Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 7-99-18, факс 7-44-62
Іменем України
"29" серпня 2006 р. Справа № 3/230а
« 29 » серпня 2006 року справа № 3/230а
09 год. 50 хв.
За позовом Ріпкинського районного міжгосподарського комбінату комунального господарства «Райсількомунгосп» смт.Ріпки, вул.Промислова, 4а
до Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області м.Чернігів, вул.Щорса, 12
про визнання не правовим рішення
Суддя В. М. Репех
За участю секретаря судового засідання Рубан Н. О.
Представники сторін :
від позивача: Коваленко В. І. -начальник Ріпкинського райсількомунгоспу
від відповідача: Маценко В. П. -головний спеціаліст-юрисконсульт Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області, довіреність № 01-15/781 від 13.07.2006р.
Постанова прийнята після перерви оголошеної в засіданні згідно статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач заявив позов про визнання не правовим рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Чернігівській області № 15 від 27.04.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.
Ріпкинський райсількомунгосп свої вимоги мотивує тим, що рішення відповідача є неправомірним і таким, що порушує права підприємства. При цьому позивач посилається на те, що не може нести відповідальність за порушення законодавства органами місцевого самоврядування. Про зміну тарифів на водопостачання та водовідведення райсількомунгосп попередньо повідомляв кожного водокористувача персонально. Про кожну зміну тарифів на водопостачання після затвердження їх сільськими радами робив повідомлення через районне радіомовлення, після чого складались відомості на оплату комунальних послуг, і з копією рішення сільської ради про затвердження тарифів та відомістю проводився збір коштів за водопостачання, у відомості споживач ставив свій підпис про сплату нарахованої суми.
Відповідач позовних вимог не визнає, посилаючись на обґрунтованість прийнятого рішення та відповідність його чинному законодавству. Інспекція зазначає, що тарифи, вказані у листі 05.05.06 № 38 на водопостачання та водовідведення і погоджені рішеннями сільських рад, не набрали чинності. Відповідач вказує на те, що довідка Ріпкинського районного радіомовлення, яка надана позивачем до позовної заяви свідчить лише про те, що «...В ефірі Ріпкинського районного радіомовлення 30.04.2005р. прозвучав матеріал Ріпкинського райсількомунгоспу про підвищення тарифів на водопостачання з 01.04.2005р., затверджені рішеннями сесій ...», а не самі рішення виконкомів сільрад.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини та докази по справі, встановив наступне:
Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області 20 квітня 2006 року була проведена перевірка правильності встановлення та застосування тарифів на послуги водопостачання в Ріпкинському районному міжколгоспному комбінаті комунального господарства «Райсількомунгосп» ( Чернігівська область, смт.Ріпки, вул.Промислова, 4а ), про що складено акт перевірки № 004371.
