Романівський районний суд Житомирської області
290/950/21
08 листопада 2022 року смт. Романів
Романівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисників обвинувачених - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , потерпілого ОСОБА_8 , представника потерпілого - адвоката ОСОБА_9 , в ході судового розгляду у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Романів кримінального провадження відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_1 ,
та
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючої в АДРЕСА_2 ,
по обвинуваченню за частиною 1 статті 122 Кримінального кодексу України (далі КК України), -
В ході судового розгляду кримінального провадження захисником обвинуваченої - адвокатом ОСОБА_7 заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимими доказів - направлення потерпілого ОСОБА_8 на судово-медичне обстеження та акта такого обстеження, оскільки направлення видане не уповноваженою особою а акт складено до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Адвокат ОСОБА_6 та обвинувачені зазначене клопотання підтримали.
Прокурор, потерпілий та представник потерпілого проти задоволення клопотання заперечили.
При цьому прокурор зазначив, що направлення ОСОБА_8 на судово-медичне освідування видане дізнавачем, що перебував у складі СОГ, та з дотриманням вимог Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої Наказом МВС № 440 від 23.05.2017 року. Прокурор також зауважив, що відповідно до положень частини 3 статті 214 КПК України проведення медичного освідування допускається до внесення відомостей до ЄРДР.
Частиною 3 статті 298 КПК України передбачено, що до внесення відомостей про кримінальний проступок до Єдиного реєстру досудових розслідувань допускається проведення окремих дій, передбачених частиною третьою статті 214 цього Кодексу.
За змістом частини 3 статті 214 КПК України визначено, що для з'ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань може бути проведено медичне освідування.
Відповідно до положень пункту 11 розділу V Інструкції з організації діяльності чергової служби органів (підрозділів) Національної поліції України, затвердженої Наказом МВС № 440 від 23.05.2017 року працівникам поліції надано право направляти до медичних закладів громадян, які звернулися до поліції із заявою про заподіяння їм тілесних ушкоджень, разом із направленням на предмет установлення факту ушкодження здоров'я.
Згідно положень частини 1 статті 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Частиною 1 статті 87 КПК України визначено, що недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: 1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; 2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; 3) порушення права особи на захист; 4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; 5) порушення права на перехресний допит.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення, а у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате.
На підставі аналізу зазначених норм, суд приходить до переконання, що при визнанні чи невизнанні доказу недопустимим на стадії судового розгляду є критерій очевидності недопустимості, який полягає у відсутності сумніву в тому, що було порушено вимоги КПК України і таке порушення може бути встановлено судом відразу під час огляду доказу.
Судом не було встановлено фактів порушення вимог частини 3 статті 214 та частини 3 статі 298 КПК України, а також істотних порушень прав людини і основоположних свобод, передбачених частиною 2 статті 87 КПК України, чи інших обставин, які б свідчили про очевидну недопустимість доказів, що досліджуються судом. Не було доведено і існування таких процесуальних порушень стороною захисту.
З урахуванням викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони захисту про визнання доказів недопустимими задоволенню не підлягає, оскільки направлення потерпілого на медичне освідування здійснено працівниками поліції з урахуванням відомчих нормативно правових актів а проведення такого медичного освідування до внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР не суперечить вимогам КПК України.
Керуючись статтями 86 -89, 214, 298, 318, 369-372, КПК України, суд,-
Відмовити у задоволенні клопотання захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_7 про визнання очевидно недопустимими доказів - направлення потерпілого ОСОБА_8 на судово-медичне обстеження від 24 травня 2021 року та акта судово-медичного дослідження (обстеження) ОСОБА_8 від 04.06.2021 року.
Роз'яснити стороні захисту, що питання допустимості доказу буде вирішуватися судом під час його оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_1