печерський районний суд міста києва
Справа № 757/30555/22-к
07 листопада 2022 року Печерський районний суд м. Києва в складі: головуючого - судді ОСОБА_2, розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької області, м. Жмеринка, громадянина України, українеця, з вищою освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст.190 КК України, -
02.11.2022 року в провадження судді Печерського районного суду м. Києва, надійшов обвинувальний акт з додатками відносно чинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.
Суд, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного висновку.
За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 12 КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов'язане з позбавленням волі.
Глава 25 КПК України встановлює особливості досудового розслідування кримінальних проступків.
Відповідно до ч. 1 ст. 298 КПК України досудове розслідування кримінальних проступків (дізнання) здійснюється згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави
Згідно до ч. 1 ст. 302 КПК України встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, не заперечують проти такого розгляду, прокурор має право надіслати до суду обвинувальний акт, в якому зазначає клопотання про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
Відповідно до ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу.
Пунктом першим частини третьої статті 42 КПК України передбачено, що підозрюваний, обвинувачений має право знати, у вчиненні якого кримінального правопорушення його обвинувачують.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним документом, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.
Зокрема, відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт повинен містити у собі виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Таким чином, аналіз цієї норми свідчить, що процесуальний закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1)фактичних обставин кримінального правопорушення; 2)правової кваліфікації; 3)формулювання обвинувачення.
Правова кваліфікація дій особи повинна містити в собі не тільки посилання на окрему статтю (частину статті) кримінального закону, але і точне формулювання об'єктивної сторони кримінального правопорушення, його кваліфікуючих ознак.
Проте, в даному обвинувальному акті чітко не зазначена кваліфікація кримінального правопорушення (проступку), вчиненого ОСОБА_1 , а саме в чому виразилась об'єктивна сторона вказаного кримінального проступку, у заволодінні чужим майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживанні довірою (шахрайстві).
У рішенні ЄСПЛ, «Абрамян проти Росії» від 9 жовтня 2008 р. суд зазначив, що «положення п.«а» ч. 3 ст. 6 ЄКПЛ необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду».
З урахуванням викладеного вище, суд вважає, що обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, прокурором у відповідності до вимог кримінального процесуального закону не висунуто.
Зі змісту частини другої статті 381 КПК суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта.
За таких обставин суд приходить до висновку про невідповідність обвинувального акту вимогам КПК України та вважає за необхідне повернути означений акт прокурору щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, за відсутності учасників судового провадження.
На підставі викладеного, керуючись ст. 291, 302, 314 КПК України, -
Обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - повернути прокурору.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_2