Справа № 761/27132/21
Провадження № 2/761/1439/2022
26 вересня 2022 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Пономаренко Н.В.
за участю секретаря Бражніченко І.О.
представника позивача по зустрічному позову ОСОБА_1
розглянувши в загальному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, суд, -
в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала вказана цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка відповідною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.03.2022 року - залишена без розгляду.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 09.08.2021 року вказану позовну заяву прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у судове засідання на 22.11.2021.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 22.11.2021 року прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину. Перейдено до розгляду справи за правилами загального позовного провадження та призначено по справі підготовче судове засідання.
В судовому засіданні представником відповідача ОСОБА_2 - адвокатом Содолем Андрієм Миколайович в порядку ст. 193 ЦПК України було подано до суду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину.
Згідно з зустрічною позовною заявою позивач просив суд: 1) стягнути з ОСОБА_3 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 20 000,00 грн. щомісячно починаючи з 01.08.2020 року. 2) стягнути з ОСОБА_3 додаткові витрати на неповнолітню дитину ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у розмірі 140179 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29 жовтня 2014 року між позивачем та відповідачкою був зареєстрований шлюб. 25 серпня 2020 року, шлюб між сторонами було розірвано. 3 01.08.2020 року, неповнолітня донька сторін, ОСОБА_5 , 2015 року народження, постійно проживає разом з батьком ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1 . Дитина знаходиться на повному матеріальному утриманні батька, мати дитини ні якої допомоги по утриманню дитини не надає. Даний факт підтверджується рішеннями у справі № 761/15250/20 (рішення суду першої інстанції від 20.10.2020 р., та ухвалою апеляційної інстанції від 23.12.2020 р.). Окрім того факт постійного проживання дитини з батьком підтверджуються: 1. Рішенням суду від 31.08.2021 року у справі №761/25101/20; 2. Рішенням суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 761/15250/20; 3. Постановою суду від 23 грудня 2020 року у справі №22-ц/824/15371/2020; 4. Довідкою №405 від 20.07.2020 року; 5. Довідкою № 407 від 14.09.2020 року; 6. Довідкою №416 від 09.08.2021 року; 7. Довідкою № 418 від 02.11.2021 року.
Так, позивач за зустрічною позовною заявою зазначає, що на ухвалу суду у справі №761/25101/20 було отримано від ДФС України від про суми виплачених доходів та утриманих податків що до матері дитини ОСОБА_6 період з 1 кварталу 2020 року та по 1 квартал 2021 року. Згідно даних відомостей відповідач працює та отримує заробітну плату та додаткові доходи. Всього за рік відповідачем отримано доходів на загальну суму 990 045.45 грн. Оскільки відповідач працює, має значний дохід що в середньому становить 82 500,00 грн. на місць за останній рік, має не однакову заробітну плату від різних джерел, та непостійні доходи, вважаю за можливим стягнути з ОСОБА_3 , дитини, аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 20 000 грн. щомісячно, що б середньому становити 1/4 частину від її загального доходу.
У зустрічному позові зазначено, що малолітня дитина постійно проживає разом з батьком з 01.08.2020 року. Позивач звернувся напочатку липня до відповідачки з проханням передати особисті речі дитини та у зв'язку із тим що дитина проживає з ним, приймати фінансову участь в утриманні їхньої спільної малолітньої дитини.
13 серпня 2020 року позивач звернувся Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів. 09 жовтня 2020 року ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва у справі № 761/25663/20 у видачі судового наказу було відмовлено. Основною підставою відмови у видачі судового наказу стало те що суд направив запит до виконавчого апарату Донецької обласної ради, (місце реєстрації матері дитини ОСОБА_3 АДРЕСА_2 ) і отримав відповідь про відсутність відомостей про місце реєстрації, що за приписами ч. 9 ст. 165 ЦПК України стало підставою відмови у видачі судового наказу. 11.11.2020 року, мною як представником ОСОБА_2 було подано заяву перегляд рішення про відмову у видачі судового наказу, але ухвалою суду від 18.11.2020 року було відмовлено у відкритті провадження у справі. Таким чином Позивач вважає, що з 01 серпня 2020 року вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати.
Крім того, позивачем за зустрічним позовом зазначено, що відповідно до діючого законодавства, відповідач зобов'язана брати участь у додаткових витратах на дитину, пов'язаних з хворобами та розвитком здібностей дитини, відпочинком, тощо. ОСОБА_3 , як мати неповнолітньої ОСОБА_4 , ніяким чином не бере участь а ні у безпосередньому вихованні дитини, а ні у сплаті аліментів, а ні у додаткових матеріальних витратах на дитину. Додаткові витрати полягають у наступному: 1. Купівля ортопедичного матрацу вартістю 1993 грн. (Товарний чек №100473 від 17.09.2020 року), що стосується безпосередньо здоров'я дитини; 2. Купівля автокрісла вартістю 3690 грн. (чек №33060 від 15.02.2021 p.), що безпосередньо вимагають правила дорожнього руху та за для забезпечення безпеки дитини в тому числі при її проїзді до здійснення виконавчих дій для зустрічі з матір'ю; 3. Витрати на оздоровлення дитини в м. Трускавець в період з 1 травня до 12 травня 2021 року на загальну суму 14,533 грн. (рахунок від 12.05.21, відповідні чеки від 12.02.21 та довідки про проживання). Оскільки дана сума була витрачена з розрахунку на двох осіб, витрати відповідно на дитину складають половину даної суми - 7267 грн.; 4. Витрати на оздоровлення дитини, відвідування басейну у фітнес клубі Sport Life на загальну суму 7650 грн. (Договір № 41817 та відповідні чеки від 05.08.20 та 04.09.20); 5. Витрати на відвідування дитячого садочку на загальну суму 206 350 грн. (Додаток до договору від 01.09.2020 та відповідні квитанції за період вересень 2020 року по листопад 2021 року); 6. Витрати на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку хореографії в дитячому садочку на загальну суму 7000 грн. (квитанції за період з жовтня 2020 року по травень 2021 року); 7. Витрати на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку студії гімнастики Серебрянських за програмою «Загальний фізичний розвиток» на загальну суму 17555 грн. (Додаток до договору №1 від 02.06.2021 року, квитанція про оплату від 02.06.2021); 8. Купівля з метою фізичного розвитку дитини електросамоката на суму 5699 грн. (чек №27316/2); 9. Відпочинок з метою оздоровлення в СОК «Калин-Ка» в період з 11.08.2021 року по 26.08.2021 року на загальну вартість проживання 30 096 грн., (оскільки дана сума була витрачена з розрахунку на двох осіб, витрати відповідно на дитину складають половину даної суми та становлять 15 048 грн.) та харчування для дитини 4480 грн., всього на загальну суму 19 528 грн. 10. Відпочинок з метою оздоровлення в Готелі «Шерлок Холмс» з 29.01.2021 року по 02.02.2021 року., на загальну суму 7250 грн., на дитину відповідно - 3625 грн.
Таким чином, позивач вважає, що всього додаткових витрат на загальну суму 280357 грн., половину з яких у розмірі 140179 грн. відповідно до ст. 185 СК України, вважає за можливе, з урахування річного доходу майже в один мільйон гривень, стягнути з матері дитини ОСОБА_3 .
У зв'язку з зазначеним, позивач звернувся до суду з цим позовом, який просить задовольнити.
