Суворовський районний суд міста Одеси Справа № 523/17964/21
Провадження №1-кп/523/884/22
13.10.2022 року
Суворовський районний суд м. Одеси у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , за участю секретаря - ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , обвинуваченого - ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021167490000397 від 03.09.2021 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м.Одеси, громадянки України, маючої середню освіту, офіційно не працевлаштованої, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судиму,-
у скоєні кримінального правопорушення передбаченого ст.185 ч.1,2 КК України;
Встановив:
Судом встановлено, що що 03 вересня 2021 року, приблизно о 14.00 годин (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в торговому павільйоні, розташованому біля ринку «Слобідський» за адресою: місто Одеса, вулиця Площа Молоді, 25, де побачила на прилавку мобільний телефон марки «Samsung», модель «SM-А310F» та визначила його об'єктом свого злочинного посягання.
Реалізуючи корисливий умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи наслідки її незаконних дій та бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими для оточуючих, таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung», модель «SM-А310F», IMEI: НОМЕР_1 , IMEI: НОМЕР_2 , з сім-картою мобільного оператора «lifecell»№ НОМЕР_3 вартістю 1700 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_5 .
Після чого ОСОБА_4 із викраденим майном з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим спричинила матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_5 на загальну суму 1700 гривень.
Крім того, 04 вересня 2021 року, приблизно о 12.00 годин (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в торговому павільйоні, розташованому біля ринку «Нафтовиків» за адресою: місто Одеса, вулиця Михайла Грушевського, 52, де побачила на прилавку мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S6», модель «GT-i9500» та визначила його об'єктом свого злочинного посягання.
Реалізуючи корисливий умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи наслідки його незаконних дій та бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими для оточуючих, таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung Galaxy S6», модель «GT-i9500», IMEI: НОМЕР_4 з сім-картою мобільного оператора «lifecell» № НОМЕР_5 вартістю 1450 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_6 .
Після чого ОСОБА_4 із викраденим майном з місця скоєння злочину зникла, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_6 на загальну суму 1450 гривень.
Крім того, 07 вересня 2021 року, приблизно о 13.40 годин (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в торговому павільйоні, розташованому біля будинку за адресою: АДРЕСА_2 , де побачила на прилавку мобільний телефон марки «Iphone 5» та визначила його об'єктом свого злочинного посягання.
Реалізуючи корисливий умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи наслідки його незаконних дій та бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими для оточуючих, таємно викрала мобільний телефон марки «Iphone 5», IMEI: НОМЕР_6 , з сім-картою мобільного оператора «lifecell» № НОМЕР_7 вартістю 1800 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_7 .
Після чого ОСОБА_4 із викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_7 на загальну суму 1800 гривень.
Крім того, 08 вересня 2021 року, приблизно о 13.00 годин (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в торговому павільйоні, розташованому біля будинку за адресою: АДРЕСА_3 , де побачила на прилавку мобільний телефон марки «Lenovo», модель «A536» та визначила його об'єктом свого злочинного посягання.
Реалізуючи корисливий умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи наслідки його незаконних дій та бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими для оточуючих, таємно викрала мобільний телефон марки «Lenovo», модель «A536», IMEI: НОМЕР_8 , IMEI: НОМЕР_9 , вартістю 1500 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_8 .
Після чого ОСОБА_4 із викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_8 на загальну суму 1500 гривень.
Крім того, 14 вересня 2021 року, приблизно о 18.00 годин (точний час досудовим розслідуванням не встановлено) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи в магазині «Продукти», який розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Паркова, 30а, де побачила раніше їй не знайомого ОСОБА_9 , який поклав свій мобільний телефон марки «Samsung», модель «GT-I9195» в кишеню штанів та визначила мобільний телефон об'єктом свого злочинного посягання.
Реалізуючи корисливий умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи наслідки його незаконних дій та бажаючи їх настання, переконавшись в тому, що за її діями ніхто не спостерігає та вони залишаться непоміченими для оточуючих, таємно викрала мобільний телефон марки «Samsung», модель «GT-I9195», IMEI: НОМЕР_10 , вартістю 1000 гривень, який належить потерпілому ОСОБА_9 .
Після чого ОСОБА_4 із викраденим майном з місця скоєння злочину зник, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальну шкоду потерпілому ОСОБА_9 на загальну суму 1000 гривень.
При допиті обвинувачена ОСОБА_4 винуватість у скоєнні кримінальних правопорушень передбачених ч.1, 2 ст. 185 КК України визнала та пояснила суду, що дійсно 03.09.2021 року, у м. Одесі вул. Площа Молоді, 25 побачила на прилавку мобільний телефон «Самсунг» та викрала його.
04.09.2021 року, перебувала у м. Одесі по вул. М.Грушевського, 52, де побачила на прилавку мобільний телефон марки «Самсунг» та викрала його.
07.09.2021 року, знаходячись у м. Одесі, по вул. Нежданова, 56, побачила на прилавку мобільний телефон марки «Самсунг» та викрала його.
08.08.1021 року, перебувала у АДРЕСА_3 , де побачила у потерпілого у кармані телефон «Леново» та викрала його.
Викрадені телефони продавала на вулиці перехожим, гроші витрачала на власні потреби. Злочини скоювала через важкий матеріальний стан.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_4 , за ст. 185 ч. 1 КК України, тобто у таємному викрадені чужого майна (крадіжка), та за ч. 2 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), скоєна повторно.
Отримавши покази обвинуваченої ОСОБА_4 , що відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи те, що обвинувачена та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст. 349 КПК України, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч. 3 ст. 349 КПК України, оскільки учасники судового провадження не заперечують проти цього, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі.
Учасникам розгляду справи роз'яснено, що вони позбавлені права оспорювати обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним згідно положень ч. 3 ст. 349 КПК України.
Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України « Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» № 5 від 29.06.1990 р. мотивування у вироку висновку, щодо кваліфікації злочину, полягає у зіставленні ознак установленого судом злочинного діяння і ознак злочину, передбаченого тією чи іншою статтею кримінального закону, його частиною або пунктом, і формулюванні висновку про їх відповідність.
Верховний Суд України у постанові від 15 листопада 2012 р. у справі № 5-15кс12 зазначив: правильність застосування норми закону про кримінальну відповідальність (кваліфікація злочину) полягає у точності (адекватності) розуміння (визначення, тлумачення) змісту конкретної кримінально-правової норми, дійсності (об'єктивності) фактичних обставин певного суспільно небезпечного діяння та встановленні й визначенні співвідношення між фактичними ознаками суспільно небезпечного діяння та ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.
Суд зіставивши зміст конкретної норми КК України, а саме передбаченої ст. 185ч.1, 2 та дійсні, об'єктивно встановлені у судовому засіданні, фактичні обставини суспільно небезпечних діянь, дійшов висновку про їх відповідність.
Відповідно до ст. 62 ч.ч. 1, 2 Конституції України, ст. 17 ч. 2 КПК України особа вважається невинуватою у вчинені злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчинені кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
Забезпечення доведеності вини, підтримання публічного обвинувачення в суді прокурором є основними засадами судочинства - ст. 129 Конституції України.
При оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Суд при оцінці доказів має керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою - п.п. 161, 150, 100 рішення Європейського суду з прав людини у справах «Ірландія проти Сполученого Королівства», «Нечипорук і Йонкало проти України, «Салман проти Туреччини».
Суд, відповідно до ст. 94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний наданий прокурором допустимий доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, установив поза розумним сумнівом співіснування достатньо вагомих, переконливих, чітких і узгоджених між собою ознак та схожих неспростовних презумпцій факту:
- доведеності вчинення суспільно небезпечних діянь, які містять склад злочину, передбаченого ст.185 ч.1, 2 КК України,
- обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_4 , у вчинені правопорушення, передбачених ст.185 ч.1, 2 КК України.
Судом в ході судового розгляду забезпечено обвинуваченій ОСОБА_4 , передбачене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), право на захист від обвинувачення і його реалізація шляхом надання розумної можливості представляти свою правову позицію, свої докази, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, їх використання.
Обвинувачена ОСОБА_4 , за формою вини, ступенем тяжкості вчинила не тяжкий злочин. Судом в ході судового розгляду кримінального провадження встановлено, що при вчинені інкримінованих їй правопорушень, ОСОБА_4 , усвідомлювала суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачала їх суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, тобто діяла з прямим умислом ст. 25 ч. 2 КК України.
Враховуючи дані про особу обвинуваченої ОСОБА_4 , її поведінку в ході досудового розслідування та судового розгляду, суд визнає, що вона є осудною, тобто особою, яка під час вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії і керувати ними - ст. 19 ч. 1 КК України.
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. 65-67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» з послідуючими змінами та виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно п. 3 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК України) (2341-14), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Суд призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_4 , враховує: мету покарання, передбачену ст. 50 КК України, загальні засади призначення покарання, передбачені ст.ст. 65-67 КК України - вид та у межах, установлених у санкції частини статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинені злочини, відповідно до положень Загальної частини КК України, ступінь тяжкості кожного вчиненого злочину, особу винної, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, необхідне й достатнє для його виправлення та запобіганню вчиненню нових злочинів як обвинуваченою, так і іншими особами.
При призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_4 суд, у відповідності зі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його небезпеку, особу обвинуваченої, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Обставини, які згідно ст. 66 КК України, пом'якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , є активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, які згідно ст. 67 КК України, обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 судом не встановлено.
Відповідно до ст. 370 ч. 1 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд звершував правосуддя очевидно для загалу, згідно з нормами Кримінального Кодексу України, об'єктивно і неупереджено, незалежно та керуючись верховенством права, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з додержанням і врахуванням Загальної Декларації прав людини, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рішень Європейського суду з прав людини, вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.
Судом вирок ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України.
Суд, відповідно до ст. 368 КПК України, вирішив усі питання при ухваленні вироку.
Враховуючи всі встановлені під час судового розгляду обставини цього кримінального провадження, беручи до уваги особу обвинуваченої, те що ОСОБА_4 , раніше не судима, потерпілі претензій морального та матеріального характеру не мають, тяжкі наслідки в результаті скоєння кримінального правопорушення - відсутні, керуючись вимогами кримінального закону і передбачених цим законом санкцій, з метою виправлення обвинуваченої, а також попередження вчинення нею нових злочинів, суд вважає, що цілі покарання обвинуваченої, будуть досягнуті з такою мірою покарання, як позбавлення волі із застосуванням іспитового терміну.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 - не обирати.
Питання про речові докази підлягають вирішенню в порядку, встановленому ст.100 КПК України.
Цивільні позови не заявлені.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 367-371, 373, 374 КПК України, суд,
ОСОБА_4 , визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
за ст. 185 ч.1 КК України та призначити їй покарання у вигляді 6 ( шести) місяців арешту.
за ст.185 ч.2 КК України та призначити покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 , остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки позбавлення волі.
На підставі ст.ст.75,76 КК України, звільнити ОСОБА_4 , від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, строком на 1 (один) рік, з покладанням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання,не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.
Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_4 - не обирати.
Речові докази - повернути за належністю.
Судові витрати по спрві - відсутні.
Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, для особи, яка перебуває під вартою, з моменту вручення їй копії вироку, шляхом подачі апеляції через Суворовський районний суд м. Одеси.
Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя
Суворовського районного суду м.Одеси ОСОБА_1