальником не виконуються та станом на 13 вересня 2019 року за кредитним договором допущена заборгованість у загальному розмірі 339 069,29 грн., з яких 159 885,08 грн. - основна заборгованість, 182 184,21 грн. - відсотки за користування кредитом, просили суд ухвалити рішення, яким стягнути вказану заборгованість солідарно з відповідачів.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 06 липня 2022 року позов задоволено. Вирішено питання стосовно судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким позов ТОВ «ФК «Есаймент» до них залишити без задоволення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправомірно задовольнив позовні вимоги про стягнення з них заборгованості, не взяв до уваги те, що строк дії договорів поруки сплинув. Вказували про те, що кредитний договір було укладено на строк до 15 січня 2017 року, а відсотки стягнуті оскаржуваним рішенням стягнуті за період до 15 січня 2019 року.
Правом на надання відзиву на апеляційну скаргу сторони по справі не скористались.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення скасуванню виходячи з наступного.
Відповідно до ст.ст.263,264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.
Проте, зазначеним вимогам закону рішення суду не відповідає з огляду на таке.
Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.
Встановлено судом і це підтверджується матеріалами справи, що 16 січня 2012 року між ПАТ «ВБР» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №IKIZG.205779.002, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 250 000 грн.
Як вбачається з п.1.3 кредитного договору, строк його дії до 15 січня 2017 року.
На забезпечення виконання даного кредитного договору, 16 січня 2012 року були укладені договори поруки №РХ029031.20581.003 ОСОБА_1 та №РХ029031.20595.002 з ОСОБА_2 .
Згідно п.13 договорів поруки, вони діють до повного виконання зобов'язань за кредитним договором. Пунктом 14 передбачено, що договір поруки припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
13 вересня 2019 року між банком та ТОВ «ФК «Есаймент» було укладено договір про відступлення прав вимоги №147, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором договір №IKIZG.205779.002 від 16 січня 2012 року перейшло до останнього.
Станом на 13 вересня 2019 року за кредитним договором рахується заборгованість у загальному розмірі 339 069,29 грн., з яких 159 885,08 грн. - основна заборгованість, 182 184,21 грн. - відсотки за користування кредитом.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «Есаймент», суд першої інстанції виходив з факту неналежного виконання зобов'язання за кредитним договором. При цьому, суд дійшов висновку про те, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручителі відповідають перед кредитором як солідарні боржники, та, оскільки позивачем підтверджено належними доказами розмір заборгованості, наявні правові підстави для стягнення заборгованості за кредитним договором з відповідачів в солідарному порядку.
Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції у зв'язку з наступним.
Між сторонами виникли правовідносини, щодо виконання відповідачами, як боржником та поручителями, кредитних зобов'язань.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Щодо стягнення заборгованості за кредитним договором
Відповідно до статей 526,527,530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитним договором та пені припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначений висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18).
Умовами кредитного договору №IKIZG.205779.002 від 16 січня 2012 року, укладеного між ПАТ “ВБР” та позичальником ОСОБА_3 , встановлено, що банк надає кредит у розмірі 250 000 грн., на строк до 15 січня 2017 року (а.с.5-6).
З розрахунку заборгованості вбачається, що з березня 2012 року по серпень 2014 року позичальник здійснював погашення за кредитним договором у відповідності до його умов та графіку погашення заборгованості.
Останній платіж у розмірі 6 923,75 грн. було здійснено 01 серпня 2014 року. Станом на січень 2017 року (день закінчення строку дії кредитного договору) прострочена заборгованість за тілом кредиту складала 150 288,13 грн. за простроченими відсотками 87 574,53 грн, усього 237 862,46 грн.(а.с.22-25).
Звернувшись з позовом 16 січня 2021 року (а.с.2-4,36) позивач поставив питання про стягнення заборгованості станом на 13 вересня 2019 року у загальному розмірі 339 069,29 грн., з яких 159 885,08 грн. - основна заборгованість, 182 184,21 грн. - відсотки за користування кредитом. В той час коли нарахування відсотків після закінчення строку дії кредитного договору є неправомірним, як і збільшення заборгованості за тілом кредиту.
Проте, місцевий суд визнав обґрунтованим наданий позивачем розрахунок заборгованості станом 13 вересня 2019 року, належним чином не перевіривши правильність наведених розрахунків, складових заборгованості та період їх нарахування.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Статтею 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом загальних норм права заява про застосування позовної давності може бути розглянута, якщо вона подана під час розгляду справи в суді першої інстанції.
Позичальник ОСОБА_3 з відповідною заявою про застосування строків позовної давності до суду першої інстанції не звертався.
Отже, до стягнення з позичальника ОСОБА_3 підлягає заборгованість за кредитним договором №IKIZG.205779.002 від 16 січня 2012 року у загальному розмірі 237 862, 46 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 150 288,13 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 87 574,53 грн.
Щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційний суд зазначає наступне.
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.
Згідно зі статтею 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Норми закону, якими врегульована порука, не містять положень щодо солідарної відповідальності поручителів за різними договорами, якщо договорами поруки не передбачено іншого, у разі укладення між ними кількох договорів поруки на виконання одного й того самого зобов'язання між ними не виникає солідарної відповідальності.
Кредитор, керуючись статтею 543 ЦК України, має право на свій розсуд пред'явити вимогу до боржника й кожного з поручителів разом чи окремо, в повному обсязі чи частково, але поручитель, що виконав зобов'язання, не вправі пред'явити вимогу до іншого поручителя на предмет розподілу відповідальності перед кредитором.
Наведене відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі №317/5082/13-ц (провадження №14-415цс19).
Ураховуючи викладене, а також те, що ані нормами закону, ані умовами договорів поруки (а.с.10,11,12,13) не встановлена солідарна відповідальність поручителів за окремими договорами поруки, підстави для солідарного стягнення з поручителів кредитної заборгованості згідно з вимогами статті 554 ЦК України відсутні.
Зважаючи на наведене, помилковими є висновки про те, що поручителі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 несуть солідарну відповідальність.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на наступне.
За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 цього Кодексу).
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
Згідно із частиною першою статті 598, статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами). У разі пред'явлення банком вимог до поручителя більш ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Подібна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі №408/8040/12-ц (провадження №14-145цс18).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №2-1169/11 (провадження №14-265цс18) викладено такі висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах: 1.Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. 2.Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлено договором чи законом строк її дії, його сплив припиняє відповідне право кредитора. 3.Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Натомість, календарна дата або вказівка на подію, яка має неминуче настати, є терміном (частина друга статті 252 ЦК України). 4.Умови договорів поруки про їхню дію до повного припинення всіх зобов'язань боржника за основним договором або до виконання поручителем зобов'язань боржника за основним договором, тобто до настання першої з цих подій, не встановлюють строк припинення поруки у розумінні статті 251 ЦК України. Тому у цьому випадку має застосовуватися припис частини четвертої статті 559 цього кодексу про припинення поруки, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. 5.З огляду на преклюзивний характер строку поруки та зумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію забезпеченого порукою зобов'язання застосоване у другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Це твердження не позбавляє кредитора можливості пред'явити до поручителя іншу письмову вимогу про погашення заборгованості боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду лише протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Також у справі №2-1169/11 (провадження №14-265цс18) було встановлено, позов слід пред'явити протягом шести місяців з моменту настання строку погашення чергового платежу за основним зобов'язанням (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту періодичними платежами), або з дня, встановленого кредитором для дострокового повернення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (якщо умовами договору передбачено погашення кредиту одноразовим платежем).
З договорів поруки вбачається, що вони припиняють свою дію після закінчення 05 років з дня настання терміну повернення кредиту за кредитним договором.
В той же час кредитним договором було визначено сплату кредиту з 1-го по 10-те число кожного поточного місяця, з кінцевим терміном повернення до 15 січня 2017 року. Останній платіж за кредитним договором у розмірі 6 923,75 грн. було здійснено 01 серпня 2014 року, порушення виконання зобов'язання почалось з 11 вересня 2014 року, тому саме з цієї дати кредитор набув права пред'явити до поручителів вимогу про погашення кредитної заборгованості, чого не вчинив. З даним позовом ТОВ “ФК “Есаймент” звернулось 16 січня 2021 року, тобто через 6 років та 3 місці, у зв'язку з чим позовні вимоги до поручителів про стягнення з них заборгованості у солідарному порядку до задоволення не підлягають.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо даних для задоволення апеляційної скарги, тому з урахуванням наведеного, рішення суду постановлене без дотримання зазначених вище вимог законодавства та встановлення всіх обставин справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «ФК «Есаймент» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором та з відмовою у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Есаймент» про стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог; інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
В порядку ч.13 ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ТОВ «ФК «Есаймент» судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 3 560,22 грн. пропорційно до розміру заявлених та задоволених позовних вимог, а з позивача ТОВ «ФК «Есаймент» на користь апелянтів слід стягнути судовий збір за звернення з апеляційною скаргою по 3 814, 53 грн. в рахунок кожного.
Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задовольнити.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 06 липня 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» (ЄДРПОУ 39114866) заборгованість за кредитним договором №IKIZG.205779.002 від 16 січня 2012 року у загальному розмірі 237 862, 46 грн., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту у розмірі 150 288,13 грн. та заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 87 574,53 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовити.
У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» (ЄДРПОУ 39114866) судовий збір у розмірі 3 560,22 грн.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Есаймент» (ЄДРПОУ 39114866) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір у розмірі по 3 814, 53 грн. в рахунок кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий: Демченко Е.Л.
Судді: Куценко Т.Р.
Макаров М.О.