07.12.2021 року до суду надійшов відзив ОСОБА_3 на зустрічну позовну заяву, у вона якому просила суд відмовити у задоволенні зустрічного позову у повному обсязі. У відзиві відповідачем вказано, що місце проживання дитини не визначено і батьки почергово мають право спілкуватись з дитиною, брати участь у її вихованні та утриманні. Позивачем за первісним позовом зазначено, що в зустрічному позові не надано доказів, що позивачем за зустрічним позовом витрачаються щомісячно на утримання дитини сума в розмірі 40 000,00 грн. Також, позивачем за первісним позовом вказано, що на утриманні у неї перебуває онкохвора мати, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка є інвалідом 1 групи (загальне захворювання). У відзиві на зустрічний позов зазначено, що тягар доказування при стягненні додаткових витрат покладено на того, хто заявляє про них, а тому відповідач за зустрічним позовом в будь-якому випадку зобов'язаний був їх обґрунтувати та надати беззаперечні докази на їх підтвердження, оскільки додаткові витрати на відмінну від аліментів, мають бути викликані саме особливими обставинами. Таким чином, позивач за первісним позовом вважає, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами, що витрати на придбання матрацу, самокату, авто-крісла, оплати проживання в готелях, витрати на басейн, гурток із загального фізичного розвитку та приватний садочок відносяться до додаткових витрат, обумовлених особливими обставинами, так само як і не довів, що витрати понесені особисто ним та саме на потреби дитини.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 19.01.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні.
28.12.2021 року до суду надійшла заява позивача про долучення доказів до матеріалів справи.
13.01.2022 року до суду надійшла відповідь на відзив за зустрічним позовом у якому позивач за зустрічним позовом просить позов визнати та частково викладає обставини аналогічні тим, що викладені у зустрічній позовній заяві.
В судовому засіданні 19.01.2022 року позивачем за зустрічним позовом зазначено долучено до матеріалів справи додаткові заперечення позивача щодо факту відвідування дитиною садочку.
В судовому засіданні 19.01.2022 року до матеріалів справи долучення заперечення позивача на відповідь відповідача на відзив на зустрічну позову заяву у якому остання просила суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви та викладено обставини аналогічні тим, які викладені у відзиві на зустрічну позовну заяву.
В судовому засіданні 19.01.2022 року залишено без розгляду заяву позивача ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі.
23.09.2022 року до суду надійшло клопотання представника позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - адвоката Власюк К.П. про долучення доказів до матеріалів справи.
Як уже зазначалось судом, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26.09.2022 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - залишено без розгляду
Позивач за первісним позовом в судове засідання не з'явилася, свого представника не направила, причини неявки суду не повідомила, про дату та час судового засідання повідомлялась належним чином.
Представник позивача за зустрічним позовом в судовому засіданні зустрічну позовну заяву підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити.
Вислухавши пояснення представника позивача за зустрічним позовом, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є батьками: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія свідоцтва про народження серії № НОМЕР_1 (Т.1 а.с. 14).
Шлюб між позивачем та відповідачем розірвано 25.08.2020 року, що підтверджується рішення Шевченківського районного суду м. Києва (Т.1 а.с. 15-16).
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 31 серпня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено; зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено. Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з батьком - ОСОБА_2 .
Постановою Київського апеляційного суду від 22.12.2021 року з урахуванням ухвали Київського апеляційного суду від 30.12.2021 року про виправлення описки, апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року - без змін.
Постановою Верховного суду від 20.07.2022 року касаційну скаргу ОСОБА_3 , яка подана представником - адвокатом Власюк Катериною Петрівною, залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 31.08.2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 22.12.2021 року залишено без змін.
Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, не підлягає встановленню обставина, що дитина проживає разом з батьком (позивачем за зустрічним позовом).
Звертаючись з зустрічним позовом до суду, позивач, як на підставу для його задоволення, вказував, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання їх спільної дитини, хоча вказаний обов'язок відповідача, як матері, передбачений ст. 180 СК України.
Разом із цим, відповідно до копії довідки, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків ОСОБА_3 період з 1 кварталу 2020 року та по 1 квартал 2021 року. Згідно даних відомостей останнє працює та отримує заробітну плату та додаткові блана. Всього за рік ОСОБА_3 з урахування сум поворотної фінансової допомоги п.п., іншим особам отримано на загальну суму 990 045,45 грн.
Так, відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Тлумачення положень статті 180 СК України свідчить, що обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні,чи їх шлюб розірвано.
