Справа №345/2757/22
Провадження № 2/345/949/2022
(з а о ч н е)
07.11.2022 м.Калуш
Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
у складі головуючого судді Сухарник І.І.
за участю секретаря судового засідання Рибчук Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІНЕС ПОЗИКА», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих Олександр Олександрович, приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий Олег Васильович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
встановив:
Представник позивача адвокат Солдаткін О.О. звернувся до суду з даним позовом в інтересах ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що ОСОБА_1 стало відомо про відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Безруким О.В. виконавчого провадження № 68629406 про стягнення з нього на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості у розмірі 18 072,56 гривень на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. від 21.01.2022, зареєстрованого в реєстрі за № 22491. З виконавчого напису нотаріуса вбачається, що дана заборгованість виникла на підставі Договору 156994-КВ1-001 від 11.10.2020.
Представник позивача зазначає, що у ОСОБА_1 відсутня будь-яка заборгованість за договором, так як правовідносини закінчилися у зв'язку із сплатою всіх кредитних платежів. крім того виконавчий напис вчинений на підставі кредитного договору, який нотаріально не посвідчений. Розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, укладеним з ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» стягувачем не надано. Також не долучено доказів направлення позивачу вимоги про виконання зобов'язань за кредитним договором та його отримання.
Представник відповідача зазначає, що заборгованість за кредитним договором не являється безспірною, а виконавчий напис вчинено з порушенням чинного законодавства.
Оскільки нотаріусом при винесенні даного виконавчого напису не було дотримано вимог законодавства, представник позивача просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 22491, вчинений 21.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих О.О., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості в розмірі 18 072,56 гривень.
Також представник позивача адвокат Солдаткін О.О. просить суд стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
Ухвалою суду від 06.10.2022 провадження у справі відкрито за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, а також встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» відзиву на позов у встановлені судом строки не подав, його представник в судове засідання не з'явився, хоча відповідач повідомлявся про час та місце розгляду справи у визначеному чинним законодавством порядку, в тому числі шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті судової влади. Відповідач причини неявки представника суду не повідомив, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався. Тому суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
27.10.2022 до суду надійшло клопотання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, зокрема зазначає, що вартість юридичних послуг є завищеною та підлягає зменшенню. Зазначає, що відповідачем не подавалися будь-які заяви по суті, так як фактично в даній справі відсутня змагальність сторін, а справа слухається в спрощеному позовному провадженні. На думку представника відповідача формування правової позиції адвоката при підготовці позову, направлення адвокатських запитів, складання позовної заяви та підготовка письмових клопотань не вимагала від представника позивача надмірного обсягу юридичної і технічної роботи з огляду на незначну складність даної справи. Тому просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі до 2000,00 гривень.
Представник позивача адвокат Солдаткін О.О. подав суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності позивача, позов підтримує.
Також 01.11.2022 представник позивача адвокат Солдаткін О.О. подав заперечення на клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, в якому вказує. що подане відповідачем клопотання підписане ОСОБА_2 , обсяг цивільної дієздатності якої не підтверджений належними документами. Зокрема з витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що керівником ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» є ОСОБА_3 , інших осіб, які б мали діяти від імені юридичної особи в порядку само представництва, не зазначено. Зазначив, що долучені до справи документи на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, містять детальний опис наданих послуг та їх конкретну вартість, дані витрати є документально підтвердженими та підлягають стягненню з відповідача. Також представник позивача вказує, що у зв'язку з необхідністю подання суду даного заперечення зріс об'єм наданої правової допомоги та додатково просить стягнути з відповідача 3000,00 гривень витрат, а всього 13 000,00 гривень на правничу допомогу. Клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги просить залишити без розгляду.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. та приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Безрукий О.В.в судове засідання не з'явилися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, та не повідомили суд про причини своєї неявки, жодних пояснень щодо даного спору не надали.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно та безсторонньо оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
В судовому засіданні встановлено, що 21.01.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем був вчинений виконавчий напис № 22491 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за Договором 156994-КВ1-001 від 11.10.2020 за період з 11.10.2020 по 13.12.2021 в загальному розмірі 17 432,56 гривень, що складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 12 188,44 гривень, простроченої заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в розмірі 5244,12 гривень, а також плати за вчинення виконавчого напису нотаріуса в розмірі 640,00 гривень (а.с. 24-25).
11.02.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Безруким О.В. було відкрито виконавче провадження № 6862940 з виконання даного виконавчого напису (а.с. 20-21).
Також судом встановлено, що 11.10.2020 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та позивачем ОСОБА_1 був укладений Договір № 156994-КВ1-001 про надання кредиту. Даний договір укладений у простій письмовій формі та не був посвідчений нотаріально (а.с. 26-27).
Представник позивача не заперечує факт укладення позивачем даного кредитного договору, однак зазначає, що свої зобов'язання за даним договором ОСОБА_1 виконав у повному обсязі.
Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів для спростування даного твердження.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права.
Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем. Тому, безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат»та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому, суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
У відповідності до приписів ч. 2 ст. 87 Закону України «Про нотаріат» перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1.1, 1.2, 3.2, 3.5 Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України №296/5 від 22.02.2012 визначено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999. Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.
Як вбачається зі змісту спірного виконавчого напису, під час його вчинення приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Золотих О.О. керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат», та п.2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (далі за текстом - Перелік).
Пунктом 2 Розділу 2 «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Разом з цим, Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 у справі № 826/20084/14, визнав незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема в частині пункту 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про необхідність визнання нечинною Постанови Кабінету міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині п.1 та п.2 зазначеної постанови.
За приписами ч. 2 ст. 265 КАС України у разі визнання рішенням суду нормативно-правового акта протиправним та нечинним, такий нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.
Верховний Суд у своїй постанові від 12.03.2020 у справі N 757/24703/18-ц дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
Укладений між позивачем та ТОВ "БІЗНЕС ПОЗИКА" договір не був посвідчений нотаріально. Таким чином, в даному випадку у нотаріуса були відсутні повноваження на вчинення виконавчого напису на кредитному договорі, який не був нотаріально посвідчений та не відносився до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок заборгованості за кредитним договором, відсутнє підтвердження направлення позивачу ОСОБА_1 повідомлень про погашення заборгованості та повідомлення про намір вчинення виконавчого напису за кредитним договором.
Також з позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 заперечує наявність заборгованості за кредитним договором, яка вказана у виконавчому написі нотаріуса.
Тобто у матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що між позивачем та відповідачем ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» існує безспірна заборгованість за кредитним договором.
Ч. 1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису, не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Враховуючи, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом вчинено з порушенням діючого законодавства, суд вважає за необхідне визнати його таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача слід також стягнути понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати у вигляді 992,40 гривень судового збору, сплаченого за подання позовної заяви (а.с. 5).
Щодо відшкодування витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.
Представник позивача адвокат Солдаткін О.О. просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 гривень.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Необхідно зауважити, що ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачає, що обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
27.10.2022 до суду надійшло клопотання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, яке підписане юрисконсультом з судових спав ТОВ «БІЗПОЗИКА» в порядку само представництва Шкромида Ю.В.
Ч. 3 ст. 58 ЦПК України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.
Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.
У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини 3 статті 56 ЦПК України.
Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб'єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності).
На підтвердження повноважень Шкромиди Ю.В. до клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката були додані положення про само представництво Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», яке затверджене 04 лютого 2022 року та підписане директором товариства Анною Крупелою та наказ № 2-к/тр про прийняття на роботи.
Проте долучені до клопотання матеріали на підтвердження наявності у ОСОБА_2 повноважень представляти інтереси ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в судах, не містять інформації про те, що поіменована особа наділена повноваженнями на самопредставництво у розумінні частини 3 статті 56 ЦПК України.
Суд зазначає, що з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр) (частина перша статті 7 Закону №755-IV).
Обов'язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (частина третя статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань»).
Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 вказаного Закону, яка, зокрема, визначає, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.
Така позиція суду узгоджується з правовими висновками, викладеними Верховним Судом у постанові від 23.11.2020 у справі № 908/592/19, ухвалі Верховного Суду від 03.02.2020 у справі № 10/6823/19.
Згідно відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань директором даного товариства та відповідно особою, яка має право представляти ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» в порядку само представництва є ОСОБА_3 . Інформація про особу, що підписала клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу - ОСОБА_2 , в такому Реєстрі відсутня.
З огляду на наведене суд не приймає до розгляду клопотання ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» про зменшення витратна оплату правничої допомоги.
В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано копію договору № 69 про надання професійної правничої допомоги від 09.10.2021, укладеного між адвокатом Солдаткіним О.О. та позивачем (а.с. 29), копію акта приймання-передачі наданих послуг № 5 від 09.09.2022 та акт приймання-передачі грошових коштів від 09.09.2022 (а.с. 32), а також акт про прийняття-передачу наданих послуг № 6 від 25.10.2022 та акт приймання-передачі грошових коштів від 25.10.2022, з яких вбачається, що витрати позивача на професійну правничу допомогу склали 13 000,00 гривень.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, пунктах 34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Отже, судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 дійсно були понесені судові витрати на правничу допомогу.
В цьому контексті Верховний Суд правильно зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов'язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов'язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі №826/2689/15 від 09 квітня 2019 року).
Враховуючи, що хоча під час розгляду справи стороною відповідача було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, однак воно не було прийнято судом до розгляду, це виключає можливість суду на зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 273, 280-282 ЦПК України, суд -
ухвалив:
Позов задоволити.
Визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем 21 січня 2022 року, зареєстрований в реєстрі за № 22491, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованості за Договором № 156994-КВ1-001 від 11.10.2020 року в розмірі 17 432,56 гривень, таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, буд. 13, офіс 524, код ЄДРПОУ 41084239) на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя АДРЕСА_1 992,40 гривень сплаченого судового збору, а також 13 000,00 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вищевказаних строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Головуючий