Справа № 750/5637/22
Провадження № 2/750/1357/22
08 листопада 2022 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова у складі:
судді Карапута Л.В.,
секретаря Новик В.С.,
за участі представника позивача - ОСОБА_1 та представника відповідача - Осмоловської Е.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
09.09.2022 року позивач звернулася до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_1 №46 від 24 лютого 2022 року про звільнення з роботи відповідно до статті 7 КЗпП України (у зв'язку із наявністю підстав для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов).
- поновити ОСОБА_2 на посаді радіотелефоніста відділення зв'язку (телефоніста міжміського телефонного зв'язку) з 25 лютого 2022 року.
- стягнути з військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 лютого 2022 року у зв'язку із незаконним звільненням з роботи по день поновлення на посаді.
Обґрунтовано позов, зокрема, тим, що ОСОБА_2 працювала у військовій частині НОМЕР_1 з 07.02.2018 року по 24 лютого 2022 року на посаді радіотелефоніста відділення зв'язку (телефоніста міжміського телефонного зв'язку) на умовах строкового трудового договору до виходу основного працівника. Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №46 від 24.02.2022 року позивача було звільнено з роботи 24 лютого 2022 року відповідно до статті 7 Кодексу законів про працю України (у зв'язку із наявністю підстав для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов), про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці. Підставою винесення оскаржуваного Наказу про звільнення №46 є Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Про звільнення позивачку повідомили по телефону, але протягом місяця ОСОБА_2 так і не могла дізнатися, на підставі якої статті КЗпП України її було звільнено з роботи, про що свідчить її переписка в месенджері WhatsApp. Вважає таке звільнення незаконним та безпідставним, оскільки між позивачкою та військовою частиною було укладено строковий трудовий договір, тобто на строк до виходу основного працівника, проте 24.02.2022 року основний працівник не вийшов на роботу, відтак для припинення строкового договору в односторонньому порядку та звільнення позивача з роботи підстав не було. Крім того заяв стосовно розірвання договору позивач не подавала.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 03.10.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
28.10.2022 року представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що з підстави переведення військової частини на організацію і штат воєнного часу, а саме введення в країні військового стану, з урахуванням, що позивач приймався на роботу лише на мирний час, всі працівники (цивільні особи), що обіймали військові посади на мирний час, підлягають звільненню на підставі ст. 7 КЗпП України (додаткова (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстава для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов). Позивач зазначає, що дізналась 28 березня 2022 року про її звільнення із займаної посади від керівництва військової частини НОМЕР_1 , проте позивач була відсутня на роботі 24.02.2022, а командування частини, в зв'язку з початком повномасштабної агресії з боку Російської Федерації повідомило працівнику про звільнення при першій же нагоді та фактичній можливості зв'язатись з працівником. Відповідальність для роботодавця настає за умови його вини. Також перебування позивача за кордоном в період з 16.03.2022 по 07.08.2022 виключає вину роботодавця щодо затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення.
28.10.2022 представник відповідача також подав клопотання про відмову в задоволенні позову з підстав пропущення строку звернення до суду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила задовольнити.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав викладених у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_2 працювала у військовій частині НОМЕР_1 з 07.02.2018 року по 24 лютого 2022 року на посаді радіотелефоніста відділення зв'язку (телефоніста міжміського телефонного зв'язку) на умовах строкового трудового договору до виходу основного працівника.
Згідно витягу з наказу командира в/ч НОМЕР_1 №46 від 24.02.2022 року Позивачку було звільнено з роботи 24 лютого 2022 року відповідно до статті 7 Кодексу законів про працю України (у зв'язку із наявністю підстав для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов), про що зроблено відповідний запис в трудовій книжці.
Підставою винесення оскаржуваного Наказу про звільнення №46 є Указ Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
Про звільнення позивачку повідомили по телефону, оскільки в зв'язку з початком повномасштабної агресії з боку Російської Федерації відповідач повідомив працівника про звільнення при першій же нагоді та фактичній можливості зв'язатись з працівником.
Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Порядок заміщення військових посад цивільними особами в Службі безпеки України та Службі зовнішньої розвідки України встановлюється їх керівниками.
Згідно п. 2 розділу І Порядку заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29.05.2017 № 292 (далі - Порядок), у Збройних Силах України в мирний час можуть заміщатися цивільними особами окремі військові посади, які включені у Тимчасовий перелік військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), у тому числі посади, укомплектовані військовослужбовцями-жінками, на період їх відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами, а також посади, укомплектовані військовослужбовцями на період їх відпусток по догляду за дитиною.
Ключовим моментом даного нормативно-правового акту є той факт, що цей Порядок визначає правові та організаційні засади заміщення в мирний час окремих військових посад Збройних Сил України цивільними особами (на умовах строкового трудового договору) про що зазначено в п. 1 розділу І Порядку.
Виходячи з вимог п. 1 розділу II згаданого Порядку, заміщення окремих військових посад здійснюється на умовах строкового трудового договору, який укладається з працівником командирами (начальниками) військових частин, закладів, установ та організацій, у штатах яких перебувають посади, що можуть підлягати заміщенню.