При цьому, аналіз глави 15 СК України дозволяє зробити висновок, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до частини першої статті 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Частиною другою статті 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Як передбачено ст. 7 Закону України « Про державний бюджет України на 2021 рік» прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.
Як передбачено ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2618 гривень, з 1 липня - 2744 гривні, з 1 грудня - 2833 гривні.
Згідно із ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю того з батьків, на ім'я кого вони виплачуються, і мають використовуватися за цільовим призначенням.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Матеріалами справи підтверджується відсутність перешкод для виконання ОСОБА_3 обов'язку по утриманню власних дітей і сплати аліментів у розмірі, достатньому для забезпечення дітей можливості нормального розвитку, водночас враховуючи і ту обставину, що відомостей про можливість сплати ним аліментів у вказаному позивачем за зустрічним позовом розмірі, - матеріали справи не містять.
Відповідно до вимог ст. 191 СК України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
В той же час, відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За змістом ст.ст. 76, 77 ЦПК України, суд встановлює наявність або відсутність обставин, котрими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Також, згідно роз'яснень, які містяться в п. 26 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року, предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи (причини пропуску позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Відтак позивач зобов'язана надавати рівнозначний розмір на утримання неповнолітньої доньки, однак, ОСОБА_2 не доведено, що ним також щомісячно витрачається на утримання доньки 20 000 грн., а загальні витрати на утримання дитини щомісячно становлять 40 000,00 грн.
Оскільки згідно постанови Київського апеляційного суду від 22.12.2021, визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом із батьком - ОСОБА_2 , то суд приходить до висновку, про необхідність стягнення аліментів саме із 22.12.2021 року.
З урахуванням вищенаведених положень законодавства, встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що заявлені в зустрічній позовній заяві позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 22 грудня 2021 року і до досягнення донькою повноліття.
При цьому, слід зазначити, що у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я сторін та в інших випадках, передбачених СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів.
Щодо вимоги зустрічної позовної заяви про стягнення з ОСОБА_3 додаткові витрати на неповнолітню дитину ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 у розмірі 140179 грн., слід зазначити наступне.
В обґрунтування вказаної вимоги, позивачем за зустрічним позовом зазначено, що додаткові витрати полягають у наступному:
1. Купівля ортопедичного матрацу вартістю 1993 грн. (Товарний чек №100473 від 17.09.2020 року), що стосується безпосередньо здоров'я дитини (а.с. Т. 1 а.с. 65);
2. Купівля автокрісла вартістю 3690 грн. (чек №33060 від 15.02.2021 p.), що безпосередньо вимагають правила дорожнього руху та за для забезпечення безпеки дитини в тому числі при її проїзді до здійснення виконавчих дій для зустрічі з матір'ю (Т. 1 а.с. 66);
3. Витрати на оздоровлення дитини в м. Трускавець в період з 1 травня до 12 травня 2021 року на загальну суму 14,533 грн. (рахунок від 12.05.21, відповідні чеки від 12.02.21 та довідки про проживання). Оскільки дана сума була витрачена з розрахунку на двох осіб, витрати відповідно на дитину складають половину даної суми - 7267 грн. (Т 1 а.с. 68-68а);
4. Витрати на оздоровлення дитини, відвідування басейну у фітнес клубі Sport Life на загальну суму 7650 грн. (Договір № 41817 та відповідні чеки від 05.08.20 та 04.09.20) (Т. 1 а.с. 69);
5. Витрати на відвідування дитячого садочку на загальну суму 206 350 грн. (Додаток до договору від 01.09.2020 та відповідні квитанції за період вересень 2020 року по листопад 2021 року) (Т. 1 а.с. 70-76);
6. Витрати на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку хореографії в дитячому садочку на загальну суму 7000 грн. (квитанції за період з жовтня 2020 року по травень 2021 року);
7. Витрати на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку студії гімнастики Серебрянських за програмою «Загальний фізичний розвиток» на загальну суму 17555 грн. (Додаток до договору №1 від 02.06.2021 року, квитанція про оплату від 02.06.2021) (Т. 1 а.с. 77);
8. Купівля з метою фізичного розвитку дитини електросамоката на суму 5699 грн. (чек №27316/2);
9. Відпочинок з метою оздоровлення в СОК «Калин-Ка» в період з 11.08.2021 року по 26.08.2021 року на загальну вартість проживання 30 096 грн., (оскільки дана сума була витрачена з розрахунку на двох осіб, витрати відповідно на дитину складають половину даної суми та становлять 15 048 грн.) та харчування для дитини 4480 грн., всього на загальну суму 19 528 грн. (Т. 1 а.с. 79);
10. Відпочинок з метою оздоровлення в Готелі «Шерлок Холмс» з 29.01.2021 року по 02.02.2021 року, на загальну суму 7250 грн., на дитину відповідно - 3625 грн. (Т. 1 а.с. 80).
