Справа № 344/1245/22
Провадження № 2/344/1690/22
02 листопада 2022 м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.
за участі секретаря Герлан Н.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення грошових коштів,-
в позові вказано, що у жовтні 2020 року позивач надав відповідачу 5000 доларів США - «…Вищевказані кошти Відповідач отримала нібито за укладення в майбутньому з Позивачем договору про придбання останнім квартири по АДРЕСА_1 ». Відповідно до змісту позову його пред'явлено до відповідача на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Тому позивач просив суд стягнути з відповідачки еквівалент 182843 гривень.
В судовому засіданні представник позивача надав перед судом одночасно взаємно суперечливі пояснення про те, що між сторонами спору не було погоджено купівлю позивачем квартири у відповідача, а в наступному про те, що позивачем таки було погоджено з відповідачкою купити квартиру АДРЕСА_2 у відповідному будинку, але позивач дізнався, що відповідачка не є власником квартири, а тому вирішив в односторонньому порядку відмовитись від купівлі квартири.
Надання представником позивача взаємно суперечливих пояснень свідчить про те, що пояснення представника не є правдивими відомостями про фактичні спірні обставини та не відповідають виконанню обов'язку сторони і її представника щодо надання перед судом правдивих пояснень щодо дійсних обставин відносин і спору.
Також представник позивача в судовому засіданні надав перед судом пояснення проте, що «…позивач не хотів продовжувати працювати з відповідачкою, оскільки дізнався про те, що вона не є власником квартири».
Таким чином саме представником позивача надано перед судом пояснення на спростування позову позивача про те, що грошові кошти, які сплачені на користь свідка ОСОБА_5 були не безпідставно сплачені відповідачці, а були платежем за квартиру АДРЕСА_2 , в якості завдатку в оплату частини вартості квартири.
Також в судовому засіданні представник позивача на запитання представника відповідача надав перед судом пояснення «…десь такого плану як завдаток це було…», «…були переговори про майбутнє укладення договору…», «... не хотів продовжувати працювати, бо відповідач не є власником квартири».
За змістом ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
В судовому засіданні представник позивача надав перед судом пояснення, які спростовують, а не обґрунтовують позов про те, що «… Позивач не хотів продовжувати працювати з відповідачкою, бо відповідач не є власником квартири».
Отже відносини позивача та відповідача склались саме щодо купівлі позивачем квартири, в оплату за яку він вніс завдаток.
Так, в ч. 1 ст. 571 ЦК України передбачено правові наслідки порушення або припинення зобов'язання, забезпеченого завдатком, а саме: якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора.
Отже позов подано позивачем для уникнення негативних наслідків цивільної відповідальності позивача за його дії щодо відмови від виконання договору купівлі-продажу на підтвердження факту укладення якого позивач передав 5000 доларів завдатку.
Також в позові вказано, що «…Вищевказані кошти Відповідач отримала нібито за укладення в майбутньому з Позивачем договору про придбання останнім квартири по АДРЕСА_1 ».
Отже позивач пред'явив позов безпосередньо на основі припущення про нібито укладення договору відповідачем, але позивач такого наміру не мав і для цього передав відповідачці 5000 доларів США.
Однак відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином до обов'язку позивача належало доведення фактичної спірної обставини умови і мети отримання відповідачкою грошових коштів.
Крім цього відповідач отримала грошові кошти саме від позивача. Тому безпосередньо позивачу повинно бути однозначно відомо на яких умовах і з якою метою ним передано відповідачу грошові кошти в сумі 5000 доларів США.
Однак ні за змістом позову, ні за містом виступу в судовому засіданні представника відповідача не вказано у зв'язку з чим позивач передав відповідачу 5000 доларів США.
Оскільки ні позивачем, ні його представником не доведено правової підстави, з якої позивач передав відповідачу 5000 доларів США тому ними і не доведено, що така правова підстава відпала.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 43 ЦПК України за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Так само відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже позивачу не гарантовано ні подання позову на основі припущення, ні здійснення доказування обставин за позовом на основі припущення.
Однак в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 надав перед судом пояснення про те, що відповідачка отримала грошові кошти безпосередньо на користь свідка та одразу після їх отримання передала ці грошові кошти свідку, оскільки він є власником квартири, яку було погоджено продати позивачу, та за яку позивач сплатив завдаток в сумі 5000 доларів США. Свідком з іншими його родичами збудовано будинок та вони продають квартири у відповідному будинку; відповідачку обрано директором ОСББ у відповідному будинку, вона показує покупцям квартири; грошові кошти позивачем сплачено на користь свідка в якості завдатку для купівлі квартири АДРЕСА_2 у відповідному будинку; позивач сплатив завдаток, щоб квартиру не продали іншому покупцю, який був на той час; оскільки інший покупець бажав придбання квартири АДРЕСА_2 із розстроченням платежу, тому позивач заплатив завдаток за вибрану ним квартиру; свідок прибув до нотаріуса для оформлення договору купівлі-продажу, але до нотаріуса не прибув позивач; позивач не відповідав на телефонні дзвінки, коли не прибув на погоджений час і місце до нотаріуса; а в наступному позивач повідомив свідка про те, що він не буде придбавати квартиру, а 5000 доларів США відшкодують витрати свідка на оцінку майна та організацію процесу продажу квартири, а також від не продажу квартири іншому покупцю, який був на той момент вже втрачений через дії позивача.
Жодна зі сторін спору, в тому числі і свідок ОСОБА_5 не просили суд про залучення свідка до участі в спорі в якості відповідача або третьої особи.
Однак відповідно до змісту принципів змагальності і диспозитивності до обов?язків суду не належить формування підстав і предмету звернення до суду, формування матеріально-правових вимог позивача до відповідача, визначення замість позивача осіб до яких у нього є претензії, але вони ним не заявлені.