Перевіркою встановлено, що у період з 01.05.2005р. по 31.03.2006р. в порушення дотримання державної дисципліни цін при встановленні та застосуванні тарифів при нарахуванні плати за послуги водопостачання замість тарифів, затверджених рішеннями Губицької сільської ради від 18.11.04р., Задеріївської сільської ради від 18.11.04 № 43, Смолигівської сільської ради від 18.11.04 № 59, Малолиственської сільської ради від 18.11.04 № 46, Т.Шевченківської сільської ради від 21.09.04, Голубицької сільської ради від 17.11.04р. № 50, Неданчицької сільської ради від 18.11.04р. № 61, Даницької сільської ради від 18.11.04р. № 64 позивачем застосовувались тарифи, затверджені рішеннями Губицької сільської ради від 18.03.05р. № 23 ( за період з 01.05.05 до 01.07.05 ), від 18.06.05 № 30 ( за період з 01.07.05 до 01.09.05 ), від 18.08.05 № 34 ( за період з 01.09.05 до 01.04.06 ); Задеріївської сільської ради від 26.04.05р. № 14 ( за період з 01.05.05 до 01.07.05 ), від 16.06.05 № 19 ( за період з 01.07.05 до 01.04.06 ); Смолигівської сільської ради від 21.04.05р. № 22 ( за період з 01.05.05 до 01.07.05 ), від 21.06.05 № 40 ( за період з 01.07.05 до 01.09.05 ), від 18.08.05 № 44 ( за період з 01.09.05 до 01.04.06 ); Малолиственської сільської ради від 21.04.05р. № 18 ( за період з 01.05.05 до 01.07.05 ), від 21.06.05 № 40 ( за період з 01.07.05 до 01.09.05 ), від 18.08.05 № 36 ( за період з 01.09.05 до 01.04.06 ); Т.Шевченківської сільської ради від 05.05.05р. ( за період з 01.05.05 до 01.07.05 ), від 21.06.05 № 40 ( за період з 01.07.05 до 01.04.06 ); Голубицької сільської ради від 17.03.05р. № 11 ( за період з 01.05.05 до 01.07.05 ), від 16.06.05 № 23 ( за період з 01.07.05 до 01.04.06 ); Неданчицької сільської ради від 05.05.05р. ( за період з 01.05.05 до 01.07.05 ), від 18.06.05 № 39 ( за період з 01.07.05 до 01.04.06 ); Даницької сільської ради від 21.04.05р. № 25 ( за період з 01.05.05 до 01.07.05 ), від 16.06.05 № 41 ( за період з 01.07.05 до 01.09.05 ), від 21.07.05 № 43 ( за період з 01.09.05 до 01.04.06 ); Великозліївської сільської ради від 18.06.05р. № 41 ( за період з 01.07.05 до 01.04.06 ), які не були оприлюднені і не набрали чинності відповідно до ст.57 Конституції України, п.5 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ч.5 ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», що призвело до одержання Ріпкинським районним міжколгоспним комбінатом комунального господарства «Райсількомунгосп» необґрунтованої виручки в сумі 14759,68 грн., в т.ч. по населенню -10873,75 грн., по інших споживачах - 3885,93 грн.
За матеріалами перевірки позивача, відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Державною інспекцією з контролю за цінами в Чернігівській області прийнято рішення № 15 від 27.04.2006р. про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін: вилучення до державного бюджету необгрунтовано одержаної суми виручки -14759,68 грн. та стягнення до державного бюджету штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки -29519,36 грн.
Згідно ч.1 ст.13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 3 грудня 1990 року N 507-XII державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.
Відповідно до ч.1 ст.14 цього Закону вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.
Таким чином, до компетенції відповідача відноситься саме державний контроль за цінами при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів.
Статтею 57 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом.
Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
Пунктом 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР встановлено, що рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
У статті 18 Закону України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 року N 2657-XII визначені види інформації, до яких відноситься інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого і регіонального самоврядування.
Відповідно до статті 21 цього Закону інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування - це офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування.
Основними джерелами цієї інформації є: законодавчі акти України, інші акти, що приймаються Верховною Радою та її органами, акти Президента України, підзаконні нормативні акти, ненормативні акти державних органів, акти органів місцевого і регіонального самоврядування.
Інформація державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування доводиться до відома заінтересованих осіб шляхом:
опублікування її в офіційних друкованих виданнях або поширення інформаційними службами відповідних державних органів і організацій;
опублікування її в друкованих засобах масової інформації або публічного оголошення через аудіо- та аудіовізуальні засоби масової інформації;
безпосереднього доведення її до заінтересованих осіб (усно, письмово чи іншими способами);
надання можливості ознайомлення з архівними матеріалами;
оголошення її під час публічних виступів посадових осіб.
Джерела і порядок одержання, використання, поширення та зберігання офіційної інформації державних органів та органів місцевого і регіонального самоврядування визначаються законодавчими актами про ці органи.
Законодавчі та інші нормативні акти, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян, не доведені до публічного відома, не мають юридичної сили.