Позивачем за зустрічним позовом до складу додаткових витрат включені, витрати на купівлю автокрісла вартістю 3690 грн. (чек №33060 від 15.02.2021 p.), що безпосередньо вимагають правила дорожнього руху та за для забезпечення безпеки дитини в тому числі при її проїзді до здійснення виконавчих дій для зустрічі з матір'ю (Т. 1 а.с. 66), при цьому, з копію чеку №33060 вбачається, що покупцем товару є ОСОБА_8 , яка є власником дисконтної карти №10104308, крім того вказані витрати із урахування положень ст. 185 СК України не є додатковими витратами на дитину.
Конституцією України визначено основні права й обов'язки держави та громадян щодо забезпечення захисту дітей.
Зокрема, згідно з ч. 2 ст. 51 Основного Закону - батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до положень Конвеції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р. (ратифікована Україною 27 лютого 1991р.) дитина, враховуючи її фізичну й розумову незрілість, потребує спеціальної охорони та турботи, включаючи належний правовий захист, як до так і після народження.
Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до положень ч.8 ст. 7 Сімейного кодексу України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до положень ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обовязків щодо дитини.
Відповідно до ст. 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Таким чином, додаткові витрати не є додатковим стягненням коштів на утримання дитини; вони необхідні для того, щоб за певних обставин можна було забезпечити нормальні матеріальні умови для життя дитини. Участь у додаткових витратах на дитину є не правом, а обов'язком батька (матері) незалежно від сплати ним (нею) аліментів. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину та обґрунтовуватись відповідними документами, а відтак і підтверджувати наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати і свідчать про їх необхідність.
Відповідно до ч.2ст.185 СК України додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
В п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що до передбаченої ст. 185 СК України участі в додаткових витратах на утримання дитини, викликаних особливими обставинами (розвитком її здібностей, хворобою, каліцтвом тощо), можна притягати лише батьків. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.
Статтею 53 Конституції України встановлено, що держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Згідно ч.1, 3 ст.4 Закону України Про освіту держава забезпечує: безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти відповідно до стандартів освіти; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої і післядипломної освіти відповідно до законодавства. Держава гарантує усім громадянам України та іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, право на безоплатне здобуття повної загальної середньої освіти відповідно до стандартів освіти. Держава гарантує безоплатне забезпечення підручниками (у тому числі електронними), посібниками всіх здобувачів повної загальної середньої освіти та педагогічних працівників у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.ч.1-3, 5 ст.6 Закону України Про загальну середню освіту громадянам України незалежно від раси, кольору шкіри, особливостей інтелектуального, соціального і фізичного розвитку, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоровя, особливих освітніх потреб, місця проживання, складних життєвих умов, мовних або інших ознак забезпечується доступність і безоплатність здобуття повної загальної середньої освіти у державних і комунальних навчальних закладах. Громадяни України мають право на здобуття повної загальної середньої освіти у приватних навчальних закладах. Здобуття повної загальної середньої освіти у навчальних закладах незалежно від підпорядкування, типів і форм власності має відповідати вимогам державних стандартів загальної середньої освіти. Відповідальність за здобуття повної загальної середньої освіти дітьми покладається на їх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, або навчальні заклади, де вони виховуються.
