справа №176/1799/22
провадження №2/176/727/22
07 листопада 2022 року Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Кучми В.В.,
з участю секретаря с/з Петренко Н.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Жовті Води цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, -
05.09.2022 до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області звернувся представник АТ КБ «ПриватБанк», ОСОБА_2 , з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця та позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідачки, як зі спадкоємця на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості у розмірі 5191,70 грн. за кредитним договором № б/н від 07.07.2015, що укладений між позивачем та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування позову, представник позивача зазначив, що 07.07.2015 року між банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір б/н про надання йому кредиту розмір якого у подальшому збільшився до 5500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 , помер. Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором б/н від 07.07.2015 року становить 5191,70 грн.Спадкоємицею померлого ОСОБА_3 , на думку позивача є відповідачка, яка зареєстрована з боржником за однією адресою на меомент його смерті, тобто постійно проживала разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. На виконання вимог ст.1281ЦК України 22.07.2021 була направлена претензія кредитора до Бериславської державної нотаріальної контори та 02.08.2021 року отримана відповідь, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого позичальника із заявами про прийняття чи відмову у прийнятті спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії позивача. Незважаючи на це, позивач вважає, що відповідачка є такою, що прийняла спадщину, оскільки спадкування обов'язків відбулося відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, так як відповідачка не відмовилась від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки, а саме 6 місяців від дня відкриття спадщини. При цьому позивача зазначає, що згідно з ч.3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину, що змусило позивача звернути до суду з цим позовом.
В ході розгляду справи проведені наступні процесуальні дії:
Ухвалою судді від 06.09.2022 року відкрито спрощене провадження та надано відповідачам термін на надання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 23.09.2022 позовну заяву було залишено без руху та позивачеві надано строк на усунення недоліків. Недоліки позовної заяви виправлені позивачем 10.10.2022 року.
Клопотання представника відповідача про витребування доказів по справі не розглядалось, оскільки державні установи, від яких позивач просив витребувати докази по справі знаходяться у м. Берислав Херсонської області, який на даний час є тимчасово окупованою територією України та витребування доказів по справі є неможливим. Крім того, з цих підстав також є неможливим перевірити місце реєстрації відповідачки, як того вимагає ч. 8 ст. 187 ЦПК України.
Сторони про розгляд справи повідомлялись належним чином.
Поштові конверти, направлені на адресу відповідачів, повернулись до суду з відміткою «Тимчасово непідконтрольна територія».
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву № б/н від 07.07.2015 року, згідно якої отримав кредитні кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору, розмір якого в подальшому був збільшений до 5500 грн.(а.с. 22-23).
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 15.07.2020 року, актовий запис №1021 зроблено Херсонським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Півдленного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). (а.с.81)
На підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк» державним нотаріусом Бериславської державної нотаріальної контри Херсонської області надано інформацію про відсутність спадкоємців, які б звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 . Спадкову справу було заведено на підставі претензії. (а.с.84)
Листом-претензією, яка була надіслана відповідачці більше ніж через рік після смерті спадкодавця, було повідомлено про необхідність сплати борг спадкодавця у сумі 5191,70 грн.(а.с. 85)
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № б/н від 07 липня 2015 року, станом на дату смерті ОСОБА_3 заборгованість становить 5191,70 грн, яка складається з заборгованості за тілом простроченим тілом кредиту.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 608 ЦК України, зобов'язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
За змістом ст.1218, ч. 3 ст.1231 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові зі спадкодавця за життя спадкодавця.
Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України, спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
Отже, спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору позики, прийнявши спадщину, в силу ст. ст.1281,1282 ЦК України зобов'язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.
Наведені норми законодавства свідчать, що спадкоємець відповідає перед кредитором тільки в межах своєї частки у спадщині, тобто у спадкоємця виникає зобов'язання задовольнити вимоги кредитора лише в межах майна, одержаного у спадщину. У спадкоємців боржника обов'язок перед позикодавцем (кредитором) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених ст. 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Це правило визначає загальний характер відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, незалежно від виду спадкування та суб'єктів спадкового процесу й випливає із суті універсального характеру спадкового правонаступництва.
Борги спадкодавця - це майнові зобов'язання, які прийняв на себе спадкодавець перед фізичними або юридичними особами - кредиторами, але смерть позбавила його можливості виконати їх. Обов'язок доказувати борги померлого покладається на самого кредитора. Кредитор, який звернувся до спадкоємців, зобов'язаний надати документи, що підтверджують його вимоги.
За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок у неї відсутній обов'язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.
При вирішенні спору про стягнення з спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов'язані із з'ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред'явлення вимоги до спадкоємців боржника. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року (справа № 306/2000/16-ц), яку суд враховує при вирішенні цієї справи.
За чинним законодавством спадкоємці, що прийняли спадщину, повинні виконати боргові зобов'язання в межах дійсної вартості майна, одержаного ними у спадщину. Вартість спадщини визначається на час відкриття спадщини. Отже, умовою відповідальності спадкоємця за боргами спадкодавця є факт прийняття спадщини. Аналогічні роз'яснення надані в абз. 2 п. 32 Постанови Пленуму Верхового Суду України «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, де зазначено, що з урахуванням положення ст. 1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Оскільки боржник помер, то відповідати перед кредитором на підставі ст.ст. 1281,1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Таким чином, АТ КБ «ПриватБанк», як позивач, зобов'язаний довести, що саме відповідачка ОСОБА_1 є спадкоємицею померлого ОСОБА_3 , прийняла після нього спадщину та вартість майна, прийнятого нею у спадщину не менший за борг перед позивачем.
Згідно з вимогами ст.12,81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивач в своєму позові зазначає, що спадкоємицею у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, є відповідачка, оскільки вона зареєстрована за однією адресою з померлим боржником.
На підтвердження даної обставини Банк посилається на копії паспортів громадян України позичальника та відповідачки, де зазначено одну й ту саму адресу зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Однак, суд прийшов до висновку, що сам факт реєстрації місця проживання відповідачки за однією адресою із спадкодавцем, зафіксований в наданих позивачем копіях їх паспортів громадян України не є належним та допустимим доказом того, що саме відповідачка є спадкоємицею та прийняла після померлого спадщину.
Із відповіді Бериславської державної нотаріальної контори від 26.07.2021 року вбачається, що саме на підставі претензії банку була заведена спадкова справа №148/2021 після померлого ОСОБА_3 .
На даний час отримати відповідь від даної нотаріальної контори про коло спадкоємців не представляється можливим, оскільки остання знаходиться на території тимчасово окупованої території України.
Позивачем не надано достатньо належних і допустимих доказів на підтвердження того, що хтось із спадкоємців вступив у спадщину та що спадкодавцю за життя взагалі належало будь-яке рухоме чи нерухоме майно та його вартість, не зважаючи на те, що інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Державному реєстрі прав, згідно з положеннями ч. 1ст. 32 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є відкритою, загальнодоступною та платною.
До того ж, оскільки боржник помер, то відповідати перед АТ КБ «ПрибатБанк» на підставі ст. ст. 1281,1282 ЦК України за борги спадкодавця має спадкоємець у межах вартості майна, одержаного у спадщину.
Крім того, суд зауважує і на сам факт необґрунтованості таких вимог банку.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд звертає увагу на те, що звертаючись до суду з даним позовом позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за простроченим тілом кредиту спадкодавця у той же час суд вважає, що розмір заборгованості є необґрунтованим з огляду на те, що з виписки по рахункам померлого боржника, вбачається, що після його смерті продовжувалось списання відсотків з його рахунку за користування кредитного ліміту за ставкою 3,5 відсотка до 01.11.2020 року. (а.с. 17)
Досліджуючи надану банком заяву ОСОБА_3 суд зауважує, що остання не містить даних про те, який тип картки виявив бажання оформити останній, зокрема розмір процентів за прострочення виконання зобов'язання, пені та штрафних санкцій, передбачених за несвоєчасне погашення кредиту, тощо.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги у частині стягнення заборгованості за простроченим тілом кредиту, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
В той же час, матеріали справи не містять доказів того, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів ОСОБА_3 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву .
Також, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-16 цс 15 і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Суд вважає, що у цьому випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (24 січня 2014 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (29 листопада 2021 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов та правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Матеріали справи не містять підтверджень, що саме витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які надав банк, відповідач розумів, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку.
При цьому, Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи банку, не містять підпису ОСОБА_3 , тому відсутні підстави вважати, що останній був ознайомлений із ними.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження №14-131 цс 19.
За наведених обставин наявна заборгованість перед позивачем не є доведеною належними і допустимими доказами у справі, а отже пред'явлені позовні вимоги до спадкоємця боржника не підлягають задоволенню.
За таких обставин, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з урахуванням всіх обставин та матеріалів справи, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» та ухвалює рішення про відмову у задоволенні позову.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, суд відмовляє також і у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору, сплаченого при зверненні до суду.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 526, 608, 1054, 1218, 1231, 1281,1282,1268 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76, 81, 89, 130, 141, 223, 263-266 ЦПК України, суд,
В задоволені позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області В.В. КУЧМА