Як вже зазначалось вище, згідно пункту 5 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року N 280/97-ВР рішення ради нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо радою не встановлено більш пізній строк введення цих рішень у дію.
Частиною 5 ст.12 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року N 1160-IV встановлено, що регуляторні акти, прийняті органами та посадовими особами місцевого самоврядування, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації відповідних рад, а у разі їх відсутності - у місцевих друкованих засобах масової інформації, визначених цими органами та посадовими особами, не пізніш як у десятиденний строк після їх прийняття та підписання.
Поняття регуляторного акту визначено в ст.1 Закону N 1160-IV. Це є прийнятий уповноваженим регуляторним органом нормативно-правовий акт, який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання; прийнятий уповноваженим регуляторним органом інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.
Органи місцевого самоврядування, відповідно до ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року N 1160-IV відносяться до регуляторних органів.
Таким чином, діючим законодавством встановлений певний порядок офіційного оприлюднення рішень органів місцевого самоврядування, а саме шляхом їх публікації в друкованих засобах масової інформації.
Доказів офіційного оприлюднення рішень Губицької сільської ради від 18.03.05р. № 23, від 18.06.05 № 30, від 18.08.05 № 34; Задеріївської сільської ради від 26.04.05р. № 14, від 16.06.05 № 19; Смолигівської сільської ради від 21.04.05р. № 22, від 21.06.05 № 40, від 18.08.05 № 44; Малолиственської сільської ради від 21.04.05р. № 18, від 21.06.05 № 40, від 18.08.05 № 36; Т.Шевченківської сільської ради від 05.05.05р., від 21.06.05 № 40; Голубицької сільської ради від 17.03.05р. № 11, від 16.06.05 № 23; Неданчицької сільської ради від 05.05.05р., від 18.06.05 № 39; Даницької сільської ради від 21.04.05р. № 25, від 16.06.05 № 41, від 21.07.05 № 43; Великозліївської сільської ради від 18.06.05р. № 41, шляхом їх публікації в друкованих засобах масової інформації, позивач не надав.
З урахуванням вищезазначеного, суд доходить висновку, що Ріпкинським райсількомунгоспом застосовувались тарифи, згідно рішень зазначених вище, які не набрали чинності.
З огляду на викладене, доводи позивача є неправомірними, оскільки ст.14 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року N 1160-IV визначено порядок оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності, а саме регуляторні органи публікують у друкованих засобах масової інформації та/або розміщують на своїх офіційних сторінках у мережі Інтернет або оприлюднюють в інший спосіб, у тому числі через телебачення і радіо, інформацію про здійснення ними регуляторної діяльності.
Рішення Губицької сільської ради, Задеріївської сільської ради, Смолигівської сільської ради, Малолиственської сільської ради, Т.Шевченківської сільської ради, Голубицької сільської ради, Неданчицької сільської ради, Даницької сільської ради, Великозліївської сільської ради є регуляторними актами, а не регуляторною діяльністю, поняття якої визначено також ст.1 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року N 1160-IV, це є діяльність, спрямована на підготовку, прийняття, відстеження результативності та перегляд регуляторних актів, яка здійснюється регуляторними органами, фізичними та юридичними особами, їх об'єднаннями, територіальними громадами в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Виходячи з вищезазначеного, відповідач правомірно прийняв рішення про вилучення у Ріпкинського райсількомунгоспу в доход державного бюджету 14759,68 грн. в результаті порушення державної дисципліни цін та про стягнення штрафу в сумі 29519,36 грн.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтєю 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
При таких обставинах, враховуючи вищезазначене, позов задоволенню не підлягає, оскільки позивачем не доведено обставин на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процессуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 72, 86, 158, 160-163, 167, 186, 254, 255, пунктом 6 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
В позові відмовити.
Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Згідно статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Суддя В. М. Репех
Повний текст постанови підписаний