Справа №760/13775/21
2/760/3434/22
28 жовтня 2022 року м. Київ
Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Українця В.В.
при секретарі Степановій Н.І.
розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Свої вимоги мотивує тим, що він працював на посаді начальника виробничо-диспетчерського відділу ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» з 21 квітня 2015 року по 19 лютого 2020 року.
19 лютого 2020 року його було звільнено у зв'язку зі скороченням штату.
При звільненні відповідач нарахував, проте не виплатив йому заробітну плату у розмірі 197568 гривень 32 копійки.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києві від 12 червня 2020 року стягнуто на його користь з ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» заборгованість по заробітній платі в сумі 196568 гривень 32 копійки. На виконання зазначеного рішення суду 19 серпня 2020 року було видано виконавчий лист та 03 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження.
17 грудня 2020 року відповідач сплатив йому 196585 гривень 48 копійок.
Таким чином, відповідач затримав виплату заробітної плати за період з 20 лютого 2020 року по 17 грудня 2020 року.
Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 лютого 2020 року по 17 грудня 2020 року в розмірі 300911 гривень 93 копійки.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києві від 08 червня 2021 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.
З відзиву на позовну заяву представника відповідача вбачається, що він просить відмовити в задоволенні позову. Зазначено, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого ст. 117 КЗпП України. Сума середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні особи, нарахована на підставі ст. 117 КЗпП України, підлягає зменшенню з урахуванням неістотності суми заборгованості та її не співмірності порівняно з середнім заробітком позивача. У зв'язку з неможливістю погашення заборгованості через фактичну відсутність коштів на рахунку підприємства та фінансовою кризою, яка виникла на підприємстві внаслідок відсутності державних оборонних замовлень, підприємство не мало фактичної можливості своєчасної виплати належних працівникові сум. Затримка виплат зумовлена відсутністю фінансових надходжень на рахунки державного підприємства.
Крім того, строк позовної давності до вимог про стягнення середнього заробітку становить 3 місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Відповідач провів з працівником повний розрахунок 17 грудня 2020 року, а позивач звернувся до суду у червні 2021 року, тобто з пропуском визначеного строку позовної давності.
З відповіді на відзив представника позивача вбачається, що він підтримує викладене у позові та просить задовольнити заявлені вимоги у повному обсязі. Зазначено, що не погоджується з позицією відповідача щодо застосування принципу розумної співмірності до вимог, оскільки вона ґрунтується лише на припущеннях та не підтверджується жодними розрахунками. Відповідач ні при звільненні, ні коли рішення суду набрало законної сили не виплатив заборгованість по заробітній платі. Зазначена заборгованість була стягнута лише в примусовому порядку. Доказів на підтвердження відсутності коштів на рахунках для виплати заробітної плати стороною відповідача також надано не було. Тому, нарахована сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 300911 гривень 93 копійки є співмірною з сумою заборгованості в розмірі 196568 гривень 32 копійки.
Доводи сторони відповідача щодо застосування строку позовної давності не відповідають дійсності, оскільки 17 березня 2021 року (в останній день тримісячного строку позовної давності) позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача коштів. Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києві від 29 березня 2021 року відмовлено у видачі судового наказу та рекомендовано звернутись до суду з такою вимогою в порядку позовного провадження. Таким чином, відбулось переривання перебігу позовної давності, який мав закінчитися 17 червня 2021 року. Позивач в порядку позовного провадження звернувся до суду 26 травня 2021 року, тобто в межах встановленого законом строку позовної давності для цих правовідносин.
Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі, не викликались.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києві від 12 червня 2020 року стягнуто на користь ОСОБА_1 з ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» заборгованість по заробітній платі в сумі 196568 гривень 32 копійки.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
На виконання зазначеного рішення суду 19 серпня 2020 року було видано виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця Солом'янського районного ВДВС у м. Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) від 03 грудня 2020 року відкрито виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом.
17 грудня 2020 року відповідач сплатив позивачу 196585 гривень 48 копійок заборгованості по заробітній платі, що підтверджується випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Положеннями вищенаведеної ст. 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
За змістом ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівнику не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягнув на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а у разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила в заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року у справі № 6-114цс13.
Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме: виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11 листопада 2019 року в справі № 757/14073/16-ц.
Пунктом 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» № 9 від 06 листопада 1992 року передбачено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. Для працівників, які пропрацювали на даному підприємстві (в установі, організації) менш двох місяців, обчислення проводиться з розрахунку середнього заробітку за фактично пропрацьований час. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
Відповідно до п. 3 розділу 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Відповідно до п. 8 розділу 4 зазначеного Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Повний розрахунок з позивачем ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» проведено 17 грудня 2020 року, що підтверджується випискою по банківському рахунку ОСОБА_1 .
Позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 20 лютого 2020 року по 17 грудня 2020 року, тобто за період з дня звільнення по день фактичної виплати коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З довідки про середній заробіток № 6 від 10 березня 2021 року вбачається, що середньоденна заробітна плата позивача становить 1439 гривень 77 копійок.
Затримка розрахунку при звільненні відбулась в період з 20 лютого 2020 року по 17 грудня 2020 року та складає 209 робочих днів. Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні становить 300911 гривень 93 копійки (1439,77 х 209 = 300911,93).
Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Верховний Суд України у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16 дійшов висновку, що право суду зменшити розмір середнього заробітку, який має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, залежить від таких чинників: наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум за трудовим договором на день звільнення; виникнення спору між роботодавцем та працівником після того, коли належні до виплати працівникові суми за трудовим договором у зв'язку з його звільненням повинні бути сплачені роботодавцем; прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу. Водночас Верховний Суд України зауважив, що разом із тим при розгляді даної справи необхідно взяти до уваги і такі обставини, як розмір недоплаченої суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, обставини за яких було встановлено наявність заборгованості, дії відповідача щодо її виплати.
Велика Палата Верховного Суду погоджується з таким висновком у тому, що суд може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, і що таке зменшення має залежати від розміру недоплаченої суми.
Водночас виходячи з мети відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, яка полягає у компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, і які розумно можна було б передбачити, Велика Палата Верховного Суду вважає, що, з одного боку, не всі чинники, сформульовані у зазначеному висновку, відповідають такій меті. Так, сама лише наявність спору між працівником та роботодавцем з приводу розміру належних до виплати працівникові сум; момент виникнення такого спору, прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника, істотність розміру недоплаченої суми порівняно із середнім заробітком працівника не впливають на розмір майнових втрат, яких зазнає працівник у зв'язку з простроченням розрахунку. З іншого боку, істотним є період такого прострочення, хоча такий чинник у згаданій постанові Верховного Суду України не сформульований.
З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі за провадженням № 6-113цс16, і вважає, що, зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. Тому Велика Палата Верховного Суду також відступає від висновку Верховного Суду України, сформульованого у постанові від 27 квітня 2016 року у справі № 6-113цс16 про те, що право суду зменшити розмір середнього заробітку залежить від прийняття судом рішення щодо часткового задоволення вимог працівника про виплату належних йому при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року в справі № 761/9584/15-ц.
Розмір простроченої заборгованості відповідача перед позивачем щодо виплати йому при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення, становив 196568 гривень 32 копійки. Вбачається, що нарахована сума середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні - 300911 гривень 93 копійки, не є співмірною з заборгованістю відповідача по заробітній платі.
Таким чином, суд приходить до висновку про зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до суми основної заборгованості - 196568 гривень 32 копійки.
Стороною відповідача заявлялось клопотання про застосування до вимог позивача тримісячного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
Офіційне тлумачення положення ч. 1 ст. 233 міститься в Рішенні Конституційного Суду № 4-рп/2012 від 22 лютого 2012 року, зокрема, зазначено, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України у взаємозв'язку з положеннями статей 116, 117, 237-1 цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.
За таких обставин, до вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні застосовуються положення ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Відповідачем було виплачено позивачу заборгованість по заробітній платі 17 грудня 2020 року.
17 березня 2021 року (в останній день тримісячного строку позовної давності) позивач звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідача коштів.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києві від 29 березня 2021 року відмовлено у видачі судового наказу та рекомендовано звернутись до суду з такою вимогою в порядку позовного провадження.
Позивач в порядку позовного провадження звернувся до суду 26 травня 2021 року, тобто в межах встановленого законом строку позовної давності для цих правовідносин.
З огляду на наведене, позов підлягає задоволенню частково.
З урахуванням часткового задоволення позову та відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 1965 гривень 68 копійок судового збору.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000 гривень.
Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази.
20 квітня 2021 року між адвокатом Паном М.М. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 206-Ц.
Крім того, у матеріалах справи міститься свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Пана М.М., ордер на надання правової допомоги від ОСОБА_1 на ім'я Пана М.М. , квитанція № 002388 від 20 квітня 2021 року за надання професійної правничої допомоги по договору № 206-Ц від 20 квітня 2021 року в сумі 7000 гривень.
Вбачається, що позивачем не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, як це передбачено статтею 137 ЦПК України.
За таких обставин, вимога про стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 7000 гривень задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 47, 115-117, 231, 232, 238 КЗпП України, ст. 1, ч. 1 ст. 2, ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», статтями 3, 4, 12, 13, 76-81, 178, 259, 263-265, 268, 273, 430 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6, код ЄДРПОУ 34297075) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» (м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 6, код ЄДРПОУ 34297075) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 196568 гривень 32 копійки середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1965 гривень 68 копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: