Справа № 161/15154/22
Провадження № 2/161/4571/22
про відмову у забезпеченні позову
08 листопада 2022 року місто Луцьк
Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі головуючого судді Черняка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна подружжя спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, -
07 листопада 2022 на адресу суду надійшла вказана заява.
Заява обґрунтована тим, що існує реальна небезпека відчуження відповідачем майна, яке є предметом позову.
У зв'язку з вищенаведеним позивач просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом:
1) накладення арешту на належні відповідачу ОСОБА_2 об'єкти нерухомого майна, а саме:
- земельну ділянку з кадастровим номером 0710100000:33:025:0130, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 ;
- квартиру за адресою АДРЕСА_2 ;
- машиномісце № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_3 ;
2) заборони органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстратором прав на нерухоме майно, державним реєстратором органів місцевого самоврядування, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо вищенаведених об'єктів нерухомого майна;
3) заборони відповідачу вчиняти будь-які дії щодо:
- передачі в користування вищенаведеної квартири та щодо реєстрації місця проживання будь-яких осіб у зазначеній квартирі;
- передачі в користування вищенаведеної земельної ділянки;
- передачі в користування вищенаведеного машиномісця.
Розглянувши вказану заяву, суд дійшов висновку, що у її задоволенні слід відмовити, з таких підстав.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
З матеріалів справи слідує, що майно, стосовно якого позивач просить вжити заходів забезпечення позову, придбане під час шлюбу сторін.
В свою чергу п.п.4-1 - 4-4 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, зазначено, що правочини щодо розпорядження майном, що є спільною сумісною власністю, підписуються всіма співвласниками цього майна або уповноваженими ними особами.
При посвідченні правочинів щодо розпорядження спільним майном подружжя, якщо документ, що посвідчує право власності, оформлений на ім'я одного з подружжя, нотаріус вимагає письмову згоду іншого з подружжя. Справжність підпису другого з подружжя на заяві про таку згоду має бути нотаріально засвідчена.
Якщо в заяві про згоду на відчуження спільного майна зазначено прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, найменування юридичної особи, на відчуження якого дається згода, нотаріус при посвідченні відповідного договору зобов'язаний перевірити додержання умов, зазначених у такій заяві.
Розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.
Правочин щодо розпорядження майном може бути посвідчений нотаріусом без згоди другого з подружжя у разі, якщо з документа, що посвідчує право власності, договору, укладеного між подружжям, акта цивільного стану про укладення шлюбу та інших документів випливає, що зазначене майно є особистою приватною власністю одного з подружжя, тобто набуте до реєстрації шлюбу, за час шлюбу, але на умовах, передбачених шлюбним або іншим договором, укладеним між подружжям, за договором дарування, або в порядку спадкування, або за кошти, які належали їй (йому) особисто, тощо.
Отже, чинним законодавством детально врегульований порядок посвідчення нотаріусами правочинів стосовно нерухомого майна, яке перебуває у спільній сумісній власності подружжя, навіть колишнього, а тому відсутні підстави вважати, що відповідач зможе відчужити спірне майно, або іншим чином розпорядитися ним, без відома та згоди на це позивача.
Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач має намір здійснити таке відчуження.
Стосовно вимог заяви про заборону передачі у користування спірного майна, суд зауважує, що такі заходи забезпечення позову неспівмірні із заявленими позовними вимогами, та фактично становлять невиправдане втручання у право власника (співвласника) користуватися та володіти своїм майном. Крім того, позивачем не зазначено, яким чином задоволення такого заходу забезпечення позову сприятиме поновленню його прав, у разі можливого задоволення позову.
Так само надуманим є захід забезпечення позову у вигляді заборони реєстрації місця проживання у квартирі, оскільки в незалежності від результатів розгляду цього спору, відповідач як співвласник майна має право на реєстрацію місця проживання у ньому інших осіб, без згоди на це всіх співвласників, що прямо передбачено ч.3 ст.9 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні».
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення позову є необґрунтованою, а тому у її задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст.153 ЦПК України, суд,-
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна подружжя спільною сумісною власністю та поділ майна подружжя, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.В. Черняк