154/2009/22
3/154/1240/22
08 листопада 2022 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
при секретарі судового засідання - Процюк Н.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яка надійшла з Володимир-Волинського РВП ГУНП у Волинській області, стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючого, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ № 071383 складеного 18.06.2022 року інспектором СРПП Володимир-Волинського РВП лейтенантом поліції Гоменюком В.Л., 18 червня 2022 року о 00 год. 57 хв., по вул. Устилузькій в м. Володимирі, Волинської області, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «ТОЙОТА РАВ 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, нестійка хода), від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку, в порушення вимог п. 2.5 Правил дорожнього руху України, відмовився.
ОСОБА_1 , в суді свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, не визнав та суду пояснив, що він дійсно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, але лише тому, що він не керував транспортним засобом коли його зупинила патрульна поліція. За кермом автомобіля «ТОЙОТА РАВ 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить йому на праві власності, знаходилася дівчина його друга ОСОБА_2 на ім'я ОСОБА_3 . Сам ОСОБА_4 , разом з його ( ОСОБА_1 ) дівчиною ОСОБА_5 , також перебували в автомобілі, на задньому пасажирському сидінні. Патрульні поліцейські, які зупинили автомобіль, звинуватили його у тому, що він нібито пересів з водійського сидіння на пасажирське. Оскільки у поліцейських, які їх зупинили, не було нагрудних камер, вони викликали інший патруль. Поліцейські, які приїхали, запропонували йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що він відмовився, пояснивши їм також, що він не керував транспортним засобом, а тому не повинен проходити огляд на стан алкогольного сп'яніння. Не зважаючи на це, поліцейські склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення та забрали автомобіль на штраф майданчик.
Вислухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, допитавши свідків, суд дійшов таких висновків.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин справи вимагає від уповноваженого органу (посадової особи) насамперед повного дослідження доказів, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні (ст. 251 КУпАП), здійснити всебічну й неупереджену оцінку цих доказів (ст. 252 КУпАП), встановити наявність обставин, що пом'якшують (ст. 34 КУпАП) чи обтяжують (ст. 35 КУпАП) відповідальність, з'ясувати чи здійснюється провадження в межах строків накладення адміністративного стягнення (ст.38 КУпАП), з'ясувати чи заподіяно майнову шкоду вчиненим правопорушенням, чи є можливість передати матеріали справи на розгляд громадських організацій чи звільнити від відповідальності через малозначність правопорушення (статті 21, 22 КУпАП).
Диспозиція ч.1 ст. 130 КУпАП, за якою стосовно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачає відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, встановлений п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії (п. 1.10 ПДР України).
Як роз'яснив Пленум ВСУ у Постанові N 14 від 23.12.2005 року "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті" судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Із протоколу про адміністративне правопорушення встановлено, що відносно ОСОБА_1 складено протокол за керування транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На підтвердження викладених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин до протоколу долучено DVD-R диск з відеозаписами з нагрудних камер поліцейських та відеореєстратора, встановленого в поліцейському автомобілі. Однак, на вказаних відеозаписах не зафіксовано факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом марки «ТОЙОТА РАВ 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Як вбачається з відеозаписів, сам ОСОБА_1 заперечує цей факт, пояснюючи, що автомобілем керувала інша особа, яка знаходиться поруч.
Події, відображені на відеозаписах, повністю відповідають поясненням як самого ОСОБА_1 , так і аналогічним поясненням допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які перебували в автомобілі разом з ОСОБА_1 та які підтвердили, що ОСОБА_1 дійсно не керував транспортним засобом на момент його зупинки працівниками поліції.
В матеріалах справи також наявні Акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, а також Направлення на огляд водія транспортного засобу в заклад охорони здоров'я, які підтверджують лише факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Будь-яких інших доказів на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння, матеріали справи не містять.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст.62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від14.02.2008р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно з ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ст.251 КУпАП).
За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, розглядом справи в суді встановлено, що обставини, які були викладені у протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , зокрема керування ним транспортним засобом марки «ТОЙОТА РАВ 4», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не знайшли свого підтвердження та не доводяться жодним належним та допустимим доказом.
Відповідно до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Отже, оскільки матеріали адміністративної справи не містять належних та допустимих доказів, які б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, суд вважає, що провадження у справі, відповідно до п.1 ст.247 КУпАП, підлягає закриттю за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 130 ч.1, ст.ст. 1, 7, 245, 247, 251, 252, 266, 280 КУпАП, -
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена у Волинському апеляційному суді протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Суддя А.М.Лутай