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню у рахунок відшкодування додаткових витрат, суди повинні враховувати, в якій мірі кожен із батьків зобов'язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У випадку, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.
Наявність додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
Згідно зі статтею 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В судовому засіданні встановлено, що малолітня донька сторін ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 навчалася у Товаристві з обмеженою відповідальністю «КРИСТАЛ ЕДЮКЕЙШН ГРУП», структурний підрозділі приватний заклад дошкільної освіти «Розумка», відповідно до копії Договору №116/21 про надання освітніх послуг від 01.09.2020 року, укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРИСТАЛ ЕДЮКЕЙШН ГРУП» та позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 (Т.1 а.с. 70-72). Проте, жодних належних та допустимих доказів того, що позивач за первісним позовом ОСОБА_3 не заперечувала проти укладення даної угоди суду не представлено. Крім того, вищезазначений заклад дошкільної освіти не є спеціалізованим навчальним закладом для дітей з особливими потребами чи закладом для дітей з особливими здібностями. Тому, суд вважає, що наявність бажання позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 навчати малолітню доньку в приватному закладі дошкільної освіти не є особливою обставиною в розумінні ст.185 СК України.
Згідно правової позиції Верховного Суду України, висловленій 24.02.2016 року у справі №6-1296цс15, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що «СК України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого. Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв'язку з розвитком певних її здібностей, у зв'язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Визначення таких особливих обставин відноситься до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку. За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення».
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10.01.2019 року у справі №369/11745/16-ц.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що вимога позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у зв'язку із купівлею ортопедичного матрацу, витрати на оздоровлення доньки в м. Трускавець в період з 1.05.2021 по 12 05.2021, відвідування басейну у фітнес клубі Sport Life з метою оздоровлення, витрати на відпочинок в СОК «Калин-Ка» з метою оздоровлення, відпочинок в готелі «Шерлок Холмс» з метою оздоровлення в розумінні ст.185 СК України не є особливими обставинами, оскільки такі витрати не свідчать про наявність хвороби, яка встановлена медичними документами, а тому не пов'язані з оздоровленням дитини, у зв'язку із чим вказані витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 не є додатковими витратами на дитину, відповідно до вищезазначеної правової норми.
Крім того, вимоги позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів у зв'язку із витратами на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку хореографії в дитячому садочку на загальну суму 7000 грн., витратами на відвідування дитиною з метою фізичного розвитку студії гімнастики Серебрянських за програмою «Загальний фізичний розвиток», купівля з метою фізичного розвитку дитини електросамоката на суму 5699 грн. в розумінні ст.185 СК України не є особливими обставинами, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено, що вони викликані особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї здібностей, талантів, а тому вказані витрати позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 не є додатковими витратами на дитину, відповідно до вищезазначеної правової норми.
За частиною другою статті 185 СК України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Враховуючи вищенаведене, оскільки витрати, які просить стягнути позивачка з відповідача, в розумінні статті 185 СК України не є додатковими витратами на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), а тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги є безпідставними, необгрунтованими, а тому не підлягають до задоволення.
В порядку, визначеному 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача судовий збір в дохід держави в сумі 992,40 грн.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 137, 141, 206, 229, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, п.п. 15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України, ЦПК України, суд, -
зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 5000,00 грн. щомісячно з індексацією стягуваних сум відповідно до закону, починаючи із 22 грудня 2021 року і до досягнення донькою повноліття.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення в частині стягнення аліментів підлягає негайному виконанню в межах сплати суми платежу за один місяць.
Стягнути з ОСОБА_3 в дохід держави судовий збір у розмірі 992,40 грн.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити учасників:
Позивач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_4 .
Повний текст рішення складено 04.11.2022 року.
Суддя: