Провадження №2/447/424/22
Справа №447/1306/22
03.11.2022 Миколаївський районний суд Львівської області в складі:
головуючої судді Друзюк М.М.
секретар судових засідань Мазуркевич І.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення коштів,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського районного суду Львівської області з позовом, посилаючись на те, що рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2018 у справі № 447/2497/16-ц вирішено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 12 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 31.10.2017 становить 321 951,60 грн. та 28 975,64 грн. 3 % річних від простроченої суми. Як зазначає позивач після винесення рішення суду до 01.08.2022 з відповідача на користь позивача було стягнено 131 645,85 грн. Відтак, враховуючи порушення відповідачем зобов'язань, неповернення відповіачем-1 суми боргу в добровільному порядку, просить стягнути з ОСОБА_2 на свою користь три проценти річних у розмірі 31 788,87 грн., інфляційні втрати у розмірі 128 929,23 грн., 222 790,67 грн. боргу, 20 000 грн. моральної шкоди за невиконання рішення суду. В обґрунтування позовних вимог щодо визнання бездіяльності відповідача-2 - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), щодо надання неправдивої інформації листом від 18.07.2022, позивач покликається на норми Законів України «Про доступ до публічної інформації».
Ухвалою судді від 22.06.2022 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 09.08.2022 справу прийнято до розгляду та призначено підготовче засідання на 15.09.2022.
Ухвалою від 15.08.2022 заяву ОСОБА_1 від 10.08.2022 про відвід головуючої судді Друзюк М.В. визнано необґрунтованою. Заяву про відвід судді передано до канцелярії суду для визначення судді в порядку ст. 33 ЦПК України.
Ухвалою від 16.08.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 10.08.2022 про відвід головуючої судді Друзюк М.М. у справі № 447/1306/22 відмовлено.
Ухвалою суду від 15.09.2022 підготовче засідання відкладено на 05.10.2022.
Ухвалою від 22.09.2022 заяву ОСОБА_1 від 19.09.2022 про відвід головуючої судді Друзюк М.М. залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 05.10.2022 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.10.2022, яке відкладено на 27.10.2022, яке відкладено на 03.11.2022.
Ухвалою від 27.10.2022 у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 24.10.2022, яка надійшла на адресу суду за цією ж датою, про відвід головуючої судді Друзюк М.В. відмовлено.
Позивач - ОСОБА_1 в судові засідання не з'являвся, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, у позовній заяві вказав про можливість розгляду справи за його відсутності у зв'язку із станом здоров'я. У заяві про повторний відвід № 16 головуючій судді Друзюк М.М. від 24.10.2022 позивач зазначив про розгляд справи без його участі , за участю його представника. Проте, позивач участі свого уповноваженого представника у судові засідання від 27.10.2022, від 03.11.2022 не забезпечив, жодних клопотань про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Відповідач-1 ОСОБА_2 в судове засідання не з'являвся.
Від відповідача-1 - ОСОБА_2 20.10.2022 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання можливості на реалізацію процесуальних прав. Від відповідача-1 - ОСОБА_2 25.10.2022 надійшов відзив на позовну заяву від 24.10.2022, в якому він просив суд повернутися до стадії підготовчого засідання у справі, залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 у зв'язку з її невідповідністю вимогам ст. 175 ЦПК України, поновити строк та прийняти відзив на позов, врахувати його при прийнятті рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог, до відзиву на позов додано докази його надіслання на адресу позивача та відповідача-2. У відзиві на позов відповідача-1 також вказує на безпідставність вимог позивача щодо стягнення моральної шкоди та зазначає, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області у справі № 447/2497/16-ц майже повністю виконане, просить суд застосувати до вимог позивача позовну давність. Відповідач-1 зазначає, що позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі не були надіслані відповідачу-1 до 15.09.2022, який не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про розгляд справи йому стало відомо від родичів, які проживають за вищевказаною адресою, а надалі з системи «Судова влада».
Від відповідача- 2 - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) - 02.11.2022 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-2 просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2018 у справі № 447/2497/16-ц виконано частково, залишок заборгованості за виконавчим документом станом на 01.11.2022 становить 97 970,29 грн.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Вирішуючи питання поновлення пропущеного строку для подання відповідачем відзиву на позов відповідно до ст. 127 ЦПК України суд враховує основні засади цивільного судочинства, в тому числі, принципи пропорційності, змагальності, диспозитивності, які гарантують право кожного учасника процесу подати свої докази, відстоювати свою позицію перед судом, враховуючи значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, та обов'язок суду сприяти учасникам процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України, та розглянути справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу в межах заявлених нею вимог та на підставі поданих доказів. Враховуючи наведене суд дійшов висновку про поновлення процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву.
Разом з тим, суд не вбачає підстав для повернення до стадії підготовчого провадження у справі після його закриття.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи здійснюється у їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з вимогами ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2018 у справі № 447/2497/16-ц позов задоволено частково. Поновлено ОСОБА_1 пропущений строк позовної давності. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 12000 (дванадцять тисяч ) доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 31.10.2017 становить 321951 (триста двадцять одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят один) гривень 60 копійок. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 три відсотки річних в сумі 28975 ( двадцять вісім тисяч дев'ятсот сімдесят п'ять ) гривень 64 копійки. Це рішення набрало законної сили 21.02.2019.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно з ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
05 серпня 2019 року Миколаївським районним судом Львівської області на виконання рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 22.01.2018 видано виконавчий лист № 447/2497/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що у Миколаївському відділі державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на виконанні знаходиться виконавчий лист №447/2497/16-ц від 05.08.2019, виданий Миколаївським районним судом Львівської області про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 12 000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного банку України станом на 31.10.2017 становить 321 951,60 грн.
Постановою державного виконавця від 12.09.2019 відкрито виконавче провадження № 60040674 з примусовому виконання виконавчого листа № 447/2497/16-ц, виданого 05.08.2019 Миколаївським районним судом Львівської області.
Сума заборгованості станом на 01.11.2022 становить 97 970,29 грн.
Як вбачається з розрахунку, доданого відповідачем-2, до моменту подання позовної заяви ОСОБА_1 до суду, з відповідача на користь позивача було стягнено 131 645,85 грн.
Спірні правовідносини у справі виникли з приводу стягнення з відповідача трьох процентів річних, втрат від інфляції в сумі 31 788,87 грн. та 128 929,23 грн. відповідно, нарахованих на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, розрахунок яких доданий позивачем до позовної заяви.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом частини другої статті 625ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов'язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) викладено правовий висновок, згідно якого законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3% річних за увесь час прострочення, у зв'язку із чим таке зобов'язання є триваючим, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Оскільки станом на час звернення позивача до суду зобов'язання боржника з повернення кредиту належним чином не виконане, прострочення боржника є триваючим правопорушенням.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню у частині стягнення з відповідача-1 - 25 063,79 грн. - 3% річних за період з 03.08.2019 до 01.08.2022, враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності до позовних вимог, часткове стягнення з боржника суми коштів за виконавчим листом № 447/2497/16-ц від 05.08.2019 та періоду стягнення визначеного позивачем у розрахунку, доданого до позовної заяви, виходячи з наступного розрахунку:
321 951,60 грн. (з 03/08/2019 до 08/02/2021)- 14 686,29 грн.; 320 261,54 грн. з 09/02/2021 до 01/03/2021 - 552,78 грн.; 318 459,66 грн. з 02/03/2021 до 04/03/2021- 78,52 грн.; 317 688,81 грн. з 05/03/2021 до 18/03/2021 - 365,56 грн.; 275 657,75 грн. з 19/03/2021 до 06/04/2021 - 430,48 грн.; 273 037,66 грн. з 07/04/2021 до 12/05/2021 - 807,89 грн.; 270 464,93 грн. з 13/05/2021 до 10/06/2021-644,67 грн.; 267 892,20 грн. з 11/06/2021 до 05/07/2021 - 550,46 грн.; 265 319,47 грн. з 06/07/2021 до 05/08/2021 - 676,02 грн.; 256 215,05 грн. з 06/08/2021 до 10/10/2021 - 1 389,88 грн.; 252 103,23 грн. з 11/10/2021 до 25/10/2021 - 310,81 грн.; 220 479,62 грн. з 26/10/2021 до 15/11/2021-380,55 грн.; 216 367,80 грн. з 16/11/2021 до 01/12/2021- 284,54 грн.; 208 968,72 грн. з 02/12/2021 до 28/12/2021 -463,74 грн.; 199 270,73 грн. з 29/12/2021 до 02/02/2022- 589,62 грн.; 195 726,92 грн. з 03/02/2022 до 30/05/2022-1 882,20 грн.; 190 305,75 грн. з 01/06/2022 до 01/08/2022 - 969,78 грн.
Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних витрат, суд зазначає наступне.
Статтею 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»- індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.
Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка в даному випадку була предметом договору, індексації не підлягає.
Верховний Суд у своїй постанові від 14.02.2018 по справі №564/2199/15 висловив правову позицію, що індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України - гривня, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц (провадження N 14-727цс19) зазначено, що "оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти".
Відповідно до ч. 4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З огляду на зазначене, оскільки предметом укладених між сторонами договорів позики від 23.12.2009, 25.12.2009, 01.02.2010, була іноземна валюта 12 000 доларів США, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України необхідно стягнути лише 3% річних нарахованих на суму заборгованості, а у задоволенні вимог про стягнення інфляційних витрат відмовити за їх безпідставністю.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 20 000 грн. моральної шкоди, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наданих у п.3, 9 постанови №4 від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Зобов'язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до недоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин.
Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
Як убачається з матеріалів справи, державним виконавцем вчиняються передбачені Законом України «Про виконавче провадження» дії з виконання виконавчого провадження № 60040674 та на користь стягувача стягуються кошти із заробітної плати боржника.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження понесення ним моральної шкоди через дії відповідача, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.
Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача-1 коштів згідно з ст. 160 ЦПК України, суд не вбачає підстав для її задоволення , оскільки норми ст. 160 ЦПК України регулюють питання стягнення на підставі судового наказу - наказне провадження, яке призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Стосовно позовної вимоги про визнання бездіяльності відповідача-2 - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області щодо надання неправдивої інформації листом № 57854/ПІ-Д-1907/20.4.1 та притягнення до відповідальності згідно із Законом України «Про доступ до публічної інформації» щодо перерахування коштів 13.07.2022 в сумі 27 972,86 грн. суд зазначає наступне.
Зі змісту позовної заяви та долучених до позовної заяви матеріалів вбачається, що предметом спору, відповідно до заявленого позову в цій частині, є оскарження позивачем з покликанням на норми Закону України «Про доступ до публічної інформації» бездіяльності Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) щодо надання неправдивої інформації листом від 18.07.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом (ст. 20 ЦПК України).
Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.
Відповідно до п. 1 ст. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що в силу положень ч. 1 ст. 19 ЦПК України, позов в частині визнання бездіяльності відповідача-2 щодо надання позивачу неправдивої інформації листом від 18.07.2022 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому провадження у справі в цій частині підлягає закриттю. При цьому, позивачу слід роз'яснити його право на судовий захист шляхом звернення з позовом до суду в порядку адміністративного судочинства, до Львівського окружного адміністративного суду за адресою: 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст.141, 255, 259-261, 353-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про стягнення коштів задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 25 063( двадцять п'ять тисяч шістдесят три ) грн..79 коп. - 3 % річних.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 250( двісті п'ятдесят ) грн.43 коп.
У частині позовних вимог про визнання бездіяльності Західного міжрегіонального управління юстиції ( м. Львів) Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області , які надали неправдиву інформацію листом № 57854/ПІ-Д-1907/20.4.1 від 18.07.2022 та притягнення їх до відповідальності згідно з Законом України «Про доступ до публічної інформації» щодо перерахування коштів 13.07.2022 в сумі 27972,86 грн.- провадження закрити.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Відповідно до частини 6 статті 259 та частини 1 статті 268 Цивільного процесуального кодексу України складання повного рішення суду відкладено на п'ять днів.
Строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано,набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 -РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2
Відповідачі: ОСОБА_2 -РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації : АДРЕСА_1
Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Львів)- код ЄДРПОУ, 43317547 місцезнаходження : 79000, пл. Шашкевича,1 м. Львів
Повний текст рішення складено 08.11.2022
Суддя Друзюк М. М.