Згідно п. 2 розділу III Порядку, у разі прийняття працівників на посади, укомплектовані військовослужбовцями-жінками, на період їх відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами, а також на посади, укомплектовані військовослужбовцями на період їх відпусток по догляду за дитиною, строк дії строкового трудового договору визначається до повернення військовослужбовців, які займають ці посади, із відпусток у зв'язку з вагітністю та пологами чи відпусток по догляду за дитиною.
Отже, відповідно до запису №42 в трудовій книжці (а.с. 8-9), позивач 29.05.2020 переведена на посаду радіотелефоніста відділення зв'язку (телефоніста міжміського телефонного зв'язку) на умовах строкового трудового договору до виходу основного працівника.
Військова посада радіотелефоніста при заміщенні цивільною особою згідно Тимчасового переліку військових посад Збройних Сил України, які в мирний час можуть заміщатися цивільними особами (на умовах строкового трудового договору), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 29.05.2017 № 292 відповідає назві посади відповідно до Національного класифікатора України ДК 003:2010 “Класифікатор професій”, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327 - телефоніст міжміського телефонного зв'язку, про що і зроблено запис в дужках у трудовій книжці позивача.
Відповідно до штату військової частини НОМЕР_1 (а.с. 70) посада радіотелефоніста відділення зв'язку має штатно-посадову категорія (ШПК) «солдат», а отже належить до військових посад.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на даний час.
За змістом статті 1 Закону України "Про Збройні Сили України" Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
У силу статті 3 названого Закону, військові частини входять до структури Збройних Сил України. Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №46 від 24.02.2022, на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року «Про загальну мобілізацію» та згідно Директиви Головнокомандувача ЗСУ №32/321/501/13т від 24.02.2022 року та мобілізаційної Директиви Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України №1/66т/сд військову частину НОМЕР_1 переведено на штат воєнного часу №02/420-01 (51), введено в дію штат з 24.02.2022 року.
Відповідно ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у терміни, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших військових формувань.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно- рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Отже, відповідно до ст. 6 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військові посади (штатні посади, що підлягають заміщенню військовослужбовцями) і відповідні їм військові звання передбачаються у штатах (штатних розписах) військових частин, кораблів, органів військового управління, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів. Перелік посад, що підлягають заміщенню вищим офіцерським складом, затверджується Президентом України, а посад інших військовослужбовців - Міністерством оборони України. Окремі військові посади в мирний час можуть заміщатися (на умовах строкового трудового договору) цивільними особами в порядку, встановленому Міністерством оборони України, або резервістами в порядку, встановленому Генеральним штабом Збройних Сил України. Військові посади, передбачені штатами воєнного часу, при переведенні Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу підлягають заміщенню резервістами або іншими військовозобов'язаними в порядку, визначеному Генеральним штабом Збройних Сил України.
Із системного аналізу нормативно-правових актів, вбачається, що законодавством підстави для припинення трудового договору у зв'язку із переведенням Збройних Сил України чи інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу, не передбачено.
В зв'язку з цим, після початку агресії з боку Російської Федерації, органом здійснюючим державну політику у сфері регулювання трудових відносин видано роз'яснення Державної інспекції України з питань праці (Держпраці України) від 25.03,2014 №32-2-1/5 з приводу звільнення працівників із числа цивільних осіб, з якими було укладено строкові трудові договори на заміщення в мирний час окремих військових посад у Збройних Силах України, відповідно до яких зазначену категорію працівників доцільно звільняти за ст. 7 КЗпП України, а саме особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством.
З підстави переведення військової частини на організацію і штат воєнного часу, а саме введення в країні військового стану, з урахуванням, що позивач приймався на роботу лише на мирний час, всі працівники (цивільні особи), що обіймали військові посади на мирний час, підлягають звільненню на підставі ст. 7 КЗпП України (додаткова (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстава для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов).
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України, із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Позивач в своєму позові зазначила, що дізналась 28 березня 2022 року про те, що її звільнено із займаної посади від керівництва військової частини НОМЕР_1 . Витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.02.2022 №46 та трудову книжку, з дозволу позивача та за її вказівкою в зв'язку із її перебуванням за кордоном в період з 16.03.2022 по 07.08.2022 отримав - 16.06.2022 її чоловік, що підтверджується власноручно написаною ним розпискою та не заперечується позивачем (а.с. 76).
Разом з тим повний розрахунок відповідачем з ОСОБА_2 був проведений 23.05.2022, що підтверджується випискою по картковому рахунку АТ КБ «Приват Банк», проте з позовом позивач звернулась лише 06.09.2022, тобто строк звернення до суду було пропущено.
Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку (ухвала Касаційного Цивільного Суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2022 року у справі № 127/2897/13-ц).
Таким чином, суди поновлюють пропущені процесуальні строки, якщо учасник справи доведе у заяві про поновлення такого строку наявність обставин, які виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили своєчасне виконання процесуальної дії.
Позивачем не було надано доказів щодо об'єктивної неможливості звернутися до суду за захистом своїх прав.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (позовної давності) є обов'язковими для дотримання правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE № 116/1997/900/1112).
Враховуючи вище викладене, в задоволенні позову ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з підстав заявлених позивачем, слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 264, 265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд
в задоволенні позову ОСОБА_2 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення дії трудового договору, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення суду складено 08.11.2022.
Суддя Л.В. Карапута