печерський районний суд міста києва
Справа № 757/8929/22-ц
24 лютого 2022 року Суддя Печерського районного суду м. Києва Хайнацький Є.С., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Комунального концерну «Центр комунального сервісу», про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та зобв'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (далі - відповідач, КП «Київтеплоенерго»), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Комунального концерну «Центр комунального сервісу» (далі - третя особа, КЦ «Центр комунального сервісу»), в якому просить:
- визнати незаконними дії КП «Київтеплоенерго» щодо здійсненого перерахунку (донарахування) плати за послугу з централізованого опалення по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності ОСОБА_1 , за період з жовтня 2019 року по листопад 2021 року у сумі 27 290, 82 грн. та щодо нарахування 3% річних у розмірі 382, 20 грн. та інфляційної складової боргу у розмірі 914,45 грн.;
- зобов'язати КП «Київтеплоенерго» здійснити перерахунок плати (нарахувань) за послугу з централізованого опалення по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 , за опалювальні періоди 2019-2020 рр. та 2020-2021 рр. відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, та договорів про надання комунальних послуг, укладених до 01.05.2019 року, провести відповідні коригування по особовому рахунку ОСОБА_1 та скасувати заборгованість у сумі 27 290, 82 грн.;
- зобов'язати КП «Київтеплоенерго» скасувати нарахування 3% річних у розмірі 382, 20 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 914,45 грн. по квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , власником якої є ОСОБА_1 ;
- вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 з доданими до неї матеріалами, судом встановлено наступне.
Так, позовна заява повинна відповідати вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
На підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.
Отже, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права саме споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».
Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду для дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов'язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено (ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів»), тим самим навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Проте, в позовній заяві відсутнє таке обґрунтування позовних вимог.
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Згідно ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб; послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги.
Відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
У зв'язку з цим, застосування Закону України «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті, які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України).
Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини, які виникають між споживачами і виробниками, виконавцями, продавцями під час продажу товарів (виконанні робіт, наданні послуг), встановлює права споживачів на придбання товарів (робіт, послуг) належної якості та безпечних для життя і здоров'я, а також визначає механізм захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
Як вбачається із матеріалів справи предметом позову є визнання незаконними дій щодо здійсненого перерахунку плати за послугу з централізованого опалення, у зв'язку із чим до спірних правовідносин Закон України «Про захист прав споживачів» не застосовується, і тому посилання позивача на відповідні норми Закону України «Про захист прав споживачів» не можуть бути взяті судом до уваги.
Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов'язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Закону України «Про захист прав споживачів».
Однак, в порушення даних вимого закону, позивач у своїй позовні заяві не посилається зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначає про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача», споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: захист своїх прав державою; належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця); відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону; звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав; об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів). Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів. Споживачі зобов'язані: 1) перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар; 2) в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції; 3) користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробником товару (виконавцем) в експлуатаційній документації; 4) з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.
Жодна з перелічених у ст. 4 Закону України «Про захист прав споживача» підстав, які дають право особі захистити порушене право споживача, не пов'язані з предметом пред'явленого позову до суду.
Враховуючи, що на правовідносини, які є предметом розгляду справи, норма Закону України «Про захист прав споживачів» не поширюється, клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» є таким, що не ґрунтується на вимогах закону, а тому не підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пп. 5 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, судовий збір сплачується за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Як визначено у ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», з 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481,00 грн.
Отже, позивачу необхідно сплатити судовий збір за три вимоги немайнового характеру в розмірі 2977 грн. 20 коп. (992,40*3) на наступні реквізити:
Отримувач коштів УК у Печер.р-ні/Печерс.р-н/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38004897
Банк отримувача Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA228999980313181206000026007
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Печерський районний суд міста Києва (назва суду, де розглядається справа) та надати документ, що підтверджує сплату судового збору.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Відтак, позовна заява ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Аналізуючи викладене, позовну заяву ОСОБА_1 слід залишити без руху та надати позивачу строк для усунення виявлених судом недоліків.
Роз'яснити позивачу, що згідно ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260 Цивільного процесуального кодексу України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Комунального концерну «Центр комунального сервісу», про захист прав споживачів, визнання дій незаконними та зобв'язання вчинити дії, - залишити без руху та надати строк для усунення недоліків.
Роз'яснити позивачу право протягом десяти днів з дня отримання ухвали усунути виявлені недоліки, шляхом подання заяви з додержанням вимог, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є.С. Хайнацький