Так само у разі подання позову до неналежної особи у позивача є можливість пред?явлення позову до належної особи, до якої він вважає у нього є претензії.
Оскільки відповідно ч. 1 до ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.
В ч. 2 ст. 570 ЦК України вказано, що якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
Так за змістом наданих відповідачем повідомлень з позивачем сторонами обговорювалось питання придбання нерухомого майна.
В судовому засіданні представник відповідача надав перед судом пояснення про те, що спілкування сторін у формі повідомлень в програмі «Вайбер» присвячені саме і виключно погодженню сторонами питань купівлі-продажу нерухомого майна, до якого в тому числі входить квартира АДРЕСА_2 .
Позивач за власним вільним вибором добровільно сплатив відповідачу 5000 доларів США на умовах, що у зв'язку із поведінкою сторін і за змістом позову належить визначити цьому суду.
Так в ч. 2 ст. 213 ЦК України на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.
Відповідно до ч. 3 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 213 ЦК України якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Отже за змістом пояснень представника відповідача та свідка, які за їх повідомленням прийняли від позивача 5000 доларів США саме в якості застави на підтвердження факту платежу за продаж позивачу квартири АДРЕСА_3 і на підтвердження факту укладення договору з предметом продажу у власність позивача відповідної квартири.
Також за змістом пояснення представника позивача та свідка відповідач та свідок домовились з позивачем про нотаріальне оформлення договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 для чого свідок і відповідач прибув до нотаріуса, очікували там позивача та безрезультатно протягом тривалого часу намагались зв'язатись з ним відомими їм засобами зв'язку. Однак позивач не прибув до нотаріуса для нотаріального посвідчення їх договору.
Таким чином позивач недобросовісно діяв на час ухилення від прибуття до нотаріуса для виконання його обов'язку з приводу повної оплати за відповідну квартиру, а в наступному сформував позов, в якому не вказав правдиві обставини відносин з відповідачем та свідком, зазначивши в позові, що відповідач «нібито» невірно сприйняла як самого факту передання їй позивачем 5000 доларів США так і видання відповідачкою розписки про факт такого прийняття, як вказано в розписці для: «Бронювання квартири АДРЕСА_3 ».
Отже у разі не погодження позивача із фактом складення відповідачкою розписки про отримання 5000 доларів США саме для: «Бронювання квартири АДРЕСА_3 » до обов'язку позивача належало не прийняття такої розписки.
Таким чином судом однозначно встановлено, що позивач сплатив 5000 доларів на користь відповідача для: «Бронювання квартири АДРЕСА_3 », що відповідачкою і було зроблено у спосіб прийняття нею завдатку в розмірі 5000 доларів США передання їх власнику квартири - свідку ОСОБА_5 .
При цьому після складання розписки відповідачкою з проставленням відповідачкою відтиску печатки ОСББ «Парк апартментс» відповідач скріпив таку розписку власним підписом.
Однак в судовому засіданні представник позивача не заперечував, що на розписці позивачем особисто проставлено його підпис, що є доказом погодження відповідного документу за вільним волевиявленням позивача.
Неправдиві пояснення представника позивача в судовому засіданні, що розпочато саме за письмовою позовною заявою позивача, не визначені процесуальним законом в якості правової підстави звільнення позивача від негативних наслідків цивільної правової відповідальності, що встановлена для позивача в ч. 1 ст. 571 ЦК України.
Так за змістом ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися завдатком.
Отже сторони погодили зобов'язання позивача, яке він на себе добровільно прийняв та на забезпечення виконання якого і передав 5000 доларів США.
В ч. 1 ст. 547 ЦК України вказано, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Отже сторонами вчинено правочин з оформлення завдатку за фактом скріплення їх підписами розписки про передання 5000 доларів США з метою «Бронювання квартири АДРЕСА_3 ».
Відповідач виконав свої обов'язки та здійснив бронювання квартири АДРЕСА_3 для позивача.
В ч. 1 ст. 12 ЦПК України проголошено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
В ч. 3 ст. 12 ЦПК України вказано, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Отже обов'язок надання суду доказів на спростування позову процесуальним законом покладено безпосередньо на відповідача.
В ч. 2 ст. 13 ЦПК України вказано, що збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В ч. 5 ст. 81 ЦПК України вказано, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
В ч. 7 ст. 81 ЦПК України вказано, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Отже суд не збирає доказів на обґрунтування правових позицій сторін. Вказаний обов'язок покладено безпосередньо на сторін. Правові наслідки невиконання зазначеного обов'язку або його неналежного виконання покладено безпосередньо на відповідну сторону спору.
Таким чином саме на позивача на підставі принципу змагальності цивільних процесуальних відносин покладено обов'язок на доказування правових підстав звернення до суду, порушення будь-яких його прав саме відповідачем, спростування доводів відповідача.
Крім зазначеного в судовому засіданні встановлено, що на час звернення до суду з позовом позивачу було однозначно відомо, що відповідачка є керівником ОСББ, якій не належить право власності на квартиру, оскільки це зазначено безпосередньо в позові.
Так само в судовому засіданні свідок надав перед судом пояснення про те, що він отримав спірні грошові кошти для себе ,а також, що він і є власником квартири та прибув до нотаріуса.
Однак ні до звернення до суду, ні протягом часу, визначеного процесуальним законом для вирішення питання про визначення належного відповідача і подання позову саме до нього, позивач та його представник не виконали їх обов'язку та не пред'явили позову до належної особи. Проте пред'явлення позову до неналежної особи визначено процесуальним законом в якості самостійної підстави для відмови в позові.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
в позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення 182843 гривень відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Бородовський С.О.